28.Проблема співвідношення філософії та науки

Ф – особлива форма діяльності людини орієнтована на осмисл осн проблем її буття, спосіб побудови картини про місце людини у світі. Р – освячення сакрального віровчення про надприроднє у ритуалах церкви. Н – скерована на отримання істинних знань про світ, на відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку; створ цілісну картину світу.

Спільне філософії і науки: конкретний предмет дослідження; обґрунтовуються особливими способами доказів (філософія – верифікація), само наукове знання інколи служить доказом філософського принципу; обидва знання – узагальнення ідей, але ступінь узагальнення різний, філософію часто називають метатеорією (теорія теорії); ціль – збагачення досвіду людини; метод абстракції.

Відмінності: наука вивчає лише відносне, а філософія ще й абсолютне; наукове мислення інтелектуальне, а філософське – розумове (оскільки про відносне можна знати лише відносне); наукове знання систематизовано предметом, а філософське – розумом філософа; наука деідеалізована і деперсоніфікована; наукове знання байдуже до цілей, смислів, цінностей і інтересів людини, а філософське знання – ціннісне. Науковець займається дослідженням очевидних явищ, а філософ виявленням умоглядних сутностей.

Наука-система знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення. Філо.осмисл.науки як пізнавальна діяльність-співвідноситься специфіка наукового дослідження з іншими пізнаннями;Н як людська-фіксує науку як людські практики;Н є соціальним інститутом, має 2 функції-пізнавальна(має обєктивну істину про дійсність знання);-практичну(створення техніки і технологій). Н як система знання-це найбільш повний образ реальності, (історична). Кун і Локан «Наукові революції», Гайдеггер «Час картини світу»-обгрунтовує експериментальну науку.

Наука дає філософії певне поле для рефлексії – філософія науки. Філософія вирішує науці проблеми, котрі неможе вирішити наука своїми засобами, наприклад осмислення зміни наукових теорій, або вирішення наукових парадоксів.

29.Наука в системі техногенної цивілізації.

Поява науки як самостійного явища культури і утвердження її впливу на всі аспекти існування людини були пов'язані з певним типом цивілізації—техногенною. На відміну від традиційних суспільств(з їхньою орієнтацією в людській діяльності на зразки й норми, які акумулювали досвід предків і змінювались дуже повільно, а сприймались як незмінні), суспільства техногенної цивілізації зорієнтовані на швидкий прогрес на ґрунті змін у техніці й технологіях завдяки систематичному застосуванню в виробництві наукових знань.Техногенна цивілізація виникла в європейському регіоні в XVII—XVIII ст. в епоху першої промислової революції, становлення науки Нового часу, ранніх буржуазних революцій. Осн.цінності- цінність об'єктивного знання про сутність речей, тобто самоцінність об'єктивної істини, і пов'язана з нею установка на систематичний приріст об'єктивного знання, вимога постійної новітності як результату дослідження. На основі цих ціннісних орієнтацій були вироблені засади наукової раціональності, котрі відрізняють її від інших форм пізнання світу.