- •10 Порад журналістам: як працювати в умовах війни, анексії та окупації?
- •4. Поява та розвиток перших інформаційних агентств.
- •7. Поява "жовтої" преси.
- •8. Персональний журналізм.
- •9. Поява розслідувальної журналістики.
- •10. Поява та розвиток радіомовлення.
- •11. Поява та розвиток телебачення.
- •12. Відмінність між журналістикою та пропагандою.
- •13. Поява та розвиток інтернет-журналістики.
- •14. Журналістика і тероризм.
- •15. Поява в Європі та сша перших кодексів журналістів.
- •16. Міжнародні об'єднання журналістів.
- •17. Сучасні тенденції розвитку світової журналістики.
- •18. Журналістика Англійської революції.
- •19. Журналістика Французької революції.
- •20. Поява в Європі та сша перших журналістських освітніх центрів.
- •1. Журналістика як творчий процес. Різноманіття творчої продукції журналістики.
- •2. Відмінність журналістики від науки, критики, літератури.
- •3. Факт. Його значення в журналістиці.
- •4. Основні джерела інформації. Методи збирання інформації.
- •5. Процес написання журналістського твору. Авторський задум і результат.
- •6. Полеміка в журналістиці
- •7. Поняття «жанр», «журналістський жанр».
- •8. Жанроутворювальні чинники в журналістиці.
- •9. Історично сформовані групи жанрів журналістики.
- •10. Взаємопроникнення та взаємозбагачення журналістських жанрів.
- •11. Метод і жанр: взаємопроникнення.
- •12. Правила подачі інформаційних журналістських матеріалів.
- •13. Професійні якості репортера
- •14. Загальна класифікація інформаційних жанрів.
- •15. Природа і специфіка журналістського аналізу та синтезу. Аналітика в журналістиці.
- •16. Система аналітичних жанрів.
- •17. Публіцистика як особливий різновид журналістської діяльності.
- •18. Жанри сучасної публіцистики.
- •19. На які запитання відповідають аналітичні жанри?
- •20. Сатирико-гумористичні жанри
- •2. Розслідувальна публіцистика газети «Волинь».
- •3. Метод маски: європейський та російський досвід.
- •4. Основні етапи журналістського розслідування. (пов’язано із фазами)
- •5. Види журналістських розслідувань.
- •6. Структурні елементи журналістського розслідування.
- •7. Теоретичні визначення поняття «журналістське розслідування» зарубіжними та вітчизняними дослідниками.
- •8. Основні фази журналістського розслідування та їх характеристика.
- •9. Проблемні й ситуативні журналістські розслідування.
- •10. Етичні принципи проведення журналістських розслідувань.
- •1.Поняття «телевізійний менеджмент» та «телевізійний маркетинг». Спільне та відмінне.
- •2.Телереклама як один із основних видів маркетингових комунікацій. Види та функції телереклами. Відмінність від телепромоції.
- •3.Історія створення телебачення в Україні.
- •4.Роль телебачення у формуванні громадянського суспільства в Україні.
- •5.Телевізійний канал як бренд. Створення медіабренда. Слогани як основа формування іміджу телеканалу.
- •6.Особливості програмування українського телеканалу. Основні тенденції та принципи формування сітки мовлення.
- •7.Типологія й класифікація телеканалів в Україні.
- •8.Державне, громадське й комерційне телебачення в Україні.
- •9.Суспільне телебачення в Україні: специфіка формування.
- •10.Типологія художньо-публіцистичного продукту на телебаченні. Жанри художньої телепубліцистики.
- •11.Інформаційні жанри телебачення.
- •12.Збирання матеріалу та джерела інформації для теленарису.
- •13.Сценарний план телепрограми. Принципи складання.
- •14.Аналітичні жанри на телебаченні.
- •15.Драматургія публіцистичного твору на телебаченні: тема, ідея, композиція.
- •16.Телекоментар і телеогляд: актуальність жанрів. Трансформація тематики, образів і способів монтажу.
- •17.Телеінтерв’ю: особливості жанру.
- •18.Проблемний, подієвий та подорожній нариси у сучасній українській телепубліцистиці.
- •19.Телерепортаж: особливості жанру.
- •20.Телепрограма і документальний фільм: організація творчого процесу.
- •4. Критики та контролю.
- •8.Функція реклами
11. Поява та розвиток телебачення.
Поява телебачення нерозривно і прямо зв'язано з винаходом радіо і кінематографа. Винахід кінематографа зв'язують з іменами Огюста і Луї Люм’єр. Сини французького фабриканта, який займався виробництвом фотоприладів, винайшли в 1895 році апарат, який поклав початок розвитку синематографу і кіноіндустрії, зіграв основну роль у появі телебачення.
Передача рухомого зображення за допомогою електронно-променевої трубки вперше в історії здійснено 26 липня 1928 в Ташкенті винахідниками Борисом Грабовським та І. Ф. Белянським. Хоча акт Ташкентського трамвайного тресту, на базі якого проводилися досліди, свідчить, що отримані зображення були грубі й неясні, саме ташкентський досвід можна вважати народженням сучасного електронного телебачення.Перший в історії телевізійний приймач, на якому був проведений ташкентський досвід, називався «телефото».
За іншими даними перша передача рухомого зображення була здійснена в 1923 році американцем Чарльзом Дженкінсом, але він використовував для передачі механічну розгортку, і передається зображення було силуетним, тобто не містило півтонів. Перша придатна для передачі рухомих напівтонових зображень механічна система була створена 26 січня 1926 шотландським винахідником Джоном Бердом , який заснував у 1928 Baird Television Development Company.
Перша телевізійна станція WCFL вийшла в ефір в Чикаго 12 червня 1928. Її творцем був Улісс Санабрія, який вперше використав для передачі зображення і звуку один діапазон радіохвиль, почавши 19 травня 1929 трансляцію звукового супроводу радіостанцією WIBO, а відеосигналу – станцією WCFL.
Перші регулярні передачі електронного телебачення були розпочаті в нацистській Німеччині в 1934 році , які велися без звуку з 1929 року. Берлінська Олімпіади 1936 року стала першою, з якою велася пряма телетрансляція. При цьому використовувалися як телевізійні камери, так і спеціальна кінотелевізійних система з проміжною кіноплівкою, що дозволяла оперативно здійснювати повтори найбільш цікавих моментів .
У СРСР з 1932 року існував стандарт механічного телебачення з розкладанням на 30 рядків і частотою кадрів 12,5 к / сек. Передача звуку не передбачалася. За допомогою системи велися експериментальні передачі кінофільмів і подієві трансляції.
Регулярне телемовлення в СРСР почалося 10 березня 1939 . У цей день московський телецентр на Шаболовці передав в ефір документальний фільм про відкриття XVIII з’їзду ВКП (б). В подальшому передачі велися 4 рази на тиждень по 2 години. Перший масовий електронний телевізор «КВН-49», розрахований на сучасний стандарт розкладання в 625 рядків, з’явився в СРСР в 1949 році .
У 1950 році створений перший пульт дистанційного керування. Він підключався до телевізора довгим дротом. Далі були спроби використовувати ультразвук, промені видимого світла, але в результаті зупинилися на інфрачервоному світлі.
18 грудня 1953 в США було розпочато перше в світі кольорове телемовлення в системі NTSC. У другій половині XX століття телебачення отримало широке поширення.
Перші передачі телевізійного сигналу здійснено у 1925 в Англії й США, згодом у Німеччині й СРСР (1931). В Україні працювали короткометрові механічні телепересилачі в Одесі, Києві й Харкові, з 1932 телефільми, з 1934 зі звуковим супроводом. Перше регулярне телебачення з'явилося в Німеччині 1935 року.