21. Купівельна спроможність валюти. Золотий та валютний паритет.

Купівельна спроможність валюти - це сукупність тих товарів та послуг, що можуть бути придбані за грошову одиницю. Купівельна спроможність валюти має значення в порівнянні з іншими країнами. На практиці він виражається таким показником, як паритет купів спр-сті.

Паритет купівельної спроможності (Power Purchasing parity — PPP) — це показник відносної купів спроможності різних валют. Він визначається шляхом зіставлення цін на певний товар у різних країнах у перерахунку (через обмінний курс) на «базову валюту», як правило, на американський долар. Значення цього показника розкриває такий приклад. Якщо товар в одній країні коштує дешевше, ніж в іншій, то є сенс експортувати його туди, де він коштує дорожче. Так, певний автомобіль може коштувати 20 тис. дол. у США та 2 млн 400 тис. єн в Японії. Коли обмінний курс долара до єни становить 100 одиниць, то автомобіль в Японії буде коштувати американському покупцеві в 24 тис. дол. США. Отже, такий автомобіль американцю вигідніше купити в Америці. Звідси можна зробити висновок: якщо в кожній державі на еквівалентну кількість валюти можна було купити одну й ту саму кількість товару, то міжнародна торгівля не давала би прибутку.

Золотий паритет - зафіксований законом країни ваговий вміст чистого золота в національній грошовій одиниці; співвідношення двох грошових одиниць, обчислене на основі їх золотого вмісту, зафіксованого законом.

Валютний паритет — це такий валютний режим, за якого країни здійснюють фіксацію курсу національної валюти відносно іноземної, причому випуск національної валюти повністю забезпечується запасами іноземної (резервної) валюти. Зазвичай держава вводить такий режим як стабілізуючий засіб при гіперінфляційних процесах та при валютній кризі або за певних політичних обставин. До таких країн належать: Аргентина, Бруней-Даруссалам, Боснія, Болгарія.

22. Валютний курс: сутність, види, функції, багатофакторність.

Валютний курс – ціна національної валюти певної країни, що виражається у грошових одиницях іншої країни. Обмінний валютний курс – це: - кількість одиниць однієї валюти, яка необхідна для придбання іншої валюти;

- ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;

- сукупність цін валют, взаємопов’язаних тристороннім арбітражем. Для оцінювання темпів економічного розвитку використовують декілька видів валютних курсів. Номінальний – це курс між двома валютами, тобто відносна ціна двох валют (пропозиція їх обміну однієї на іншу); Реальний – це номінальний, скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні до валюти якої котирується нац.. валюта (є порівнянням купівельної спроможності двох валют); крос-курс – курс обміну двох валют (А і В) через третю (С). Види валютних курсів за способом регулювання: фіксовані (валютний курс фіксується, а зміни під впливом попиту та пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів; плаваючі (гнучкі) – визначаються безперешкодною грою попиту та пропозиції, урівноважується за допомогою цінового механізму; компромісні – поєднує елементи попередніх, регулюється рухом самих в курсів. За видами ринку: поточний SPOT (TOD, TOM), форвардний, ф’ючерсний, ринковий та розрахунковий (фіксінг центрального банку) середньозважений курс по торгах. Функції: подолання національних обмежень грошової одиниці; локальна цінність грошової одиниці перетворюється в міжнародну; виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин; сприяє утворенню цілісної світової системи грошей. Фактори, що впливають на валютний курс: зміна обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції, використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках, прискорення або затримка міжнародних платежів, довіра до валюти на національному і світовому ринках, валютна політика, котирування іноземних валют.