Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kriminalne_pravo_Ukrayini_Osobliva_chastina_pi.pdf
Скачиваний:
59
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
4.49 Mб
Скачать

Розділ XX

Контрольні запитання

1.На які групи можуть бути розподілені всі злочини проти правосуддя за їх безпосередніми об’єктами?

2.Які ознаки характеризують об’єктивну та суб’єктивну сторони завідомо незаконних затримання, приводу, арешту або тримання від вартою?

3.У чому полягає об’єктивна сторона втручання в діяльність судових органів?

4.Якимиознакамихарактеризуєтьсяоб’єктивнатасуб’єктивна сторони погрози або насильства щодо судді, народного засідателя чи присяжного?

5.За якими ознаками погроза або насильство щодо судді відрізняєтьсявідсуміжнихізцимдіяннямзлочинівпротижиття та здоров’я особи?

6.Які ознаки характеризують об’єктивну та суб’єктивну сторони посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного?

7.Чим відрізняється посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного від суміжних злочинів проти життя особи?

8.Чимвідрізняються такізлочини, якзавідомо неправдивіпоказання та відмова від давання показань?

9.Учомуполягаєоб’єктивнатасуб’єктивнасторонаприховування злочину?

10.За яких умов приховування злочину буде визнаватися злочином проти правосуддя, а за яких - співучастю у злочині у вигляді пособництва?

11.Якимиознакамихарактеризуєтьсяоб’єктивнатасуб’єктивна сторона невиконання судового рішення?

12.У яких формах виявляється об’єктивна сторона дій, що дезорганізують роботу установ виконання покарань?

13.У чому полягає об’єктивна сторона втечі з місця позбавлення волі або з-під варти і які кваліфікуючі ознаки цього злочину встановлені законом?

536

РозділXXІ

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

§ 1. Поняття та види військових злочинів

Конституція України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України). Оборона України, захистїїсуверенітету, територіальноїцілісностіінедоторканностіпокладаютьсянаЗбройніСилиУкраїни. Забезпеченнядержавної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17 Конституції України).

Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, багато в чому залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних завдань. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Усе це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі і злочинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401–435 КК).

Військовими злочинами згідно зі ст. 401 визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ниминавчальних (перевірних) або спеціальних зборів.

537

Розділ XXІ

Родовим об’єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існуютьприпроходженніслужбирізнимикатегоріямивійськовослужбовцівупроцесіїхслужбовоїтабойовоїдіяльності. Цейпорядокзаснований наКонституціїУкраїни, окремихзаконах, військовихстатутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об’єктами цих злочинів.

Об’єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 КК та ін.), так і бездіяльності(статті403, 425, 426 ККтаін.), атакождіїтабездіяльності (статті 415, 417, 422 КК та ін.). Деякі склади військових злочинів містять як необхідну або кваліфікуючу ознаку вказівку на настання тяжких наслідків (статті 416, 421 КК та ін.): зрив виконання бойового завдання, загибель людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.

Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться вУкраїніабовокремихїїмісцевостяхуразізбройноїагресіїчизагрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісностітапередбачаєнаданнявідповідниморганамдержавноївлади, військовомукомандуваннютаорганаммісцевогосамоврядуванняповноважень, необхіднихдлявідверненнязагрозитазабезпеченнянаціональноїбезпеки, атакожтимчасове, зумовленезагрозою, обмеженняконституційнихправісвободлюдиниігромадянинатаправізаконнихінтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Бойова обстановка — період перебування військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції).

Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України.

538

Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Поле бою — це частина території суші, повітряного або водного простору, наякійвідбувається, відбулосяабоповинновідбутисяозброєне зіткнення з противником.

Район військових дій — це ширший простір, ніж поле бою. Він включає в себе територію, яка зайнята під час бойових дій військами умежахвідпередньогокраюфронтудорозташуваннятиловихпідрозділів фронту.

Суб’єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402, 404, 406 КК та ін.), або виною необережною (статті 403, 412 КК та ін.), деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (статті 418, 419, 420 КК та ін.).

Суб’єктами військових злочинів можуть бути: а) військовослужбовці Збройних Сил України; б) військовослужбовці Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; в) військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України; г) військовослужбовціДержавноїспеціальноїслужбитранспорту; д) особи, щодоякихєспеціальнавказівкавзаконодавствіУкраїни; е) військовозобов’язаніпідчаспроходженняниминавчальних(чиперевірних) або спеціальних зборів. Таким чином, закон виділяє два види суб’єктів військових злочинів — військовослужбовців і військовозобов’язаних підчаспроходженняниминавчальних(чиперевірних) абоспеціальних зборів.

Військовослужбовці— громадяниУкраїни, якіпроходятьслужбуна територіїУкраїни. Довійськовослужбовцівналежать: особиофіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби національноїбезпекиУкраїни, військцивільноїоборони, атакожіншихвійськових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військово- службовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.

Початкомпроходженнявійськовоїслужбивважається: а) деньприбуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину — для призовників і офіцерів, призваних із запасу; б) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового закладу, установи тощо) — для військовозобов’язаних і жінок, які вступають на військову службу за контрактом; в) день призначення на

539

Розділ XXІ

посаду курсанта (слухача) вищого військового навчального закладу, військовогонавчальногопідрозділувищогонавчальногозакладу— для громадян, якідобровільновступаютьнавійськовуслужбу; г) деньпризначеннянапосаду— длягромадян, якіприйнятінавійськовуслужбу до Служби безпеки України.

Закінченнямпроходженнявійськовоїслужбивважаєтьсядень, зякого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу.

Військовозобов’язаний особа, яка перебуває у запасі. Для військовозобов’язаних, призваних на навчальні (чи перевірні) або спеціальні збори, початком та закінченням служби є відповідно перший день фактичного перебування нацихзборахіостаннійденьцихзборів.

Суб’єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.

Не вважаються суб’єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні військових ліцеїв.

Підлягають відповідальності за статтями про військові злочини (з посиланням на ст. 27 КК) будь-які особи, які є співучасниками (організаторами, підбурювачами, пособниками) цих злочинів. У деяких випадках особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Відповідно до безпосереднього об’єкта можуть бути виділені такі групи військових злочинів: 1) проти порядку підлеглості і військової і честі (статті 402–406 КК); 2) проти порядку проходження військової служби(статті407–409 КК); 3) протипорядкукористуваннявійськовим майном і його зберігання (статті 410–414 КК); 4) проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415–417 КК); 5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418–421 КК); 6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422 КК); 7) військові службові злочини (статті 423–426 КК); 8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427–433 КК); 9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434–435 КК).

540

Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

§2. Злочини проти порядку підлеглості

івійськової честі

Життя і діяльність Збройних Сил України побудовані на принципі повноїєдиноначальностікомандирівіначальників. Сутьєдиноначальності полягає в зосередженні у командира всіх функцій управління ввіреним підрозділом. Він повністю відповідає за бойову підготовку, військову дисципліну, стан озброєння, бойову техніку, транспорт, матеріально-побутове і медичне забезпечення військової частини.

Безпосереднім об’єктом цієї групи злочинів є порядок підлеглості і військової честі.

Непокора (ст. 402 КК). Непокора — це відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.

Із об’єктивної сторони цей злочин вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокора) або іншого умисного невиконання наказу.

Наказ обов’язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має мету — досягнення конкретного результату(зробитищось, неробитичогось). Наказ може бути відданий усно, письмово або іншим способом, переданийпідлегломубезпосередньоабочерезіншихосіб, утомучисліпо телефону, телеграфу, радіозв’язкутощо. Здеякихпитаньслужбивстановленатількиписьмоваформавіддання наказів (наприклад, зпитань витрати грошових коштів).

Невиконання інструкцій, що визначають порядок діяльності військових службових осіб, або недотримання тією чи іншою групою військовослужбовців загальних вимог військової служби, що містяться у військових статутах, утворює ознаки інших військових злочинів (наприклад, порушеннястатутнихправилвартовоїтаіншихвійськових служб — статті 418, 419, 420, 421 КК та ін.).

Начальник це особа, якій постійно або тимчасово підлеглі інші військовослужбовці. Начальники розрізняються за службовим положеннямізавійськовимзванням. Начальники, якимвійськовослужбовці підпорядковані за службою, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчийдопідлеглогопрямийначальникєбезпосереднім начальником. За військовими званнями начальниками є, наприклад, сержанти і старшини — для рядових і матросів однієї

541

Розділ XXІ

з ними військової частини; молодші офіцери (до капітана включно)

— для всіх сержантів, старшин, рядових і матросів. Поняттям невиконання наказу начальника охоплюються: а) невиконання дій, зазначених у наказі; б) вчинення дій, заборонених наказом; в) неналежне виконання наказу, тобто відступ від його розпоряджень про час, місце і характер дій, що вчиняються.

Відмова виконати наказ начальника вважається відкритою, коли підлеглий, отримавши наказ, у категоричній формі заявляє чи іншим чином демонструє, що він наказ виконувати не буде. Відмова від виконання наказу може бути публічною або заявленою начальнику віч- на-віч, виражена начальнику безпосередньо або особі, яка передала наказ від його імені.

Іншеумисненевиконаннянаказуполягаєутому, щопідлеглимнаказ начебтоприймаєтьсядовиконання, аленасправдіумисноневиконується. Непокора вважається закінченою змоменту відмови виконати наказ або з того часу, коли військовослужбовець, який мав можливість виконати наказ, не зробив цього, незалежно від наслідків, що настали.

Суб’єктивна сторона непокори полягає в прямому умислі. Суб’єктцьогозлочину— військовослужбовець, заслужбовимпо-

ложенням або військовим званням постійно або тимчасово підлеглий начальнику, який віддав наказ.

Кваліфікуючими ознаками непокори є вчинення її групою осіб, тобтодвомаабобільшевійськовослужбовцями, якідіютьякспіввиконавці, або спричинення тяжких наслідків (ч. 2), а також вчинення в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3).

Невиконання наказу (ст. 403 КК). Цей злочин має місце, якщо невиконання наказу вчинене за відсутності ознак, зазначених у ч. 1 ст. 402 КК, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Об’єктивнасторонацьогозлочинухарактеризуєтьсятимисамими ознаками, що і при непокорі, за винятком того, що потрібне настання тяжких наслідків (наприклад, зрив тих або інших заходів щодо забезпечення постійної бойової готовності підрозділу, частини, корабля).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у вигляді злочинної недбалості або злочинної самовпевненості, що є результатом легковажного розрахунку, неправильного розуміння наказу, забудькуватості тощо.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є його вчинення в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 2).

542

Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків (ст. 404 КК). Додатковий факультативний об’єктцьогозлочину: життя, здоров’я, тілеснанедоторканністьзазначених осіб, оскільки опір або примушування може супроводжуватися насиллям над особою.

Об’єктивнастороназлочинуполягаєвопоріначальникові, атакож іншійособі, якавиконуєпокладені нанеїобов’язкизвійськової служби, або примушування їх до порушення цих обов’язків.

Опір це перешкоджання начальникові або іншій особі виконуватипокладенінанеїобов’язкизвійськовоїслужби. Приопорівинний намагається не допустити виконання начальником або іншою особою службовихобов’язків, недатийомуможливостідіятивданійконкретній ситуації відповідно до закону, вимог військових статутів або наказу начальника.

Під примушуванням розуміються дії, спрямовані на те, щоб примусити начальника чи іншу особу порушити обов’язок з військової служби, тобто вчинити незаконні дії в інтересах того, хто примушує, або діяти всупереч інтересам служби. Примушування передбачає наявністьконкретноїнезаконноївимогидозазначенихосіб. Фізичнеабо психічненасильство(погроза) щодоначальниканаґрунтіневдоволення його службовою діяльністю, але без наявності конкретних вимог може спричиняти відповідальність за ст. 405 КК.

Іншіособи— цеособи, які виконуютьпокладені нанихобов’язки

звійськової служби — військовослужбовці, що входять до складу нарядів гарнізонної, внутрішньої та інших спеціальних служб або виконують статутні вимоги чи конкретні обов’язки на підставі наказу начальника.

Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментуопоруабопримушування, незалежно від досягнення винним своїх цілей.

Суб’єктивна сторона цього злочину — тільки прямий умисел. Кваліфікуючі ознаки злочину: вчинення його групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки (ч. 2); в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3); пов’язане

зумисним вбивством начальника або іншої особи, яка виконує обов’язки з військової служби (ч. 4).

Під зброєю слід розуміти предмети, спеціально призначені для ураження живої цілі, — це штатна армійська зброя (пістолет, автомат, багнет-ніж тощо), а також інша вогнепальна або холодна зброя як за-

543

Розділ XXІ

водська, так і саморобна. Застосування зброї означає фактичне її використання для фізичного або психічного насильства над потерпілим.

Погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК). Злочин полягає в погрозі вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.

Додатковим об’єктом цього злочину виступає особиста безпека і здоров’я начальника.

Об’єктивна сторона злочину: за ч. 1 ст. 405 КК полягає у погрозі, тобто залякуванні начальника вбивством, заподіянням йому тілесних ушкоджень, нанесенням побоїв, знищенням чипошкодженням майна; за ч. 2 ст. 405 КК — заподіянні тілесних ушкоджень, побоїв або вчиненні інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.

Дляпоняттяпогрозинеобов’язково, щобвиннийдійсномавумисел вчинити насильство над начальником. У більшості випадків підлеглий намагається лише залякати начальника, щоб вплинути на його службову діяльність. Погроза повинна бути реальною, мати об’єктивну властивістьзалякатиначальника. Погрозаможебутивисловленаусно, вписьмовомувигляді, жестом, безпосередньоначальникуабочерезтретюособу, під час несення служби і поза нею. Погроза завжди висловлюється у зв’язку з виконанням начальником своїх службових обов’язків.

Суб’єктивнасторонацьогозлочинуполягаєвпрямомуумислі, що поєднаний з метою вплинути на службову діяльність начальника. Мотивомможебутиневдоволенняслужбовоюдіяльністюначальникаабо помста за цю діяльність чи іншу, що не впливає на кваліфікацію.

Суб’єктцьогозлочину— військовослужбовець, заслужбовимположенням або за військовим званням підлеглий особі, якій погрожує.

Кваліфікуючі ознаки злочину: вчинення його групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3).

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК).

Додатковим об’єктом цього злочину є тілесна недоторканність, честь і гідність військовослужбовця, його здоров’я.

Із об’єктивної сторони цей злочин характеризується порушенням військовослужбовцем статутних правил взаємовідносин між військо-

544

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]