37. Валютні кліринги та їх форми.

Валютний кліринг — угода між двома урядами двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань. Характерною рисою валютних клірингів є заміна валютного обороту з-за кордоном розрахунками в національній валюті з кліринговими банками, які здійснюють кінцевий залік взаємних вимог і зобов’язань

Форми валютного клірингу.

Залежно від числа країн-учасниць кліринг буває:

• двосторонній;

• багатосторонній (три і більше країн). Прикладом є Європейський платіжний союз, що функціонував з червня 1950 р. до грудня 1958 р. У ньому брало участь 17 країн Західної Європи. Він був створений за ініціативою і за підтримкою США, які використовували його для подолання валютних бар’єрів, що заважали проникненню американського капіталу, для розподілу допомоги за «планом Маршалла» і вторгнення долара в міжнародні розрахунки Західної Європи;

• міжнародний — не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р — проект Міжнародного клірингового союзу (МКС). Міжнародні клірингові розрахунки передбачалися для взаємного заліку вимог і зобов’язань і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжнародний кліринг як засіб подолання міждержавних суперечностей.

За обсягом операцій кліринг буває: повний кліринг, тобто кліринг на повну суму розрахунку; кліринг, що охоплює 95 % платіжного обороту; частковий кліринг, що поширюється на певні операції.

За способом регулювання сальдо розрізняють кліринг:

з вільно конвертованим сальдо; з умовною конверсією; неконвертовані, сальдо за якими не може бути обмінене на іноз валюту і погашається переважно тов поставками.

38. Акредитив, як метод фінансування зовнішньої торгівлі.

Акредитив — угода згідно з якою, банк зобов’язується на прохання клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якої відкритий акредитив, чи оплатити акцепт тратти, яку виставив бенефіціар, або зробити негоціацію (купівлю) документів, виставлених йому експортером (бенефіціаром) відповідно до певних умов. Акредитив порівняно з іншими видами розрахунків надає бі-льші можливості захисту інтересів експортера.

Послідовність дій при оформленні акредитива:

1. укладення угоди між експортером та імпортером;

2. заява імпортером на відкриття акредитива;

3. відкриття акредитива банком-емітентом і направлення його бенефіціару через авізуючий банк (банк-експортера);

4.авізування (повідомлення) бенефіціару про відкриття на його користь акредитива;

5.перевірка акредитива експортером (відповідність умовам угоди, виконання);

6.відправлення товару експортером імпортерові;

7.оформлення і надання бенефіціаром у свій банк комоле-ксу документів для отримання платежу за акредитивом

8.перевірка та пересилання банком, що авізує, документів банку-емітенту;

9.перевірка банком-емітентом отриманих документів, що отримані та їх проплата;

10.видача банком-емітентом документів, що проплачені, на-казодавцю акредитива, тобто емітенту;

11.зарахування банком, що авізує, коштів бенефіціару.

Види акредитивів розрізняють залежно від:

- можливості зміни або анулювання акредитива банком-емітентом:безвідзивний;відзивний;

- додаткових зобов’язань іншого банку, окрім банку-емітента за акредитивом:безвідзивний підтверджений;безвідзивний непідтверджений;

- можливості поновлення акредитива:роловерні (револьверні, поновлені);

- можливості використання акредитива другим бенефіціаром (безпосереднім постачальником товару у разі існування такого):переказні (трансферабельні);

- існування валютного покриття:покритий;непокритий;

- можл-стей реалізації акредитива: акредитиви з оплатою проти документів; акцептні акредитиви, які передбачають акцепт тратт банком-емітентом за умови виконання всіх вимог акредитива; акредитиви з відстрочення платежу; акредитиви з негоціацією документів.