27. Генуезька валютна система: період функціонування та структурні принципи.

Друга світова валютна система юридично була оформлена в 1922 р. міждержавною умовою Генуезької міжнародної економічної конференції. В її основу дуло покладено золото девізний стандарт, що ґрунтувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися в золото. До головних принципів функціонування Генуезької валютної системи належали такі:

- Основою системи виступали золото а девізи (іноземні валюти). На золотодевізному стандарті ґрунтувалися грошові системи 30-ти країн. Міжн платіжно-резервні засоби почали використовувати національні кредитні гроші. Але в міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений за жодною валютою;

- Золоті паритети були збережені.

- Конверсія валют у золото почала здійснюватися не лише безпосередньо, а й опосередковано, через іноземні валюти;

- Діяв режим плаваючих валютних курсів;

- Валютне регулювання здійснювалося у формі міжнародних конференцій, нарад.

Відносна валютна стабілізація в світі спостерігалася з 1922р. по 1928р., але вона була підірвана світовою економічною кризою 1929-1933рр. у результаті кризи зазнав краху золото-девізний стандарт. Курс низки валют знизився на 50-84%, зросло накопичення приватними особами золота, припинилися зовнішні платежі, утворилася маса «гарячих» грошей, що стихійно переміщувалися від однієї країни до іншої в пошуках одержання спекуляти-вного надприбутку. Це призвело до валютної війни, в якій використовувалася валютна інтервенція, валютний демпінг, валютні обмеження, валютні блоки. У 1937р. світову валютну систему сколихнула нова економічна криза, відбулася масова девальвація валют. Напередодні Другої св війни не залишилося жодної стабільної валюти.

28. Бреттон-вудська валютна система: період функціонування, основні принципи.

Розроблення нової, ефективнішої міжнародної валютної системи розпочалося в квітні 1943 р. на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі. В 1944р. провідні країни Заходу узгодили основні принципи Бреттон-Вудської валютної системи. Засновується міжн валютна організація – Міжнародний валютний фонд (МВФ), «зобов’язанням» якої є забезпечення нормального функціонування системи і дотримання принципів, закріплених загальною угодою.

Принципи:

- БВВС ґрунтувалася на золотовалютному стандарті (деякі валюти в міжн розрахунках розглядаються як еквіваленти золота і можуть функціонувати як резерви);

- Фіксовані паритети погоджені у рамках МВФ, на основі яких порівнювалися і обмінювалися валюти.

- Щоб забезпечити відповідність реального курсу своєї валюти оголошеному паритету, кожна країна могла або гарантувати конвертованість своєї валюти в золото за офіц паритетом (США, 1945р. такий паритет: $35 за 1 унцію золота) або підтримати на ринках курс своєї валюти по відношенню до решти в межах коливань ±1% її паритету (вибрали решта країн).

- Курси валют відхилялися від своїх паритетів несуттєво, оскільки вони перебували під держ та міждерж впливом.

- МВФ контролював механізм міжн розрахунків, вдаючись до валютних інтервенцій, в основному в доларах США. - -- - При фунд порушеннях рівноваги, за угодою МВФ, прово-дились девальвації і ревальвації валют розвинутих країн.

- Конвертованість валют, свобода і багатосторонність платежів за поточними операціями.

Брутто-Вудський режим діяв протягом майже 30 років (до 1976-1978). Однак в міру зростання світової економіки, посилення конкурентної боротьби, наростання інфляції, різкого збільшення обсягу фін операцій, не пов’язаних з конкретними зовн-торгов угодами, а також у зв з кризою ключової валюти системи – долара США БВВС дедалі менше задовольняла потреби міжн торгівлі і руху капіталу.