63. Структурний підхід у трактуванні економічної конкуренції.

конкуренцію, можна сказати, що економічна наука традиційно використовує три основні підходи:а) поведінковий, який розглядає конкуренцію як зіткнення, боротьбу, змагання суб’єктів господарювання; б) структурний передбачає аналіз структури ринку й конкурентного середовища, тобто умов і факторів, що визначають і впливають на розвиток підприємництва, змагальності в економіці; в) функціональний підхід акцентує увагу на ролі конкуренції в економіці

З погляду структурного підходу, представниками якого є такі відомі вчені як Ф. Еджуорт, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, конкуренцію розглядають не як боротьбу між різними фірмами, а з погляду аналізу структури ринку, та умов його функціонування. Визначення конкуренції Ф. Еджуорта мало велике значення у подальшому дослідженні, воно покладено в основу типової інтерпретації даного поняття у сучасній літературі. На думку цього автора, ідеальна конкуренція буде існувати, лише якщо виконуються такі чотири умови: - окрема особа вільна у перегляді угоди щодо цін будь-ким з невизначеної кількості осіб; - будь-яка особа вільна укласти угоду з невизначеною кількістю осіб; - будь-яка особа вільна переглянути угоду з іншими незалежно від третьої сторони; - будь-яка особа вільна укласти угоду з іншими незалежно від третьої сторони. Недотримання першої умови спричиняє недотримання другої, але не навпаки; третя та четверта умови співвідносяться аналогічно

64. Поведінковий підхід у трактуванні конкуренції.

конкуренцію, можна сказати, що економічна наука традиційно використовує три основні підходи:а) поведінковий, який розглядає конкуренцію як зіткнення, боротьбу, змагання суб’єктів господарювання; б) структурний передбачає аналіз структури ринку й конкурентного середовища, тобто умов і факторів, що визначають і впливають на розвиток підприємництва, змагальності в економіці; в) функціональний підхід акцентує увагу на ролі конкуренції в економіці

Поведінковий підхід є характерним для класичної економічної теорії, представниками якої є А. Сміт, Дж. Стиглер та ін. А. Сміт розглядав конкуренцію як сукупність взаємонезалежних спроб різних продавців встановити контроль на ринку, а головним об’єктом конкурентної боротьби визначав ціни на продукцію. Дж. Стиглер сформулював п’ять умов, з якими погоджується й А. Сміт: - конкуренти повинні діяти незалежно, але у змові; - кількість конкурентів, потенційних або тих, що є в наявності, повинна бути достатньою, для того щоб виключити екстраординарні ходи; - економічні одиниці повинні володіти прийнятним знанням о ринкових можливостях; - повинна бути вільність (від соціальних обмежень) дій у відповідності з цим знанням; - необхідно достатнього проміжку часу, щоб напрямок та обсяг потоку ресурсів почали відповідати бажанням власників . Концепція конкуренції запропонована А. Смітом, протягом тривалого часу не була ні доповнена, ні заперечена. Розвиток досліджень конкуренції було продовжено неокласичною теорією, для якої характерним є структурний підхід

65. Суб’єкти та об’єкти управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.

УМКП- окремий функціональним напрямом менеджменту під-ва, якому властиві специфічні зміст, цілі, завдання та організаційно-еко­номічні засоби їх реалізації. Його можна визначити як складову менеджменту підприємства, що спрямовується на формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг та за­безпечення життєздатності підприємства як суб’єкта міжнародної економічної діяльності. Об’єкт УМКП- рівень міжнародної конкур-ності, необ­хідний і достатній для забезпечення життєздатності під-ва як суб’єкта міжнародної конкуренції. Проблема МКП має мікроекономічний зміст та загальнодержавний характер. Головне завданням УМКП- забезпечення життєздатності та сталого функціонування під-ва як суб’єкта світогосподарських зв’язків за будь-яких економічних, політ., соц. та інших змін у його зовнішньому середовищі. Суб’єкти УМКП- певне коло осіб, що реалізують його завдання. Суб’єкти УМКП: 1) власник під-ва, який за будь-яких умов має брати безпосередню участь у формуванні стратегічних цілей та завдань під-ва, пов’язаних з економічними інтересами та фінансовими можливостями власника; 2) вищий управлінський персонал підприємства (заступники директора та керівники підрозділів операційної діяльності під-ва, з яких складається ланцюг цінностей під-ва); 3) лінійні менеджери операційних підрозділів під-ва, які мають відповідний рівень підготовки; 4) менеджери-економісти консалтингових фірм, що залучаються на під-во на платній основі для розробки та реалізації стра­тегії міжнародної конкур-ності під-ва з метою переведення реального її рівня у бажаний; 5) державні та відомчі управлінські структури та органи, повнова­ження яких визначаються відповідними нормативними документами.

УМКП має бути спрямованим на: подолання або обмеження кількості негативних чинників впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства шляхом формування захисту проти них; використання позитивних зовнішніх чинників впливу для наро­щування та реалізації конкурентних переваг підприємства;відтворювання та нарощування конкурентоспроможності підприємства на основі розвитку його ключових компептенцій, ринково-продуктової та просторово-часової його адаптації до змін зовнішньо­го середовища;забезпечення гнучкості управлінських дій і рішень — їх синхронізації з динамікою дії негативних та позитивних чинників конку­ренції на певному ринку.