20.Філософія як акт самопізнання та самовідтворення

Філософія як культура мислення. Самовизначена. У Ф.Шлейєрмахера герменевтика - мистецтво розуміння чужої індивідуальності. Герменевтика: Осн завд герменевтичного методу — зрозуміти автора і його текст краще, ніж BІH сам розумів себе і своє творіння. Предметом герменев¬тики - насамперед вираз, а не зміст, тому що саме вираз є втілення індивідуальності.

В. Дільтей розгляд герменевтику як методологічну осн гуманітарн знання. Те, що людина знаходить в іншому, вона знаходить в самій собі як переживання; те, що вона сама переживає — може знайти в іншому через розуміння. Розуміння -саморозуміння, оскіль¬ки в прояві чужої індивідуальності не може бути нічого такого, чого б не було в індивіда, який пізнає. Герменевтичне коло: інтерпретатор може побачити в матеріалі, який пізнається, лише те, що вже є в ньому самому, розірвати його можна шляхом встановлення гармонії між 2 духовно-душевними світами автора та інтерпретатора.

Німецький філософ Г. Гадамер розробляє в герменевтиці онтолігчний бік. Герменевтика -філософія розуміння. Предмет розуміння – не смисл, вкладений в текст автором, а той предметний зміст з осмисленням якого пов’язаний даний текст. Герменевтика – філософія тлумачення: від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття в ньому.

Фр.філософ П.Рікьор – гносеологічний бік. Будь-яке розуміння опосередковане знаками і символами. Символ – це будь-яка структура значень, де один смисл є прямим, первинним, а інший – непрямим, побічним, вторинним, який можна сприйняти лише опосередковано, через первинний смисл.

Позитивні моменти: відтвор ідея цілісності культури, філософії, суспільства; дається метод аналізу культурних явищ; визначається поворот до загальнолюд цінностей.

Некласична філософія: раціоналізм, філософська антропологія.

21.Сутність комунікативного повороту в сучасній філософії

60-70ті рр. ХХст. Перехід від філософії свідомості до комунікативної філософії. Екзистенціалізм, феноменологія, герменевтика фіксовані на людині, на персоні. В цей період кризи глобальні економічні,культурні. Тому людина перестає бути проблемою. Проблемою стає міжлюдська комунікація. Комунікація(повідомлення, імперсональність, монологізм) – це інформаційнийобмін, який відбувається згідно формули «прийняти-зрозуміти-декудувати-засвоїти-діяти згідно повідомлення». Зовнішня і внутрішня ком-ція. Зовнішня (маніпулятивна, примушує людину до внутрішньої комунікації). Симетрична, асиметрична. Симетрична передбачає компетентність учасників цієї взаємодії. Необхідність розуміння зовнішньої комунікації, як такої, що стимулює до внутрішньої (філософська антропологія).

XX ст., Л. Феєрбах: коли спілкування виявилось належним чином усвідомленою на рівні філософії, відбувається справжній комунікативний поворот-поворот від позиції єдиного самодостатнього (або «монологічного») суб'єкта до прийняття принципів діалогу, інтер-суб'єктивності як керівних засад осмислення людського буття і діяльності. К. Ясперс протеставлення «екзистенційної комунікації» щоденному спілкуванню.