Розділ VI
Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших уста-
новлених законом виплат (ст. 175 КК). Суспільна небезпека цього злочину полягає у посяганні на проголошене у ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Безпосередній об’єкт — суспільні відносини, що забезпечують своєчасне отримання громадянами заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати.
Потерпілими від злочину є громадяни, яким повинна бути виплачена заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.
Об’єктивна сторона злочину виявляється в безпідставній невиплатігромадянамзаробітноїплати, стипендії, пенсіїчиіншоїустановленої законом виплати більше ніж за один місяць. Безпідставність невиплатимаємісцевтихвипадках, колиіснувалареальнаможливість виплати, однак виплата не відбулась.
Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотиви та мета можуть бути різними і не впливають на кваліфікацію.
Суб’єктзлочину— спеціальний: керівникпідприємства, установи, організації незалежно від форми власності чи громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності.
Частина2 ст. 175 ККпередбачаєвідповідальністьзатесамедіяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для цих виплат, наприклад використання цих коштів для придбання обладнання, для ремонту тощо.
Частина 3 ст. 175 КК встановлює пільгову норму — особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.
§ 4. Злочини у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності
Суспільна небезпека цихзлочинівполягаєутому, щовонипосягають на суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності. У статті 41 Конституції України встановлюється, що кожен має право володіти, користуватисяірозпоряджатисярезультатамисвоєїінтелектуаль-
120
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
ної, творчої діяльності. Крім того, у ст. 54 Конституції України гарантуєтьсязахистінтелектуальноївласності, авторськихправ, моральних
іматеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Встановлення кримінальної відповідальності за злочини, передбачені у статтях 176, 177 КК спрямоване на реалізацію зазначених положень Конституції України.
Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК).
Диспозиція цієї статті бланкетна, тому для з’ясування її змісту слід звертатися, зокрема, довідповіднихнормКниги4 Цивільногокодексу України (далі — ЦК України), законів України: «Про авторське право
ісуміжніправа» вредакціївід11 липня2001 р.1, «Пророзповсюдження примірниківаудіовізуальнихтворів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» у редакції від 10 липня 2003 р.2, Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького Акта від 24 липня 1971 р.)3, Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 р.4, Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 р.5
Безпосереднімоб’єктомцьогозлочинуєсуспільнівідносиниусфері авторського права і суміжних прав.
Авторське право — це особисті немайнові права і майнові права авторівтаїхправонаступників, пов’язанізіствореннямтавикористанням творів науки, літератури і мистецтва. До особистих немайнових прав, зокрема, належать: правонавизнанняособиавторомтвору; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації автору твору; правоавторавимагатизазначеннясвогоіменіузв’язкузвикористанням твору, якщо це практично можливо; право забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору; право обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору; право на недоторканність твору. До майнових прав, зокрема, відносять: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання. Авторськеправонепоширюєтьсянабудь-якіідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції,
1Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.
2Офіц. вісн. України. – 2003. – № 33. – Ст. 1776.
3Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 155.
4Там само. – 1994. – № 13. – Ст. 70.
5Там само. – 1999. – № 32. – Ст. 265.
121
Розділ VI
відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Суміжні права — це особисті немайнові права і майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення. Особистінемайновіправавиконавців, виробниківфонограмівідеограм таорганізаціймовленнявизначеніуст. 38 ЗаконуУкраїни«Проавторське право і суміжні права» та у ст. 423 ЦК України. Майнові права виконавців, виробниківфонограмівідеограм таорганізацій мовлення визначені у статтях 39–41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та у ст. 452 ЦК України.
Предметомпорушенняавторськогоправавиступаютьтворинауки, літератури і мистецтва, комп’ютерні програми і бази даних, а предметомпорушеннясуміжнихправ— виконання, фонограми, відеограми і програми мовлення. Вони можуть бути зафіксовані на аудіота відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації.
Не є предметом цього злочину повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних.
Потерпілими від цього злочину є суб’єкти авторського права або суміжних прав1.
Об’єктивна сторона злочину, зазначеного в ч. 1 ст. 176 КК, передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Форми такого діяння пов’язані з предметом тапередбаченіудиспозиціїч. 1 ст. 176 ККтаким чином: 1) незаконневідтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, 2) незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, 3) їх незаконне тиражування та розповсюджен-
1 Див. статті 435, 450 Цивільного кодексу України.
122
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
нянааудіотавідеокасетах, дискетах, іншихносіяхінформації, 4) інше порушення авторського права і суміжних прав. Остання форма є загальною.
Незаконністьдіянняозначає, щовоновчиняєтьсябездозволуосіб, які мають авторське право або суміжні права.
Якщо примірник об’єкта авторського права або суміжних прав викрадений (наприклад, викрадено картину) або знищений (наприклад, розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини проти власності (у наведених прикладах — відповідно статті 185 або 194 КК). Якщо таке викрадення вчинене для подальшого плагіату1, то кваліфікація настає за сукупністю злочинів — за ст. 176 і, наприклад, за ст. 185 КК.
Суспільнонебезпечнийнаслідокякобов’язковаознакаоб’єктивної сторони — це матеріальна шкода у значному розмірі, тобто така матеріальнашкода, розмірякоїзгіднозприміткоюдост. 176 ККудвадцять ібільшеразівперевищуєнеоподатковуваниймінімумдоходівгромадян. Між діянням і матеріальною шкодою має бути встановлений причиннийзв’язок. Закінченим злочинвважаєтьсязмоментузаподіяннясаме такої матеріальної шкоди.
Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
Участині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщовонивчиненіповторно, абозапопередньоюзмовоюгрупоюосіб, абозавдалиматеріальноїшкодиувеликомурозмірі, тобтотакому, який відповіднодоприміткидост. 176 ККудвістіібільшеразівперевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Участині 3 ст. 176 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, абоякщовонизавдалиматеріальноїшкодивособливовеликому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
1 Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» плагіатом є оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
123
Розділ VI
Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціо-
налізаторську пропозицію (ст. 177 КК). Диспозиція цієї статті бланкетна, томудляз’ясуванняїїзмістуслідзвертатися, зокрема, довідповідних норм книги 4 ЦК України, Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.1, законів України: «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р.2, «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р.3, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 1 червня 2000 р.4, «Про охорону прав на сорти рослин» у редакції від 17 січня 2002 р.5
Безпосереднімоб’єктомцьогозлочинуєсуспільнівідносиниусфері права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.
Предметом цього злочину можуть бути винахід, корисна модель, промисловийзразок, топографіяінтегральноїмікросхеми, сортрослин, раціоналізаторська пропозиція.
Винахід (корисна модель) — результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.
Топографія інтегральної мікросхеми — зафіксоване на матеріаль- номуносіїпросторово-геометричнерозміщеннясукупностіелементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.
Сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:
–може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;
–може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;
1Юрид. вісн. України. – 2002. – № 10.
2Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34.
3Там само. – 1998. – № 8. – Ст. 28.
4Там само. – 2000. – № 37. – Ст. 307.
5Там само. – 2002. – № 23. – Ст. 163.
124
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
– може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.
Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Потерпілимивідцьогозлочинуєсуб’єктиправаінтелектуальноївласностінавинахід, кориснумодель, промисловийзразок, топографіюінтегральноїмікросхеми, сортрослин, раціоналізаторську пропозицію1.
Об’єктивнастороназлочину, зазначеного вч. 1 ст. 177 КК, передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків
іпричинного зв’язку між ними. Форми діяння пов’язані з предметом та передбачені у диспозиції ч. 1 ст. 177 КК таким чином: 1) незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, 2) привласнення авторства на них, 3) інше порушення права на ці об’єкти. Остання форма є загальною.
Обов’язковоюознакоюоб’єктивноїсторониєсуспільнонебезпечний наслідок — матеріальна шкода у значному розмірі, тобто така матеріальна шкода, розмір якої згідно з приміткою до ст. 176 КК у двадцять
ібільшеразівперевищуєнеоподатковуваниймінімумдоходівгромадян. Між діянням і матеріальною шкодою має бути встановлений причинний зв’язок. Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння зазначеної матеріальної шкоди.
Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
Участині 2 ст. 177 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщовонивчиненіповторно, абозапопередньоюзмовоюгрупоюосіб, абозавдалиматеріальноїшкодиувеликомурозмірі, тобтотакому, який відповіднодоприміткидост. 176 ККудвістіібільшеразівперевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Участині 3 ст. 177 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, абоякщовонизавдалиматеріальноїшкодивособливовеликому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 КК утисячуібільшеразівперевищуєнеоподатковуваниймінімумдоходів
громадян.
1 Див. статті 463, 473, 483, 486 ЦК України.
125
Розділ VI
§5. Злочини проти інших особистих прав
ісвобод людини і громадянина
Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національноїналежностіабоставленнядорелігії(ст. 161 КК)1. Від-
повідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують рівноправність громадян та їх права.
Об’єктивна сторона злочину виражається в здійсненні будь-якої дії, спрямованої на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, атакожпрямечинепрямеобмеженняправабовстановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Під розпалюванням національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті слід розуміти поширення різних відомостей, закликів, вигадок, що підривають довіру і повагу до певної національності та формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викликають національну ворожнечу або розбрат. Форми розпалювання національної, расовоїчирелігійної ворожнечі можутьбутирізнимиінакваліфікацію не впливають. Ворожнеча може розповсюджуватись будь-яким чином: усно, письмово, шляхом агітації, пропаганди або в наочнодемонстраційному вигляді. При цьому висловлювані ідеї та погляди мають суто загальний характер і не звернуті до конкретної особи. Для кваліфікації злочину не має значення, відповідають чи ні дійсності особливості, які приписуються тій чи іншій нації.
Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян може виражатися в різних формах третирування людей: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій щодо розпалювання ворожнечі.
1 Законом України від 05.11.2009 р. № 1707-VI в ст. 161 КК внесені зміни (див.: Голос України. – 2009. – 8 груд. (№ 232)).
126
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
Обмеження прав громадян виражається в прямому або непрямому ущемленніїхправубудь-якійгалузідіяльностізалежновіднаціональ- ної, расової приналежності, статі, мови, релігійних переконань або, навпаки, у встановленні прямих чи непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих самих підставах. Так, обмеженняконституційнихправгромадянина, наприклад, можевиражатися у відданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) приприйомінароботучинавчання, поданнідозаохочень, нагород, при висуванні на конкурс чи присудженні конкурсної премії тощо.
Образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями виражається у зневазі до цих релігійних вірувань.
Данийзлочинмаєформальнийскладівважаєтьсязакінченимзмоменту вчинення будь-якої дії, вказаної в законі.
Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення. Мета злочину випливає із спрямованості вчинюваних дій — розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу, принизити національну гідність, показати переваги або неповноцінність одних громадян перед іншими за ознакою їх національної чи расової приналежності або за віросповіданням.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа.
У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за вказані дії, поєднанізнасильством, обманомчипогрозами, атакожвчиненіслужбовою особою. Поняття насильства передбачає такі види завдання шкоди здоров’ю, як нанесення ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не охоплюється ч. 2 ст. 161 КК і потребує кваліфікації за сукупністю злочинів.
Під обманом слід розуміти повідомлення потерпілому завідомо неправдивих відомостей абосвідоме приховуванняпевнихподійзметою створення неправильного уявлення про них. Змістом погрози охоплюється будь-яке психічне насильство: залякування потерпілого можливістюзастосуватидоньогофізичненасильство, розголоситипро потерпілого відомості, які його ганьблять, погроза знищити або пошкодити особисте майно потерпілого тощо.
За частиною 3 ст. 161 КК настає відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ-
127
Розділ VI
ності або ставлення до релігії, якщо ці дії були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.
Порушення недоторканності житла (ст. 162 КК). Стаття 30 Кон-
ституції України гарантує кожному громадянинові недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володінняособи, проведення внихоглядучиобшукуінакше якзавмотивованим рішенням суду.
Безпосереднім об’єктом цього злочину є конституційне право громадянина на недоторканність житла. Під порушенням недоторканності житла слід розуміти протиправне відкрите або таємне проникненнявчужежитло(будинок, квартируабокімнату) беззгодивласника житла на такі дії.
Об’єктивна сторона злочину виражається в діях, які полягають: 1) унезаконному проникненнідожитлачидоіншоговолодіння особи проти її волі; 2) у незаконному проведенні в них огляду чи обшуку; 3) внезаконномувиселеннічиіншихдіях, щопорушуютьнедоторканність житла громадян.
Незаконним є будь-яке проникнення до житла всупереч чинному законодавству. Житломвизнаєтьсяіндивідуальнийжитловийбудинокзжитловими і нежитловими приміщеннями, що до нього належать; житлове приміщення, яке належить до житлового фонду і є придатним для постійного чи тимчасового проживання; а також будь-яке приміщення, яке призначенедлятимчасовогопроживання. Прицьомупроміжокчасу, протягом якого особа проживає в даному приміщенні, для кваліфікації злочину значення не має. Потерпілим від даного злочину може бути лише фізичнаособа. Порушеннявстановленогозакономпорядкупроникнення уприміщення, якеналежитьнаправівласності юридичнійособі, немістить складу злочину, передбаченого ст. 162 КК. За наявності до того підставтакідіїможутьбутикваліфікованіяксамоправство(ст. 356 КК), перевищеннявладиабослужбовихповноважень(ст. 365 КК) абоіншийзлочин. Проникненнядожитласторонніхможливолишезадобровільноюзгодою власника на такі дії. Якщо згода була отримана в результаті насильства абопогроз, товиключаєтьсяіправомірнепроникнення. Незаконнимвважається обшук, здійснюваний особами, які не мають на це права, або вчинений з порушенням Кримінально-процесуального кодексу України, тобтоособами, якізапевнихумовмаютьнацеправо, алевцьомувипадкунебулинаділенінеобхіднимиповноваженнями(наприклад, завідсутностіпостановисудущодопроведенняобшуку).
128
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Незаконне виселення має місце у разі, якщо воно здійснюється без законних підстав, тобто без судового рішення, яке набуло чинності. Незаконним також слід вважати виселення, що здійснене не уповноваженими на те особами.
Підіншимидіями, щопорушуютьнедоторканністьжитлагромадян, слід розуміти будь-яке інше вторгнення до житла проти волі осіб, які там проживають, за винятком випадків крайньої необхідності, наприклад тимчасове використання житла без згоди його власника.
Даний злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у цій статті дій.
Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Винна особаусвідомлює, щопорушуєнедоторканність житлагромадян, ібажає вчиняти такі дії. Мотиви і мета злочину можуть бути різними. Однакслідматинаувазі, щоз’ясуваннямотивівдозволяєвідмежувати цей злочин від самоправства (ст. 356 КК).
Суб’єкт злочину — будь-яка фізична особа, що порушує недоторканність житла, а за ч. 2 — також службова особа.
У частині 2 ст. 162 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.
Піднасильством слідрозумітифізичне насильство, якнебезпечне, такітаке, щонеєнебезпечнимдляжиттяіздоров’япотерпілого, втому числі йтаке, щозаподіяло потерпілому легкі тілесні ушкодження. Погрозазастосуваннянасильствавиражається взалякуванніпотерпілого застосуванням до нього фізичного насильства. Погроза має бути реальною.
Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфноїчиіншоїкореспонденції, щопередаютьсязасобамизв’язку абочерезкомп’ютер(ст. 163 КК). Безпосереднім об’єктомцьогозло-
чину є конституційне право громадян на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Це право закріплене в ст. 31 Конституції України. Воно означає, що ніхто без згоди самогогромадянина немаєправазнайомитисьізйоголистуванням чи розголошувати зміст іншої його кореспонденції.
Предметом злочину є відомості, які містяться в кореспонденції громадян і становлять їх особисту таємницю. Не можуть визнаватись
129
Розділ VI
предметом цього злочину відомості та повідомлення службового характеру, які становлять зміст службової кореспонденції.
Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні незаконних дій, спрямованих на порушення таємниці кореспонденції, яка передається від однієї особи до іншої засобами зв’язку або через комп’ютер. Засоби зв’язку — це технічне обладнання, що використовується для організаціїзв’язку. Способипередачіінформаціїможутьбутирізними: листування, телефонні розмови, телеграфна чи інша кореспонденція. Під листуванням слід розуміти будь-які види кореспонденції: листи, посилки, бандеролі тощо, що надаються установами зв’язку громадянамабоюридичним особам. Підіншоюкореспонденцією слідрозуміти інші види повідомлень, наприклад, отримані по телетайпу, факсу тощо. Інформацією, що містить таємницю, слід вважати таку, яку адресатабоджерелоінформаціїнебажаютьдоводитидовідомаінших осіб. Незаконність дій зпорушення таємниці листування, телефонних розмов або телеграфних повідомлень має місце за відсутності згоди особи на ознайомлення з її кореспонденцією або при порушенні встановленогозакономпорядку, щодопускає яквинятокможливість ознайомлення із змістом кореспонденції або переговорів громадян.
Так, відповідно до ст. 31 Конституції України таке ознайомлення може здійснюватися тільки за постановою суду у випадках, вказаних у законі, з метою запобігти злочину чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати таку інформацію неможливо.
Даний злочин вважається закінченим з моменту ознайомлення третьої особи із змістом листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції громадян.
Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел. Винна особа усвідомлює, що незаконно ознайомлюється із кореспонденцією іншого громадянина, яка передається засобами зв’язку або черезкомп’ютер, ібажаєвчинятитакідії. Мотивизлочинуможутьбути будь-якими і на кваліфікацію не впливають.
Суб’єкт злочину: за ч. 1 ст. 163 КК — будь-яка особа, яка досягла
16років, а за ч. 2 — також службова особа.
Участині 2 ст. 163 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчиненіщододержавнихчигромадськихдіячівабовчиненіслужбовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.
130
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
Під використанням спеціальних засобів, призначених для негласногозняттяінформації, слідрозумітизастосуваннябудь-якихприладів, апаратури, технічних засобів, призначених для фіксування, розшифрування запису або відтворення різної інформації.
Порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК).
Конституція України в ст. 32 встановила право кожного громадянина нанедоторканністьприватногожиття, наособистуісімейнутаємницю, атакожзаборонилазбирання, зберігання, використаннятапоширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права громадян є ст. 182 КК. Це право може бути обмежене тільки відповідно до закону на підставі судового рішення.
Безпосереднімоб’єктомданогозлочинуєсуспільнівідносини, що забезпечуютьнедоторканністьприватногожиття. Предметзлочину— конфіденційна інформація проприватнежиттяособи, якаможеміститися в творі, що публічно демонструється, або у творі, виданому в засобахмасовоїінформації, атакожзакріплюватисянарізнихматеріальнихносіях: папері, касетах, дискетах, фотографіяхтощо. Доконфіденційних належать такі відомості, що становлять особисту або сімейну таємницюособи, атакожбудь-якііншівідомості, якіпотерпілийбажає зберегтивтаємниці. Неможевизнаватисяконфіденційноютакаінформація, якавжебуларанішеоприлюдненашляхомпублікаціїабоіншим способом. Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа, без згоди якої збиралася або розповсюджувалася подібна конфіденційна інформація.
Об’єктивна сторона злочину виражається в одній з таких дій, учинених без згоди особи: а) незаконному збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) незаконному зберіганні такої інформації; в) незаконному використанні конфіденційної інформації; г) незаконномупоширеннівказаноїінформації; д) поширенніконфіденційної інформації в публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.
Піднезаконнимзбираннямконфіденційноїінформаціїслідрозуміти збір не уповноваженим на це суб’єктом відомостей про приватне життя іншої особи, що містять її особисту або сімейну таємницю. Збирання інформації може здійснюватися з будь-яких джерел: із документів, бесідзродичами, сусідами, знайомимипотерпілоготощо, як відкрито, під пристойним приводом, так і таємно, з використанням підслуховуючих, відеозаписуючихпристроїв, іншихтехнічнихзасобів.
131
Розділ VI
Якщо збирання таких відомостей було поєднане з порушенням недоторканностіжитлаабопорушеннямтаємницілистування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами з’вязку або через комп’ютер, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 182 і ст. 162 або ст. 163 КК.
Незаконне зберігання вказаних відомостей — це будь-які умисні дії, пов’язані із перебуванням конфіденційної інформації у володінні винного (зберігає матеріальні носії при собі, у приміщенні, схованці, інших місцях), незалежно від тривалості зберігання. Незаконне використання або поширення конфіденційної інформації — це різні види застосування відомостей без згоди потерпілого. Так, під поширенням інформації слід розуміти повідомлення відомостей про приватне життя особи, що становлять її особисту або сімейну таємницю, хоча б однійтретійособі. Однимізвидівпоширенняконфіденційноїінформації є її оголошення в публічному виступі, на зборах, мітингу, засіданні тощо, у творі, що публічно демонструється, — тобто її відтворення на аудіо- і відеозапису, у громадському місці; або шляхом оприлюднення цихвідомостейузасобахмасовоїінформації: упресі, порадіочителебаченню тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї іззазначених дій. Настання суспільнонебезпечних наслідків урезультатійоговчинення, наприклад, самогубство потерпілого, перебуває за межами даного складу злочину і за наявності до того підстав може отримати додаткову кваліфікацію за іншими статтями КК.
Суб’єктивна сторона даного злочину — прямий умисел, винна особа усвідомлює, що порушує недоторканність приватного життя іншої особи, і бажає цього.
Суб’єкт злочину — будь-яка фізична особа. Якщо такі дії були вчиненіслужбовоюособоюзвикористаннямнаданихїйповноваженьізаподіялиістотнушкодуохоронюванимправам, свободамтаінтересамокремихгромадян, інтересамюридичнихосібабодержавнимчигромадським інтересам, то матиме місце сукупність злочинів (статті 182 і 364 або 365 КК). У тих випадках, коли недоторканність приватного життя була порушенавнаслідокслужбовоїнедбалості, тозанаявностідотогопідстав учиненекваліфікується заст. 367 ККякслужбованедбалість.
Порушення права на отримання освіти (ст. 183 КК). Відповід-
но до ст. 53 Конституції України кожний громадянин має право на
132
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
освіту. Це право охоплює собою можливість отримання будь-якого виду освіти.
Безпосереднімоб’єктомданогозлочинуєсуспільнівідносини, що забезпечують громадянам отримання освіти.
Об’єктивна сторона злочину виражається в незаконній відмові у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності. Під навчальним закладом згідно з положеннями Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. (у ред. 1996 р.)1 розуміють такі заклади, в яких здійснюється дошкільна, повна загальна середня освіта, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура з будь-якими формами навчання — денною, вечірньою, заочною, екстернатом тощо. Такими закладами в Україні є дитячі садки, школи, ліцеї, гімназії, технікуми, коледжі, інститути, університети, академії тощо.
Незаконна відмова в прийнятті до навчального закладу має місце там, де особі безпідставно відмовляють у реалізації її права на освіту. Зазначені діїможутьвиявлятися удвохформах: а) шляхомпрямоївідмовиіб) шляхомствореннядляособинесприятливихумовпривступі до навчального закладу, за яких вона не може реалізувати своє право на освіту у встановленому законом порядку. Не може визнаватися незаконною відмовою в прийнятті до навчального закладу наявність обмеженьдоприйняттязамедичними, віковими, професійними, творчими та іншими показниками, що встановлені відповідно до специфіки даного закладу освіти.
Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, спрямованих на відмову у прийнятті до навчального закладу.
Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб’єкт злочину спеціальний — службова особа, яка має право
прийому до навчального закладу (наприклад, директор школи, ректор вищого навчального закладу, відповідальний секретар приймальної комісії, декан факультету тощо).
У частині 2 ст. 183 КК передбачена відповідальність за незаконну вимогу оплати за навчання у державних або комунальних навчальних закладах. Цевиявляєтьсяупрямомупримусівнестиплатузанавчання абоствореннідляпотерпілоготакихумов, заякихвінзмушенийсплатити за навчання в навчальному закладі. Незаконною слід визнавати вимогу оплати за навчання, яка має місце в таких випадках: а) коли
1 Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 21. – Ст. 84.
133
Розділ VI
оплата не передбачена у даному навчальному закладі взагалі або для даної категорії осіб зокрема; б) вимагається у розмірах інших, ніж офіційно встановлені; в) вимагається в іншій, ніж передбачено в договорі (контракті), формі.
Відповідальність за ч. 2 ст. 183 КК передбачає незаконну вимогу оплати за навчання лише в державних та комунальних навчальних закладах. Тому пред’явлення такої вимоги у навчальних закладах іншої форми власності не містить даного складу злочину і може за наявностідотогопідставкваліфікуватисязаст. 364 ККякзловживаннявладою абослужбовимстановищемчизаст. 365 ККякперевищеннявладиабо службових повноважень.
Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення особі вимоги про оплату за навчання.
Порушенняправанабезоплатнумедичнудопомогу(ст. 184 КК).
Конституція України в ст. 49 проголошує, що кожен має право на охоронуздоров’я, медичнудопомогутамедичне страхування. Прицьому зазначається, щоудержавнихікомунальнихзакладахохорониздоров’я медична допомога надається безоплатно, а існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Безпосереднімоб’єктомцьогозлочинуслідвважатисуспільнівідносини, що забезпечують громадянам право на охорону здоров’я і медичну допомогу.
З об’єктивної сторони злочин характеризується незаконною вимогою оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я. Під медичною допомогою зазвичай розуміють лікування, профілактичні заходи, а також різні види медичнихпослуг, щонадаютьсяпризахворюваннях, травмах, пологах тощо. Державними є такі заклади охорони здоров’я, які створені на базі державної власності й отримують фінансування з державного бюджету. Комунальними є такі заклади, які створені органами місцевогосамоврядуванняякособисто, такіспільнозмісцевоюдержавною адміністрацієюнабазікомунальноївласностітазафінансуваннязмісцевого бюджету.
Вимогу оплати за надання медичної допомоги слід вважати незаконною у випадках, якщо вона: а) взагалі не передбачена у даному медичному закладі або не передбачена для даної категорії осіб; б) вимагаєтьсяневтихрозмірах, якіофіційновстановлені. Перелікплатних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних медичних
134