11. Поява та розвиток телебачення.

Поява телебачення нерозривно і прямо зв'язано з винаходом радіо і кінематографа. Винахід кінематографа зв'язують з іменами Огюста і Луї Люм’єр. Сини французького фабриканта, який займався виробництвом фотоприладів, винайшли в 1895 році апарат, який поклав початок розвитку синематографу і кіноіндустрії, зіграв основну роль у появі телебачення.

Передача рухомого зображення за допомогою електронно-променевої трубки вперше в історії здійснено 26 липня 1928 в Ташкенті винахідниками Борисом Грабовським та І. Ф. Белянським. Хоча акт Ташкентського трамвайного тресту, на базі якого проводилися досліди, свідчить, що отримані зображення були грубі й неясні, саме ташкентський досвід можна вважати народженням сучасного електронного телебачення.Перший в історії телевізійний приймач, на якому був проведений ташкентський досвід, називався «телефото».

За іншими даними перша передача рухомого зображення була здійснена в 1923 році американцем Чарльзом Дженкінсом, але він використовував для передачі механічну розгортку, і передається зображення було силуетним, тобто не містило півтонів. Перша придатна для передачі рухомих напівтонових зображень механічна система була створена 26 січня 1926 шотландським винахідником Джоном Бердом , який заснував у 1928 Baird Television Development Company.

Перша телевізійна станція WCFL вийшла в ефір в Чикаго 12 червня 1928. Її творцем був Улісс Санабрія, який вперше використав для передачі зображення і звуку один діапазон радіохвиль, почавши 19 травня 1929 трансляцію звукового супроводу радіостанцією WIBO, а відеосигналу – станцією WCFL.

Перші регулярні передачі електронного телебачення були розпочаті в нацистській Німеччині в 1934 році , які велися без звуку з 1929 року. Берлінська Олімпіади 1936 року стала першою, з якою велася пряма телетрансляція. При цьому використовувалися як телевізійні камери, так і спеціальна кінотелевізійних система з проміжною кіноплівкою, що дозволяла оперативно здійснювати повтори найбільш цікавих моментів .

У СРСР з 1932 року існував стандарт механічного телебачення з розкладанням на 30 рядків і частотою кадрів 12,5 к / сек. Передача звуку не передбачалася. За допомогою системи велися експериментальні передачі кінофільмів і подієві трансляції.

Регулярне телемовлення в СРСР почалося 10 березня 1939 . У цей день московський телецентр на Шаболовці передав в ефір документальний фільм про відкриття XVIII з’їзду ВКП (б). В подальшому передачі велися 4 рази на тиждень по 2 години. Перший масовий електронний телевізор «КВН-49», розрахований на сучасний стандарт розкладання в 625 рядків, з’явився в СРСР в 1949 році .

У 1950 році створений перший пульт дистанційного керування. Він підключався до телевізора довгим дротом. Далі були спроби використовувати ультразвук, промені видимого світла, але в результаті зупинилися на інфрачервоному світлі.

18 грудня 1953 в США було розпочато перше в світі кольорове телемовлення в системі NTSC. У другій половині XX століття телебачення отримало широке поширення.

Перші передачі телевізійного сигналу здійснено у 1925 в Англії й США, згодом у Німеччині й СРСР (1931). В Україні працювали короткометрові механічні телепересилачі в Одесі, Києві й Харкові, з 1932 телефільми, з 1934 зі звуковим супроводом. Перше регулярне телебачення з'явилося в Німеччині 1935 року.