Розділ І

службових повноважень» зазначається, що перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) на відміну від зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) характеризується таким:

а) вчиненням дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчиненнямдій, виконанняякихдозволяєтьсятількивособливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку;

в) вчиненням одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчиненням дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Наведені приклади свідчать, що роз’яснення, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, стосуються найбільш складних питань кваліфікації окремих видів злочинів та характеризу- ютьсявисокимнауково-практичнимрівнем, томуознайомленнязними має важливе значення як для аналізу ознак тих чи інших злочинів, так і для кваліфікації конкретних випадків їх вчинення за відповідними

статтями КК.

Контрольні запитання

1.Що являє собою Особлива частина КК?

2.У чому виявляється єдність Загальної та Особливої частин КК?

3.Які є види кримінально-правових норм Особливої частини КК?

4.Яким чином у санкціях кримінально-правових норм Особливої частини КК відображена подальша гуманізація кримінального права України?

5.Що лежить в основі побудови системи Особливої частини КК?

6.Як визначаються поняття «кваліфікація злочинів», його складові характеристики?

7.Яка кваліфікація злочинів визнається офіційною?

8.Які наслідки можуть мати помилки у кваліфікації злочинів?

9.Яку роль відіграє склад злочину у кваліфікації злочинів?

22

Роздiл II

Злочини проти основ національної безпеки України

§1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державнубезпеку, обороноздатнiсть, незалежністькраїни, їїконституційний лад. Без належної кримiнально-правової охорони цих соціальних цiнностей неможливе нормальне функцiонування держави та вiдповiдних її iнститутiв. Без стабiльностi в суспiльствi неможлива й ефективна боротьба зi злочиннiстю, тому в КК статті про вiдповiдальнiсть за злочини проти основ нацiональної безпеки України поданi в першому роздiлi Особливої частини.

Родовим об’єктом злочинiв, передбачених у цьому роздiлi,

єсуспiльнi відносини з охорони основ нацiональної безпеки України: їїконституцiйноголаду, суверенiтету, територiальноїнедоторканностi, обороноздатностi. Iншими словами, родовим об’єктом цих злочинів

єсуспiльнi вiдносини, що забезпечують саме iснування України як суверенної, незалежної, демократичної, соцiальноїi правовоїдержави (ст. 1 Конституцiї України).

Це дає пiдставу для визнання таких злочинiв найбiльш небезпечними i вiднесення їх законодавцем, як правило, до особливо тяжких або тяжких злочинiв. Важливiсть родового об’єкта цих злочинiв визначає значною мiрою i специфiку їх об’єктивних та суб’єктивних ознак.

Зоб’єктивноїсторонизлочинипротиосновнаціональної безпеки України вчинюються шляхом активної поведiнки — дiї. При цьому законодавець конструює бiльшiсть з них як злочини з формальним складом, томувонивважаютьсязакiнченимизмоментувчиненнясамогодiяннянезалежновiднастанняфактичноїшкодиосновамнацiональної безпекиУкраїни(наприклад, державназрада, шпигунство). Деякi зцих

23

Розділ ІІ

злочинiв конструюються як усiченi склади — момент їх закiнчення переноситься на такі дії, що за загальним правилом в інших злочинах становлять попереднi стадiї вчинення злочину — готування чи замах. Приміром, змова про вчинення злочину, передбаченого ст. 109 КК (готування), розглядається як закiнчений злочин; посягання на життя державногочигромадськогодiяча, вiдповiднодост. 112 КК, вважається закiнченим фактично з моменту замаху на вбивство.

Висока небезпека цих злочинiв виявляється i в їх суб’єктивних ознаках: всi вони здiйснюються умисно i, як правило, з прямим умислом, при якому особа бажає заподiяти шкоду основам нацiональної безпеки України. Характерною є i мета — заподiяння шкоди цьому об’єкту: особа дiє з метою змiни чи повалення конституцiйного ладу, захоплення державної влади, заподiяння шкоди суверенiтету, обороноздатностi України, змiни її територiї та iн.

Отже, можнавизначити, щозлочинипротиосновнацiональноїбезпекиУкраїни— цепередбаченi кримiнальнимзакономумиснi суспiльно небезпечнi дiї, що посягають на конституцiйний лад, суверенiтет і територiальну недоторканнiсть України.

Доїхчислазаконодавецьвiдносить: дії, спрямованінанасильницьку змiну чи повалення конституцiйного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК); посягання на територiальну цiлiснiсть і недоторканнiсть України (ст. 110 КК); державну зраду (ст. 111 КК); посягання на життя державного чи громадського дiяча (ст. 112 КК); диверсiю (ст. 113 КК); шпигунство (ст. 114 КК).

§2. Види злочинiв проти основ нацiональної безпеки України

Дiї, спрямованi на насильницьку змiну чи повалення конституцiйного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК).

Правовою пiдставою кримiналiзацiї цих дiянь є ч. 2 ст. 5 Конституцiї України, вiдповiднодоякоїправовизначатиi змiнюватиконституцiйний ладвУкраїнi належить виключно народовi i нiхтонеможе узурпувати державну владу.

Безпосереднiм об’єктом злочину, передбаченого ст. 109 КК, є суспiльнi вiдносини, що забезпечують внутрiшню безпеку України, захист конституцiйного ладу i державної влади в країнi.

24

Злочини проти основ національної безпеки України

Конституцiйний лад — це устрiй держави i суспiльства, а також їх iнститутiв вiдповiдно до конституцiйно-правових норм. Це цiлiсна система основних соцiально-правових вiдносин, що визначають формиi способифункцiонуваннядержавиякєдиногодержавно-правового органiзму. Нормальнефункцiонуванняконституцiйноголадудозволяє реалiзувати прагнення суспiльства до справедливого i стабiльного соцiальногопорядкунаосновi поєднанняiндивiдуальнихi суспiльних iнтересiв.

Об’єктивнастороназлочину, передбаченогост. 109 КК, виражається вчотирьохформах: 1) дiї, спрямованi нанасильницькузмiнучиповаленняконституцiйноголадуабоназахопленнядержавноївлади; 2) змовапро вчинення таких дiй; 3) публiчнi заклики до насильницької змiни чи повалення конституцiйного ладу або до захоплення державної влади; 4) розповсюдження матерiалiвiззакликамидовчиненнятакихдiй.

Загальною ознакою всіх цих дій є спрямованiсть їх саме на насильницьку змiну чи повалення конституцiйного ладу або захоплення державної влади, тобто iз застосуванням фiзичного чи психiчного насильства до представникiв державної влади, осiб, що виконують функцiю охорони конституцiйного ладу i державної влади, до iнших осiб, якi перешкоджають здiйсненнюцихдiй. Злочинивважаються закiнченими уразi вчиненнябудь-якоїдiїзметоюзмiничиповаленняконституцiйного ладучизахопленнядержавноївлади(наприклад, озброєннягрупилюдей та iнструктаж про дiї пiд час захоплення влади).

Змова про вчинення таких дiй передбачає умисну угоду двох або бiльше осiб про спiльнi насильницькi дiї, спрямованi на змiну чи повалення конституцiйного ладу або на захоплення державної влади.

Передбаченi ч. 2 ст. 109 КК заклики до насильницької змiни чи поваленняконституцiйноголадуабодозахопленнядержавноївладиповинні матипублiчнийхарактер, тобтопроголошуватисявiдкрито, уприсутностi багатьох громадян. Це завжди активний вплив на невизначену кiлькiсть людей(проголошеннянамiтингу, демонстрацiї, зборахтощо).

Розповсюдження матерiалiв з такими закликами є самостiйною формою об’єктивної сторони цього злочину i передбачає ознайомлення з такими матерiалами iнших осiб або створення умов для такого ознайомлення (розклеювання листiвок, роздавання книг тощо).

Суб’єктивна сторона всiх зазначених дiй — прямий умисел, поєднаний з метою насильницької змiни чи повалення конституцiйного ладу або з метою захоплення державної влади.

25

Розділ ІІ

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-рiчного вiку. Відповідно до ч. 3 ст. 109 КК квалiфiкуючими ознаками дiянь,

передбачених у ч. 2 ст. 109 КК, є:

1)вчинення їх особою, яка є представником влади, тобто особою, яка перебуває на службi в органах державної влади та надiлена владнимиповноваженнями(наприклад, депутатмiсцевоїради, головасуду, працiвник мiлiцiї та iн.);

2)вчинення цих самих дiй повторно, тобто хоча б у другий раз, незалежно вiд того, чи була особа засуджена за перший злочин;

3)вчинення їх органiзованою групою, тобто трьома або бiльше особами, якi попередньо органiзувались у стiйке об’єднання для вчинення публiчних закликiв до насильницької змiни чи повалення конституцiйного ладу, або на захоплення державної влади, або для розповсюдження матерiалiв iз закликами до вчинення таких дiй (ч. 3

ст. 28 КК);

4)вчиненняїхзвикористаннямзасобівмасовоїінформації(наприклад, виступ по телебаченню, поширення комп’ютерних програм iз вказаними матерiалами та iн.).

Посяганнянатериторiальнуцiлiснiстьi недоторканнiстьУкра-

їни (ст. 110 КК). Безпосереднiм об’єктом цього злочину є вiдносини щодо забезпечення територiальної цiлiсностi i недоторканностi України в межах встановлених кордонiв. Територiальна недоторканнiсть України є невiд’ємною складовою її самостiйностi та незалежностi. Частина 3 ст. 2 Конституцiї України проголошує, що територiя України в межах iснуючого кордону є цiлiсною i недоторканною.

Вiдповiдно до ст. 1 Закону України «Про державний кордон України»1 державний кордон — це лiнiя i вертикальна поверхня, що проходитьпоцiйлiнiї, якi визначаютьмежi територiїУкраїни— сушi, вод, надр, повiтряного простору.

Об’єктивнасторонацьогозлочинупередбачає рiзнi дiяння: 1) дiї, вчиненi з метою змiни меж територiї або державного кордону, на порушення порядку, встановленого Конституцiєю України; 2) публiчнi заклики до вчинення цих дiй; 3) розповсюдження матерiалiв iз закликами до вчинення таких дiй. Змiст цих дiянь аналогiчний діям, передбаченимст. 109 КК. Вiдмiннiстьлишеутому, щост. 110 ККневимагає, щоб цi дiї мали насильницький характер.

1 Вiдом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.

26

Злочини проти основ національної безпеки України

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєднаний із спецiальною метою змiнити межі територiї або державного кордону України.

Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-рiчного вiку.

Вiдповiдальнiсть за ч. 2 ст. 110 КК настає за наявностi хоча

боднiєї з вказаних у нiй кваліфікуючих ознак: 1) вчинення злочину особою, яка є представником влади; 2) повторно, тобто вчинення таких дiй хоча б у другий раз; 3) за попередньою змовою групою осiб, тобто вчинення його спiльно двома або бiльше особами, якi заздалегiдь, тобто до початку злочину, домовилися про спiльне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК); 4) якщо дії поєднанi з розпалюванням нацiональної чи релiгiйної ворожнечi, тобто з метою викликати вороже ставлення до осiб iншої нацiональності або расової належностi.

Частина 3 ст. 110 КК передбачає особливо квалiфiкований склад злочину — це дiї, передбаченi частинами 1 або 2 ст. 110 КК, якi призвели до загибелi людей чи iнших тяжких наслiдкiв (наприклад, заподiяннятяжкихтiлеснихушкоджень, знищенняважливихоб’єктiв, пошкодження життєзабезпечуючих комунiкацiй та iн.).

Державна зрада (ст. 111 КК). Безпосереднiй об’єкт цього злочи-

ну— зовнiшнябезпекаУкраїни, їїсуверенiтет, територiальнацiлiснiсть i недоторканнiсть, обороноздатнiсть, державна, економiчна чи iнформацiйна безпека.

З об’єктивної сторони державна зрада може полягати лише в тих дiях, вичерпний перелiк яких прямо вказаний у ч. 1 ст. 111 КК. Це передусiм: перехiднабiкворога, щопередбачаєнаданнябезпосередньої допомоги державi, з якою наша країна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлiкту. Вияви такого переходу можуть бути рiзними: перехiддоворогачерезлiнiюфронту; вступнаслужбувармiю ворожої держави; участь за її завданням у бойових дiях проти України; наданнярiзноїдопомогиагентамтакоїдержавитаiн. Самперехiднабiк ворога може полягати як у переходi на територiю ворожої держави (так званий фiзичний перехiд), так i в наданнi допомоги такiй державi або її представникам на територiї України (так званий iнтелектуальний перехiд). Державназрадавцiйформi визнаєтьсязакiнченоюзмоменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові. При цьому перехiд на бік ворога повинен мати мiсце в умовах воєнного стану або в перiод збройного конфлiкту.

27

Розділ ІІ

Шпигунство— цепередачачизбираннязметоюпередачi iноземнiй державi, iноземнiй органiзацiї або їх представникам вiдомостей, що становлять державну таємницю. Шпигунство є другою формою державної зради, ознаки його будуть розглянутi при аналiзi ст. 114 КК.

Надання iноземнiй державi, iноземнiй органiзацiї або їх представникам допомоги в проведеннi пiдривної дiяльностi проти України як форма державної зради полягає в будь-якiй допомозi у проведенні пiдривної дiяльностi проти iнтересiв України. Причому для вiдповiдальностi не має значення, як дiяла особа — за завданням iноземної держави чи з власної iнiцiативи. Допомога в проведеннi пiдривноїдiяльностi можепередбачатисприяннярезидентам(таємним представникам iноземних розвiдок), укриття розвiдника або йогоспорядження, надання йому транспортних засобiв, а також iншої технiки, наданнярiзнихматерiалiв, продуктiвхарчування, приховуванняслiдiв вчинених ним злочинiв, вербування агентiв для проведення пiдривної дiяльностi протиУкраїни. Цiєюформоюохоплюютьсяi випадки, коли особа за завданням iноземних держав або їх представникiв органiзує (або вчинює) на шкоду Українi будь-який iнший злочин проти основ нацiональної безпеки України (наприклад, диверсiю, посягання на життя державного чи громадського дiяча). У таких випадках вiдповiдальнiстьнастаєзасукупнiстюзлочинiв, наприкладзастаттями

111 i 113 КК.

Державназрадавцiйформi вважаєтьсязакiнченоюзмоменту, коли особафактичнопочаланадаватидопомогуiноземнiйдержавi, iноземнiй органiзацiї чи їх представникам у проведеннi пiдривної дiяльностi проти України.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується виною у формi прямого умислу, за якого особа усвiдомлює, що її дiяння вчинюються на шкоду суверенiтету, територiальнiй цiлiсностi та недоторканностi, обороноздатностi, державнiй, економiчнiй чи iнформацiйнiй безпецi України, i бажає їх здiйснити. Мотиви можуть бутирiзними(ненавистьдоУкраїни, користьтаiн.), аленаквалiфiкацiю вони не впливають.

Суб’єкт злочину — громадянин України, який досяг 16 рокiв. Спiвучасниками цього злочину можуть бути iноземнi громадяни та особи без громадянства.

Частина2 ст. 111 ККпередбачаєзаохочувальнунорму, згіднозякою звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi громадянин України,

28

Злочини проти основ національної безпеки України

якщо вiн на виконання злочинного завдання iноземної держави, iноземної органiзацiї чи їх представникiв нiяких дiй не вчинив i добровiльнозаявиворганам державної владипросвiйзв’язокзними та про отримане завдання.

Обов’язковими умовами звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi за ч. 2 ст. 111 КК є наявнiсть трьох обставин: 1) отримання громадянином України злочинного завдання iноземної держави, iноземної органiзацiї, їх представникiв; 2) невчинення жодних дiй на виконання цього завдання; 3) добровiльна заява органам державної влади про свiй зв’язок з ними i про отримане завдання.

Вiдсутнiсть хоча б однiєї з цих обставин виключає можливiсть звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

Посяганнянажиттядержавногочигромадськогодiяча(ст. 112

КК). Безпосереднiм об’єктом злочину є вiдносини, що забезпечують нормальну дiяльнiсть усiх гiлок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), а також полiтичних партiй. Обов’язковим додатковим об’єктом виступає життя людини — державного чи громадського дiяча.

Об’єктивна сторона злочину полягає в посяганнi на життя державного дiяча чи керiвника полiтичної партiї. Пiд посяганням на життя розумiється вбивство або замах на вбивство осiб, зазначених у ст. 112 КК. Вiдповiдальнiсть у цих випадках настає як за закiнчений злочин незалежно вiд настання смертi цих осiб (у разi замаху на вбивство посилання на ст. 15 КК не потрiбно). Готування до цього злочину (розробка плану злочинних дiй, пiдшукування спiльникiв, знарядь для вчинення злочину та iн.) квалiфiкується за статтями 14 i 112 КК.

Перелiк осiб, якi визнаються потерпiлими i вказанi в ст. 112 КК, є вичерпним: Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем’єр-мiнiстр України, член Кабiнету МiнiстрiвУкраїни, ГоловачисуддяКонституцiйногоСудуУкраїниабо Верховного Суду України, або вищих спецiалiзованих судiв України, ГенеральнийпрокурорУкраїни, УповноваженийВерховноїРадиУкраїни з прав людини, Голова Рахункової палати, Голова Нацiонального банку України, керiвник полiтичної партiї.

Для застосування ст. 112 КК слiд обов’язково встановити, що посягання на життя вчинюється у зв’язку з державною або громадською дiяльнiстю потерпiлих.

29

Розділ ІІ

Закiнченим цей злочин визнається з моменту вчинення дiяння, спрямованого на позбавлення життя, тобто з моменту замаху на вбивство (усiчений склад злочину).

Суб’єктивнасторонацьогозлочину— прямийумисел, обов’язковою ознакою якого є усвiдомлення особою, що потерпiлим є державний дiяч або керiвник полiтичної партiї i що посягання здiйснюється

узв’язку з його державною чи громадською дiяльнiстю з метою або перешкодити цiй дiяльностi, або помститися за її виконання.

Якщо вбивство чи замах на вбивство таких осiб вчинюється на ґрунті особистих взаємовiдносин, то застосування ст. 112 КК виключається, а дiї винного квалiфiкуються за статтями про злочини проти життя.

Суб’єктом цього злочину є будь-яка особа, що досягла 14-річного вiку (ч. 2 ст. 22 КК).

Диверсiя(ст. 113 КК). Безпосереднiмоб’єктомдиверсiїєекономiчна основа, внутрiшня безпека України. Додатковими об’єктами можуть бути: життя, здоров’я людей, екологiчна безпека та iн.

Предметом диверсiї можуть бути: пiдприємства, установи, шляхи та засоби сполучення, нафто-, газопроводи та iн.

Об’єктивна сторона злочину виявляється: 1) у вчиненнi з метою ослаблення держави вибухiв, пiдпалiв або iнших дiй, спрямованих на масове знищення людей, заподiяння тiлесних ушкоджень чи iншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктiв, якi мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 2)

увчиненнi з тiєю самою метою дiй, спрямованих на радiоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епiдемiй, епiзоотiй чи епiфiтотiй. Масовезнищеннялюдейабозаподiянняшкодиїхздоров’ю при вчиненні диверсiї у своїй основi спрямоване на заподiяння смертi або шкоди здоров’ю значної кiлькостi громадян, i винний вдається до загальнонебезпечних способiв (вибухiв, пiдпалiв, затоплення, органiзацiї завалiв, аварiй транспортних засобiв та iн.).

Зруйнування або пошкодження пiдприємств, споруд, шляхiв i засобiв сполучення, засобiв зв’язку або iншого державного або суспiльногомайнаполягаєякуповномуїхзнищенні, такi частковому пошкодженні такого майна будь-яким способом.

Масове отруєння людей, як i поширення епiдемiй, являє собою злочинну дiяльнiсть, спрямовану на спричинення смертi чи шкоди здоров’ю значної, частiше невизначеної, кількості осiб. Способи

30

Злочини проти основ національної безпеки України

здiйснення можуть бути рiзними (отруєння продуктiв харчування, джерелводи, зараженняхвороботворнимимiкроорганiзмамиїжi, води тощо).

Поширенням епiзоотiй охоплюються випадки розповсюдження заразливих хвороб серед тварин. Способи при цьому можуть бути рiзними (зараження збудниками заразних захворювань продуктiв харчування, спiльне утримання хворих i здорових тварин та iн.).

Епiфiтотiя— цепоширенняiнфекцiйноїхворобирослин, щоохоплюєгосподарство, район, областьчикраїну. Увиглядi епiфiтотiйможе поширюватися iржа i головня хлiбних злакiв, фiтофтороз картоплi та iншi шкiдливi хвороби.

Цимзумовленовiднесеннядиверсiїдоусiченихскладiвi визнання її закiнченою з моменту здiйснення вибухiв, пiдпалiв або iнших дiй, спрямованих на досягнення вказаних у законi небезпечних наслiдкiв, тобто незалежно вiд фактичного спричинення смертi, тiлесних ушкоджень, зруйнування або пошкодження об’єктiв, радiоактивного забруднення та настання iнших наслiдкiв.

Суб’єктивна сторона диверсiї характеризується виною у формi прямого умислу, що поєднаний з метою ослаблення держави, тобто заподiянняшкодиїїекономiчнiйсистемi, обороноздатностi, внутрiшнiй безпецi та iн. Саме ця мета вiдрiзняє диверсiю вiд iнших злочинiв, пов’язанихiззнищеннямчипошкодженняммайна, заподiяннямшкоди життю, здоров’ю, екологiчних та iнших злочинiв.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа: громадянин України, iноземний громадянин, особа без громадянства, якій виповнилося 14 рокiв (ч. 2 ст. 22 КК).

Шпигунство (ст. 114 КК). Безпосереднім об’єктом цього злочину

єзовнішня безпека України.

Зоб’єктивноїсторонишпигунствополягаєвпередачi абозбираннi зметоюпередачi iноземнiйдержавi, iноземнiйорганiзацiїабо їхпредставникам вiдомостей, що становлять державну таємницю.

Предметом шпигунства є вiдомостi, що становлять державну таємницю, вичерпний перелiк яких мiститься в Законi України «Про державну таємницю» вiд21 сiчня1994 р. (уред. Законувід21 вересня 1999 р.)1. Згiдно з цим Законом державною таємницею визнається певнийвидтаємноїiнформацiї, щоохоплюєвiдомостi усферi оборони, економiки, науки i технiки, зовнiшнiх вiдносин, державної безпеки та

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 49. – С. 428.

31

Розділ ІІ

охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди нацiональнiйбезпецi України таякi визнанi упорядку, встановленому цим Законом, державною таємницею i пiдлягають охоронi державою. Спецiальним уповноваженим органом державної влади у сферi забезпечення охорони державної таємницi є Служба безпеки України.

Шпигунствоможевиражатисяудвохформах: 1) передачi iноземнiй державi, iноземнiй органiзацiї або їх представникам вiдомостей, що становлять державну таємницю; 2) збираннi таких же вiдомостей з метою передачi iноземнiй державi, її органiзацiям або їх представникам.

Передача зазначених вiдомостей має мiсце у випадках, коли особа володiєнимиi повiдомляє(вручає) їхiноземнiйдержавi абоїїпредставнику (агенту). Способи передачi можуть бути рiзними (усна, письмова, безпосереднє ознайомлення з будь-якими матерiалами, передача по радiо, телефону, з використанням тайникiв, кур’єрiв та iн.). Для вiдповiдальностi не має значення, передаються першоджерела (наприклад, оригiнали документiв, креслення, зразки пального), їх копiї чи лишевiдомостi проних(злiпки, макети, опистехнiчнихсистембудь-яких об’єктiв та iн.). Тому будь-якi дiї, вираженi як у формi передачi в буквальномурозумiннi цьогослова, такi уствореннi умовдляознайомлення агента iншої держави з ними, пiдпадають пiд поняття передачi.

Збирання вiдомостей, що становлять державну таємницю, — це будь-якi випадки здобуття таких вiдомостей (наприклад, викрадення, особисте спостереження, фотографування, пiдслуховування телефонних розмов та iн.). Нерiдко для отримання таких вiдомостей використовуєтьсянайскладнiшасучаснатехнiка(спецiальнообладнанi лiтаки, кораблi або автомашини, спецiально встановленi на сушi чи на морi прилади для отримання розвiдувальної iнформацiї та iн.).

Для вiдповiдальностi за ст. 114 КК важливо встановити, що вiдомостi, які становлять державну таємницю, були переданi чи збиралисядляпередачi самеiноземнимдержавам, iноземниморганiзацiям або їх представникам.

Закiнченим шпигунство вважається з моменту початку збирання вказаних вiдомостей або з моменту їх передачi.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел: особа усвiдомлює, що вiдомостi збираються або передаються iноземнiй державi, органiзацiї або їх представникам i що цi вiдомостi є державною таємницею, яка не пiдлягає передачi. Мотиви злочину на квалiфiкацiю не впливають.

32