
- •Відповіді по світовій літературі
- •1.Літературний процес xiXст. : етапи й головні тенденції
- •2. Поетичний світ Поля Верлена
- •3. Реалізм як літературно-мистецький напрям6 філософсько-світоглядна основа, художньо-стильові особливості, вершинні прояви.
- •4. Засади символісткої естетики в «Поетичному мистецтві» Поля Верлена
- •5. Національні та індивідуально-авторські прояви реалізму у світовій літературі XIX ст.
- •6. Суперечливість образу Раскольникова
- •7. Елементи реалізму в прозі Стендаля
- •8. Експерементльний характер поезії Артюра Рембо
- •9. Особливості і суспільство в зображені Стендаля
- •10. Поетика і стиль роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •11. Глибина психологізму Стендаля
- •12.Моральні й естетичні проблеми роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •13. Богатоаспектність зображення влади грошей над людиної в прозі Оноре де Бальзака
- •14. Шляхи розвитку європейської драматургії кінця XIX- початок XX ст..
- •15. Персонажі Оноре Дальзака у світовій галереї скнар
- •16. Особливості конфлікту та розвитку сценічної дії в драматургії Генріка Ібсена
- •17. Людина і суспільство в прозі Оноре Бальзака
- •18. Проблематика й художні особливості в п’єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон».
- •19. Поняття про інтелектуально-аналітичну драму-дискусію.
- •20. Натуралізм та течії раннього модернізму в художній прозі другої половини XIX
- •21. Передумови та головні шляхи оновлення європейського театру.
- •22.Поліфонізм роману Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •23. Конфлікт краси й моралі в романі Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея».
- •24. Поняття про естетизм.
- •25. Психологічність і філософічність роману Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •26. Художня своєрідність поезії «Альбатрос» Шарля Бодлера.
- •27. Поняття про роман. Види роману.
- •28. Складність духовного світу людини в зображені Федора Достоєвського.
- •29. Майстерність відтворення «діалектики душі» в романах Льва Толстого.
- •30. Поняття натуралізму.
- •31. Утвердження християнських цінностей у ромні Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •32. Проблема кохання у французькому романі ст. На прикладі «Червоного та чорного» Стендаля.
- •33. «Діалектика душі» героїв прози Льва Толстого.
- •34. Образи головних героїв п’єси «Пігмаліон» Бернарда Шоу.
- •35. Пошук сенсу буття героями прози Льва Толстого.
- •36-37. Втілення в ліриці Волта Вітмена пафосу формування молодої американської нації, ідеї рівності та єдності всіх форм життя.
- •39. Нові художні напрями й течії у світовому письменстві на межі XIX-XX ст.
- •40. Причині духовної деградаціїголовнгого героя Оскара вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •41.Особливості зображення людської душі та світу в поезії Поля Верна
- •42.Символізм як творчий метод: флософсько-естетичні засади, особливості національних модифікацій, чільні представники.
- •43. Суперечності характеру головного героя повісті Оноре де Бальзака «Гобсек»
- •44. Поняття про інтелектуальну прозу.
- •45. Образ ліричного героя поезії Вольта Вітмена
- •46. Історія написання та особливості побудови «Людської комедії» Оноре де Бальзака
- •47. Космізм зображення природного, соціального та духовного життя в поезії Вольта Вітмена.
- •48. Складність психології та духовного світу людини в романі Федора Достоєвського
- •50. Духовні пошуки особистості в європейській драмі на межі XIX-XX ст.
- •51. Соціально-психологічний роман.
- •52. Внутрішній світ ліричного героя поезії Шарля Бодлера
- •53. Мотив «влади золота» й особливості його втілення в «Людській комедії» Оноре де Бальзака
- •54. Поняття про роман-трагедію
- •55. Риси символізму в поетичній збірці Шарля Бодлера «Квіти зла»
- •56. Складність психології та духовного світу людини в романі Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •57. Протиставлення ідеалу й дійсності в поезіях «Квіти зла Шарля Бодлера.
- •58. Новаторство Достоєвського у зображенні «маленької людини.
- •59. Художня своєрідність поезії «голосівки» Артура Рембо
- •60. Прооблематика твору л.М.Толстого «Ання Кареніна»
- •61. Поняття про соціально-психологічний роман
- •62. Художні особливості поетичних творів Артюра Рембо
- •63. Поетична група «Парнас»
- •64. Поняття про роман-трагедія
- •66.Новаторство Чехова-драматурга
- •67.Особливості драматичного конфлікту та розвитку дії в п’єсі «Чайка» Чехова а.П.
- •68. Філософські, соціальні та морально-етичні ідеї твору.
- •69. Принципи натуралізму
- •70. Філософія декадансу
- •71. Поняття про вірші –«Пейзаж душі»
- •72. Поняття про символ
- •73. Поняття про роман-трагедію
- •74. Поняття про естетизм
- •75. Поняття про твір-епопею
- •76.Поняття про соціально-психологічний роман
- •Історія жанру
- •77. Поняття про нову драму та ібсенізм
- •78. «Нова драма», її різновиди
- •79. Поняття про психологізм у літературі.
- •80. Поняття про «діалектику душі».
- •81. Поняття про алітерацію
- •82. Поняття про асоціацію
- •83. Поняття про епос
- •84. Поняття про твір-епопею
- •85. Поняття про художню деталь
- •86. Поняття про мадернізм
- •87. Поняття про літературне угруповання.
- •88. Поняття про підтекст.
- •89. Поняття про відкритий фінал
- •90. Поняття про верлібр.
77. Поняття про нову драму та ібсенізм
Кордон XX століть в історії західноєвропейської літератури відзначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали "нової драмою", підкреслюючи радикальний характер відбулися в неї змін, "Нова драма" виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства" філософії і психології, і, відкривати для себе нові сфери життя, ввібрала в себе дух всемогутнього і всепроникаючого наукового аналізу. Вона сприйняла безліч різноманітних мистецьких явищ, зазнала впливу різних ідейно-стильових течій і літературних шкіл, від натуралізму до символізму.
"Нова драма" - умовне позначення тих новацій, які заявили про себе в європейському театрі 1860- 1890-х років. Головним чином це соціально-психологічна драматургія, у момент свого виникнення ориентировавшаяся на натуралізм в прозі, на обговорення в театрі цивільно значущих "злободенних проблем" . Однак, незважаючи на всю важливість натуралізму і натуралістичної літературної теорії ("Натуралізм в театрі" Э.Золя), а також спроби ряду натуралістів перенести свої романи на сцену, "нова драма" чи сводима до чого-то однозначного, так сказати, програмного. Вона виявилася чуйною до найрізноманітніших літературним віянням і запропонувала своє, в даному випадку спеціально театральне, прочитання не тільки натуралізму, але і імпресіонізму, символізму, впливової протягом усього XIX ст. лінії романтичної драматургії (наприклад, у Р. Роллана, Е. Ростана).
Називатися так "нова драма" стала, швидше за все, тому, що протиставила себе традиції - в даному випадку эпигонскому і стилізованому під буржуазні смаки романтизму, естетики "добре зроблених" або в цілому розважальних п'єс. Порівняно з мелодраматичним репертуаром французького театру середини XIX в. "нова драма" не тільки злободневна, виводить нові соціальні типажі, але і підкреслює драматизм людського існування.
Але головне, "нова драма" підійшла до сучасності з самими серйозними етичними і ідеологічними вимог, маючи намір описати її готівковий стан і від свого імені сформулювати завдання, що стоять перед суспільством. В п'єсах Ібсена і Шоу, Гауптмана і Стріндберга гострій критиці піддалися як конкретні соціальні інститути, так і загальноприйнята мораль. Від "нової драми" чекали суворого, чи не "об'єктивного" дослідження сучасної дійсності, здатного відповісти на питання про причини недосконалості світу і людини.
В історико-літературної перспективі "нова драма", яка послужила докорінної перебудови драматургії XIX в., ознаменувала собою початок драматургії XX століття. В історії західноєвропейської "нової драми" роль новатора і першопрохідця належить норвезькій письменникові Хенріку Ібсена (1828-1906).
Школа Ібсена, таким чином, підсумовує Шоу, створила нову форму драми, дія якої "тісно пов'язане з обговорюваної ситуацією". Ібсен "ввів дискусію і розширив її права настільки, що, розповсюдившись і ввійшовши в дію, вона остаточно з ним асимілювалася. П'єса і дискусія стали практично синонімами". Риторика, іронія, спір, парадокс і інші елементи "драми ідей" покликані служити тому, щоб пробудити глядача від "емоційного сну", змусити його співпереживати, перетворити в "учасника" виниклої дискусії - словом, не дати йому "порятунку у чутливості, сентиментальності", а "навчити думати".