75. Поняття про твір-епопею

Один з головних ознак роману-епопеї - це реалізм і повнота знань про описуваних у ньому події та історичних явища. Він, на відміну від звичайного класичного роману (наприклад, тургеневского типу), являє собою опис цілого історичного періоду і як би не має чіткого початку і кінця.

Масштаб оповідання такий, що герої роману-епопеї часто виконують лише допоміжну художню роль, і покликані краще і повніше показати ознаки свого часу.

Ну, і звичайно, ця літературна форма передбачає серйозний масштаб.

Цей гібридний жанр не отримав широкого поширення у світовій літературі, але тим не менш представляє вершину художньо-естетичної трактування світу і людини. Романом він називається тому, що там присутній воля особи, існує персонаж, який уособлює собою вершину людського духу. З іншого боку, епопея - це різновид епосу, в якому прямо виражені колективні, національно-історичні та державні ідеї часу. У тому жанрі, який називається романом-епопеєю, присутній "рівність" сил, які впливають на відбувається процес." ...

76.Поняття про соціально-психологічний роман

Соціально-психологічний роман — це один із різновидів романного жанру, в якому в складних,часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.Для соціально-психологічних творів характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів. На відміну від соціально-побутових творів, у яких увага митця прикута до повсякденного життя, зримих, передусім соціальних, причин і наслідків поведінки персонажів, автор соціально-психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі й несвідомі поривання людини.

Історія жанру

Мабуть одним з перших творів цього жанру можна назвати роман «Червоне і чорне» Стендаля, що був надрукований 1830 року. Номінальним вважається епізод де Матильда де Ла-Моль думаючи про Жульєна Сореля малює його профіль - це один з елементів психологізму роману. Проте до цього жанру можна також віднести деякі романи О. Бальзака з його «Людської комедії» - «Батько Горіо» і «Розкоші і злидні куртизанок». Згодом їх традиції продовжив і вдосконалив Г. Флобер у своєму романі «Пані Боварі» (1857). В Англії представником соціально-психологічного роману став Теккерей - «Історія Пенденніса» (1850), «Ньюкоми» (1855) і Діккенс «Пригоди Олівера Твіста» (1837-1839), «Домбі і син» (1848) і ін. В Росії О. Пушкін «Євгеній Онєгін» (1923-1931), М. Лермонтов «Герой нашого часу» (1840), І. Тургенєв «Рудін» (1856), «Батьки і діти» (1862), Л.Толстой «Анна Кареніна» (1876-1877), Ф. Достоєвський «Злочин і кара» (1866). В ХХ ст. до цього жанру зверталось чимало письменників А. Кронін «Зірки дивляться вниз» (1935), Т. Драйзер «Трилогія бажання» (1914-1929), «Геній» (1916) і багато інших.