103. Пряме зарубіжне інвестування тнк та його мотивація.

В основі сучасної економіки лежить інвестування, яке дозволяє інтегрувати інтереси й ресурси всіх її суб’єктів.

Пряме зарубіжне інвестування - це один із кількох методів, який використовують комерційні підприємства для отримання прибутку на іноземних ринках. Для ТНК інвестиції, вкладені за кордоном, будуть зарубіжними інвестиціями, а для країни, що приймає, — це іноземні інвестиції.

Пряме зарубіжне інвестування — це комплексна діяльність, що включає такі чотири напрями:

• переказування капіталу у формі кредитів між прямим інвестором і його підрозділами;• контролююче інвестування;• джерело коштів операцій за кордоном;• баланс руху платежів.

Прямі зарубіжні інвестиції - категорія міжнародних інвестицій, за допомогою яких резидент однієї країни придбає довгострокові інтереси у підприємстві-резиденті іншої країни. Установлено такий критерій прямих інвестицій: інвестиції класифікуються як прямі у тому випадку, коли резидент однієї країни володіє десяти чи більше процентами звичайних акцій чи голосів інкорпорованого підприємства чи має еквівалентну участь в неінкорпорованому підприємстві.

Для ТНК пряме інвестування можна розглядати як діяльність, що задовольняє основні підприємницькі потреби, серед яких: по-перше, потреба у ринках; по-друге, потреба в ефективності виробництва; по-третє, потреба в сировині; по-четверте, потреба в інформаціях та технологіях; по-п’яте, потреба мінімізувати чи диверсифікувати ризики.

Мотиви здійснення ПЗІ можна пояснити: по-перше недосконалістю ринку(природною чи унаслідок діяльності уряду); по-друге інтерналізацією та еклектичною теорією (суть: для обслуговування абсолютно конкретних ринків компанія повинна мати переваги, властиві тільки їй, такі як: розміри, позиція на ринку, нематеріальні активи (патенти, ноу-хау тощо)); по-третє, теорією портфеля (диверсифікований п. може забезпечувати кращі загальні результати діяльності, ніж недиверсифікований достатньою мірою - добре складений п. інвестиційних проектів може забезпечити краще співвідношення ризику і прибутку).

104. Декомпозиція ризиків тнк. Регіональний ризик тнк при прямому зарубіжному інвестуванню.

Інвестиційна діяльність ТНК за кордоном пов’язана з великим ризиком і невизначеністю.

Декомпозиція ризику — це елементи ризику діяльності ТНК, що стосуються певного середовища:

• корпоративна структура ТНК (стосується внутрішньої структури ТНК) це: 1) фінансовий ризик нездатності здійснити платежі за боргом; 2) трансляційний валютний ризик ТНК — відкриті валютні позиції, пов’язані з активами та пасивами ТНК в іноземній валюті.

• систематичні світові зміни - це ризик змін у світовому середовищі. Такими можуть бути невигідні міжнародні ціни на товари, світовий економічний спад і сприятливі зміни міжн. інституційного середовища. Систематична компонента ризику взагалі показує ступінь ризику, пов’язаного із загальною поведінкою ринку, у даному випадку — світового ринку.

• несистематичні ризики (відносяться до специфічних факторів, що пов’язані з діяльністю у даній країні): економічні і політичні фактори; ризики обмеження переказів; ризики, пов’язані з динамікою економічного циклу країни, експропріацією; операційні валютні ризики і поточні валютні ризики.

Особливе значення для зарубіжної діяльності ТНК має регіональний ризик - ризик, пов’язаний з діяльністю ТНК у тому чи іншому регіоні або в окремій країні. Взагалі регіональний ризик є сукупністю політичного, економічного та трансфертного ризиків. Для ПЗІ основне значення мають такі елементи аналізу регіонального ризику: стабільність місцевої економіки та відсутність інфляції; адекватне ставлення до інвестування уряду країни-реципієнті інвестицій; відсутність свавільного та постійно мінливого урядового регулювання ПІІ; можливість вільного переміщення прибутку з країни-реципієнта інвестицій; можливість продати або ліквідувати інвестиції і, як наслідок, відкликати кошти з країни.

До найбільш поширених заходів регулювання регіон. ризику належать:

• попереднє обговорення (інвестор з урядом країни вирішує питання розміру і форми початк. інвест-ня, обсягу місцевої робочої сили, джерелу факторів вир-ва, часу оподаткування, можливості місцевого фінан-ня, обсягу і складу переказів та захисту початк. інвестицій і накоп. прибутку);

• міжнародне спільне підприємство;

• стратегія діяльності (планування експорту з урахування нестійкості нац. валюти; максимізація частки активів у місц. валюті; мінімізація частки готівки у міс. валюті унаслідок можливої інфляції);

• страхування ризику (урядові агентства і приватні страхові організації).