Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 у редакції від 2 вересня 2005 р.
Злочинвважається закінченим змоментупред’явленнянезаконної вимоги про оплату медичної допомоги.
Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.
Суб’єкт даного злочину спеціальний — ним може бути тільки працівник державного або комунального закладу охорони здоров’я.
За ч. 2 ст. 184 КК настає відповідальність за незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я.
Підмережеюдержавнихтакомунальнихзакладівохорониздоров’я слід розуміти сукупність цих закладів, розташованих на певній території, а під скороченням мережі таких закладів — зменшення їхньої кількості.
Цей злочин вважається закінченим з моменту фактичного скорочення кількості медичних закладів. За ч. 2 ст. 184 КК суб’єктом злочину є службова особа відповідного органу виконавчої влади, до компетенції якої належить забезпечення існування мережі медичних закладів.
§ 6. Злочини проти сім’ї
Ухиленнявідсплатиаліментівнаутриманнядітей(ст. 164 КК).
Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він грубо порушує обов’язки, які покладаються на батьків Конституцією України та сімейним законодавством, і посягає на нормальний розвиток і здоров’я дітей.
Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги. Обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття закріплений у ст. 51 Конституції України, а також у Сімейному кодексі України. Потерпілими від цього злочину є неповнолітні та непрацездатні діти.
Зоб’єктивної сторони цей злочин виражається в бездіяльності,
асаме: а) узлісному ухиленнівідсплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); б) у злісному ухиленні батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.
135
Розділ VI
Під ухиленням від сплати аліментів або ухиленням від утримання дітей слід розуміти не тільки пряму відмову від сплати присуджених судом аліментів на дітей, а й приховання винним свого дійсного заробітку, зміни роботи або місця проживання з метою уникнути утримань за виконавчим листом, а також інші дії, що свідчать про ухилення від сплати за рішенням суду коштів на утримання дітей або про ухилення від утримання непрацездатних або неповнолітніх дітей. Необхідноюумовоюпритягненнядокримінальноївідповідальностіза злісну несплату аліментів є наявність рішення суду, що набрало чинності і зобов’язує особу сплачувати аліменти на утримання дітей як неповнолітніх, так і непрацездатних повнолітніх.
Злісне ухилення, про яке йдеться в ч. 1 ст. 164 КК, — це тривале, систематичне і наполегливе ухилення від виконання цього обов’язку, як-от: приховання свого місця проживання, місця роботи, повторне ухилення від сплати аліментів, незважаючи на відповідні попередження, тощо. Злочин вважається закінченим з моменту злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених рішенням суду.
Злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх (тобто тих, які не досягли 18 років) або непрацездатних (інвалідів І і ІІ груп, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які перебувають наїхутриманні, маємісцеувипадках, колидітямненадаються необхідні дляїхнього існування кошти, їжа, одяг, житло або необхідний догляд у разі хвороби тощо. Потерпілі повинні перебувати на утриманні винного, при цьому для кримінальної відповідальності, на відміну від злісного ухилення від сплати аліментів, не потрібно, щоб у справі попередньо було винесене судове рішення.
Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, має корисливі мотиви.
Суб’єкт злочину спеціальний, тобто особа, записана як матір або батько у свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі (опікуни), вітчим, мачуха, особа, яка взяла дітей на постійне виховання або на утримання за умови, що обов’язок сплати аліментів покладений на цих осіб рішенням суду.
За злісне ухилення від утримання дітей, які перебувають на утриманні, навіть за відсутності рішення суду, відповідальність за ст. 164 ККможутьнестибатьки, тобтоособи, якізаписаніматір’юабобатьком дитини у свідоцтві про народження, у тому числі особи, батьківство яких встановлено на підставі ст. 128 Сімейного кодексу України. По-
136
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
збавлення батьківських прав на підставі судового рішення не звільняє батьківвідвідповідальностізаст. 164 КК. Зацієюжстаттеювідповідають батьки дітей, які поміщені на повне державне утримання, якщо такі батьки злісно ухиляються від сплати стягнутих за рішенням суду коштів на утримання дітей. Особи, які всиновили дитину, прирівнюються до законних батьків і також можуть нести відповідальність за ст. 164 КК. Опікуни та піклувальники за даною статею відповідальності не несуть.
Участині 2 ст. 164 КК передбачена відповідальність за вчинення цього злочину особою, раніше судимою за такий самий злочин.
Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК). Безпосереднім об’єктом злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів непрацездатних батьків.
Зоб’єктивноїстороницейзлочинполягаєузлісномуухиленнівід сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків. Непрацездатними є батьки — жінки, що досягли 55 років, чоловіки — 60 років, а також інваліди І та ІІ групи.
Необхідною умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за даний злочин є наявність рішення суду, яке набрало чинності, згідно з яким винна особа зобов’язана сплачувати кошти на утримання своїх непрацездатних батьків.
Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.
Суб’єктом злочину можуть бути рідні діти, усиновлені (удочерінені), а також пасинки і падчерки, які досягли 18 років і зобов’язані
увипадках, встановлених рішенням суду, надати утримання непрацездатним вітчиму або мачусі.
Участині 2 ст. 165 КК передбачена відповідальність за те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за такий самий злочин.
Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК).
Безпосереднімоб’єктомзлочинуєсуспільнівідносини, щозабезпечуютьнормальнийрозвитоківихованнянеповнолітніх, атакожздоров’я, безпеку життя або здоров’я, особисту свободу, честь та гідність осіб, що підлягають опіці (піклуванню).
Потерпілими від цього злочину можуть бути: а) діти; б) інші, крім дітей, особи, стосовно яких встановлені опіка чи піклування. Відповіднодост. 243 СімейногокодексуУкраїниопікаіпіклуваннявстанов-
137
Розділ VI
люються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування; опіка — над дитиною, що не досягла чотирнадцяти років, а піклування — над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Об’єктивна сторона цього злочину полягає в діянні (дії або бездіяльності) і виражається в злісному невиконанні обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, а саме: у залишенні дітей без нагляду, харчування, одягу, ненаданні грошового утримання, ухиленні від догляду і лікування важкохворого тощо, що призвело до тяжких наслідків. Обов’язки батьків по догляду за дитиною, по її вихованню і захисту покладені на батьків ст. 150 СімейногокодексуУкраїни. Невиконанняобов’язківподоглядузадитиною абозапідопічнимповинноматизліснийхарактер, тобтобутитривалим за часом або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування або місцевих органів влади.
Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральноїшкоди, заподіяноїдитиніабопідопічному: розладздоров’я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо. Прицьомуобов’язковоюумовоюкримінальноївідповідальностібатьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв’язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, на який вказує злісний характер діяння. Ставлення винної особи до наслідків злочину є необережним.
Суб’єкт злочину спеціальний — батьки дитини, а також особи, визнані згідно із законом опікунами чи піклувальниками.
Зловживанняопікунськимиправами(ст. 167 КК). Безпосереднім об’єктом злочину є майнові права й інтереси особи, відносно якої встановлені опіка чи піклування.
Об’єктивна сторона цього злочину полягає у використанні опіки абопіклуваннянашкодупідопічному. Це, наприклад, зайняттяжитлової площі, використання його майна, привласнення речей, розтрата цінностей підопічного, а також порушення майнових прав потерпілого внаслідок укладання невигідних для нього договорів.
Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом, причому використання опікичипіклування нашкоду підопічному потребує встановлення корисливої мети, тобто прагнення винного мати вигодумайновогохарактерузарахунокпотерпілого. Прицьомуреаль-
138
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод...
не отримання такої вигоди для складу даного злочину не є обов’язковим.
Суб’єкт злочину — спеціальний: особа, призначена у встановленому законом порядку опікуном чи піклувальником.
Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК).
Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування сім’ї.
Об’єктивна сторона злочину проявляється в розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя. Згідно із ст. 207 Сімейного кодексу України усиновленням єприйняття усиновлювачемусвоюсім’юособинаправахдочкичисина, щоздійсненена підставі рішення суду. Під розголошенням таємниці усиновлення слід розуміти повідомлення будь-якій особі, у тому числі й усиновленому (удочеріненій), відомостей проте, щоюридичнібатькоабоматидитини фактично не є його кровними батьком або матір’ю. Розголошення таємниці може здійснюватися усно, письмово, за допомогою засобів зв’язку, іншими способами. Обов’язковою ознакою розголошення є відсутність волі усиновителя (удочерителя) на розкриття цієї таємниці. Бажання хоча б одного з подружжя усиновителів не розголошувати таємницю усиновлення вже виключає правомірність її розголошення.
Злочинмаєформальнийсклад, вінвважаєтьсязакінченимзмоменту розголошеннятаємниціусиновлення(удочеріння) всуперечволіусиновителя незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.
Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел. Мотиви, якими керувався винний (наприклад, помста, корисливість, неприязні стосунки) для кваліфікації злочину значення не мають, але повинні враховуватись судом при призначенні покарання.
Суб’єкт злочину — загальний. Ним може бути особа, що досягла 16 років і якій таємниця усиновлення стала відома з будь-яких джерел.
У частині 2 ст. 168 КК передбачена відповідальність за кваліфіковані види даного злочину: вчинення його спеціальним суб’єктом та спричинення тяжких наслідків. Під спеціальним суб’єктом тут слід розуміти: службову особу або працівника медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння), а саме: перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, розгляд справи про усиновлення тощо, стали відомі по
139
Розділ VI
службі чи по роботі. Такими особами, наприклад, можуть бути судді, секретарісудів, працівникиорганівопікитапіклування, органівРАГСу, місцевих державних адміністрацій, медичні працівники: лікарі та іншиймедичнийперсонал, якимчерезвиконанняпрофесійнихобов’язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння) дитини.
Спричинення тяжких наслідків як кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 168 КК передбачає різні види моральної або фізичної шкоди, заподіяноїякусиновленому(удочеріненій), такіусиновителю: розпадсім’ї, психічнезахворюванняпотерпілоготощо. Занаявностіпідставдії, що спричинили тяжкі наслідки, можуть містити склади самостійних злочинів і кваліфікуватися за сукупністю із ст. 168 КК.
Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК). Безпо-
середнімоб’єктомцьогозлочинуєсуспільнівідносини, щозабезпечують нормальнийрозвитоківихованнянеповнолітніхдітей. Окрімтого, вокремих випадках цей злочин може спричинити шкоду здоров’ю, життю та іншимправоохоронюванимінтересам усиновителівтаусиновлених.
Об’єктивну сторону цього злочину утворюють: а) незаконна посередницькадіяльністьщодоусиновлення(удочеріння) дитини; б) інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини; в) незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклування); г) незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян. Незаконними такі дії будуть у випадку, якщо вони вчинені з порушенням положень Сімейного кодексу України.
Передача дитини на виховання в сім’ю громадян передбачає передачу дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, до прийомної сім’ї або до дитячого будинку сімейного типу, який створений за згодою з органами опіки та піклування.
Посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) передбачає сприяння у будь-якому вигляді усиновленню (удочерінню) або передачі дитини під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян чи будь-яке інше сприяння. При цьому винна особа виконує в інтересах однієї із сторін і певні дії, наприклад допомагає в оформленні документів на усиновлення (удочеріння), розшукує батьків усиновленого для отримання від них згоди на усиновлення тощо. Інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку(піклування) чинавихованнявсім’югромадянможутьполягати, наприклад, утакому: веденніоблікудітей, щопідлягаютьусиновленню,
140