33. Інституціональна структура євс. Єсцб та основні інструменти його політики.

Європе́йська валю́тна систе́ма— регіональна валютна система, спрямована на об'єднання валют Спільного ринку у спільну одиницю. Усі країни-члени, за винятком Великобританії, прийняли концепцію ЄВС, яка набула чинності у квітні 1979 р. Європейська Валютна Система почала свою роботу у 1979 р. Європейська валютна система замінила тогочасну «валютну змію». Вона об'єднала валюти держав-учасниць через механізм обмінних курсів, який регулював їхні відхилення від «європейської грошової одиниці» — екю. Після непевного старту, Європейська монетарна система (ЄМС) допомогла країнам-учасницям боротися з інфляцією та відновити економічне зростання; стала перехідним етапом на шляху до економічного та монетарного союзу. Її головною метою було забезпечення стабільності курсів валют держав-членів Співтовариства. Зараз ця система трансформувалась у запровадження євро.

Європейська Валютна Система спиралася на три елементи: Європейська валютна одиниця — ЕКЮ; Курсово-інтервенційний механізм; Кредитний механізм

Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) — система до якої входять Європейський центральний банк та центральні банки країн ЄС, створена передусім для забезпечення стабільності цін. Розробляє і проводить узгоджену валютну політику країн учасниць та закордонні валютні операції, а також розрахункові операції в межах платіжного балансу, затверджує банкноти, надає відповідні консультації та ін. Створена згідно з умовами Маастрихтського договору.

ЄСЦБ — відносно незалежна, що виявляється передусім у неможливості примусу з боку урядів щодо покриття ними зовнішніх і внутрішніх боргів. Діяльність ЄСЦБ ґрунтується принципах саморегулювання (співвідношення попиту і пропозиції на валютні ресурси, дотримання вимог вільної конкуренції тощо) і державного та наддержавного регулювання економіки. Про результати своєї діяльності ЄСЦБ звітує перед Комісією ЄС, Радою ЄС та Європарламентом.

До основних спеціальних інструментів, які ЄСЦБ використовує у здійсненні монетарної політики, належать:– процентні ставки;– кредитно-депозитні операції на відкритому ринку з комерційними банками для підтримування їх ліквідності;– рівень обов'язкових резервів комерційних банків і контроль за його додержанням.

34. Монетарна політика єс.

Стабільність цін – основна мета монет політики.

Основна мета Європ Центр Банку і монетарної політики, за яку він несе відповідальність, визначається Договором, як підтримка стабільності цін. Монетарна політика шляхом підтримки стабільності цін найкращим чином сприяє покращенню перспектив та підвищ стандартів і життєвого рівня громадян в Європі. Разом з цим ЄЦБ має забезпечувати спільну економічну політику в ЄС, якщо це не загрожує досягненню його першочергової мети — підтриманню цінової стабільності. Цінова стабільність у єврозоні вважається досягнутою тоді, коли річне зростання цін у країнах-членах, виражене через гармонізований індекс споживчих цін*, не перевищує 2 % порівняно з попереднім роком.

У ст. З Протоколу "Про Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" визначаються такі основні завдання ЄСЦБ:• розробка та реалізація грошової політики;• проведення валютних операцій;• зберігання та управління офіційними валютними резервами членів ЄВС;• сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;• підтримання дій компетентних органів банківського нагляду з розробки директив та здійснення наглядових фунцій за діяльністю кредитних інституцій та із забезпечення цінової стабільності.

Механізми забезпечення фінансової дисципліни в зоні євро:Пакт стабільності та зростання; Процедура надмірного дефіциту; Санкції ; «Програми стабільності» та «Програми конвергенції» ; З 2010р. Європейський фонд фінансової стабільності ; З 2011р. Відкритий метод координації ; «Пакт Євро Плюс» / Пакт конкурентоспроможності (конкурентоспроможність, зайнятість, стабільність держ.фінансів, фін.стабільність, координація податкової політики); Пакет з шести актів ЄС (EU Sixpack); Угода про фіскальну стабільність (з 2013р)