24.Смисловий горизонт класичних визначень культури

Ідея Культури-Парменід(розмежув.природнього та неприроднього). П-д еллінізму і римськ. імп.-Марк Порцій Катон, (фіксована ідея К як землеоброблення); Цицерон визначив К. через філософію;Новий час(фр.просвітн. інім.класиц.)ідеалістична філософія. Традиції:-К-це стан цивілізаційного державного існування на противагу варварству.К-духовність, спроможність до естетичного, морального, філософське відношення людини до світу. Кін.19-20ст-більшість видатних мислителів наголошують на людинотворчому характері культури. Вона розглядається як прояв особистісної самореалізації людини, вираз її суспільної цінності, творчості, як людський спосіб освоєння світу і життя в ньому, як людська діяльність та її результати, як саморозвиток людини через діяльність. К є явищем складним і багатогранним, звідси – багатоманітність її визначень.

“Натуралістична” модель (Вольтер, Руссо, Гольбах). Представники розуміли культури як одну зі сходинок природної еволюції, що втілює розвиток здібностей “природної” людини. Вони зводили культуру до предметно-речових форм її прояву. Німецькі просвітники пов’язували поняття “культура” з особистісним розвитком людини, в центр своєї уваги ставили моральне виховання.

“Класична” модель (х-на для ХІХ ст). людина як розумна істота є творцем культури.Культура - чисто духовне утворення, визначальна сфера розвитку людини.

В марксистській філософії - матеріалістичне тлумачення: не лише як духовна проблема виховання та освічення індивіда, а також як проблема створення необхідних матеріальних умов для всебічного розвитку людини. К. є не лише сукупністю результатів трудової діяльності суспільства, а й самим процесом людської діяльності. К – процес сходження від нижчих сусп-екон формацій, менш розвинутих до більш розвинутих.

Некласична (модерністсьа): культура – як культура окремої особистості, етносу, соціуму, які взаємод між собою; культурна реальність сприймається в процесі переживання, а не раціональн осмислення.

Постмодерністська модель. Світ немовби чинить опір впливу на нього людини, що порядок, який існує в світі, “мститься” людським спробам переробити його, перевести його з “нерозумного” стану в “розумний”. Світ не тільки не піддається людським зусиллям, а й не уміщається ні в які теоретичні схеми.

25.Сучасні цивілізаційні парадигми

В формаційних парадигмах – принцип індивідуалазція та генералізації. Данилевський, Тойнбі, Фукуяма, Шпенглер. М Данилевського.

Головна теза учення М. Данилевського полягає в тому, що ніякої всесвітньої цивілізації не існує, а є лише окремі "культурно-історич. типи". Ядром кожного з цих типів є "історичні нації", які відрізняються від неісторичних тим, що мають власну ідею і завдання. Шпенглер в своїй книзі "Захід Європи" висміює ідею однолінійною, суцільного поступального прогресу. Він бачить не монотонну картину, а феномен безлічі культур, у кожної з яких власні: форма, ідея, пристрасті, життя, манера сприймати речі, смерть. Відповідно у нього налічується 8 таких що повністю здійснили свої можливості культур

Арнольд Тойнбі розглядає історію як круговорот локальних цивілізацій. У нього декілька різних варіантів таких цивілізацій. Історія постійно кидає цивілізації "виклики". Творча меншина відповідає на "виклики", захоплюючи за собою інертну більшість. Своєрідність "викликів" і "відповідей" визначає специфіку кожної цивілізації, ієрархію її соціальних цінностей, її сенс життя. Таким чином, всі теорії суспільного круговороту розглядають історію як замкнуті, незалежні один від одного локальні суспільні утворення.

Кант розмежовував поняття культури і цивілізації: цивілізація - зовнішній “техн тип культури”. Шпенглер, Ніцше (2 пол. ХІХ): розвиток цивілізації неухильно призводить до деградації та духовної загибелі суспільства. Шпенглер заявляв, що цивілізація – це етап занепаду культури, її старіння. В соціальній філософії поняття «ц» викор для харак-ки конкретного сусп-ва як соціокультурного утворення, виділяли цивілізації Старод Єгипту або Вавілона, арабську цивілізацію тощо. Марксист філософія: цивілізація - результат досягнень матеріальної і духовної культури, типи якої визначаються змістом суспільно-економічних формацій. Ступені розвитку світової цивілізації мають конкретно-історичний характер, обумовлений рівнем розвитку суспі виробництва. У сучасній філософії цивілізацію розглядають як універсальне поняття, що визначає зміст усіх суспільних процесів і лежить в основі класифікації основних історичних етапів розвитку суспільства. Цивілізація поєднує в собі перетворену людиною природу та засоби цього перетворення, людину, що засвоїла культуру і здатна жити і діяти в окультурненому середовищі, а також сукупність суспільних відносин як форм соціальної організації культури, що забезпечують її існування та розвиток.

На розв цивіліз впдивають різні чинники, серед яких особл роль відір технологія вироб-ва. За рівнем розвитку технології розрізняють такі цивілізації: аграрну (панувала до сер XVIII); індустріальну (розв в наш час); постіндустр (повяз з розв інформатики, електроніки,автоматики).