68. Філософські, соціальні та морально-етичні ідеї твору.

"Необхідність вірити й любити" як прогресивний настрій російського життя, відображене в творчості А.П. Чехова.

Ситуація в культурі кінця 19 століття складалася під впливом рядуфакторів як соціального, так і культурного характеру.

Якщо мати на увазі соціальні відносини, що панували в країні, то це булочас, коли наставав, як каже один з героїв драми "Безприданниця", "торжество буржуазії". Перехід до нових форм життя здійснюється швидко,навіть стрімко. Настає "інше життя". Як вірно зазначив М.В. Отрадін, "цей перехід до нового життя різко проявився у виробленні тазатвердження іншої системи моральних цінностей, що перш за всецікавило письменників "(46,227).

А серед факторів культурного характеру особливо значущим, багато в чомувизначальним, було, з цілком зрозумілих причин, вплив Л, Н. Толстогоі Ф.М. Достоєвського.

Найважливішою властивістю ідейного світу Достоєвського була складність. Він якні хто інший в 19 столітті, зумів з майже фізичної відчутністю відтворитизаплутаність духовного життя людини, реальну непростоту буття,нерозв'язність проблем і відносність істини. За багатством проблемногозмісту творчість Достоєвського унікально.

Подавлений нескінченної складністю як самої дійсності, так і їїосмислення, культурна свідомість епохи втрачало моральні орієнтири, азначить духовне здоров'я, нерідко приходячи до безнадійному відчаю. Культурадестабілізувалася, втрачала життєздатність.

Тенденція сучасного культурного свідомості 19 століття - освоїти життєвудіалектику з усією можливою повнотою, мужньо і чесно приймаючи самігострі питання і невирішені проблеми, не задовольняючись приблизнимивідповідями, спільними міркуваннями чи гаслами. Все це повною мірою знайшловідображення у творчості Ф.М. Достоєвського. Але як зазначає А.Б. Єсін, "неменш актуальна й інша тенденція - потреба сучасної людини знайтив складному й мінливому світі стабільні орієнтири, прагнення спертися нащо те просте і ясне, вкорінені в тривалій повсякденній практиціпоколінь і абсолютно непідвладні сумнівам ".

Ці спроби" закріпитися ", знайти опору для морального життя івідображені у комедії Чехова "Чайка". "Ніколи ще люди так не відчувалисерцем необхідність вірити і так не розуміли розумом неможливістьвірити, - стверджував Мірежковскій. - У цьому божевільному недозволеномудисонансу, так само як у небувалою розумової волі, у сміливості заперечення,полягає найбільш характерна риса містичної потреби 19 століття. Наш час має визначитися двома протилежними рисами - це чассамого крайнього матеріалізму і в місці з тим найпалкіших ідеальнихпоривів духу ".

У Чехова у п'єсі досліджується тільки людина і його душа, його совість,його ідеали, його розуміння життя, його почуття.

Людина, за визначенням Вишневської І., "не підтриманий ні чим, окрімвласних своїх сил, - ні релігією, ні церквою, ні страхом переддияволом, ні страхом гріха, ні страхом кари за торжество щасливого кохання ".

Звідси і розуміння сенсу назви п'єси: "Чайка" - самотня,нещасна птах, приречена невпинно з криком кружляти над водою.

Через цю духовної ущербності виникають всі біди героїні - чайки.

"В людині все повинно бути прекрасно ..." - етичний кодекс А.П. Чехова

Вважають, що в момент дестабілізації культури, розквіту "складності" Ф.М. Достоєвського творчість А.П. Чехова було необхідною противагою.

Людська аксіоматика, на перший погляд дійсно проста і прицьому вкрай природна. Вона лежить не в площині релігійних абофілософський висновок, а в сфері практичної моральності: "Моє святасвятих - це людське тіло, здоров'я, розум, талант, натхнення, любов іабсолютна свобода, свобода від сили і брехні в чому останні дві невиражалися "(27,5).

ціннісна система Чехова - драматурга народилася осмисленняфундаментальних властивостей потреб людини взагалі - будь-якої і в усістоліття. Чехов казав, що прекрасне не "поза", але в самому житті, щопрекрасне - зерно людини.

Чеховська проблематика - не в постановці питань про те, що єдобро, а в тому, на скільки конкретна життя конкретних людей відповідаєпростим, початкових, незаперечним моральним цінностям.

Ієрархічність суспільства. Роз'єднаність, просочена всі порилюдських відносин, і не дієвість, інфляція колишніх цінностей,зв'язуючих начал - найважливіші фактори, під впливом яких у чеховському світівідбувається формування особистості або, навпаки, деформація, знеособлення,опошлення людини.

Реалістичний принцип - зображувати людину "не ангелом, не лиходієм" --здійснений у Чехова у своїй, гранично завершеною формі. Про майже кожномуйого персонажа важко судити однозначно і з упевненістю: щирий він чині, правдивий або брехливий, розумний чи дурний, сильний чи слабкий, добрий чизлий. І ми, читачі, майже ні коли не знаємо напевно, що в героїпереважить. Неординарність, сплутаність, змішана, різних почав чеховськомуперсонажа йде не від сили, а, навпаки, як викриває Л.А. Колобаева, "відслабкості - від плутанини життя, від слабкості самосвідомості особистості "(36,39).

Все це пояснюється історично, особливостями російської суспільноїжиття 90-х і 900-х років, з гранично загострилася в ній рисамиперехідності різних форм життя і умонастрою.

Герой в світі Чехова часто перебуває в полоні чужих слів і думок, чужихідей, нав'язаних йому оточенням, владою панівних суспільнихінститутів, їх традицією, розпорядженнями і умовностями. Поневолені всімцим - то серйозне зло, від якого страждає особистість і від якого встані звільниться лише через самостійний досвід і його осмислення.

Найважливішим джерелом "недобре" в людині Чехов вважає сплутаністьйого односторонніми уявленнями про життя, вузькими цілям, стереотипамимеханічно засвоєних переконань, оцінок і правил поведінки, сліпою вірою взвичні віджилі авторитети - поневолення особистості всякого родуідеологічними і моральними "примарами", у створенні та подоланні якиххудожник бачив перша і необхідна умова звільнення людини. "Важливіне забуті слова, не ідеалізм, а свідомість власної чистоти, тобтодосконала свобода душі Вашої від всяких забутих і не забутих слів,ідеалізмом і іншого. Потрібно вірити в бога, а якщо віри немає, то незаймати її місце галасом, а шукати, шукати, шукати самотньо, один на одинзі своєю совістю ... "- писав Чехов у листі до В. С. Миролюбову 17 грудня 1901 .

Чехов глибоко відчуває цей тягар усіляких ілюзій, що спотворюють особистість усучасному йому суспільстві, але ні коли не виходить з їх неусувними, ініколи не примиряється з ними, досліджуючи у своїй творчості, особливо крупнов п'єсах.

Здатність до розвитку, зміни, внутрішнього руху героїв Чехова,також як у інших класиків російської реалістичної літератури, - ознака ікритерій життєздатності, духовного здоров'я і краси особистості.

Краса, за Чеховим, - і часто використовуваний володарками не посвоєму природному "божественного" призначенням. Це те, що осяває хай намить, життя, сто дає імпульс світла і що, навіть не будучи присутнім у цьомусвіті, незримо розвивається в його межах. Краса у Чехова - ідея вищоїгармонії, основа, суть божественно-людського буття.

У розумінні письменника щастя, по-перше, - це весь процес життя, якщовона приносить людині задоволення, свідомість її правильності. По-друге,щастя рукотворне, у великій мірі залежить від умов самої людини. По -третє, щастя залежить від обставин, в які людина поставлений. Багато хто з цих обставин не призначені для однієї людини.

Перший крок до становлення особистості в героях Чехова, за спостереженням Л.А. Колобаевой, "здійснюється через духовна праця самозаперечення, коли людина,звільняючись від самообману, від ілюзій на свій власний рахунок,піднімається до здатності звинуватити у своїх життєвих невдачах не інших, асамого себе "(36,60).

шукання правди, Бога, душі, сенсу життя, Чехов здійснював досліджуючи НЕпіднесеного прояви людського духу, а моральної слабкості,падіння, безсилля особистості.

Через випробування віри пройшли всі російські письменники, відчували своєтворчість як виконання боргу, заповіданого від Бога.

Напружений пошук сенсу життя стає основним змістом буттячеховських героїв. "Мені здається, каже героїня" Трьох сестер ", Маша, --людина повинна бути віруючим або повинен шукати віри, інакше життя його порожня,порожня ... Жити і не знати, для чого журавлі летять, для чого діти народяться, длячого зірки на небі ... Або знати, для чого живеш, чи це все дрібниці, трын -трава "(64,13,147).

Вимогам морально-естетичного кодексу письменника є віра влюдини, якій зраджує самостійно жити, робити самостійнийвибір: "Життя дається один раз і хочеться прожити його бадьоро, осмислено,красиво. Хочеться грати помітну, самостійну, благородну роль, хочетьсяробити історію ... "(А. П. Чехов).