101. Управління ризиками і торгівля.

У валютно-кредитних і фінансових відносинах потрібно розрізняти дві схожі категорії — невизначеність і ризик. Невизначеність — неповнота або неточність інфор-ї про умови реалізації проекту, в тому числі про пов'язані з ними витрати і результати. Ризик — це невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій, наслідком яких є збитки або зниження ефективності проекту. Фінансові р. пов'язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів, як правило, спричинених зміною купівельної спроможності грошей. Джерелами фінансових р. є:• інфляція і ціни;• динаміка процентних ставок і валютного курсу. Розрізняють інфляційні (знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності) й дефляційні (падіння рівня цін, погіршення екон. умов підприємництва і зниження доходів за зростання дефляції) р., валютні р., р. ліквідності (пов'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або товарів через зміну оцінки їх якості та споживчої вартості).

Учасники фінан-го ринку несуть р., як емітенти, як інвестори (за операціями з ЦП) і як дилери. Тому діяльність суб'єктів фінан-го ринку потребує особливих портфельних стратегій, спеціально підібраних фінансових інструментів, які б знижували ці р. Ефективна стратегія поведінки в умовах р. дає змогу виявляти схильність до р., аналізувати та оцінювати їх, вибирати і застосовувати певні методи управління ними, здійснювати фінансовий контроль, що забезпечить суб'єктам фінан-го ринку успішно здійснювати свою діяльність і досягати поставлених цілей з найменшими втратами.

До основних методів управління р., які можна використовувати як незалежно, так і в комплексі, належать:

- ухилення від ризику - це просте уникнення заходу, пов'язаного з р. Однак уникнення р. для підприємця означає відмову від отримання прибутку, ризик залишається за інвестором, тобто на його відповідальності;

- передача ризику іншій особі - означає, що інвестор передає відповідальність за фінансовий р. комусь іншому, наприклад, страховому товариству. В даному разі передача р. відбувається шляхом страхування фінансового р.;

- зниження рівня ризику - скорочення ймовірності та обсягу втрат. Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи: диверсифікація (процес розподілу інцест-х коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою); придбання додаткової інфо-ї; лімітування (встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту); страхування.

102. Фінанси тнк.

Згідно з визначенням ОЕСР, ТНК — це група компаній приватної, державної або змішаної форм власності, що розташована в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність інших, особливо у сфері обміну знаннями і ресурсами.

Важливою складовою світової фінансової системи є фінанси ТНК. Знання про дану складову допомагають зрозуміти функц-ня сучасних світових фінансів. Фінанси ТНК тісно пов’язані з іншими складовими світових фінансів і певним чином впливають на їх розвиток. ТНК у своїй фінанси. діяльності використовують усі інструменти, що обертаються на всіх сегментах світового фінанс. ринку. Обслуговування діяльності ТНК банками на міжн. фінан. ринках є одним із головних джерел отримання ними прибутків.

Розрізняють фінанси та фінансову політику ТНК.

Фінанси ТНК — це система грошових відносин, що виникають у процесі господ. діяльності і необхідних для формування і використання капіталу, доходів і грошових фондів. Капітал (пасиви балансу) є джерелом утворення активів (позазворотних і зворотних).

На сучасному етапі більше уваги приділяється: визначенню ефективних співвідношень між фінансуванням бізнесу за допомогою позик і продажем цінних паперів; проведенню оптимальної дивідендної політики; довгостроковому плануванню; використанні нових фінансових важелів; розумінню механізму міжнародних фінансів.

В умовах ринкового господарства правомірно визнати за фінансами ТНК існування таких функцій:

1) формування капіталу, доходів і грошових фондів;2) розподіл і використання капіталу, доходів і грошових фондів; 3) за дотриманням вартісних та матеріально-речових пропорцій при утворенні і використанні доходів корпорації та її підрозділів.