Розділ XІ
Контрольні запитання
1.Проведіть розмежування злочинів проти громадської безпеки від злочинів, що становлять небезпеку для життя
іздоров’я людини.
2.У яких складах злочинів проти громадської безпеки зброя є предметом злочину, а в яких — засобом вчинення злочину?
3.За створення яких стійких злочинних об’єднань передбачена відповідальність у розділі IX Особливої частини КК?
4.Розмежуйте бандитизм і розбій.
5.Як визначені в законодавстві терміни: «тероризм», «терористична діяльність», «терористичний акт», «терорист», «терористичні злочини»?
6.Чим відрізняється за об’єктивними і суб’єктивними ознаками викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем від аналогічних дій як злочинів проти власності?
7.У чому різниця між незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК) і незаконним поводженням з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК)?
8.За порушення яких правил і за яких умов настає кримінальна відповідальність як за злочини проти громадської безпеки?
9.Учомуполягаєрізницяміжнезаконнимповодженнямзпредметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення,
іпорушеннями правил поводження з ними?
10.У яких нормах розділу IX Особливої частини КК передбаченіспеціальні підстави звільнення відкримінальної відповідальності, у чому їх суть і відмінність від добровільної відмови від злочину?
318
Розділ ХІІ
Злочини проти безпеки виробництва
§1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва
Усучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва1. Відхиленнявіднормативнихприписівтавстановленихвимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будовах, у сільському господарстві, можуть спричинити або спричиняють серйозну шкоду життю
іздоров’ю працівників виробництва, сторонніх осіб, власності, довкіллю.
Родовим об’єктом злочинів, що розглядаються, є суспільні відносини, якізабезпечуютьбезпекувиробництва. Підвиробництвомслід розуміти не тільки діяльність, пов’язану безпосередньо зі створенням продукції, а й будь-яку діяльність підприємства, установи, організації чи громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності, в основі функціонування якоїлежитьпрацялюдини, спрямована наодержання суспільно-корисного результату.
Уході виробничої діяльності або використанні її результатів людиназазнаєабоможебутипіддананебезпечнимчишкідливимвпливам виробничих факторів найрізноманітнішого характеру і ступеня — механічним, хімічним, тепловим, електричним, електромагнітним тощо. Наявністьнавиробництвінебезпечнихішкідливихфакторівзумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров’я, збереження майна, довкілля. Таким станом на виробництві є його безпека. Безпека виробництва — це такий технічний стан, за якого нейтралізується можливість уражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпе-
1 Роз’ясненнящодозастосуваннязаконодавствапрокримінальнувідповідальність за злочини проти безпеки виробництва надані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 7 «Про практику застосування судами України законодавства усправах прозлочини протибезпеки виробництва» // Вісн. Верхов. Суду України. – 2009. – № 8. – С. 15–19.
319
Розділ XIІ
чення безпеки виробництва використовуються закони та підзаконні акти, що стосуються різних галузей законодавства (трудового, природоохоронного, цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та ін.), а також технічні норми. У цій системі норми кримінальногозаконодавстваохороняютьвідносинибезпекивиробництва від найбільш небезпечних посягань.
Безпосередніоб’єктиокремихзлочинівпротибезпекивиробництва входять до системи суспільних відносин, що являють родовий об’єкт, хочаймаютьсвоїособливості. Вонизалежатьпередусімвідвидівбезпеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення.
Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека праці, яка поділяється на технічну і санітарну, а за рівнями — на безпекузвичайнихіпідвищенонебезпечнихробіт. Деяківиробництва(як технічне ціле), окремі речовини (що є предметами праці) мають винятковунебезпечність, щовимагаєособливихорганізаційно-технічних режимів їх функціонування (використання), враховуючи правове забезпечення. Такими є: вибухонебезпечні виробництва, а також виробництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, низка виробництв здатна заподіяти шкоду позавиробничим інтересам у зв’язку з використанням готової промислової продукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією зведених будівель та споруд.
Основнимибезпосереднімиоб’єктамицихзлочинівєбезпекаокре-
мих видів виробництв. Додатковими обов’язковими об’єктами всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, є життя і здоров’я людини, а додатковими факультативними об’єктами злочинів, передбачених статтями 272–275 КК, — власність і довкілля (екологічна безпека).
Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівники виробництва (ст. 271 КК), або і працівники виробництва, і сторонні особи (статті 272–274 КК), або тільки сторонні особи (ст. 275 КК).
З об’єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва сконструйовані однотипно. Усі вони описані в законі як злочини з так званим матеріальним складом і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв’язку.
Суспільно небезпечне діяння як ознака об’єктивної сторони виявляється в порушенні шляхом дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва. При цьому
320
Злочини проти безпеки виробництва
порушення зазвичай становить не одиничну дію (бездіяльність), а є сукупністю діянь (системою), де порушується не одне, а різноманітні вимоги безпеки. Під порушенням слід розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених правилами.
Злочини проти безпеки виробництва являють собою порушення єдино писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розглядаються, є бланкетними, у зв’язку з чим для їх застосування слід звертатися до законодавчих таіншихнормативно-правових актів (постанов, правил, інструкцій, стандартів тощо), що регулюють безпеку виробництва та з’ясовувати, які з них порушено.
Відповідальністьзапорушеннявимогзаконодавстващодобезпеки осіб під час здійснення іншої діяльності залежно від конкретних обставинсправинастаєзастаттямиККпрозлочинипротижиттяіздоров’я особи, у сфері службової діяльності, проти довкілля тощо.
Обов’язковоюознакоюцихзлочинівєсуспільнонебезпечнінаслідки. Вониможутьбутидвохвидів. Першийвиднаслідківзаконпов’язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (частини перші статей 272–275 КК). Другий вид наслідків становлятьті, настанняякихпов’язанезіспричиненнямреальноїшкоди. Це: «шкода здоров’юпотерпілого» (частини перші статей 271–275 КК); «загибель людей» (частини другі статей 271–275 КК) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271–275 КК).
Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків має бути реальним, свідчити про виникнення в конкретному виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки. Тяжкість імовірних наслідків визначається залежно від цінності благ, які поставлено під загрозу, кількості осіб, які можуть постраждати від небезпечних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо. Ненастання наслідків може бути пов’язане або зі своєчасним припиненнямпорушенняяксамимпорушником, такііншимиособами, абоза«щасливої випадковості» (наприклад, прируйнаціїконструкції, коли в зоні її падіння нікого не виявилося).
Шкода здоров’ю потерпілого охоплює види виробничого травматизму або нещасних випадків із сторонніми на виробництві, пов’язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесного ушкодження
321
Розділ XIІ
абозаподіянням однійчикільком особамлегкихтілеснихушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності.
Загибель людей — це випадки смерті однієї або кількох осіб. Підіншимитяжкиминаслідкамислідрозумітивипадкизаподіяння
тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам. Злочини, передбачені статтями 272–275 КК, охоплюють також випадки заподіяння шкоди у великих розмірах підприємствам, установам, організаціям незалежно відформивласності тавидівїхдіяльності, окремим громадянам, а також довкіллю. Однак самого лише заподіяння шкоди у великомурозмірінедостатньодлявизнанняйогонаслідкомзлочинів, що розглядаються. Потрібно, щоб такий наслідок був результатом порушення вимог безпеки на виробництві й супроводжувався створенням загрози життю або здоров’ю людей або заподіянням їм різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку може йтися лише про злочин проти власності або у сфері господарської чи службової діяльності.
У випадках, коли при вчиненні злочинів, передбачених статтями 271–275 КК, одночасно настали наслідки, передбачені різними частинамицихстатей, усіцінаслідкиповиннібутизазначеніувідповідному процесуальному документі (постанові, вироку), а дії особи належить кваліфікувати тільки за тією частиною статті КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, що розглядаються, є причинний зв’язок між допущеними порушеннями правил безпеки і реальною шкодою або можливістю її настання. Причинний зв’язок у цих злочинах має низку особливостей. Зокрема, у більшості випадківмаємісцеопосередкований, анепрямийрозвитокпричинного зв’язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлене порушенням кількох вимогбезпеки. Такі порушення можутьбутидопущені одним або кількома суб’єктами. Тому увипадках, колидля встановлення причинного зв’язку необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, призначаються експертизи.
Суб’єктивна сторона злочинів визначається їх об’єктивною стороною. Щодо порушення правил безпеки можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність (тобто змішанаформавиниабонеобережністьучистомувигляді). Ставлення
322