29. Майстерність відтворення «діалектики душі» в романах Льва Толстого.

Слово "майстерність" терміном не є і в словники не входить. Проте воно часто зустрічається в темах творів в самих різних поєднаннях: «Майстерність Грибоєдова-драматурга», «Майстерність психологічного аналізу в романах Тургенєва »,« Поетична майстерність Тютчева » і тому подібне. В 1969году було видано збірку «Майстерність російських класиків», а ще раніше - монографії різних авторів, присвячені майстерності Некрасова (К. І. Чуковський), Тургенєва (А. Г. Цейтлин), Пушкіна (А. Л. Слонимский), Л. Толстого (Л. М. ишковская) та інших. Чим більше ми прочитаємо вчених творів на тему "майстерність письменника", тим ясніше нам стане той простий факт, що кожен автор вкладає в це слово своє власне значення, при цьому простий здоровий глузд підказує нам і нашим учням деякі загальні міркування, які, очевидно, слід сформулювати, не вдаючись до авторитетів.

По-перше, майстерність письменника означає непересічність його світосприйняття, його світовідчуття: художник, здатний виражати лише банальності, не заслужить у своїх читачів звання майстра. Саме тому прописи у віршах, популярні в деяких (втім, багатьох) читачів і читачок, при всій симпатії до їх високоморальна авторам, поезією не сталі і цілком виправдано забулися. По-друге, майстер - майстер форми; він пише так, як до нього писати не вміли (втім, це справедливо лише для мистецтва XIX-XXвеков; традиційні, канонічні мистецтва - наприклад іконопис - мають зовсім інші критерії). І, нарешті, головне: те, що говорить письменник, відповідає тому, як він це говорить; мабуть, згода між формою і змістом художнього тексту, єдність їх - найважливіша ознака справжнього майстерності.

Толстой представляє реалістичний напрямок у літературі XIX століття, але його реалізм особливий, що не просто відображає певні моменти дійсності, а дає їм філософське тлумачення, показує глибинний зв’язок минулого, сучасного і майбутнього. Невипадково письменника називають філософом, тому що він порушує у творах вічні проблеми добра і зла, життя і смерті, кохання і ненависті. Зображуючи сучасні йому події, автор намагається з’ясувати, куди прямує історія взагалі, яке місце належить у ній особистості і народу і як співвідносяться індивідуальне і загальне буття. Разом із Толстим читач опиняється перед пекучими питаннями, що потребують вирішення тільки на самоті зі своєю совістю, перед лицем Бога.

Характерною ознакою творчого методу Толстоґо є заглибленість у світ людської душі. Майстерність психологічного аналізу письменника надзвичайна. Він помічає найменші рухи людського серця; те, що Чернишевський дуже влучно назвав «діалектикою душі». «Люди – як ріки», – говорив Толстой, намагаючись збагнути плин людської свідомості й ті можливості духовного розвитку, що в ній закладені. Великий письменник намагався пробудити добро, яке, на його думку, є в кожному від бога. Служіння добру – так визначив митець своє творче покликання. Важливе місце у спадщині письменника посідає зображення соціального середовища. Толстоґо завжди цікавило питання, як впливає суспільство на душу людини. Він дійшов висновку, що загальна дійсність позбавлена високих духовних ідеалів, тому це спричинює існування насильства, експлуатації, лицемірства, знецінення культури. Звідси Толстой убачав свій обов’язок як учителя і пророка показати шлях до відновлення втрачених цінностей. Виправлення суспільства, на думку автора, має розпочатися з кожної окремої особистості у боротьбі за пробудження високих людських почуттів. Саме тому улюблені герої Толстоґо – у постійній сутичці з протиприродними обставинами, які заважають по-справжньому вільно жити, мислити, любити. Письменник плекав надію, що згодом прийде час остаточної перемоги духовності над світом соціального абсурду. У творах Толстоґо часто поєднуються різні конфлікти – історичні, соціальні, сімейні, філософські, моральні. Але, як правило, вони переміщуються у сферу людської свідомості, від якої залежить загальне буття. Людина для письменника – початок і кінець усього, вона є причиною непоправних помилок і водночас остання надія світу на порятунок.