Злочини у сфері господарської діяльності

Інша реалізація продукції споживачам — це оптова або роздрібна реалізація, щоможездійснюватися увиглядіпродажу, обміну, бартеру тощо. Під споживачами розуміються фізичні та юридичні особи, які одержують відповідну продукцію і товари для використання за функціональним призначенням.

Злочин вважається закінченим з моменту випуску на товарний ринок або іншої реалізації недоброякісної або некомплектної продукції та товарів у зазначеному вище розмірі.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єктзлочину— особа, якадосягла16-річноговіку, відповідальна за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам продукції та товарів. Це може бути як працівник підприємства, установи чи організації, так і підприємець.

§7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна

Незаконна приватизація державного, комунального майна

(ст. 233 КК). Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері приватизації державного і комунального майна.

Предмет злочину — державне або комунальне майно. Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативні ді-

яння: 1) приватизація шляхом заниження вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) приватизація шляхом використання підроблених приватизаційних документів; 3) приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно із законом; 4) приватизація неправомочною особою.

Приватизація — це відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб. Вона регулюється Законами України: «Про приватизацію державного майна» вредакціївід19 лютого1997 р.1, «Проприватизаціюневеликих державнихпідприємств(малуприватизацію)» уредакціївід15 травня 1996 р.2 таіншиминормативно-правовимиактами. Приватизація здійснюєтьсянеінакшеякнавиконаннядержавноїпрограмиприватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови її проведення, і впорядку, вста- новленому законом.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 122.

2Там само. – 1996. – № 34. – Ст. 160.

253

Розділ VIII

Заниження вартості майна означає визначення її способом, який взагалі не передбачений законами про приватизацію або хоч і передбачений, аленемаєзастосовуватисявконкретномувипадку. Методика оцінки вартості майна в основному залежить від того, яке майно приватизується і яким способом.

Підприватизацієюзвикористанням підробленихприватизаційних документів слід розуміти використання тих підроблених документів, які мають юридичне значення в процесі приватизації: для визначення способу приватизації, вибору методики оцінки вартості майна, прийняття рішення про приватизацію майна або щодо вибору покупця тощо.

Затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, є виключною компетенцією Верховної Ради України (п. 36 ст. 85 Конституції України). Такі переліки передбачені у ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», атакожзаконамиУкраїни«Проперелікоб’єктівправадержавноївласності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р.1 та «Про перелікпам’ятоккультурноїспадщини, щонепідлягаютьприватизації» від 23 вересня 2008 р.2

Приватизація неправомочною особою означає приватизацію особою, яка за законодавством не може бути суб’єктом приватизації.

Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу майна, що приватизується, до покупця — фізичної чи юридичної особи.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єктом злочину можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, які досягли 16-річного віку.

У частині 2 ст. 233 КК встановлена відповідальність за діяння, передбачене ч. 1, якщовонопризвелодонезаконної приватизації майна державної чи комунальної власності у великих розмірах, тобто на суму, щовтисячуібільшеразівперевищуєнеоподатковуваниймінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті), або вчинене групою осіб за попередньою змовою.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК). Без-

посередній об’єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері обігу приватизаційних паперів.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 37. – Ст. 332.

2Офіц. вісн. України. – 2008. – № 79. – Ст. 2650.

254

Злочини у сфері господарської діяльності

Предмет злочину — приватизаційні папери. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р.1 приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житловогофонду, земельногофонду. Приватизаційніпапериможутьбутилише іменними. Предметом злочину є чужі приватизаційні папери.

Об’єктивнусторонузлочинухарактеризуютьальтернативні діїзчужимиприватизаційнимипаперами: 1) продаж; 2) іншанезаконнапередача; 3) купівля; 4) розміщеннятаіншіопераціїбезналежногодозволу.

Приватизаційні папери призначені для придбання частки майна державних підприємств та інших об’єктів, державного житлового фонду, земельного фонду відповідно до законодавства України про приватизацію. Вони вільному обігу не підлягають, а можуть бути використані лише для обміну на документи, які встановлюють право власності на придбані об’єкти приватизації. Тому купівлю, продаж та іншунезаконну передачу чужихприватизаційних паперів слід розумітиякдії, щопорушуютьзаборонуукладати угодизприватизаційними паперами для цілей, не передбачених зазначеним вище Законом України (ст. 5). Інша незаконна передача може полягати у використанні їх для розрахунків, як заставу для забезпечення платежів або кредитів, у передачі для незаконного використання в процесі приватизації особою, що не є власником цих паперів тощо.

Розміщення таіншіоперації безналежногодозволу— цетіопераціїзчужимиприватизаційнимипаперами, якіособаможеробитилише після одержання належного дозволу, однак у конкретному випадку такогодозволунеодержала, наприкладособаздійснюєпосередницьку діяльність з приватизаційними паперами без одержання ліцензії.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з передбачених у ст. 234 КК дій.

Суб’єктивна сторона злочину — умисел.

Суб’єктзлочину— особа, якадосягла16-річноговікутанеєвлас- ником приватизаційних паперів.

Частина 2 ст. 234 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235 КК, або організованою групою, або з використанням службового становища.

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 352.

255

Розділ VIII

У частині 3 ст. 234 встановлена відповідальність за викрадення приватизаційних паперів.

Викрадення означає протиправне таємне або відкрите вилучення чужих приватизаційних паперів поза або всупереч волі особи, у якої вони знаходяться, і обертання їх на свою або інших осіб користь. Викрадення може бути поєднане із застосуванням фізичного або психічного насильства або без такого. Тобто викрадення охоплює всі ті способи вилучення майна, які характеризують крадіжку (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК) і розбій (ст. 187 КК). У разі застосування насильства, що згідно із законом карається більш суворим покаранням, вчинене необхідно додатково кваліфікувати за статтями про злочини проти життя та здоров’я особи.

Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папери вилучені, а винний дістав можливість користуватися чи розпоряджатися ними.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунальногомайнаабопідприємствтаїхподальшо-

го використання (ст. 235 КК). Безпосередній об’єкт злочину — сус-

пільні відносини у сфері приватизації державного і комунального майна.

Предмет злочину — документи, необхідні для приватизації державного і комунального майна.

Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативні діяння: 1) поданнянеправдивихвідомостейудеклараціїщодопоходження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, абовіншихдокументах, необхіднихдляїхприватизації; 2) недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта та інших обов’язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами.

Диспозиція ст. 235 КК є бланкетною і вимагає звернення до законів та інших нормативно-правових актів про приватизацію для визначення у кожному конкретному випадку переліку необхідних документів, що подаються покупцями майна, а також обов’язкових умов приватизації. Це, наприклад, зобов’язання, передбачені бізнес-планом, планом приватизаціїабоумовамиаукціону, конкурсу, викупу, якіобов’язкововключаються до договору купівлі-продажу майна, яке приватизується.

256