Злочини проти власності

злочину немає, якщо у винної особи не було об’єктивної можливості виконати покладені на неї обов’язки із забезпечення охорони і збереження майна, наприклад, в умовах непереборної сили (внаслідок стихійного лиха: землетрусу, повені; раптового приступу хвороби — серцевого нападу), злочинних дій інших осіб тощо.

Для наявності об’єктивної сторони даного злочину необхідне настання, внаслідок порушення особою обов’язків із збереження чи охорони майна, тяжких наслідків, які мають знаходитися в причинному зв’язку з цим порушенням. Тяжкі наслідки — це розкрадання, загибель, псування майна тощо. Це оціночне поняття, його обсяг і зміст уточнюється і конкретизується в кожному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Невиконання (чи неналежне виконання) особою обов’язків щодо охорониізбереженнячужогомайнасамепособіневикликаєнастання тяжких наслідків. Але така поведінка винної особи створює необхідні умови для спричинення вказаних наслідків. Тяжкі наслідки настають у результаті дій інших осіб (розкрадання, знищення чи пошкодження майна), стихійнихсилприроди(загибель, псуваннямайна) тощо. Тому для наявності даного складу злочину завжди необхідно встановити, що невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків знаходяться із тяжкими наслідками у причинному зв’язку.

Суб’єктивна сторона злочину — щодо порушення обов’язків з охорони майна — будь-яка форма вини (як умисел, так і необережність), щодо тяжких наслідків — тільки необережність.

Суб’єктзлочину— будь-якаособа, яканеєслужбовою. Дляслужбової особи відповідальність за такі дії настає за службову недбалість за ст. 367 КК.

Контрольні запитання

1.Що є предметом злочинів проти власності?

2.Яка різниця між об’єктом і предметом злочинів проти власності?

3.Якізлочининалежатьдогрупикорисливих, пов’язанихзнезаконним обертанням чужого майна?

4.Які злочини проти власності належать до некорисливих?

5.Яка мета є обов’язковою для крадіжки та грабежу?

183

Розділ VII

6.Чим відрізняється грабіж від крадіжки?

7.Які обов’язкові ознаки розбою?

8.Як відмежовується розбій від насильницького грабежу? Момент закінчення розбою.

9.Вимагання, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

10.Як відмежовується вимагання від насильницького грабежу та розбою?

11.За якими ознаками розмежовуються привласнення та розтрата майна?

12.Що таке шахрайство? Які способи шахрайства передбачені у законі?

13.Хто є суб’єктом привласнення, розтрати та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем?

14.Які корисливі злочини проти власності належать до злочинів, не пов’язаних з обертанням чужого майна? У чому полягає їх специфіка?

15.Чим відрізняється заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою від шахрайства?

16.Які об’єктивні та суб’єктивні ознаки є обов’язковими для привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї? Як відмежовується цей злочин від крадіжки?

17.Що є предметом придбання або збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом? Яка суб’єктивна сторона цього злочину?

18.Які злочини проти власності належать до групи некорисливих злочинів? У чому полягає специфіка їх об’єктивної та суб’єктивної сторін?

184

РозділVІІІ

Злочини у сфері господарської діяльності

§1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності

Родовим об’єктом злочинів, включених до розділу VII Особливої частини КК, є суспільні відносини у сфері господарської діяльності. Економічний зміст цих відносин характеризується тим, що вони виникають з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднімоб’єктомзлочиніввиступаютьсуспільнівідносини, щоскладаються упевнійсферігосподарськоїдіяльності. Так, доскладузлочину, передбаченогоч. 2 ст. 202 КК, входятьсуспільнівідносини

усферібанківськоїдіяльності, наданняфінансовихпослугіпрофесійноїдіяльностінаринкуціннихпаперів. Привчиненнідеякихзлочинів одночасно має місце посягання і на додаткові безпосередні об’єкти, наприклад на життя та здоров’я людини чи власність — при протидії законній господарській діяльності.

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов’язує з розміром предмета злочину, наприклад з великим розміром бюджетних коштів при порушенні законодавства про бюджетну систему України. При визначенні такого розміру в неоподатковуванихмінімумахдоходівгромадянслідвиходитизтого, що один мінімум дорівнює податковій соціальній пільзі, яка становить передбачену законом кількість процентів від офіційно встановленої мінімальноїзаробітноїплатина1 січнявідповідногороку: в2004 р. — 30 % (61 грн 50 коп.); у 2005 р. — 50 % (131 грн); у 2006 р. — 50 % (175 грн); у2007 р. — 50 % (200 грн); у2008 р. — 50 % (257 грн50 коп.);

у2009 р. — 50 % (302 грн 50 коп.) (п. 22.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р.1). Таким чином

1 Офіц. вісн. України. – 2003. – № 28. – Ст. 1361 ; 2005. – № 30. – Ст. 1781.

185

Розділ VIII

визначенийнеоподатковуваниймінімумдоходівгромадянзастосовується для кваліфікації діянь, учинених після 1 січня 2004 р. При кваліфікації продовжуваного злочину, який починався і закінчувався в періоди, коли діяли різні неоподатковувані мінімуми доходів громадян, слід виходити

зкількостітакихмінімумів, вирахуванихзакожнийперіодокремо.

Зоб’єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчинюються шляхом дії (фіктивне підприємництво, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виявитися в бездіяльності (наприклад, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті).

Більшість диспозицій статей про ці злочини є бланкетними, тому встановленняознакоб’єктивноїсторонизлочинівпередбачаєзвернення до нормативних актів господарського, цивільного, митного, податкового законодавства та ін.

Значна частина злочинів у сфері господарської діяльності мають формальні склади і вважаються закінченими з моменту вчинення вказаних у законі дій, наприклад з моменту вчинення хоча б однієї незаконноїдіїзпідакцизнимитоварами. Єзлочинизтакзванимматеріальним складом, для об’єктивної сторони яких необхідно встановити також настання суспільно небезпечних наслідків, наприклад при доведенні до банкрутства.

Суб’єктивна сторона більшості цих злочинів характеризується умисною формою вини. Для деяких злочинів обов’язковими є мотив або мета їх вчинення. Зокрема, розголошення комерційної та банківської таємниці вчинюється зкорисливих чиіншихособистих мотивів, азбираннявідомостей, щостановлятьтакутаємницю, — зметоюрозголошення чи іншого використання цих відомостей.

Суб’єктамизлочинівусферігосподарськоїдіяльностіможутьбути особи, якідосягли16-річноговіку. Єзлочинизіспеціальнимсуб’єктом: підприємець, службоваособаабозасновник(учасник) суб’єктагосподарської діяльності та ін.

Залежновідбезпосередньогооб’єктазлочиниусферігосподарської діяльності можна поділити на такі групи:

1) злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199, 200, 201, 207, 208, 210, 211, 212, 2121, 204, 215 і 216 КК);

2) злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання (статті 202, 203, 2031, 205, 206, 209, 2091, 213, 214, 228, 229, 231 і 232 КК);

186