Злочини проти власності

Суб’єктзлочину— будь-якаособа. Дії, вчиненіслужбовоюособою шляхомвикористаннясвогослужбовогостановища, підлягаютькваліфікації за статтями 198 і 364 КК.

§4. Некорисливі злочини проти власності

Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК). Безпо-

середнім об’єктом цього злочину є відносини власності з належності матеріальних благ (признищенні майна) івикористання матеріальних благ (при пошкодженні майна). Додатковим об’єктом злочину (ч. 2 ст. 194 КК) виступає життя і здоров’я людини.

Предметзлочину— майно, щоналежитьдержавним, колективним, приватним організаціям, а також індивідуальне чи приватне майно. Воно може бути рухомим і, на відміну від викрадення, заволодіння

іпривласнення чужого майна, нерухомим — будівлі, споруди, обладнаннятощо. Майноякпредмет злочинуповинноматитоварну, мінову вартість. При цьому воно має бути для особи, яка вчиняє цей злочин, чужим — тобто належати на праві власності іншій особі, на це майно винний не має ні дійсного, ні уявного права.

Знищення іпошкодження спеціальних видів майна абоприродних багатств вїхприродному стані вимагає кваліфікації заіншимистаттями КК. Зокрема, знищення або пошкодження лісових масивів та зелених насаджень, незаконна порубка лісу, умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природнозаповідного фонду, за наявності ознак складу злочину, підлягає кваліфікації за ст. 245, або ст. 246, або ст. 252 КК; пошкодження шляхів сполучення ітранспортних засобів — заст. 277 КК; знищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури — за ст. 298 КК. Застосовуютьсяспеціальнінорми(статті290, 292, 347, 352, 399 і411 КК)

іувипадкахзнищеннячипошкодженняіншихспеціальнихвидівмайна. Стаття 194 КК тут не застосовується, за винятком випадків, коли знищення або пошкодження спеціальних видів майна підпадає під ознакич. 2 ст. 194 ККікарається більшсуворо, ніжпередбачено санкціями спеціальних норм.

Об’єктивнастороназлочинуполягаєузнищенніабопошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

177

Розділ VII

Знищення чужого майна — це такий протиправний руйнуючий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або економічну цінність, приведення його до такого стану, за якого воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені. Предмет— майно(речі, гроші, цінніпапери, будівлі, спорудитощо) — внаслідок знищення перестає існувати як таке.

Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправному впливі на предмет, внаслідок якого він частково, не в повному обсязі втрачає свої споживчі властивості та економічну цінність і при цьому істотнообмежується можливість йоговикористання запризначенням. Пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути тимчасово або частково втрачених корисних якостей для використання його за функціональним призначенням лише за необхідних фінансових, трудових та інших витрат.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивноїсторонизлочину полягають у спричиненні знищенням чи пошкодженням чужого майна шкоди у великих розмірах. У великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (п. 3 примітки до ст. 185 КК).

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини — прямий або непрямий умисел.

Суб’єктзлочину— будь-якаособа, щодосягла16-річноговіку, аза ч. 2 ст. 194 КК — особа, яка досягла 14-річного віку.

Частина2 ст. 194 ККпередбачаєвідповідальністьзатесамедіяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, абозаподіяломайновушкодувособливовеликихрозмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу. Підпал — це знищення чи пошкодження майна вогнем, коли створюється загроза життю чи здоров’ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків, загроза знищення інших матеріальних об’єктів. Знищення майна вогнем, колинестворюваласятаказагроза(наприклад, знищеннямайнавогнемупечі), неможерозглядатися якзнищеннячипошкодження майна шляхом підпалу і не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 194 КК.

Такі самі дії, вчинені шляхом вибуху. Вибух — це знищення або пошкодження майна за допомогою застосування вибухових речовин

178

Злочини проти власності

чи вибухових предметів, вибухових пристроїв, що містять порох, динаміт, тротил, іншіхімічніречовиниіїхсполуки, щоможутьвибухнути. При такому способі завжди створюється загроза життю, здоров’ю людей, знищення або пошкодження інших майнових об’єктів.

Такі самі дії (знищення чи пошкодження майна) іншим загально-

небезпечнимспособом. Загальнонебезпечнийспосіб— цетакийспосіб знищення чи пошкодження майна, із застосуванням якого реально створюється небезпека позбавлення життя, а також заподіяння шкоди здоров’юлюдей, знищенняабопошкодженнямайнафізичнихчиюридичних осіб (наприклад, отруєння тварин, затоплення майна тощо).

Знищення чи пошкодження майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах. В особливо великих розмірах визнається злочин, щовчиненийоднієюособоючигрупоюосібнасуму, якавшістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (п. 4 примітки до ст. 185 КК).

Загибель людей при умисному знищенні чи пошкодженні майна передбачає настання смерті від цього діяння хоча б однієї людини.

До інших тяжких наслідків відносять заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком особам або тілесного шкодження середньої тяжкості двом чи більше особам. Форма вини у даному випадку стосовно наслідків необережна. Якщо при знищенні чи пошкодженні чужого майна особа бажала або свідомо допускала настання смерті потерпілого чи інших тяжких наслідків, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 і відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за умисний злочин проти життя чи здоров’я людини

(статті 115, 121, 122 КК та ін.).

Умисне знищення чи пошкодження чужого майна обтяжуючими обставинами (ч. 2 ст. 194 КК), поєднане з вимаганням, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів (ст. 189 і ч. 2 ст. 194 КК).

Умиснепошкодженняоб’єктівелектроенергетики(cт. 1941 КК)1.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини власності з належності об’єктів електроенергетики (при їх руйнуванні) і використання цих об’єктів (при пошкодженні таких об’єктів). Додатковим об’єктом є безпечне функціонування цих об’єктів і безпека життя людей.

Предметзлочину— об’єктиелектроенергетики. Згідно ізЗаконом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р.2 об’єкт електро-

1Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 27. – Ст. 359.

2Там само. – 1998. – № 1. – Ст. 1 (із змінами і допов. станом на 19.01.2006 р.).

179

Розділ VII

енергетики — це електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об’єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена домагістральної тепловоїмережі, магістральна теплова мережа. Мережа (електрична чи теплова) як складова об’єктів електроенергетики — це сукупність енергетичних і трубопровідних установок для передачі та розподілу електричної енергії, гарячої води та пари. Видами мереж як об’єктів електроенергетики, зокрема, є: магістральна електрична мережа — електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії відвиробника допунктів підключеннямісцевих(локальних) мереж; магістральнатепловамережа— комплекструбопроводівінасоснихстанцій, щозабезпечуєпередачугарячої водитапаривіделектричних станцій такотелень домісцевої (локальної) теплової мережі; місцева (локальна) електрична мережа — електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від магістральної електричної мережі до споживача; об’єднана енергетична системаУкраїни— сукупністьелектростанцій, електричнихітеплових мереж, інших об’єктів електроенергетики, які об’єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом; міждержавна електрична мережа — електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії між державами.

Об’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпошкодженнямабо руйнуванням об’єктів електроенергетики, якщо ці дії призвели чи могли призвести до порушення нормальної роботи цих об’єктів або спричинили небезпеку для життя людей. Зміст термінів «пошкодження» і«руйнування» (знищення), якимивизначаютьсяальтернативнідії цього злочину, такі ж, як і в ст. 194 КК.

Своєрідними суспільно небезпечними наслідками вказаних дій є те, щовонипризвеличимоглипризвестидопорушеннянормальноїроботи об’єктівелектроенергетики абостворилинебезпеку дляжиттялюдей.

Порушення нормальної роботи об’єктів електроенергетики — це зупинка чи призупинення або ж зрив графіка діяльності вказаних об’єктів; перерва, незалежно від кількості часу, постачання електроенергії споживачам; порушення режиму виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії і т. ін. Причому розмір завданої шкоди для наявності об’єктивної сторони складу даного злочину немаєзначення, хочавраховуєтьсяприоцінцісуспільноїнебезпечнос-

180

Злочини проти власності

ті вчиненого злочину. Головне, щоб унаслідок руйнування або пошкодження об’єктів електроенергетики було порушено їх нормальну роботу чи склалася реальна загроза такого порушення.

Спричинення небезпеки для життя людей — це створення унаслідок руйнування чи пошкодження об’єктів реальної загрози завдання смерті хоча б одній людині. Між діями, що утворюють об’єктивну сторону, і суспільно небезпечними наслідками необхідно встановити наявність причинного зв’язку.

Суб’єктивнасторонахарактеризуєтьсяумисноюформоювини— умисел прямий чи непрямий. Але щодо наслідків, передбачених ч. 1 ст. 1941 КК, — будь-яка форма вини.

Суб’єкт злочину — будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Участині 2 ст. 1941 ККвстановлено кримінальну відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або загальнонебезпечним способом. Поняття повторності пошкодження об’єктів електроенергетики — див. ст. 32 КК, умисне пошкодженняоб’єктівелектроенергетикизапопередньоюзмовоюгрупою осіб — див. ч. 2 ст. 28 КК, про умисне пошкодження об’єктів електроенергетики загальнонебезпечним способом див. ч. 2 ст. 194 КК.

Участині 3 ст. 1941 КК встановлено кримінальну відповідальність за умисне пошкодження об’єктів електроенергетики, якщо ці дії спричинилизагибельлюдейабоіншітяжкінаслідки. Змістпоняття«загибель людей чи настання інших тяжких наслідків» — див. ч. 2 ст. 194 КК.

Увипадках, коли вчинене суспільно небезпечне діяння підпадає одночаснопідознакист. 1941 таст. 194 КК, маєзастосовуватисяст. 1941

ККяк спеціальна норма.

Погроза знищення майна (ст. 195 КК). Об’єкт злочину — від-

носини власності. Додатковий об’єкт — особиста безпека людини. Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі знищення чужого

майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Поняття погрози та поняття знищення чужого майна шляхом підпалу, вибухуабоіншимзагальнонебезпечним способомвисвітлено прианалізістатей129 (погрозавбивством) і194 КК(умиснезнищення або пошкодження чужого майна).

Цей злочин з формальним складом і вважається закінченим із моменту здійснення погрозиза наявності реальних підстав побоюватися

181

Розділ VII

їїздійснення. Якщопісля погрозимайно знищено, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Мотиви і мета погрози знищення майна можуть бути різними — помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюєтьсязхуліганських мотивівупроцесівчинення хуліганськихдій, вчинене охоплюється ст. 296 КК (хуліганство) та додаткової кваліфікації за ст. 195 КК не потребує. Погроза знищення майна, поєднана із вимаганням, тобтовимогоюпередачі чужогомайна чиправа намайно або вчинення будь-яких дій майнового характеру на користь винного, кваліфікується за ст. 189 КК як вимагання.

Суб’єкт злочину — будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК)

утворюєзлочин, якщовоноспричинилотяжкітілесніушкодженняабо загибель людей.

Об’єкт, предмет і об’єктивна сторона злочину такі самі, як і в злочині, передбаченому ст. 194 КК.

Суб’єктивнасторона— необережність(злочиннасамовпевненість або злочинна недбалість).

Суб’єкт злочину — будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК). Пред-

метом цього злочину є чуже майно, яке передано власником іншій особі, наприклад сторожу, водієві, кур’єру, назберігання чипідохорону і яка несе перед власником на договірних підставах обов’язок із забезпечення збереження цього майна.

Об’єктивна сторона злочину виражається в порушенні винним обов’язківіззабезпечення збереження майна, тобтоуневиконанні або неналежному виконанніособою, якійдорученозберігання чиохорону чужогомайна, своїхобов’язків(злочиннабездіяльність). Невиконання обов’язківзохороничизбереженнячужогомайнавиражаєтьсявтому, що винна особа не вчиняє необхідних дій щодо виконання взятих на себе обов’язків. Неналежне виконання обов’язків передбачає, щоособахочіздійснюєпевнідіїдлявиконаннясвоїхобов’язків, аленевповному обсязі або не таким чином, як це було потрібно відповідно до взятих нею на себе зобов’язань. Об’єктивної сторони розглядуваного

182