- •1. Своєрідність і сучасне тлумачення предмету філософії.
- •2.Співвідношення раціонального і ірраціонального в філософії
- •3.Символічні та метафоричні смисли філософії
- •4.Духовно-практична інтенція філософії
- •5.Критичний раціоналізм, як філософський напрям
- •6.Феноменологія як противага «психологізмові» і альтернатива «натуралізмові»
- •7.Критичність в онтології: від критичної філософії Канта до критичної онтології Гартмана
- •8.Структуралізм та оновлена метафізика
- •9.Критичність посмодерну
- •10Людина як предмет філософської рефлексії
- •11.Марксистське та неомарксистське осмислення людського буття
- •12.Екзистенціальний вимір людського буття
- •13.Філософський зміст психоаналітичної антропології
- •14.Уявлення про сутність людини у постмодерністській філософії
- •15.Феномен соціального
- •16.Соціальний процес та його детермінанти
- •17.Соціальний антагонізм та «аномія»
- •18.Основні парадигми суспільного розвитку
- •19.Ідеологія і соціальна дійсність
- •20.Філософія як акт самопізнання та самовідтворення
- •21.Сутність комунікативного повороту в сучасній філософії
- •22.Дискурс як філософське явище
- •23.Теорія комунікативної дії
- •24.Смисловий горизонт класичних визначень культури
- •25.Сучасні цивілізаційні парадигми
- •26.Культура міжособистісних стосунків: сутність та особливості розвитку
- •27.Масова культура, її основні функції
- •28.Проблема співвідношення філософії та науки
- •29.Наука в системі техногенної цивілізації.
- •30.Проблема цінностей в науковому пізнанні. Поняття етосу науки.
- •31.Категоріальні засади наукової картини світу
- •32.Ідеали і норми наукового дослідження
- •33.Структура і методи емпіричного і теоретичного дослідження
- •34.Наукові революції та зміна історичних типів наукової раціональності
- •35.Загальнонаукові методологічні принципи як вимоги до наукової теорії
- •36.Поняття системності та комплексності досліджень
- •37.Синергетика як загальнонаукова методологія дослідження
- •38.Міждисциплінарний і трансцисциплінарний вимір методології
- •39.Особливості гуманітарного знання і пізнання
- •40.Методологічна програма герменевтики
- •41.Методологічний потенціал феноменології
- •42.Соціальна теорія пізнання та соціальна епістемологія
- •43.Проблема методу в соціальному пізнанні
- •44.Соціальне прогнозування та соціальний конструктивізм
- •45.Комунікативна парадигма у соціальному пізнанні
- •46.Філософія історії її предмет основні функції
- •47.Співвідношення природного і соціального у суспільно-історичному процесі
- •48.Суб’єкт та рушійні сили історії
- •49. Витоки, сенс і спрямованість історичного процесу
- •50.Взаємообумовленість свободи, випадковості і необхідності у русі суспільства
- •51.Основні підходи до виміру історичного процесу
- •1.Своєрідність і сучасне тлумачення предмету філософії
36.Поняття системності та комплексності досліджень
Системність та комплексність дослідження пов’язана з проблемою формування наукової теорії. Осн. принципи: пр. взоємозвязку теорії і практики(варифікації); пр. логічності(побудовано на методології) використовує систему аналітичних і синтетичних суджень, що вкладаються в «правила міркування»;пр. системності передбачає об’єкта і суб’єкта. Комплексність досл. передбачає єдність інтуїтивного і дискурсивного, емпіричного і теоретичного(необхідність вкорінення наук. дослідження в наук. досвід), загально-методологічних і конкретно-методолог. підходів.
Побудова концепції, конструювання нових практик, пояснення в межах теорій.
Системність – жорстка характеристика дослідження, яка складається х структурних і організованих елементів. Характеристика комплексності дослдідження теоретичний потенціал не тільки своєї галузі знання, а й з сусідніх галузей можна використовувати. Синергетика, соціобіологія ітд. Системність має 3 чіткі принципи: ієрархія, зворотний зв*язок і моделювання.
37.Синергетика як загальнонаукова методологія дослідження
Теорія синергетики (Прігожин). Деревовидна розлога графіка. Вона кардинально відрізняється. Невизначеність, випадковість, втрата системної пам*яті, зверненість до відкритих систем і спроба їх описання.
Наука впливає на картину світу з ХХст. У фізиці всенавпаки.
Синергетика-др.пол. 19ст -це теорія самоорганізації в системах різноманітної природи. Засновн.С є Герман Хакен(Пригожин), який ввів це поняття в своїй книзі «Синергетика» (ідея самоорганізації). Вона має справу з явищами та процесами, в результаті яких в системі, в цілому, можуть з'явитися властивості, якими не володіє жодна з частин. Оскільки йдеться про виявлення та використання загальних закономірностей в різних галузях, тому такий підхід передбачає міждисциплінарність. Останнє означає співробітництво в розробці синергетики представників різних наукових дисциплін. Тому термін С використовується як в природничих науках, так і в гуманітарній сфері.
У станах, далеких від рівноваги, починають діяти біфуркаційні механізми — наявність точок біфуркації переходу до того чи іншого щодо довготривалого режиму системи — атрактора. Заздалегідь неможливо передбачити, який з можливих атракторів займе система. Флуктуація або флюктуація - випадкове відхилення значення фізичної величини від середнього в певній області простору чи в певний момент часу.
38.Міждисциплінарний і трансцисциплінарний вимір методології
Застосув. міждисциплінарної методології в гуманітарних науках-це явище характерне постнекласичній науці з її ухилом на дослідження відкритих людиновимірних систем, що саморозвиваються. Сучасний стан наукового знання пов*язаний з розмиванням дисциплінарних кордонів.
Намагання проводити цілісні дослідження характеризує усвідомлення необхідності глобального погляду на світ.Впровадження ідей та методів. Синергетика — це теорія самоорганізації в системах різноманітної природи. Вона має справу з явищами та процесами, в результаті яких в системі — в цілому — можуть з'явитися властивості, якими не володіє жодна з частин. Оскільки йдеться про виявлення та використання загальних закономірностей в різних галузях, тому такий підхід передбачає міждисциплінарність. Останнє означає співробітництво в розробці синергетики представників різних наукових дисциплін. Тому термін синергетика використовується як в природничих науках, так і в гуманітарній сфері. На перший план висувається поняття невизначеності, вірогідності, нелінійності, біфуркації та флуктуації.Зростає роль та значення діалектичного філософського методу.