117. Іноземні інвестиції в Україну.

У сучасних умовах господарювання в Україні інвестиції є одним із найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях.

Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

За даними Державної статистичної служби в 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,473 млрд. дол. США прямих інвестицій.

Станом на 1 січня 2012 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно, починаючи з 1995 року), з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, склав 49,36 млрд. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить понад 1084,3 дол. США.

Інвестиції надійшли з 128 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 83 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Російська Федерація, Велика Британія, Франція, Швеція, Віргінські острови та Сполучені Штати Америки.

Найбільш інвестиційно привабливими для іноземних інвесторів є хімічна та нафтохімічна промисловість, виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів. Протягом 2000-2009 рр. простежується тенденція зростання обсягів залучення іноземного капіталу в економіку країни.

Серед основних перешкод щодо активізації інвестиційної діяльності в Україні виділено наступні: нестабільність вітчизняного законодавства, нерозвиненість ринкової та банківської інфраструктури, надмірний податковий тиск, бюрократизм і корупцію в органах влади та інші.

118. Зовнішній борг України в системі світової заборгованості.

Глобальна заборгованість – одна з характерних особливостей сучасних національних економік. Використання державою зовнішніх позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобов’язань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів, підтримки національної валюти тощо.

Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов’язань держави, що виникли у результаті запозичення на зовнішньому ринку.

В Україніза роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні обсяги бюджетного дефіциту; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переоснащення більшості галузей національної економіки

Валовий зовнішній борг України за станом на 1 січня 2013 року становив 135 млрд. дол. США. Зростання номінального обсягу валового зовнішнього боргу протягом 2012 року (на 8.8 млрд. дол. США) було зумовлено значними зовнішніми залученнями реального сектору економіки. Водночас банківський сектор продовжив скорочувати свої зовнішнізобов’язання. Відносно ВВП борг скоротився до 76.6% порівняно з 77.3% на початок року.

Варто зазначити, що заборгованість на одну особу протягом останніх десяти років завжди перевищувала критичне значення. При цьому протягом останніх років спостерігається погіршення ситуації, що пояснюється як збільшенням абсолютної величини зовнішнього державного боргу, так і зменшенням чисельності населення України