- •1. Міжнародні фінанси, їх розвиток та функції.
- •2. Міжнародні фінанси та їх складові. Світове фін середовище та його взаємозв з світ екон середовищем.
- •3. Суб’єкти мф та їх характеристика.
- •4. Міжн фінансове право. Система міжн договорів, яка регулює фін д-сть суб’єктів міжн фінансів.
- •5. Міжнародна фінансова політика та її складові.
- •6. Валютна політика та її форми.
- •7. Сутність глобалізації. Глобальні виклики світової економіки.
- •8. Фінансова глобалізація. Чинники глобалізації світових фінансів.
- •9. Глобалізація фін ринку та фін революція.
- •10. Світові фінансові кризи та їх особливості.
- •11. Зовнішній борг та його показники
- •12. Зовнішній борг та можливі наслідки його існування для країни.
- •13. Криза світової заборгованості. Характеристика стадій сучасної кризи світової заборгованості.
- •14. Роль міжн фінансових організацій в регулюванні зовнішнього боргу. Паризький та Лондонський клуби.
- •15. Реструктуризація зовнішнього боргу та традиційний механізм реструктуризації.
- •16. Валютна система та її види.
- •17. Світова валютна система, її функції та головне завдання.
- •18. Порівняння основних елементів національної і світової (міжнародної) валютних систем.
- •19. Основні складові світової валютної системи та їх характеристика.
- •20. Валюта та її класифікація. Конвертованість валюти. Види конвертованості валют.
- •21. Купівельна спроможність валюти. Золотий та валютний паритет.
- •22. Валютний курс: сутність, види, функції, багатофакторність.
- •23.Характеристика основних теорій регулювання валютного курсу.
- •24.Міжнародна валютна ліквідність та її основні компоненти.
- •25. Етапи еволюції світової валютної системи та їх характеристика.
- •26. Паризька валютна система: період функціонування та структурні принципи.
- •27. Генуезька валютна система: період функціонування та структурні принципи.
- •28. Бреттон-вудська валютна система: період функціонування, основні принципи.
- •29. Ямайська валютна система.
- •30. Європейська валютна система : поняття, принципи, характеристика.
- •31. Європейський економічний та валютний союз. План «Делора» та «Маастрихтська Угода».
- •32. «Критерії конвергенції» для участі в Євро-зоні. Пакт стабільності й економічного росту.
- •33. Інституціональна структура євс. Єсцб та основні інструменти його політики.
- •34. Монетарна політика єс.
- •35. Міжнародні розрахунки: типи , види і форми
- •36. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародних операцій.
- •37. Валютні кліринги та їх форми.
- •38. Акредитив, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.
- •39. Міжнародні платіжні системи та їх характеристика.
- •40. Платіжний баланс та взаємозв’язок рахунків. Ким вист країна до віднош до ін світу (кредитором чи дебітором), якщо вона має позит/від’ємне сальдо пб?
- •41. Платіжний баланс та його структура.
- •42. Методика мвф складання платіжного балансу та сучасна класифікація статей пб за методикою мвф.
- •43. Рівновага платіжного балансу та її види.
- •44. Платіжний баланс та методи оцінки його позицій .
- •45. Фактори , що впливають на стан платіжного балансу держави.
- •46. Платіжний баланс та основні сфери його використання.
- •47. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу.
- •48. Міжнародні фінансові активи та їх властивості.
- •49. Міжнародні валютно-фінансові потоки.
- •50. Світовий фінансовий ринок: сутність та структура.
- •51. Характеристика специфічних відмінностей світових фінансових ринків від національних.
- •52. Світові фінансові центри : поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови функціонування.
- •101. Управління ризиками і торгівля.
- •102. Фінанси тнк.
- •103. Пряме зарубіжне інвестування тнк та його мотивація.
- •104. Декомпозиція ризиків тнк. Регіональний ризик тнк при прямому зарубіжному інвестуванню.
- •105. Зарубіжні філії тнк: їх форми, джерела та параметри фінансування.
- •106. Оподаткування міжнародної діяльності тнк.
- •107. Управління грошовими переказами тнк або міжн система упр-ня готівкою. Цикл руху грош коштів.
- •108. Система контролю та регулювання міжнародних грошових операцій тнк. Стратегії та механізми підвищення їх ефективності.
- •109. Валютні ризики потенційних збитків тнк та їх види. Управління валютними ризиками потенційних збитків тнк.
- •110. Страхові операції та інвестиційний потенціал страхової галузі.
- •100. Свопи і їх місце на ринку.
- •111. Офшорні центри: умови існування, види та типи.
- •112. Міжнародний страховий ринок. Учасники міжнародного ринку страхування.
- •113. Національна валютна система України, її елементи.
- •114. Еволюція розвитку валютного ринку України.
- •115. Оцінка позицій платіжного балансу України.
- •116. Міжнародне кредитування та фінансування України.
- •117. Іноземні інвестиції в Україну.
- •118. Зовнішній борг України в системі світової заборгованості.
14. Роль міжн фінансових організацій в регулюванні зовнішнього боргу. Паризький та Лондонський клуби.
Найбільш важливу роль у регулюванні зовн боргу мають такі міжнародні фінансові організації як група Світового банку (МВФ, МАР, МБРР), ЄБРР, а також такі неформальні орг.-ції як Паризький та Лондонський клуб.
Пріоритетом діяльності МВФ в сфері регулювання заборгованості є недопущення великих потрясінь, зокрема глобальної кризи суверенного боргу. Загроза дефолту змушує кредитора йти на поступки боржнику, щоб збільшити шанси отримати повернення кредиту в майбутньому. Станом на 31 грудня 2012 в МВФ налічувалося несплачених кредитів на суму 95,8 млрд, що є історичним максимумом. Так, в 2007 році таких було на 9,83 млрд. дол.. Це говорить про зростання ролі МВФ як міжнародного кредитора.
Цілями МБРР є сприяння реконструкції і розвитку економіки держав-членів Банку, надання позик для розвитку виробництва.
Реорганізацією офіційних боргів займається Паризький клуб (з 1956) - не має юридичного статусу, штаб-квартири, секретаріату, статуту. Це збори представників 19 суверенних держав-кредиторів під головуванням високопоставленого урядовця держ казначейства Франції. Принципи Паризького клубу: наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення заборгованості; обумовленість реструктуризації боргу зобов’язанням боржника проводити визначену економічну політику, тобто виконання визначених умов, рівномірний розподіл тягаря несплачених боргів серед кредиторів.
Категорії країн-боржників: 1. Найбідніші країни — Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови. 2. Бідніші з країн із середнім рівнем доходу — Х’юстонські умови. 3. Багаті країни з середнім рівнем доходу – стандартні умови Паризького клубу. 4. Винятки: в окремих випадках сума зовн боргу країни може бути скорочена на особливих умовах з політичних та інших причин.
Лондонський клуб (з 1976) - форум для перегляду строків погашення кредитів, наданих комерційними банками (без гарантії уряду кредитора), неофіційний орган, що охоплює комерційні банки (бл. 1000), перед якими мають заборгованість країни «третього світу». Членський склад клубу нестабільний і не має офіційного мандату. Основна мета Лондонського клубу - полегшити для країн, що розвиваються, умови обслуговування боргу.
15. Реструктуризація зовнішнього боргу та традиційний механізм реструктуризації.
Реструктуризація боргу – одна з форм реорганізації умов боргу, у процесі якої боржники та кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту та за процентами, сплата яких повинна настати у певний час, а також про новий графік таких платежів.
Основними шляхами конвертації проблемних боргових зобов’язань є такі:
Списання боргу застосовується лише в крайньому випадку. Такий випадок виникає лише тоді, коли іноземні зобов’язання перевищують платоспроможність певної країни.
Викуп боргу являє собою купівлю країною-позичальником своїх боргових зобов’язань на відкритому ринку зі значним дисконтом. Якщо окремі боржники мають суттєві золотовалютні резерви або можуть без особливих зусиль їх наростити за рахунок експорту, а борги цих країн відносяться кредиторами до числа сумнівних і продаються на відкритому ринку з великим дисконтом, то виникає ситуація, за якої дебітору вигідно викупити свої борги з цим дисконтом.
Сек’юритизація - механізм емісії дебітором нових зобов’язань у вигляді облігацій, які або обмінюються на старий борг, або продаються на відкритому ринку. Серед основних видів цінних паперів, у які переоформлено державний борг, виділяють дві основні групи: іноземні облігації та єврооблігації.
Конверсія боргу являє собою перетворення боргових зобов’язань, за якими не виплачуються відсотки (або занадто обтяжливих боргових зобов’язань) у нові зобов’язання, які поліпшують стан позичальника або у фінансовому відношенні, або з точки зору перспективи. За своїм функціональним змістом конверсія поділяється на три типи:
переведення боргу в місцеву валюту (свопи борг/акції, борг/борг, борг/ресурси на цілі розвитку);
прямий обмін на активи (свопи борг/несплачені боргові вимоги, борг/місцевий борг/фінансова реструктуризація);
прямий обмін на товари (свопи борг/товари, борг/експорт).