Розділ X
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16 років.
Порушенняветеринарних правил(ст. 251 КК). Предметом цьо-
го злочину є тварини, продовольча сировина та корми тваринного походження, кормові добавки тощо.
Об’єктивна сторона злочину виражається у наявності дії або бездіяльності щодо порушення ветеринарних правил; суспільно небезпечних наслідках — поширенні епізоотій або завданні інших тяжких наслідків та причинному зв’язку між ними.
Порушення ветеринарних правил може виявлятись у невиконанні заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень, ухилення від пред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов’язкових заходів з профілактики захворювань тварин, незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду тощо.
Поширення епізоотії — це поширення заразних хвороб тварин за відносно короткий проміжок часу на значній території, що відзначається безперервністю епізоотичного процесу. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику пошесть тварин чи птахів, масову загибель риби, бджіл тощо. Тяжкими наслідками тут вважається і захворювання внаслідок порушення ветеринарних правил відповідною хворобою людей (хоча б однієї людини).
Між порушенням ветеринарних правил і цими наслідками слід встановлювати причинний зв’язок.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю щодо порушення ветеринарних правил і необережністю щодо наслідків.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16 років.
Контрольні запитання
1.Учомуполягаютьособливостідиспозиційбільшостістатей розділу VIII Особливої частини КК?
2.Хто може бути суб’єктом злочинів проти довкілля? Які особливості кваліфікації дій службових осіб, що вчинили ці злочини?
3.Які злочини проти довкілля можуть бути вчинені умисно, а які — з необережності?
284
Злочини проти довкілля
4.У яких злочинах проти довкілля обов’язковою ознакою виступають спосіб, місце, час їх вчинення?
5.Щослід вважати під«істотноюшкодою», «тяжкими наслідками» у злочинах проти довкілля?
6.Які об’єкти віднесені до природно-заповідного фонду?
7.У чому полягає незаконність порубки лісу?
8.У чому полягає незаконність полювання?
9.Які злочини проти довкілля належать до сфери землекористування?
10.У чому полягає незаконність зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом?
285
Розділ ХІ
Злочини проти громадської безпеки
§1. Поняття та види злочинів проти громадської безпеки
Безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальнихцінностей(ч. 1 ст. 3 КонституціїУкраїни). Безпецілюдейзавдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну небезпечність1.
Родовим об’єктом цих злочинів є громадська (загальна) безпека — стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоноснихпредметів), заякогозабезпечуєтьсязапобіганнязагрозам заподіяння ними шкоди.
Зокрема, злочинніорганізаціїзасвоєюприродоюзастосовуютьабо можуть застосовувати погрози або насильство, завжди готові через своїх членів або інших озброєних злочинців скористатися зброєю і, отже, залякуютьлюдей, зумовлюютьпочуттянезахищеності, породжуютьунаселенняобґрунтованутривогузазбереженістьжиття, здоров’я, власності тощо.
Обов’язковою ознакою абсолютної більшості злочинів проти громадської безпеки є смертоносні предмети — зброя, боєприпаси, вибуховіречовинитапристрої, радіоактивніматеріалитаіншіпредмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони виступають якзасоби(знаряддя) абопредметицихзлочинів, щообумовлюєзагальнонебезпечний характер останніх.
Об’єктивна сторона цих злочинів полягає у суспільно небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську безпеку та створює загальну небезпеку (умови) загибе-
1 Докладнішедив.: Тихий, В. П. Уголовно-правоваяохранаобщественнойбезопас- ности [Текст] / В. П. Тихий. – Xарьков, 1981.
286
Злочини проти громадської безпеки
лі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіює такі наслідки.
Більшість злочинів проти громадської безпеки належать до злочинів із формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270 КК) вчинюються шляхом як дії, так і бездіяльності.
Загибельлюдейозначаєзагибельоднієїабокількохосіб. Підіншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більшеособам, заподіяннямайновоїшкодиувеликомуабовособливо великому розмірі тощо.
Суб’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки з формальним складом — прямий умисел, а злочинів із матеріальним складом — необережність. В останніх злочинах можлива змішана форма вини, щопередбачає умиселщододіяння (наприклад, порушенняпевних правил безпеки) і необережність щодо наслідків (наприклад, стосовно загибелі людей).
Мотивіметабільшостізлочинівпротигромадської безпекинеєїх обов’язковими ознаками і можуть бути різними.
Суб’єктомзлочинівпротигромадськоїбезпекиє, якправило, будьяка особа, яка досягла 16, а деяких злочинів — 14 років.
Отже, злочини проти громадської безпеки — це суспільно небезпечні, передбачені КК, винні діяння (дії або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську (загальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.
Виходячи з послідовності злочинів, зазначених у дев’ятому розділі Особливої частини КК, усі злочини проти громадської безпеки можна поділити на три групи:
1)створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочиннихоб’єднань, участьунихтаузлочинах, щовчиняютьсяними чи пов’язаних із ними (статті 255–261 КК);
2)незаконне поводження зізброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами (статті 262–266 КК);
3)порушеннярізнихправил, щозабезпечуютьгромадськубезпеку
(статті 267–270 КК).
287