66.Новаторство Чехова-драматурга

Відомий російський письменник і драматург Антон Павлович Чехов звертався у своїх творах до різних тем тодішнього життя, що хвилюють. Але класика є класика, вона хвилює почуття людини і примушує роздумувати над важливими питаннями життя і сьогодні.

Так, багато життєвих проблем піднімає п'єса «Чайка», яка перший раз не була зрозумілою глядачеві, тому прем'єра спектаклю «Чаю» провалилася на сцені Александрійського театру. Чехов настільки був розчарований, що вирішив більше не звертатися до драматургії. Але через два роки та сама «Чайка» мала великий успіх в театрі, оскільки п'єса вимагала і нових принципів акторської гри і нових форм організації сценічної дії.

П'єса «Чаю» була дуже новаторська. Це зрозуміли засновники нового художнього театру До. Станиславский і В. Немирович-Данченко. Вони розкрили таємницю п'єси : за побутовими деталями, за несподіваними репліками вони побачили і сценічно відтворили небачений до цього часу в драматургічному творі ліризм.

Також новаторство «Чайки» полягало в тому, що вона будувалася не на гостросюжетній драматичній дії, а на глибокому психологічному аналізі характерів. Чехов відкрив трагедію буденності, показав її в сценічних образах, психологічно точних. Він зображує не події, а людей, чию поведінку, життєва позиція стає чинником певних подій. Про сценічну дію Чехів говорить так: «нехай на сцені буде усе так само складно і в той же час так просто, як і в житті. Люди обідають, тільки обідають, а нині будується їх щастя і розбивається їх життя».

Чехов виносить сценічно «зручні» епізоди за сцену. Наприклад, в п'єсі є щонайменше два епізоди, які в традиційній драматургії були б обов'язково обіграні. Перший - спроба Треплева покінчити життя самогубством після провалу його спектаклю і «зради» Ніни. Другий - самогубство Треплева «у кінці п'єси».

Така відмова від ефектних сцен була підпорядкована авторському задуму: показати характери людей, їх стосунки, проблеми, які виникають через непорозуміння між людьми.

Усіх героїв Чехов об'єднує в одну систему, де кожен має свої завдання в творчому задумі автора. Тому він уникає зовнішніх ефектів, а змушує уважно стежити за усіма героями.

Мова кожного персонажа має «підтекст», який дає усій п'єсі багатство змісту, художню правдивість і переконливість. Важливу роль в чехівських п'єсах грають паузи. Вони ніби доповнюють підтекст і виникають тоді, коли герої не можуть і не хочуть говорити про сокровенний. У третій дії, наприклад, Ніна і Тригорин прощаються перед від'їздом. Ніна дарує йому медальйон на пам'ять. Тригорин обіцяє пам'ятати дівчину такий, який побачив її уперше. «Ми розмовляли... ще тоді на лаві лежала біла чайка». Ніна задумливо повторює: «Так, чайка». Пауза. «Більше нам говорити не можна, сюди йдуть». Пауза допомагає зосередитися на образі чайки. Глядач під час паузи пригадує попередню розмову героїв, коли Тригорин записав в щоденник «сюжет для невеликої розповіді» про дівчинку. Але увесь багатовимірний зміст розмови героїв з'ясовується значно пізніше. Пауза створює певну емоційну напругу, глядач ніби чекає, що герої пояснять, розкриють щось дуже важливе, а цього не відбувається. І глядач повинен сам додумати, що ховається за цим мовчанням.

Ремарки в п'єсах Чехова відіграють важливу роль в розумінні усього, що відбувається в п'єсі, створюють особливу атмосферу. Ось сцена Треплева і Ніни. «Ремарка: входить без капелюха, з рушницею і убитою чайкою. Він кладе чайку біля ніг Ніни». Чому Чехову важливо, що Треплев без капелюха? Подальша розмова пояснює це. «Я мав підлість убити сьогодні цю чайку», «Скоро так само я уб'ю самого себе». Читач розуміє, що щось дуже важливе для Треплева гине, можливо, гине його мрія, а можливо, гине чиста і довірлива Ніна. Тут не можна стояти в капелюсі.

Називаючи цей твір комедією, Чехов ніби підкреслює, що головна героїня його п'єси -— буденність, яка марнує кращі людські почуття і стосунки, яка. руйнує особу і робить характери дріб'язковими, майже комічними. Таким виникає перед нами відомий письменник Тригорин, який не сприймає життя усім серцем, а стає лише стороннім спостерігачем, і усе, що відбувається навкруги, для нього лише «сюжет для невеликої розповіді». Така ж Аркадина, талановита актриса, яка на сцені може передати будь-які високі почуття, а у буденному житті їй шкода грошей навіть для сина і брата, вона байдужа до усього, окрім власного успіху. Не випадково Треплев у своїй останній репліці, коли вже вирішив покінчити життя самогубством, говорить про те, що маму може засмутити зустріч з Ніною. Він ніби не вірить, що його смерть сприймуть трагічно. Такими жертвами буденності є і інші персонажі п'єси.

Хоча прем'єра «Чайки» провалилася і потім її ставили рідше, ніж інші п'єси Чехова, проте не випадково на кулісі Московського художнього театру, який відкрив Чехов-драматург, зображена чайка. Ця п'єса, була саме тим «першим птахом», який приніс оновлення в російську драматургію.