79. Поняття про психологізм у літературі.

Психологізм - якість художнього твору, через яку письменник передає внутрішній світ своїх персонажів.

Зачатки психологізму спостерігаються уже у творах усної народної творчості, де вони проявляються через художній прийом психологічного паралелізму. Цей фольклорний прийом творчо використовувався потім письменниками, починаючи з доби сентименталізму, як у прозі так і в поезії. У літературі сентименталізму зображення внутрішнього світу людини стає обов'язковим, але письменники-сентименталісти внутрішнє намагалися передати через зовнішні ознаки: щоб відобразити наприклад, радість людини, описувався радісний вираз її обличчя. Опис почуттів був загальним, йому не вистачало глибини. Романтичний психологізм глибший, але він охоплював лише зображення сильних, яскравих почуттів, найтонші їх відтінки залишилися поза межами уваги романтиків. Лише з розвитком реалістичного напрямку в літературі психологізм отримує свої справжні якості. Для реалізму характерний раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів). Цілком нової якості набув психологізм модерністської літератури. Модерністи визнавали інтуїтивний шлях пізнання поруч із логічним, вони осереджувались на внутрішньому світі людини та суб'єктивних враженнях героя. Для їх психологізму характерна пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я».

Найбільші можливості щодо виявлення психологізму надає проза. У творах Ф. Достоєвського, Л. Толстого, Ч. Діккенса та Г. Флобера психологізм набув такої властивості, як "діалектика душі". Це не просто глибоке і правдиве зображення внутрішнього світу персонажів, це його зображення в процесі розвитку з урахуванням усіх піднесень та падінь духу.

80. Поняття про «діалектику душі».

Діалектика душі - це художній метод: письменником відтворюється психологічний процес в найдрібніших подробицях.

Діалектика душі - зображення в літературі людського характеру як прояви внутрішніх психологічних суперечностей між бажаним і можливим, матеріальними і духовними потребами принципами, причому самі протиріччя виявляються основою зростання, розвитку характеру.

81. Поняття про алітерацію

АЛІТЕРАЦІЯ (середньовіч. лат. alliteratio, від лат. ad — до, при і littera — буква) — повтор однакових або близьких приголосних, основний (поряд з асонансом) елемент фоніки, завдяки якому створюються ті чи ті звукообрази.

Алітерація — повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності.

82. Поняття про асоціацію

Асоціації - це певні реакції організму на зовнішній або внутрішній подразник. В якості зовнішніх подразників виступають органи почуттів: наші очі, вуха, ніс і рот, а також нервові закінчення наших кінцівок. Внутрішні подразники - це думки та ідеї людини, а також сигнали від нервових закінчень внутрішніх органів. Асоціації проявляються в зміні ходу думок людини. Ще одне просте визначення асоціації: це коли щось змушує людину думати про щось інше.

Що ж таке асоціації? Вони - наші думки, наші уявлення про добро і зло, про світлі і темряві. Вони дозволяють нам зрозуміти самих себе і нашу роль в цьому світі. Словесні асоціації народжуються з дитячих казок, оповідань, оповідань і легенд. Вони супроводжують нас у наших чарівних снах. Асоціації вбираються людиною разом з материнським молоком, разом з колискової піснею. Вони, подібно крихітним зерен пшениці, скрупульозно відбираються, відкладаються і зміцнюються в нашій свідомості. Процес формування асоціацій безперервний. Найбільш активно ми черпаємо словесні асоціації в дитячі, шкільні та студентські роки. Прочитані книги, усне спілкування та почуті оповідання дарують нам ці чарівні плоди. Наша скарбниця продовжує невпинно поповнюватися і в зрілі роки. День у день, з кожним променем зорі ми починаємо дізнаватися щось нове: природа і люди довіряють нам небачені досі таємниці. Спілкування з цікавими людьми і читання цікавої літератури сприяють шліфуванні, обтісування і накопичення асоціацій. І якщо ви - щедра людина, то неодмінно діліться накопиченим багатством з навколишнім світом. На відміну від досвіду, який купується людиною в процесі пізнання світу, в результаті власних спостережень за природою, людьми і за самим собою, словесні асоціації мають інший характер. Давним-давно природа подарувала людині мову. Разом з ним вона створила найбільше засіб передачі людських знань. Завдяки мові знання передаються від людини до людини без безпосереднього звернення до об'єкту спостереження - минаючи життєвий досвід. Наша свідомість і наші асоціації нероздільні.