105. Зарубіжні філії тнк: їх форми, джерела та параметри фінансування.

Для здійснення успішної стратегії глобальних операцій ТНК створюють відповідну організаційну структуру, яка включає головну компанію та національні і зарубіжні підконтрольні підрозділи.

Головна компанія: холдингова компанія - компанія, що є власницею контрольного пакета акцій дочірніх товариств ТНК; оперативна компанія - компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування, НДДКР, статистичний облік, зв’язок з громадськістю.

До підконтрол. підрозділів, пов’язаних з голов компанією виробн. і технолог. відносинами, належать:

1) конкретні підприємства — первинні ланки організаційної структури ТНК, що здійснюють виробничу, збутову, обслуговуючу, фінансово-кредитну та науково-дослідну діяльність;

2) філії та відділення — підрозділи компанії, що не є самостійною юр. особою; не мають фінансової самостійності; перебувають на балансі головної контори і як іноземна юр. особа мало підконтрольні органам регулювання країни перебування;

3) дочірні акціонерні товариства — юр. особи, що зберігають певну незалежність у фінансово господарській і дослідній діяльності, але частково або повністю належать за капіталом холдингу ТНК.

Фінансування ТНК своїх зарубіжних підрозділів набуває багато форм, які можна класифікувати так:

1) за інструментами фінансування: нерозподілений прибуток; позики банку; випуск нових акцій;

2) за джерелами: внутрішні і зовнішні;

3) за строками: короткострокові і довгострокові;

4) за валютою: національна й іноземна.

Внутрішні і зовнішні джерела фінансування ТНК також розрізняють за такими параметрами: строк фінансування; валюта фінансування; географічний розподіл; інституційний розподіл.

106. Оподаткування міжнародної діяльності тнк.

Визначенню податкових умов діяльності ТНК належить особливе місце у фінансовій політиці корпорації. Це пов’язано з тим, що ТНК діють у різних податкових системах. Оподаткування впливає на такі основні сфери політики ТНК, як: іноземне інвестування; форма організації структурного підрозділу за кордоном; форма фінансування і кредитування; стратегія переказів грошових коштів; стратегія управління валютними ризиками. Названі сфери політики ТНК особливо реагують на такі податки, як податок на прибуток, додану вартість, капітал і дивіденди,доходи працівників, соц. податки.

Підходи до оподаткування прибутків ТНК, залежно від національних податкових систем:

1) територіальний (звільнення від податків за територіальною ознакою) - оподатковуються прибутки, отримані нац. та ін. компаніями на території певної країни, тобто повністю виключає з податкової бази зарубіжний дохід компанії.

2) національний (резидентський) - оподатковуються всі прибутки корпорації, отримані в країні реєстрації, і прибутки, отримані від діяльності філій корпорації в усіх інших країнах світу. Це призводить до подвійного оподаткування, уникнення якого відбувається укладанням двостор. угод між країнами.

3) всесвітня системи пільг - всі доходи системи ТНК повинні оподатковуватися всіма видами податків. Одночасно передбачається, що на прибутки дочірньої компанії ТНК у країні, де вона діє, мають поширюватися податкові пільги.

Часто 2-й і 3-й підходи не виділяють окремо, а об’єднують під назвою «всесвітня система пільг».

З метою оптимізації оподаткування ТНК використовують певні методи, які класифікують на:

1) економічні - концентрація доходів ТНК у країнах з пільговим оподаткуванням, офшорних зонах; використання корпоративних цін у розрахунках; інвестування та кредитування через власні фінансові структури; трансферт активів ТНК через ліцензійні угоди;

2) організаційні: експорт спеціальними засобами, наприклад без фактичного перетину кордону; операцій за кордоном на основі агентських угод, партнерства або спільної інвестиційної діяльності з місцевими компаніями без створення юр.особи; створення зарубіжного представництва, а не філії, що дає змогу декларувати прибутки в країні їх походження; створення спеціальних дочірніх компаній у країнах зі сприятливим або пільговим оподаткуванням чи в офшорних зонах.