109. Валютні ризики потенційних збитків тнк та їх види. Управління валютними ризиками потенційних збитків тнк.

Валютний ризик - це різновид економічного ризику, виявлення його пов’язане з коливаннями валютно-фінансового середовища, де діють ТНК. Валютний ризик потенційних збитків — це ймовірність втрат чи недоотримання прибутку порівняно зі значеннями, що плануються, у результаті несприятливої зміни величини валютного курсу.

Ціль фінансової стратегії ТНК: управління глобальними потоками грошової готівки; захист від ризиків, пов’язаних з інвестиціями в інших країнах.

Керівник фінансами має оцінити: характер фінансового ризику; обставини, у яких він може мати місце; наслідки в разі матеріалізації ризику; варіанти стратегії захисту від ризику.

Найважливіші ризики: комерційні ризики; політичні ризики; валютні ризики( інфляційний; коливання валютних курсів; ризик, пов’язаний з валютними перерахуваннями; операційний валютний ризик; поточний валютний ризик).

Розробка стратегії визначення валютного ризику охоплює поняття ризику, вимірювання його величини, формування стратегії у сфері звітності та визначення стратегії хеджування. Зазвичай ТНК має визначити різновид ризику, який слід контролювати та вимірювати, і спрогнозувати валютний курс відносно виявленого ризику.

Система звітності забезпечує захист від ризику. Тому керівництво ТНК має забезпечити систему єдиної звітності для всіх підрозділів. У звіті повинні бути ідентифіковані рахунки під ризиком, які центральний апарат хоче контролювати, позиції кожного рахунку під ризиком з вказуванням відповідної валюти,а також часові періоди, на які поширюється оцінений ризик.

У кожному ризику потрібно виділити складові — конверсійний та операційний ризики.

Часові періоди залежать від особливостей діяльності компанії. Один з варіантів — контроль потоків готівки на малих та великих часових відрізках. Це може бути жорстко встановлена послідовність 30, 60, 90 днів; 6, 9, 12 місяців; 2, 3, 4 роки і т. д.

Установивши рівень ризику, кожний підрозділ спрямовує відповідні дані на наступний рівень ієрархії для попередньої консолідації, яка дає змогу регіональному управлінню класифікувати рівень ризику за рахунками та валютами на кожний звітний період.

Звіти з місць мають бути постійними, строго періодичними, стандартизованими, і тільки в цьому разі за формування стратегії буде забезпечено можливість зіставлення даних та їхню незалежність від часу.

110. Страхові операції та інвестиційний потенціал страхової галузі.

Страхові операції - Сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов´язаних зі здійсненням обов´язкового і добровільного страхування юридичних і фізичних осіб.

До страхових операцій відносяться: оцінювання майна та інших об´єктів, що підлягають страхуванню, обчислення страхових платежів, укладання договорів страхування, інкасація внесків і виконання безготівкових розрахунків, ведення рахунків страхувальників, складання страхових актів тощо.

В умовах ринкової економіки страхування є важливим чинником розгортання інвестиційної діяльності. Страхові компанії, з одного боку, в процесі здійснення своєї основної (операційної) діяльності страхують економічні інтереси суб'єктів господарювання від імовірних ризиків і тим самим стимулюють інвестиційну активність, а з іншого - є безпосередніми інвесторами.

Очевидно, що інвестиційна діяльність впливає на фінансове становище страхових компаній, і правильно обрана інвестиційна стратегія є запорукою майбутнього прибутку й високої платоспроможності. Це робить операції з інвестування тимчасово вільних коштів необхідною умовою функціонування страховиків.

Накопичені страховими компаніями активи є одним з основних джерел довгострокового інвестування та важливим ресурсом для стабілізації економіки. Найяскравіше роль страхових компаній як внутрішніх інвесторів виявляється в довгострокових договорах страхування життя і пенсій (накопичувальні форми страхування), за умовами яких зобов'язання страховика зі страхових виплат виникають, як правило, після закінчення строку дії договору.

Крім того, компанії, що здійснюють страхування інше, ніж страхування життя, повинні також створювати відповідні резервні фонди на покриття майбутніх виплат за чинними договорами страхування. Ця важлива сторона страхування дає змогу розглядати страховика як інституційного інвестора, тобто своєрідний фінансовий інститут, який у зв'язку зі специфікою своєї діяльності може розглядатися як спеціалізований інвестиційний інститут вкладання коштів страхових резервів у різноманітні активи.

ПУТЕВОДИТЕЛЬ 1

1. Міжнародні фінанси, їх розвиток та функції.

2. Міжнародні фінанси та їх складові. Світове фінансове середовище та його взаємозв’язок зі світовим економічним середовищем.

3. Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика.

4. Міжнародне фінансове право. Система міжнародних договорів, яка регулює фінансову діяльність суб’єктів міжнародних фінансів.

5. Міжнародна фінансова політика та її складові.

6. Валютна політика та її форми. Валютне регулювання.

7. Сутність глобалізації. Глобальні виклики світової економіки.

8. Фінансова глобалізація. Чинники глобалізації світових фінансів.

9. Глобалізація фінансового ринку і фінансова революція. Фінансова інновація: фінансові інструменти та технології.

10. Світові фінансові кризи та їх особливості.

11. Зовнішній борг та його показники.

12. Зовнішній борг та можливі наслідки його існування для країни.

13. Криза світової заборгованості. Характеристика стадій сучасної кризи світової заборгованості.

14. Роль міжнародних фінансових організацій в регулюванні зовнішнього боргу. Паризький та Лондонський клуби.

15. Реструктуризація зовнішнього боргу та традиційний механізм реструктуризації.

16. Валютна система та її види.

17. Світова валютна система, її функції та головне завдання.

18. Порівняння основних елементів національної і світової (міжнародної) валютних систем.

19. Основні складові світової валютної системи та їх характеристика.

20. Валюта та її класифікація. Конвертованість валюти. Види конвертованості валют.

21. Купівельна спроможність валюти. Золотий та валютний паритет.

22. Валютний курс : сутність, види, функції, багатофакторність.

23. Характеристика основних теорій регулювання валютного курсу.

24. Міжнародна валютна ліквідність та її основні компоненти.

25. Етапи еволюція світової валютної системи та їх характеристика.

26. Паризька валютна система: період функціонування та структурні принципи.

27. Генуезька валютна система: період функціонування та структурні принципи.

28. Бреттонвудська валютна система: період функціонування, основні принципи.

29. Ямайська валютна система.

30. Європейська валютна система : поняття, принципи, характеристика.

31. Європейський економічний та валютний союз. План «Делора» та «Маастрихтська Угода».

32. «Критерії конвергенції» для участі в Євро-зоні. Пакт стабільності й економічного росту.

33. Інституціональна структура ЄВС. ЄСЦБ та основні інструменти його політики.

34. Монетарна політика ЄС.

35. Міжнародні розрахунки: типи , види і форми

36. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародних операцій.

37. Валютні кліринги та їх форми.

38. Акредитив, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.

39. Міжнародні платіжні системи та їх характеристика.

40. Платіжний баланс та взаємозв’язок рахунків. Ким виступає країна до відношенню до іншого світу (кредитором чи дебітором), якщо вона має позитивне сальдо платіжного балансу? від’ємне сальдо платіжного балансу?

41. Платіжний баланс та його структура платіжного балансу.

42. Методика МВФ складання платіжного балансу та сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ.

43. Рівновага платіжного балансу та її види.

44. Платіжний баланс та методи оцінки його позицій .

45. Фактори , що впливають на стан платіжного балансу держави.

46. Платіжний баланс та основні сфери його використання.

47. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу.

48. Міжнародні фінансові активи та їх властивості.

49. Міжнародні валютно-фінансові потоки.

50. Світовий фінансовий ринок: сутність та структура.

51. Характеристика специфічних відмінностей світових фінансових ринків від національних.

52. Світові фінансові центри : поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови функціонування.

53. Характеристика найважливіших світових фінансових центрів.

54. Валютний ринок : поняття, передумови створення, функції, основний товар та суб’єкти.

55. Структура валютного ринку, об’єми та сучасні тенденції розвитку валютного ринку.

56. Поняття валютної операції та валютних цінностей. Класифікація валютних операцій.

57. Валютна операція та характеристика її основних інструментів .

58. Валюта котирування та методи валютного котирування.

59. Характеристика спот–ринку : поняття, учасники, операції, звичаї.

60. Поняття валютної позиції та її форм. Привести приклади валютних позицій.

61. Строковий валютний ринок. Строкові операції валютного ринку та їх видів.

62. Строковий валютний ринок та його учасники.

63. Форвардні валютні операції. Методи котирування форвардного курсу.

64. Ф’ючерсна валютна операція. Поняття ордеру у ф’ючерсній торгівлі та основні його видів.

65. Операції “своп”. Мотивація здійснення “своп” - операцій. Класифікація свопів (типи та види).

66. Валютний опціон: поняття, види, стилі, ціна опціону.

67. Арбітражні операції : поняття та види.

68. Міжнародний фондовий ринок :структура та сучасні тенденції розвитку.

69. Довгострокові боргові цінні папери на міжнародному фондовому ринку.

70. Іноземні облігації та єврооблігації . Порівняльна характеристика.

71. Особливості функціонування ринку іноземних облігацій.

72. Особливості функціонування ринку єврооблігацій.

73. Короткострокові боргові цінні папери на міжнародному ринку боргових цінних паперів.

74. Середньострокові боргові папери на міжнародному ринку боргових цінних паперів.

75. Міжнародний ринок титулів власності та його сучасні тенденції.

76. Ведучі ринки акцій та особливості їх функціонування.

77. Порівняння міжнародного ринку титулів власності та міжнародного ринку боргових цінних паперів.

78. Ринки акцій країн третього світу та особливості їх функціонування.

79. Капіталізація ринку акцій. Параметри, що відрізняють національні ринки акцій між собою.

80. Депозитарні розписки на міжнародному ринку титулів власності.

81. Характеристика інвестиційних ринкових механізмів.

82. Міжнародний кредит : джерела, принципи, функції.

83. Міжнародний кредит та його форми .

84. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародного кредиту.

85. Міжнародний ринок банківських кредитів.

86. Ризики при міжнародному кредитуванні та методи їх мінімізації.

87. Факторинг.

88. Форфейтинг.

89. Міжнародний лізинг.

90. Синдикований кредит та та процес синдикації. Методи зниження ризиків при наданні синдикованих кредитів.

91. Золото та його роль у міжнародній валютній системі.

92. Ринки золота: поняття, класифікація, особливості функціонування.

93. Операції з золотом. Золоті аукціони.

94. Ринок дорогоцінних металів в Україні.

95. Поняття деривативів. Класифікація деривативів.

96. Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів.

97. Форвардні і ф’ючерсні контракти та їх значення.

98. Опціони. Порівняльна характеристика біржових і позабіржових опціонів.

99. Стратегії торгівлі опціонами. Місце опціонів на ринку.

100. Свопи і їх місце на ринку.

101. Управління ризиками і торгівля.

102. Фінанси ТНК.

103. Пряме зарубіжне інвестування ТНК та його мотивація.

104. Декомпозиція ризиків ТНК. Регіональний ризик ТНК при прямому зарубіжному інвестуванню.

105. Зарубіжні філії ТНК: їх форми, джерела та параметри фінансування.

106. Оподаткування міжнародної діяльності ТНК.

107. Управління грошовими переказами ТНК або міжнародна система управління готівкою. Цикл руху грошових коштів.

108. Система контролю та регулювання міжнародних грошових операцій ТНК. Стратегії та механізми підвищення їх ефективності.

109. Валютні ризики потенційних збитків ТНК та їх види. Управління валютними ризиками потенційних збитків ТНК.

110. Страхові операції та інвестиційний потенціал страхової галузі.

111. Офшорні центри : умови існування, види та типи.

112. Міжнародний страховий ринок. Учасники міжнародного ринку страхування.

113. Національна валютна система України, її елементи.

114. Еволюція розвитку валютного ринку України.

115. Оцінка позицій платіжного балансу України.

116. Міжнародне кредитування та фінансування України.

117. Іноземні інвестиції в Україну.

118. Зовнішній борг України в системі світової заборгованості.

ПУТЕВОДИТЕЛЬ 2

Акредитив, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.38

Арбітражні операції : поняття та види.67

Бреттонвудська валютна система: період функціонування, основні принципи. 28

Валюта котирування та методи валютного котирування.58

Валюта та її класифікація. Конвертованість валюти. Види конвертованості валют. 20

Валютна операція та х-ка її осн інструментів .57

Валютна політика та її форми. Валютне регулювання. 6

Валютна система та її види. 16

Валютний курс : сутність, види, функції, багатофакт. 22

Валютний опціон: поняття, види, стилі, ціна опціону.66

Валютний ринок : поняття, передумови створення, функції, основний товар та суб’єкти.54

Валютні кліринги та їх форми.37

Валютні ризики потенційних збитків ТНК та їх види. Управління вал ризиками потенц збитків ТНК.109

Валютно-фінансові та платіжні умови міжн операцій.36

Валютно-фінансові та платіжні умови міжн кредиту.84

Ведучі ринки акцій та особливості їх функціонування.76

Генуезька валютна система: період функціонування та структурні принципи. 27

Глобалізація фінансового ринку і фінансова революція. Фінансова інновація: фін інструменти та технології. 9

Декомпозиція ризиків ТНК. Регіональний ризик ТНК при прямому зарубіжному інвестуванню.104

Депозитарні розписки на міжн ринку титулів власності.80

Довгострокові боргові цінні папери на міжн фонд ринку.69

Еволюція розвитку валютного ринку України.114

Етапи еволюція світової валютної системи та їх характеристика. 25

Європейська валютна система : поняття, принцип, х-ка. 30

Європейський економічний та валютний союз. План «Делора» та «Маастрихтська Угода». 31

Зарубіжні філії ТНК: їх форми, джерела та параметри фінансування.105

Зовнішній борг та його показники. 11

Зовнішній борг та можливі наслідки його існув для кр. 12

Зовнішній борг України в системі світ заборгованості.118

Золото та його роль у міжнародній валютній системі.91

Іноземні інвестиції в Україну.117

Іноземні облігації та єврооблігації . Порівняльна х-ка.70

Інституціональна структура ЄВС. ЄСЦБ та основні інструменти його політики.33

Капіталізація ринку акцій. Параметри, що відрізняють національні ринки акцій між собою.79

Короткострокові боргові цінні папери на міжнародному ринку боргових цінних паперів.73

Криза світової заборгованості. Характеристика стадій сучасної кризи світової заборгованості. 13

Критерії конвергенції для участі в Євро-зоні. Пакт стабільності й економічного росту.32

Купівельна спроможність валюти. Золот та вал паритет. 21

Методика МВФ складання платіжного балансу та сучасна класифікація статей ПБ за методикою МВФ.42

Міжнародна валютна ліквідність та її осн компоненти. 24

Міжнародна фінансова політика та її складові. 5

Міжнародне кредитування та фінансування України.116

Міжнародне фінансове право. Система міжн договорів, яка регулює фін діяльність суб’єктів міжн фінансів. 4

Міжнародний страховий ринок. Учасники міжнародного ринку страхування. 112

Міжнародний кредит : джерела, принципи, функції.82

Міжнародний кредит та його форми .83

Міжнародний лізинг.89

Міжнародний ринок титулів власності та його сучасні тенденції.75

Міжнародний ринок банківських кредитів.85

Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів.96

Міжнародний фондовий ринок :структура та сучасні тенденції розвитку.68

Міжнародні валютно-фінансові потоки. 49

Міжнародні платіжні системи та їх характеристика.39

Міжнародні розрахунки: типи , види і форми. 35

Міжнародні фінанси та їх складові. Світове фін середо-вище та його взаємозв’язок зі світ екон середовищем. 2

Міжнародні фінанси, їх розвиток та функції. 1

Міжнародні фінансові активи та їх властивості.48

Монетарна політика ЄС.34

Національна валютна система України, її елементи.113

Операції “своп”. Мотивація здійснення “своп” - операцій. Класифікація свопів (типи та види).65

Операції з золотом. Золоті аукціони. 93

Оподаткування міжнародної діяльності ТНК.106

Опціони. Порівняльна характеристика біржових і позабіржових опціонів.98

Основні складові світової валютної системи та їх х-ка. 19

Особливості функціонування ринку єврооблігацій. 72

Особливості функціонування ринку іноземних облігацій.71

Офшорні центри : умови існування, види та типи.111

Оцінка позицій платіжного балансу України.115

Паризька валютна система: період функціонування та структурні принципи. 26

Платіжний баланс та взаємозв’язок рахунків. Ким виступ країна до віднош до ін світу (кредитором чи дебітором), якщо вона має позитивне/від’ємне сальдо ПБ? 40

Платіжний баланс та його структура. 41

Платіжний баланс та методи оцінки його позицій .44

Платіжний баланс та основні сфери його використання.46

Поняття валютної операції та валютних цінностей. Класифікація валютних операцій.56

Поняття валютної позиції та її форм. Привести приклади валютних позицій. 60

Поняття деривативів. Класифікація деривативів. 95

Порівняння міжнародного ринку титулів власності та міжнародного ринку боргових цінних паперів. 77

Порівняння основних елементів національної і світової (міжнародної) валютних систем. 18

Пряме зарубіжне інвестування ТНК та його мотивація.103

Реструктуризація зовнішнього боргу та традиційний механізм реструктуризації. 15

Ризики при міжн кредитуванні та методи їх мініміз.86

Ринки акцій країн третього світу та особливості їх ф-ня.78

Ринки золота: поняття, класифікація, особливості ф-ня.92

Ринок дорогоцінних металів в Україні.94

Рівновага платіжного балансу та її види.43

Роль міжнародних фінансових організацій в регулюванні зовн боргу. Паризький та Лондонський клуби.14

Світова валютна система, її функції та гол завдання. 17

Світовий фінансовий ринок: сутність та структура.50

Світові фінансові кризи та їх особливості. 10

Світові фінансові центри : поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови ф-ня.52

Свопи і їх місце на ринку.100

Середньострокові боргові папери на міжнародному ринку боргових цінних паперів.74

Синдикований кредит та та процес синдикації. Методи зниження ризиків при наданні синдик кредитів.90

Система контролю та регулювання міжнародних грошових операцій ТНК. Стратегії та механізми підв їх ефект.108

Стратегії торгівлі опціонами. Місце опціонів на ринку.99

Страхові операції та інвест потенціал страхової галузі.110

Строковий валютний ринок та його учасники.62

Строковий валютний ринок. Строкові операції валютного ринку та їх видів.61

Структура валютного ринку, об’єми та сучасні тенденції розвитку валютного ринку.55

Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика. 3

Сутність глобалізації. Глобальні виклики світ економіки. 7

Управління грошовими переказами ТНК або міжн система управління готівкою. Цикл руху грош коштів.107

Управління ризиками і торгівля.101

Ф’ючерсна валютна операція. Поняття ордеру у ф’ючерсній торгівлі та основні його видів.64

Фактори , що впливають на стан плат балансу держави.45

Факторинг.87

Фінанси ТНК.102

Фінансова глобалізація. Чинники глоб-ції св фінансів. 8

Фінансові ресурси світ господарства та механізм їх перерозподілу.47

Форвардні валютні операції. Методи котирування форвардного курсу. 63

Форвардні і ф’ючерсні контракти та їх значення. 97

Форфейтинг.88

Характеристика інвестиційних ринкових механізмів.81

Характеристика найважливіших світових фін центрів. 53

Характеристика основних теорій регулюв-ня вал курсу. 23

Характеристика специфічних відмінностей світових фінансових ринків від національних.51

Характеристика спот–ринку: поняття, уч, опер, звичаї.59

Ямайська валютна система. 29

81. Золото та його роль у міжнародній вал системі.

Історично золото та срібло виконували функцію світових грошей. Паризька валютна система закріпила цю роль тільки за золотом. Але після Другої світової війни, коли зріс валютно-економічний потенціал США, розгорнулася боротьба за панування долара над золотом. 15 серпня 1971 р. США наклали „золоте ембарго” на розмін доларів, у 1976 році офіційно почався процес демонетизації золота згідно Кінгстонської угоди, ратифікований у 1978 р. Отже, золото вийшло з грошового і валютного обігу і осіло в скарбах. На сьогодні операції з ним відбуваються на особливих ринках. Але питання щодо їх ролі як грошей залишається спірним.

Основні зміни ролі золота наприкінці 20ст. початку 21ст.:

1) Золото перестало прямо обмінюватися на товари та послуги, перестали встановлюватися золоті ціни – кредитні гроші посунули золото. На сьогодні золото виступає нерозмінними кредитними грошима і зосереджене на ринках їх фактичного обміну.

2) Через те, що золото не може автоматично переходити із скарбів в обіг і навпаки, скарби перестали виконувати роль стихійного регулятора грошового обігу. На сьогодні капітал вкладається в золото з метою збереження своєї реальної цінності в умовах інфляції і валютної кризи. Обсяг офіційних золотих запасів, зосереджений в центральних банках, відображає валютно-фінансові позиції країни і є одним із показників її платоспроможності.

3) Зміна функції золота як світових грошей – на сьогодні відпала необхідність його прямого використання при міжнародних розрахунках.

Роль золота у міжнародних розрахунках:

1) держави підтримують золоті резерви на випадок політичних, економічних або воєнних ускладнень;

2) Держави періодично продають частину золота для поповнення валютних резервів і виплати зовнішніх боргів або покриття дефіциту;

3) ЄВС основана на частковому використанні золота в операціях між центральними банками країн членів.

Отже, можна зробити висновок, що в сучасних умовах зберігаються певні якості золота я к валютного металу, тобто золото продовжує виконувати важливу роль у валютній сфері.

81. Ринки золота: поняття, класифікація, особливості функціонування.

Ринки золота – це спеціальні центри торгівлі золотом, на яких відбувається їх регулярна купівля і продаж за ринковими цінами з метою приватної тезаврації, страхування ризику, інвестицій, спекуляції, придбання валюти для міжнародних розрахунків або для промислово-побутового споживання.

Фактично ринок золота є консорціумом з кількох банків, уповноважених здійснювати угоди із золотом. Вони виконують посередницькі операції між покупцями і продавцями золота і концентрують їхні заяви, порівнюють їх і фіксують середній ринковий рівень ціни за взаємною домовленістю. Також певні фірми здійснюють очищення золота, виготовлення зливків та їх збереження. Класифікація ринків золота: 1) за типом організації – біржовий і не біржовий ринки; 2) за формами товару обертання – зливки різної ваги і проб, монети різних випусків; 3) за ступенем легальності – легальні й чорні ринки. 4) Залежно від режиму, який надає держава, на світові ринки (Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.); внутрішні вільні (Париж, Мідан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро); місцеві контрольовані (Афіни, Каїр), чорні ринки (Бомбей та ін.).

Джерелом пропозиції золота на ринку є: 1) новий видобуток золота – до 2500 т на рік (до 80 % пропозиції); 2) державні резерви золота; 3) приватні резерви золота; 4) продаж золота інвесторів; 5) продаж золота тезавраторів; 6) продаж золота спекулянтами; 7) контрабанда.

Джерелом попиту є: 1)купівля золота центральними банками для поповнення золотих запасів; 2) приватна тезаврація; 3) інвестиції; 4) ювелірна промисловість; 5) промислово-побутове споживання та радіоелектроніка тощо.

На сьогодні у світі функціонує понад 50 ринків золота, провідними місцями яких є Лондон та Цюріх. Взагалі великими утримувачами золота є США, ФРН, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди.

81. Операції з золотом. Золоті аукціони.

Залежно від мети, яку ставить перед собою інвестор, вирізняють такі операції з золотом:

• придбання реального золота для страхування ризику інфляційного знецінення грошей;

• купівля акцій золото видобувних компаній з метою отримання високих дивідендів, прибутку й одночасного страхування інфляційного ризику;

• строкові — форвардні і ф’ючерсні — угоди терміном 1, 3, 6 місяців із золотом для здійснення ризикованих (венчурних) інвестицій. На ринку форвардних операцій здійснюється:

• хеджування з метою страхування ризику зміни ціни;

• спекулятивні строкові угоди — купівля-продаж золота з метою отримання прибутку;

• арбітражні операції із золотом з метою отримання прибутку у просторовому та часовому розриві:

• угода «своп» із золотом — поєднання готівкової та строкової контругоди, — тобто дилер купує 2000 унцій золота на умовах готівкової угоди (за ціною 368 дол.) і одночасно продає 10 контрактів по 200 унцій на строк (за ціною 379 дол. за унцію);

• своп угоди із золотом з метою придбання іноземної валюти для підкріплення офіційних валютних резервів;

• паралельно не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагромадження приватними особами золота як скарбу).

Отже, на ринках золота, як і на сучасних фінансових і товарних ринках, спостерігається постійне зростання віртуальної частини (похідні інструменти) — ф’ючерси, опціони і т. п. — для підвищення ліквідності базового товару та хеджування ризиків, що сприяє отриманню значних прибутків. Оборот реального золота з центрами у Лондоні і Цюріху становить усього 1—2 % від обороту ринку так званого паперового золота з центрами у Чикаго і Нью-Йорку.

Золоті аукціони - продаж золота з публічних торгів. Об'єктами операцій на ринках золота є стандартні злитки, старовинні, сучасні ювілейні та сувенірні монети, листи, пластинки, дріт, золоті сертифікати (документи, що засвідчують право їхнього власника отримати визначену кількість золота). Розрізняють кілька методів установлення цін на золотих аукціонах: o класичний метод (метод ціни заявки) полягає в тому, що покупці, котрі вказали у своїх заявках ціну, вищу від установленої продавцем, платять ціну, вказану в заявці; o "голландський метод" - продавець установлює єдину ціну, за якою реалізуються всі заявки з вищими цінами.

81. Ринок дорогоцінних металів в Україні.

Ринок банківських металів в Україні є наймолодшим сегментом національного валютного ринку, а тому і фінансового ринку також. Початок його діяльності як організованого товарного ринку відбувся у 1998 р. з відповідної постанови НБУ, яка в свою чергу встановила правила діяльності банків з банківськими металами.

Регламентація торгівлі банківськими металами в Україні проводиться в ЗУ „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”, а також „Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України”.

Банківські метали – це дорогоцінні метали – золото, срібло, платина і метали платинової групи, – доведені до найвищих проб (для золота – 995,0, для срібла – 999,0, для платини та паладію – 999,5) відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети з дорогоцінних металів.

На сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості банків, що співпрацюють з банківськими металами, що свідчить про високий потенціал розвитку даного сегменту ринку і ліцензію на торгівлю банківськими металами вже мають 48 банків, найбільшими з яких є „Надра”, „Укргазбанк”, „Брокбізнесбанк”, „Фінанси та кредит”, „Укрсоцбанк”, „Райффайзен-Аваль” та ін.

Практично весь український метал має іноземне виробниче походження (в основному з Німеччини), що пов’язано з невизнанням українських афінажорів на світовому ринку. Російське золото не потрапляє на український ринок через проблеми митного оформлення експорту його з Росії, хоча воно має традиційну якість.

Головною проблемою українського ринку є незначний попит на золото з боку інвесторів та ювелірів. Тому українські банки виконують найпростіші операції із золотом – кредитування під заставу металу, передавання банку металу на зберігання, розміщення готівкових банківських металів на банківський депозит тощо.

81. Поняття деривативів. Класифікація деривативів.

Похідні фін інстр (деривативи)- фін інструменти, вартість яких базується на зміні ціни фінансових інструментів, що лежать в їх основі. Існують деривативи, які базуються на:активах, боргових інструментах, % ставках, інструментах грошового ринку, фондових індексах. Головними видами деривативів є такі:

Ф'ючерсний контракт— це зобов'язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі. Для здійснення таких угод вимагається внесення гарантійного депозиту, розмір якого становить близько 6 % суми контракту. Після здійснення операції депозит повертається оператору.

На євроринку біржі відіграють другорядну роль. У класичних строкових угодах провідне місце належить банкам, тобто позабіржовому ринку (Over the Counter Market, OTC). їх частка у загальному обсязі подібних операцій становить 95 %. На відміну від бірж, кредитні інституції укладають з клієнтами індивідуальні контракти, що іменуються форвардними.

Форвардний контракт – це угода куп-прод товару, іноз валюти чи фін інструменту з поставкою та розрах у майбутньому. Укладається на гнучких умовах (може бути встановлено будь-який термін та суми операцій і не потребується внесення гарантованого депозиту. дозволяють страх не лише валютн, а й кредитні ризики.

Опціон— це різновид строкової угоди, котра надає його власнику купити (Call Option) або продати (Put Option) товар, валюту чи фін інструмент протягом певного терміну часу за обумовленою ціною в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії). Опціон не є обов'язковим для виконання. Більшість використовується для хеджування і спекуляції та рідко виконуються. Опціон ще називають умовною строковою угодою або угодою з премією.

Досить широкі можливості для управління валютнимин та відсотковими ризиками відкривають страхувальнику багаторівневі строкові угоди, що поєднують негайні поставки валюти. Це операції своп (Swap), що являють собою повний або частковий обмін заборгованістю. Розрізняють два види подібних операцій: 1) валютн свопи (у тому числі золото); 2) боргові (купонні) свопи.

Валютний своп (Currency Swap) являє собою один із двох варіантів багаторівневих угод, що поєднують різноспрямовані обміни валют із негайною (спот) та терміновою (форвард) поставкою.

Перший варіант — касовий спот (репорт), що починається з негайного (готівкового) продажу іноземної валюти та купівлі її на термін і закінчується контругодою на той самий часовий період. Другий варіант — депорт, який починається з купівлі іноземної валюти на умовах спот та продажу її на термін у поєднанні з відповідною контругодою. Валютн свопи являють собою обмін заборгованістю в еквівалентних сумах, що виражені у двох різних грошових одиницях та діють за принципом паралельних позик.

Боргові свопи дозволяють їх учасникам обмінювати валюти як основної суми боргу (валютного наповнення заборгованості), так і доходів від позики у вигляді відсотків. Це своп валютного виразу боргу.

81. Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів.

Міжнародний ринок фінансових деривативів - це строковий сегмент міжнародного фінансового ринку, на якому здійснюється торгівля похідними фінансовими інструментами (див. пит. №95).

За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів - це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами.

Похідні фінансові інструменти (деривативи) дістали свою назву від англійського терміна "derivative" - "вторинний, похідний", оскільки їх вартість є похідною від вартості базових інструментів, покладених в основу угоди. Базовим інструментом у подібних контрактах фінансового характеру можуть бути як окремі види первинних фінансових інструментів - грошові кошти в національній та іноземній валютах, цінні папери, фінансові показники у вигляді індексів, курсів, відсоткових ставок, так і самі деривативи. Слід зауважити, що предметом подібних контрактів можуть виступати не лише фінансові інструменти, але й біржові товари, відповідно до цього розрізняють фінансові і товарні деривативи.

Серед найбільш цікавих сучасних тенденцій розвитку організованих ринків деривативів є встановлення зв'язків між біржами, які працюють у різних частинах світу та різних часових поясах. Перший подібний зв'язок було встановлено кілька років тому між Сінгапурською міжнародною грошовою біржею і Міжнародним валютним ринком, де торгують однаковими ф'ючерсними контрактами на євродолари та валюту. В результаті укладеної між біржами угоди за взаємною згодою сторін контракти, відкриті на одній з цих бірж, можуть бути закриті на іншій.

Створення глобальної мережі ф'ючерсних бірж і встановлення зв'язків між ними дозволяє здійснювати торгівлю деривативами цілодобово. Це полегшує доступ на біржі, оскільки учасники одержують можливість регулювати свої позиції навіть після закінчення робочого дня на окремих біржах. Крім того, трейдери, які мають відкриті позиції на одній біржі, можуть урівноважити їх позиціями на іншій біржі. Ці процеси глобалізації та інтеграції призводять до того, що події економічного чи політичного порядку, які відбуваються в одній частині світу, безпосередньо впливають на кон'юнктуру фінансових ринків в інших частинах світу.

81. Форвардні і ф’ючерсні контракти та їх значення.

Ф'ючерсний контракт (futures contract) — це зобов'язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі. Основними міжнародними центрами здійснення таких операцій служать такі фондові біржі: Чиказька (CME), Нью-Йоркська (NIMEX); Лондонська (LIFFE); Паризька (MATIF).

Для здійснення таких угод вимагається внесення гарантійного депозиту, розмір якого становить близько 6 % суми контракту. Після здійснення операції депозит повертається оператору.

Ціна контракту, яка змін від конюктури ринку фіксується в момент здійснення угоди. Має стандартну специфікацію.

На євроринку біржі відіграють другорядну роль. У класичних строкових угодах провідне місце належить банкам, тобто позабіржовому ринку (Over the Counter Market, OTC). їх частка у загальному обсязі подібних операцій становить 95 %. На відміну від бірж, кредитні інституції укладають з клієнтами індивідуальні контракти, що іменуються форвардними. Ф’ючерси укладаються лише на фондовій біржі, э стандартним набором умов і процедур виконання, є ліквідними і для них існує широкий вторинний ринок. Його виконання гарантується розрахунковою палатою біржі.

Форвардний контракт—це угода купівлі-продажу товару, іноземної валюти або фінансового інструменту з поставкою та розрахунком у майбутньому. Форвардний контракт укладається на гнучких умовах. Тут може бути встановлено будь-які терміни та суми операцій і не потребується внесення гарантованого депозиту. Ціна завжди обумовлена раніше або в момент поставки. Дозволяють страхувати не тільки валютні, а й кредитні ризики. Найбільш поширеними видом контракту, що дозволяє управляти кредитними ризиками, є угода про майбутню відсоткову ставку. Вона здатна захистити від несприятливого руху номінальних (ринкових) % ставок.

Класичні строкові угоди з погляду управління валютними ризиками не є достатньо ефективними. Вони не дозволяють реалізувати вигоду у випадку сприятливого руху курсу валют. Проте страхувальник має змогу захистити себе відразу від обох видів валютного ризику, звернувшись до опціону.

81. Опціони. Порівняльна характеристика біржових і позабіржових опціонів.

Опціон (option) — це різновид строкової угоди, котра надає його власнику право (не зобов'язує, як форвард чи ф'ючерс) купити (Call Option) або продати (Put Option) товар, валюту чи фін інструмент протягом певного терміну часу за обумовленою ціною в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії). Опціон не є обов'язковим для виконання. Більшість опціонів використовується для хеджування і спекуляції та рідко виконуються.

Так званий американський опціон дозволяє його власникові здійснити відповідну операцію в будь-який день протягом терміну дії опціону, а за європейським опціоном здійснення операції є можливим тільки в установлену в контракті дату — дату закінчення терміну дії угоди (Expiry Date).

Розрізняють також звичайні опціони (Traditional Options), що призначені тільки для одноразової реалізації, та опціони, що обертаються (Traded Options), які можна продавати та купувати в разі потреби.

Існує також багато видів опціонів, що створені для мобілізації фінансових ресурсів на євроринку в найрізноманітніших ситуаціях, зокрема: форвардний опціон, відсотковий опціон, опціон погашення тощо. Гнучкість опціонів робить їх привабливими для фірм, коли існує певна невизначеність відносно величини та строків надходжень майбутніх потоків готівки. Як правило, купівлю опціонів (іншими словами—«купівлю права») на купівлю або продаж валюти здійснюють компанії, що намагаються забезпечити покриття валютного ризику, а продаж опціонів («продаж права») на купівлю або продаж валюти здійснюється валютн спекулянтами.

Інституціональна класифікація опціонів: ♦ позабіржові опціони; ♦ біржові опціони.

Позабіржові опціони — виписуються клієнту банком або брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною (тобто обмінним курсом), величиною премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згоди сторін (контракти не мають станда-ртних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

Біржові опціони — це стандартні контракти, у яких зазначено вид опціону (кол або пут), ціну страйк, дату виконання, обсяги контракту, величину премії та якими торгують на біржах. Біржові опціони мають такі особливості: обертаються на біржі, мають стандартні умови та гарантійні вимоги.

Дуже часто на біржах торгують голими, або непокритими, опціонами – опціонами, продавці яких не володіють базовими інструментами, якими вони торгують.

У день закінчення контракту, якщо власник опціону хоче виконати своє право купити/продати фін інструмент, він повідомляє про це клірингову палату. Остання випускає повідомлення про виконання (Assignment Note), яке зобов'язує поставити/прийняти фін інструмент згідно з контрактом.

Позабіржові опціони – інструменти, які є результатом індивідуальної домовленості, не мають стандартних умов і гарантійних вимог.