Злочини у сфері господарської діяльності

3)злочини у сфері банкрутства (статті 218, 219, 220 і 221 КК);

4)злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 223, 2231, 2232, 224, 2321 і 2322 КК);

5)злочини у сфері обслуговування споживачів і захисту їх прав

(статті 217, 225, 226 і 227 КК);

6)злочини у сфері приватизації державного і комунального майна

(статті 233, 234 і 235 КК).

§2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

(ст. 199 КК). Безпосереднім об’єктом злочину є кредитно-фінансова система України.

Предмет злочину — підроблені національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї. Не визнаються предметом цього злочину грошові знаки та цінні папери, що були вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту, а також збуті зазначених предметів.

Виготовлення полягає у виготовленні будь-яким способом повністю фальшивих предметів або в їх частковій підробці, наприклад підроблення номера та серії лотерейного білета.

Підроблені предмети повинні мати значну схожість зі справжніми за формою, розміром, кольором і основними реквізитами. У разі грубого підроблення, що легко виявляється, і обманного способу збуту діяння кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК). Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту.

Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, у тайниках чи інших визначених ним місцях.

187

Розділ VIII

Придбання— цеотриманняпредметівзлочинувбудь-якийспосіб, наприклад шляхом купівлі, обміну на інші товари, у рахунок сплати боргу, як дар тощо.

Під перевезенням слід розуміти переміщення предметів злочину з використанням будь-якого транспортного засобу.

Пересилання— цепереміщеннятихсамихпредметівзаумови, що транспортуванняздійснюєтьсябезучастівідправника, наприкладувигляді поштових або багажних відправлень.

Ввезення в Україну передбачає переміщення предметів злочину з-за кордону на територію України з використанням будь-якого транспортного засобу.

Зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезеннявУкраїну визнаються закінченим злочином з моменту вчинення хоча б однієї з цих дій.

Збут предметів злочину означає випуск їх в обіг шляхом оплати куплених товарів, розміну, дарування, надання позики, продажу, пред’явлення облігації до оплати тощо. Збут може вчинятися як підроблювачем, так й іншими особами. Злочин визнається закінченим з моменту, коли був збутий хоча б один підроблений предмет.

Суб’єктивнастороназлочину— прямийумисел, поєднанийзметою збуту вищевказаних предметів.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. Відповідно до Міжнародної конвенції від 20 квітня 1929 р. щодо

боротьби з підробкою грошових знаків, ратифікованої Урядом СРСР 3 травня 1931 р., особа підлягає кримінальній відповідальності за вказанийунійзлочиннезалежновідмісцяйоговчинення, навітьякщо вона вчинила його за кордоном, проти грошової системи будь-якої

здержав — учасниць конвенції.

Участинах2 та3 ст. 199 ККпередбаченавідповідальністьзатісамі дії, вчинені: 1) повторно(ч. 2); 2) запопередньоюзмовоюгрупоюосіб (ч. 2); 3) організованою групою (ч. 3); 4) у великому розмірі (ч. 2) або в особливо великому розмірі (ч. 3). Сума підробки за таких розмірів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян відповідно у двісті та чотириста разів (згідно з приміткою до статті).

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками таіншимизасобамидоступудобанківськихрахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК). Безпосередній об’єкт цього злочи-

ну — суспільні відносини у сфері випуску в обіг і використання доку-

ментів на переказ та інших засобів доступу до банківських рахунків.

188

Злочини у сфері господарської діяльності

Предметом злочину є підроблені документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків.

Згідно з приміткою до цієї статті під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

Платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунківнарахункиіншихосіб, отриманнякоштівуготівковійформівкасах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

ЗаконУкраїни«ПроплатіжнісистемитапереказкоштіввУкраїні» від 5 квітня 2001 р.1 розкриває зміст термінів, що використовуються в диспозиції ст. 200 КК для позначення предмета злочину, у тому числі інших засобів доступу до банківських рахунків.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися в підробленні зазначених вище предметів, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланнізметоюзбутупідробленихдокументівнапереказчиплатіжних карток або їх використанні чи збуті.

Поняттяпідробки, придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збуту визначаються аналогічно ст. 199 КК.

Використання підроблених документів на переказ або платіжних картокздійснюєтьсязаїхпрямимпризначенням, тобтодлярозрахунків з банком чи іншою фінансовою установою.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення особою будьякої дії, передбаченої ст. 200 КК.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, який при підробленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні вказаних предметів поєднаний з метою їх збуту.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 200 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

1 Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137.

189

Розділ VIII

Контрабанда (ст. 201 КК). Безпосередній об’єкт злочину — сус-

пільні відносини у сфері державного регулювання переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України і внесення до бюджету мита та інших платежів. Додатковими об’єктами можуть виступати громадська безпека та здоров’я населення.

Предметиконтрабанди, зазначені уст. 201 КК, можна поділитина дві групи, що має значення для кваліфікації цього злочину. Перша група — це товари, тобто будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. Друга група — це історичні і культурні цінності, отруйні, сильнодіючі або вибухові речовини, радіоактивні матеріали, зброя і боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила вивезення за межі України.

Об’єктивнастороназлочинувиражається: 1) унезаконномупереміщеннітоварів(щоналежатьдопершоїгрупипредметівконтрабанди) через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчиненому у великих розмірах, тобто колиїхвартість утисячу ібільше разівперевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 201 КК); 2) у незаконномупереміщеннічерезмитнийкордонУкраїнипредметівконтрабанди другої групи незалежно від способу переміщення, вартості чи розміру предмета злочину (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»1).

Під переміщенням слід розуміти ввезення товарів на митну територію України, вивезення з цієї території чи переміщення їх митною територією України транзитом.

Митнийкордон— цемежімитноїтериторіїУкраїни. Митнийкордон збігається з державним кордоном України або з межами територій спеціальних митних зон. Поняття митної території, митного контролю та спеціальних митних зон визначені у Митному кодексі (МК) України.

Переміщення предметів поза митним контролем означає: 1) поза місцем розташування митного органу; 2) поза часом здійснення мит-

1 Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 10–13.

190

Злочини у сфері господарської діяльності

ного оформлення; 3) з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем службовими особами митного органу (ст. 351 МК України).

Переміщення предметів з приховуванням від митного контролю здійснюється: 1) з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів; 2) шляхом надання одним товарам вигляду інших; 3) із поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підробленихдокументівчиодержанихнезаконнимшляхом, аботаких, що містять неправдиві дані (ст. 352 МК України).

Злочин вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів через митний кордон України.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 201 КК передбачає відповідальність за контрабанду, вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду.

КримінальнавідповідальністьзанезаконнепереміщеннячерезмитнийкордонУкраїнидеякихпредметівможенаставатилишезаспеціальними нормами, передбаченими статтями 199, 300, 301, 305 КК.

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207

КК). Безпосереднійоб’єктцьогозлочину— суспільнівідносиниусфері валютного регулювання та валютного контролю.

Предметомзлочинує: 1) виручкавіноземнійвалюті, отриманавід реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

Об’єктивна сторона злочину виражається в ухиленні від повернення в Україну в передбачені законом строки вищеназваного предмета злочину або в його приховуванні будь-яким способом.

Ухиленнявідповерненняз-закордонувалютноївиручки— цезлочинна бездіяльність, яка полягає в неповерненні виручки в іноземній валюті, отриманоїзакордономвідреалізаціїнаекспорттоварів(робіт, послуг) і яка належить, відповідно до законодавства України, обов’язковому зарахуванню на рахунки уповноваженого банку України. Переказтакоївиручкимаєбутизробленийустроки, вказанівконтрактах, але, за вимогою загальних правил, не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі екс-

191

Розділ VIII

порту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання документа, що засвідчує такий експорт, виконання робіт, надання послуг (ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунківвіноземнійвалюті» від23 вересня1994 р.1). Законпередбачає й інші строки, а також можливість їх продовження.

Відповідальність за ст. 207 КК може настати тільки у разі, якщо конкретна особа була зобов’язана повернути в Україну валютну виручку або інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки, і мала реальну можливість здійснити цю дію. Злочин вважається закінченим з моменту неповернення в Україну зазначених предметів у передбачений законом строк.

Приховування валютної виручки, інших матеріальних цінностей, одержаних від цієї виручки, — це дії щодо приховування цих предметів від належного документального обліку і державного валютного контролю (перекручення фактів в облікових документах, внесення внихнедостовірнихданихтощо). Злочинвважаєтьсязакінченимізмоменту вчинення таких дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб’єкт злочину спеціальний: 1) службова особа підприємства,

установи чи організації незалежно від форми власності; 2) особа, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи.

У частинах 2 і 3 ст. 207 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно (ч. 2) або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2), у великих розмірах (ч. 2) або в особливо великих розмірах (ч. 3).

Згідно з приміткою до ст. 207 КК, виручка, товари або інші матеріальні цінності перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян: при великому розмірі — в тисячу і більше, а при особливо великому розмірі — у три тисячі і більше разів. При визначенні розміруздійснюєтьсяперерахунокувалютуУкраїнизаофіційнимкурсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останнійденьстроку, передбаченогозаконодавствомдляперерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону.

Незаконне відкриття або використання за межами України валютнихрахунків(ст. 208 КК). Безпосереднійоб’єктзлочинутакий самий, як у ст. 207 КК.

Предметзлочину— валютнірахунки, щонезаконновідкриваютьсячивикористовуютьсязамежамиУкраїни. Церахункиякюридичних,

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.

192

Злочини у сфері господарської діяльності

такіфізичнихосіб, утомучислітих, якізаймаютьсяпідприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Об’єктивнастороназлочинувиражаєтьсяунезаконномувідкритті або використанні за межами України валютних рахунків.

Незаконне відкриття резидентами України рахунків в іноземній валюті за межами України має місце, якщо воно здійснюється без отриманняіндивідуальноїліцензіїНаціональногобанкуУкраїни. Така ліцензія надається на підставах і в порядку, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-931, Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютнихцінностейнарахункахзамежамиУкраїни, затвердженимпостановоюПравлінняНаціональногобанкуУкраїнивід14 жовт-

ня 2004 р. № 4852.

Незаконне використання валютних рахунків має місце, зокрема, коли резидент України використовує незаконно відкритий за межами України валютний рахунок або коли законно відкритий валютний рахунок використовує для здійснення операцій, що не передбачені індивідуальною ліцензією, або у разі використання такого рахунка після закінчення терміну дії ліцензії.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб’єктомзлочинуможутьбути: 1) громадянин України, якийпо-

стійно проживає на її території; 2) службова особа підприємства, установи чи організації (юридичних осіб) незалежно від форми власності, які діють на території України, або інша особа, яка вчинила дії, передбачені ст. 208 КК, за дорученням такої службової особи; 3) особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У частині 2 ст. 208 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Порушення законодавства про бюджетну систему України

(ст. 210). Безпосередній об’єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері використання бюджетних коштів.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

2Офіц. вісн. України. – 2004. – № 45. – Ст. 2978.

193

Розділ VIII

Предмет злочину — бюджетні кошти. Цекошти, щовключаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Склад злочину матиме місце, якщо його предметом були бюджетні кошти у великих розмірах, тобто коли їх сума в тисячу і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Об’єктивна сторона злочину може виражатися у використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, у недотриманні вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню — це, наприклад, фінансування за рахунок бюджету видатків, не передбачених бюджетом, або фінансування одних статей видатків бюджету за рахунок інших.

Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, — цефінансування передбачених бюджетом видатків у сумах, які перевищують межі, встановлені щодо фінансування конкретних заходів, або загальні межі видатків.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету — це зменшення фінансування лише за окремими статтями видатків, непропорційне зниження фінансування за всіма статтями видатків тощо.

Недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів виражається у непропорційному фінансуванні визначенихбюджетом статейвидатків: фінансуванні уповномуобсязі одних статей з одночасним частковим фінансуванням або з нефінансуванням інших; порушеннівимогщодопропорційногофінансування залежно від певних періодів бюджетного року (кварталів чи місяців) тощо.

Вчинення названих дій пов’язане з порушенням певних статей Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що встановлюють порядок виконання бюджету.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з вищезазначених дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб’єктом злочину виступають службові особи, уповноважені

здійснювати діяльність, пов’язану з виконанням бюджету і розпоря-

194

Злочини у сфері господарської діяльності

дженням бюджетними коштами, у тому числі службові особи підприємств, установ та організацій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету.

Участині 2 ст. 210 КК передбачена відповідальність за ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (згідно з приміткою до цієї статті це три тисячі і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому за-

коном порядку (ст. 211 КК). Безпосередній об’єкт цього злочину — встановлений законом порядок видання (прийняття) нормативноправових або розпорядчих актів, які впливають на прибуткову або видаткову частину бюджету.

Предмет злочину — бюджетні кошти у великих розмірах, тобто

всумі, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 210 КК).

Об’єктивна сторона злочину полягає у виданні нормативноправових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджетувсуперечвстановленомуБюджетнимкодексомУкраїнитаіншими законодавчими актами порядку.

Нормативно-правовий акт — це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на те суб’єктом у встановленому законом порядку та формі, який спрямований на регулювання суспільних відносин, встановлення загальнообов’язкових прав і обов’язків для невизначеного кола осіб, і розрахований на тривале багаторазове застосування.

Розпорядчий акт не містить загальних правил, а є актом застосування права до конкретних осіб і випадків.

Злочин вважається закінченим з моменту видання (прийняття) нормативно-правового або розпорядчого акта незалежно від того, чи спричинило це зміни у прибутковій чи видатковій частині бюджету.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — службова особа, наділена правом видання (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів.

Участині 2 ст. 211 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (згідно з приміткою до ст. 210 КК це три тисячі і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), або вчинені повторно.

195

Розділ VIII

Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)

(ст. 212 КК). Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини

усферідержавногорегулюванняоподаткуванняіформуваннядоходної частини бюджетів та державних цільових фондів.

Предметомзлочинуєподатки, збори(обов’язковіплатежі), щовходять у систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. Страховівнескиназагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахування визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 2121 КК.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997 р.1 під податком, збором (обов’язковим платежем) розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівняабодержавногоцільовогофонду, якийздійснюєтьсяплатниками

упорядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Предметом цього злочину є лише ті обов’язкові платежі, які передбачені цим Законом.

Об’єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо це призвело до фактичногоненадходженнядобюджетівчидержавнихцільовихфондівкоштів

узначнихрозмірах, тобтовсумі, щовтисячуібільшеразівперевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Ухиленнявідсплатиподатків, зборів(обов’язковихплатежів) може відбуватися у формі бездіяльності, наприклад неподання податкових деклараційірозрахунківутихвипадках, колитакеподанняєобов’язковим, абоуформібездіяльності, поєднаноїзактивноюповедінкою. Способи ухилення можуть бути різними: внесення до поданих податкових декларацій, розрахунків завідомо неправдивих відомостей про доходи і видатки, приховування або заниження об’єктів оподаткування, відмова сплатити податок тощо. Якщо способом є вчинення самостійногозлочину(наприклад, підробленнядокументів), можливакваліфікація за сукупністю злочинів.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазначених сум до бюджету або цільового фонду. У судовій практиці таким моментом визнається наступний день після настання строку, до якого мавбутисплаченийподаток, збірчиіншийобов’язковийплатіж, аколи закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії, — з моменту фактичногоухиленнявідїхсплати(див. п. 15 постановиПленумуВерхов-

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 16. – Ст. 119.

196

Злочини у сфері господарської діяльності

ногоСудуУкраїни«Продеякіпитаннязастосуваннязаконодавствапро відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 151).

Суб’єктивнасторонацьогозлочину— прямийумисел, щохарактеризується наявністю в особи наміру не сплачувати належні до сплати податки, збори (обов’язкові платежі) в повному обсязі чи певну їх частину.

Суб’єктомзлочинуможутьбути: 1) службоваособапідприємства, установи, організації будь-якої форми власності; 2) особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

3)інша особа, яка зобов’язана сплачувати вищезазначені платежі.

Участинах2 та3 ст. 212 ККвстановленавідповідальністьзатісамі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 2) особою, раніше судимою за цей злочин (ч. 3); 3) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах (ч. 2) чи в особливо великих розмірах (ч. 3). Згідно з приміткою до цієї статті великий розмір — це три тисячі і більше, а особливо великий розмір — п’ять тисяч і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина4 ст. 212 ККвстановлює, щовідкримінальноївідповідальності звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), атакожвідшкодувалашкоду, завданудержавіїхнесвоєчасноюсплатою (фінансові санкції, пеня). Під притягненням до кримінальної відповідальності слід розуміти стадію кримінального переслідування: винесенняслідчимпостановипропритягненняособиякобвинувачуваного і пред’явлення обвинувачення.

Ухиленнявідсплатистраховихвнесківназагальнообов’язкове державнепенсійнестрахування(ст. 2121 КК). Безпосереднімоб’єктом

злочину є суспільні відносини у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Предмет злочину — страхові внески на загальнообов’язкове державнепенсійнестрахування— цільовийзагальнообов’язковийплатіж, якийсправляєтьсянавсійтериторіїУкраїнивпорядку, встановленому

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р.2

1Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 8–13.

2Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 49–51. – Ст. 376.

197

Розділ VIII

Об’єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати страховихвнесківназагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахування, якщоцепризвелодофактичногоненадходженнядоПенсійногофонду України коштів у значних розмірах, тобто в сумі, що в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Поняття «ухилення» від сплати страхових внесків розуміється аналогічно ст. 212 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазначених сум коштів до Пенсійного фонду України.

Суб’єктивнасторонацьогозлочину— прямийумисел, щохарактеризується наявністю в особи наміру не сплачувати належні до сплати страхові внески в повному обсязі чи певну їх частину.

Суб’єктомзлочинуможутьбути: 1) службоваособапідприємства, установи, організації будь-якої форми власності; 2) особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати вищезазначені страхові внески.

У частинах 2 та 3 ст. 2121 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 2) особою, раніше судимою за цей злочин (ч. 3); 3) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у великих розмірах (ч. 2) чи в особливо великих розмірах (ч. 3). Згідно з приміткою до цієї статті великий розмір — це три тисячі і більше, а особливо великий розмір — п’ять тисяч і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 4 ст. 2121 КК встановлює, що від кримінальної відповідальностізвільняєтьсяособа, якавпершевчиниладіяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до кримінальноївідповідальності сплатиластраховівнескиназагальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК). Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподатковування і формування доходної частини державного бюджету. Додатковимбезпосереднімоб’єктомможевиступатиздоров’я людей.

198

Злочини у сфері господарської діяльності

Предмет злочину — незаконно виготовлені підакцизні товари: алкогольні напої, тютюнові вироби та ін.

Підакцизнітовари— цетовари, доціниякихвключаєтьсяакцизний збір— непрямий податок. Перелік товарів(продукції), наяківстановлюєтьсяакцизнийзбір, атакожйогоставкизатверджуютьсяВерховною Радою України. Перелік підакцизних товарів визначено законами України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р.1, «Про державне регулювання виробництва

іторгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями ітютюновими виробами» від19 грудня 1995 р.2, «Проставки акцизного збору на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р. (у редакції Закону від 31 березня 2009 р. № 1201-VI)3, «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р.4, «Проставкиакцизногозборунадеякітранспортнізасобитакузовидо них» від 24 травня 1996 р.5, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р.6

Алкогольні напої — це продукти, отримані шляхом спиртового бродіння матеріалів, що містять цукор, або виготовлені на основі харчових спиртів з умістом спирту етилового понад 1,2 % об’ємних одиниць. Вони належать до товарних груп Гармонізованої системи опису

ікодування товарів під кодами 2204, 2205, 2206, 2208.

Предметом цього злочину також можуть бути алкогольні напої, виготовлені на основі етилового спирту шляхом його розбавляння водою. Виготовлення, придбання, зберігання, транспортуваннязметою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення кваліфікується як зайняття забороненим видом господарської діяльності за ст. 203 КК.

Тютюновівироби— сигаретизфільтромабобезфільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий, деякі транспортнізасобитакузовидоних, дистиляти, спеціальнітамоторні бензини, гас, пиво солодове.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 40. – Ст. 297.

2Там само. – 1995. – № 46. – Ст. 345.

3Там само. – 2009. – № 32–33. – Ст. 488.

4Там само. – 1996. – № 28. – Ст. 131.

5Там само. – № 32. – Ст. 151.

6Там само. – № 42. – Ст. 201.

199

Розділ VIII

Незаконно виготовленими підакцизними товарами є товари, виготовленіособою, яканезареєстрованаяксуб’єктпідприємництваабо без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, може виражатися в придбанні, зберіганні, транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також у самому їх збуті.

Придбання — це одержання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання вобмін на інші товари, урахунок сплати боргу тощо).

Зберіганнямєутриманняпредметазлочинууволодіннівинного: при собі, у помешканні, у тайниках чи інших визначених ним місцях.

Транспортування — це переміщення зазначених предметів будьяким видом транспорту.

Збут означає будь-яку реалізацію підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Злочинєзакінченимзмоментувчиненняхочабоднієїіззазначених у ч. 1 ст. 204 КК дій.

Суб’єктивнастороназлочину— прямийумисел, поєднанийзметою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Участині 2 ст. 204 КК передбачений самостійний склад злочину. Його об’єктивну сторону характеризує незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, яке здійснюється: 1) шляхом відкриття підпільних цехів або 2) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або 3) особою, раніше засудженою за цією статтею.

Питання про те, чи є обладнання таким, що забезпечує масове виробництво зазначених товарів, вирішується в кожному конкретному випадкузурахуваннямйоготехнічнихможливостейтастану, наявностікваліфікованогоперсоналу, умов, уякихобладнанняексплуатується, тощо.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів.

Участині3 ст. 204 ККтакожпередбаченийсамостійнийскладзлочину. Йогооб’єктивнусторонухарактеризують: 1) незаконневиготовлення підакцизних товарів, вказаних у частині першій або другій цієї

200

Злочини у сфері господарської діяльності

статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу дляжиттяіздоров’ялюдей; 2) незаконний збуттакихтоварів, щопризвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, що не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (ст. 227 КК). Саме ця недоброякісність сировини і матеріалів визначає небезпечні властивості виготовлених із них підакцизних товарів, які можуть завдати шкоди здоров’ю чи життю людей після їх збутуспоживачам (можливість смерті хочабоднієїлюдини, отруєння, радіоактивного опромінення, травмування тощо).

Отруєннялюдейякодинізвидівтяжкихнаслідківможебутипов’язане іззаподіяннямсмертіхочабоднійлюдиніабозначноїшкодиздоров’ю людей.

Інші тяжкі наслідки — це, наприклад, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, масове захворювання людей, знищення або пошкодження майна у великих розмірах тощо.

Злочинєзакінченимзмоментунезаконноговиготовленнябудь-якої кількості підакцизних товарів, а у випадках їх збуту — з моменту настання тяжких наслідків.

Суб’єктивні сторони злочинів, передбачених у частинах 2 та 3 ст. 204 КК, характеризуютьсяпрямимумисломнавчиненнязазначених діянь і умислом або необережністю щодо тяжких наслідків (у ч. 3).

Суб’єкт цих злочинів — особа, яка досягла 16-річного віку.

Підробленнязнаківпоштовоїоплатиіпроїзнихквитків(ст. 215

КК). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері надання поштових і транспортних послуг.

Предметом злочину є: знаки поштової оплати, маркована продукція, міжнародні купони для відповіді, посвідчення особи для міжнародного поштового обміну, відбитки маркувальних машин, квитки залізничного, водного, повітряного, автомобільного транспорту, інші проїзні документи і документи на перевезення вантажу.

Знаки поштової оплати — це реквізити поштових відправлень, що підтверджують оплату послуг поштового зв’язку. Як знаки поштової оплати в Україні використовуються поштові марки, відбитки кліше маркувальних машин, відбитки спеціальних штемпелів, міжнародні купони для відповіді.

Під поштовою маркою розуміється державний знак, виготовлений у встановленому законодавством порядку із зазначенням його номі-

201

Розділ VIII

нальноївартості тадержави, якийєзасобом оплатипослугпоштового зв’язку, що надаються національним оператором.

Маркована продукція — це виготовлені друкарським способом поштовівідправлення(маркованіконвертиімаркованіпоштовікартки) ізнадрукованимнанихзображенням поштовихмарок(віньєтки) (див. Закон України «Про поштовий зв’язок» від 4 жовтня 2001 р.1; Положення про поштові марки, блоки, марковані конверти і картки, затверджененаказомДержавногокомітетузв’язкутаінформатизаціїУкраїни від 18 травня 2004 р. № 1042).

Міжнародний купон для відповіді — це спеціальний знак МіжнародногобюроВсесвітнього поштовогосоюзу, надрукований напапері з водяними знаками, яким можна замінити поштові марки.

Посвідчення особи для міжнародного поштового обміну — це посвідчення, що видається поштовими органами країн — учасниць Всесвітнього поштового союзу і засвідчує право особи на одержання поштової кореспонденції, що адресується їй або на поштову скриньку.

Під маркувальною машиною розуміється пристрій, призначений для нанесення на письмову кореспонденцію відбитків державного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв’язку, дату приймання й іншої інформації.

Проїзні документи — це документи, що дають право проїзду на залізничному, водному, повітряному або автомобільному транспорті (квитки зазначених видів транспорту, у тому числі талони, жетони, службові проїзні документи тощо). Документами на перевезення вантажів є, наприклад, вантажні квитанції, дорожні відомості тощо.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися у виготовленні з метою збуту зазначених предметів, їх збуті або використанні.

Під виготовленням слід розуміти повне чи часткове підроблення зазначених предметів або надання використаним знакам поштової оплати вигляду невикористаних знаків.

Збут — це оплатна або безоплатна передача (продаж, обмін, дарування тощо) зазначених підроблених предметів іншим особам або організаціям для їх подальшого використання. Збут може вчинюватися як особою, що підробила предмети, так й іншою особою.

Використання передбачає будь-яку форму застосування підроблених предметів, наприклад надання їх замість справжніх, тощо.

1Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 6. – Ст. 39.

2Офіц. вісн. України. – 2004. – № 24. – Ст. 1605.

202

Злочини у сфері господарської діяльності

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених дій.

Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом, а виготовлення предметів цього злочину — також метою їх збуту.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК). Безпосередній об’єкт

злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання випуску продукції і формування доходної частини державного бюджету.

Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору; 2) контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних; 3) голографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні і тютюнові вироби. Наявність на цих товарах акцизної марки підтверджує сплату платником акцизного збору, легальність їх ввезення і реалізації на території України.

Контрольна марка — цеспеціальний знак, щозасвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірниківаудіовізуальнихтворів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять неможливим його несанкціоноване відтворення.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися: 1) у незаконному виготовленніпредметацьогозлочину; 2) уйогопідробці; 3) увикористаннінезаконновиготовленого, одержаногочипідробленогопредмета злочину; 4) у збуті такого предмета.

Піднезаконнимвиготовленнямпредметів, зазначенихуст. 216 КК, слідрозумітиїхвиготовленнябезнеобхідногодозволу, абозпорушеннямпорядкуодержання, оформленнятакогодозволу, запідробленими документами, підприємствами, що не мають ліцензії на виготовлення такихпредметівтощо. Тобтойдетьсяпровиготовленнянефальшивих, адійснихпредметів, протезавідсутностінеобхіднихправовихпідстав або з порушенням встановленого порядку їх виробництва.

203

Розділ VIII

Для встановлення незаконності дій мають значення: закони України «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби» від 15 вересня1995 р.1 та«Пророзповсюдженняпримірниківаудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» у редакції від10 липня2003 р.2; постановаКабінету Міністрів Українивід 24 лютого 2001 р. № 171 «Про затвердження Положення про порядок голографічного захистудокументів ітоварів»3; Положенняпровиробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічнимизахиснимиелементамиімаркуванняалкогольнихнапоївтатютюновихвиробів, затвердженепостановоюКабінетуМіністрів України від 23 квітня 2003 р. № 5674; постанова Кабінету Міністрів Українивід15 квітня2005 р. №297 «Прозапровадженнямарокакцизного збору нового зразка для маркування алкогольної продукції»5; Порядок виробництва, зберігання, видачі контрольних марок та маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України у редакції від 24 березня 2004 р.6; Ліцензійні умовипровадженнягосподарської діяльностізрозроблення, виробництватасертифікаційнихвипробуваньголографічнихзахиснихелементів, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від13 липня 2007 р. №96/8227; постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. № 179 «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв»8 та ін.

Підпідробленнямслідрозумітиповнестворенняфальшивихпредметів будь-яким способом або часткові зміни тексту, серії, номера чи інших реквізитів.

Незаконноодержанимипредметамивизнаютьсяті, щоранішебули отримані будь-яким протиправним способом, наприклад шляхом викрадення, шахрайства, зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 40. – Ст. 297.

2Там само. – 2004. – № 7. – Ст. 46.

3Офіц. вісн. України. – 2001. – № 9. – Ст. 355.

4Там само. – 2003. – № 17. – Ст. 761.

5Там само. – 2005. – № 16. – Ст. 838.

6Там само. – 2004. – № 12. – Ст. 741.

7Там само. – 2007. – № 57. – Ст. 2297.

8Там само. – 2008. – № 21. – Ст. 594.

204