4. Критики та контролю.

ЗМІ повинні виконувати функцію громадського контролю. Вони повинні наглядати за роботою усіх, хто має владу, через гласність у пере­дачі інформації. Тому ЗМІ не стають офіційною «четвер­тою владою», бо гілки влади легітимізуються під час виборів. Але ця влада дає їм можливість стежити за діями урядовців у політиці та в економіці.

5. Кореляції - взаємодія ЗМІ та аудиторії у процесі погод­ження думок і точок зору. формує світогляд. ЗМІ коменту­ють події та ситуації у світі. Люди шукають координати для орієнтуван­ня. Залежно від характеру ЗМІ ця функція використовується для формування громадської думки: партійне ЗМІ видає заклики до боротьби. Гро­мадсько-правове радіо або тб має передавати думки громадян, виконуючи громадянський обов'язок.

6. Обслуговування. ЗМІ повинні допомагати аудиторії та приносити користь. Отримувати практичну допомогу, корисні пора­ди для повсякдення (прогноз погоди, інф. про затори, забруднення навк. середовища, курси валют, некрологи, платня за оренду, новини). служби порад, котрі допомагають вирішувати проблеми, радять, як зберегти здо­ров'я, знайти робоче місце. Люди часто довіряються ЗМІ більше, ніж політикам або церкві.

7. Розважання.

Існують дві концепції ф-ції розважання. 1 – ЗМІ надають перевагу розважальним темам (бульварні газети і приватне тб). 2 – репрезентує по­літичну, економічну, культурну тематику, подаючи їх як розважальну інформацію. Саме звідси виникло поняття infotainment (інформувати розважаючи).

8.Функція реклами

Рек­лама - це також певний вид передачі інформації. Саме тому реклама вважається також функцією ЗМІ. У капіталістичній системі економіки ЗМІ є найважливішими носіями реклами. У Швейцарії, 55 % загаль­ної суми, яку витрачають на рекламу, інвестується в періодичні ЗМІ, тоді як 45% припадає пря­му поштову розсилку, кіно та плакати.

13. ЗМІ як орган громадської думки.

Громадська думка — це стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне ставлення різних соціальних спільностей до проблем, подій і фактів дійсності. 

Мас-медіа постійно і цілеспрямовано формують громадську думку з досить широкого кола питань. Одночасно вони є і каналом виразу громадської думки. Однак цей процес дуже складний і суперечний.

Процес формування і вираження громадської думки надзвичайно різноманітний і виявити в ньому визначені закономірності непросто.

Практика діяльності мас-медіа свідчить про те, що комунікатор (редакція газети, журналу, радіо і телепередач та ін.) повинен ретельно ставитися до обрання проблем, які виносяться на обговорення мас. У той же час жодна висунута мас-медіа проблема не може сама по собі поштовхом, відправною точкою для формування громадської думки, якщо вона не містить у собі: а) громадського інтересу, б) актуальності, в) дискусійності.

Про громадську думку можна і треба говорити і тоді, коли є повна спільність ідей. Щоб думка газети стала переконанням читача, необхідний довгочасовий вплив на нього.

Формування громадської думки через мас-медіа засновується на сумісній колективній діяльності людей в умовах концентрації матеріального і духовного виробництва. Мільйони читачів газет, слухачів радіо, глядачів телебачення, які створюють різноманітні аудиторії, є особистостями, що включені у систему громадських відносин. Мас-медіа дозволяють їм встановлювати і підтримувати зв'язок з широким соціальним середовищем, кордони якого знаходяться далеко за межами їх безпосереднього оточення.

Формування громадської думки через пресу, телебачення, радіо має зворотній зв'язок, тобто громадська думка постійно впливає на діяльність системи мас-медіа. В області масової інформації розподіл учасників інформаційного впливу на джерела інформації (об'єкти впливу) і приймачі (суб'єкти впливу) надто відносний, оскільки обидві сторони цієї взаємодії — одночасно суб'єкти і об'єкти цього впливу.

(Іванов В.)

14. Види результативності журналістської діяльності.

У масово-інформаційній діяльності поняття результативності використовується у трьох значеннях:

1. як спосіб дохідливості (якщо інформація доходить до тих, кому вона адресована, значить і діяльність щодо інформуван­ня — ефективна і дієва);

1. як показник ступеня досягнення заздалегідь поставленої мети;

2. як засіб впливу.

Поняття результативності преси стосується певного впливу цілеспрямованої діяльності. Воно свідчить про реальний резуль­тат впливу преси на людину і суспільство.

Під дієвістю преси слід мати на увазі оперативну, безпосеред­ню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи. Ефективність преси — поняття більш широке та ємке. Воно вклю­чає результати впливу преси на людину і суспільство, результа­ти, які можна виміряти на рівні свідомості і практики, а також оцінити з точки зору суспільного процесу

У поняття результативність (ефективність, дієвість) ми вкла­даємо розуміння оцінного судження про характер ЗМІ, виконан­ня ними своїх функцій і здійснення гуманістичних принципів.

Під дієвістю преси слід розуміти оперативну, безпосередню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи; у поняття ефективність слід вкладати весь результат впливу преси на людину і суспільство, результат, який можна вимірювати на рівні свідомості і практики й оцінити з точки зору суспільного процесу.

15. Ринкові й політичні передумови вільної діяльності ЗМІ.

16. Чинники ефективності діяльності журналіста.

Ефективність преси — поняття більш широке та ємке, ніж «дієвість». Воно вклю­чає результати впливу преси на людину і суспільство, результа­ти, які можна виміряти на рівні свідомості і практики, а також оцінити з точки зору суспільного процесу.

Таким чином, рівень ефективності засобів масової інформації та її конкретний вияв зумовлені, по-перше, характером завдань, мети, ідей, їх реальністю; по-друге, науковістю процесу поши­рення загальнолюдських цінностей; по-третє, ступенем прийняття або неприйняття, глибокого засвоєння людьми (аудиторією) тих же цінностей, втілення їх у практику, соціальну реальність. Ос­таннє і є результатом впливу, який виступає в формі духовних і практичних ефектів.

Практика переконує, що ефективність впливу преси, радіо і телебачення залежить від багатьох обставин: змісту, мети, яка поставлена; підготовленості кадрів, вибору засобів, форм і мето­дів впливу; особливостей аудиторії і рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність; впливу зовнішніх умов, се­редовища як на ЗМІ, так і на аудиторію.

17. Репутація журналіста як запорука ефективності.

Ефективність ЗМІ, які починають функціонувати в режимі правового демократичного суспільства, грунтується на нових меха­нізмах впливу на аудиторію — винятково через громадську дум­ку, через поширення інформації, ідей, постановку проблем.

18. Основні характеристики журналістської інформації.

Інформація в журналістиці - це не просто новини, а працюючі повідомлення, новини, що увійшли в свідомість і вплинули на аудиторію в розрахованому автором напрямі. Журналістика – це прагматична, спонукальна інформація. Саме це робить її масовою. (Див. 9 питання «Ознаки масової інформації», питання соціальна інформація).

Слово "інформація" в журналістиці має широке, вузьке і спеціальне значення. У теорії журналістики слово "інформація" використовується й у спеціальному значенні, у цьому випадку воно означає конкретний жанр невеликої за обсягом замітки, що повідомляє про певну новину.

Масова інформація, таким чином, є різновидом соціальної інформації. Соціальна інформація - це повідомлення, передані будь-якою зрозумілою людині знаковою системою про процеси функціонування суспільства, а також про те, що стосується цих процесів і може вплинути на них.

Як знакова система повідомлень найчастіше виступає мова: писаний текст або усне мовлення. Але це не єдина форма знакової системи. Дорожні знаки, піктографічні позначення на вулицях і вхідних дверях, фірмові знаки на товарах, що дозволяють людині орієнтуватися в соціальному просторі, також становлять різновиди знакових систем. Але журналістика переважно використовує найскладніший з них - мову. У той же час вона не відмовляється від зображальних засобів: ілюстрацій, фотографій, графіків і схем, які дозволяють більш глибоко вплинути на читача й ширше задовольнити його потреби в різноманітній інформації.

19. Принцип гуманізму та демократизму в контенті сучасної масової преси.

Систему принципів сучасної журналістики можна зобразити з допомогою схеми:

У 1994 р. представники країн-членів Ради Європи, у Празі на Європейській конференції, присвяченій політиці у галузі мас медіа, проголосили такі принципи:

Принцип 1. Існування та розвиток справжньої демократії неможливі без існування та зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики. Ця роль вимагає від журналістики:

• інформувати про діяльність громадських владних структур, а також приватного сектору, надаючи можливість людям формувати власну думку;

• дозволяти як окремим людям, так і групам людей вислов­лювати свої думки, щоб про них знали громадські та приватні владні структури та суспільство в цілому;

• постійно і критично аналізувати діяльність різних владних структур.

Принцип 2 - журналістика спирається на право на свободу слова, гарантоване ст. 10 Євроконвенції про права людини.

Принцип З - для того, щоб журналістика реально сприяла демократично­му розвитку суспільства, їй необхідно мати:

• необмежені можливості для оволодіння професією журна­ліста;

• повну незалежність редакцій від політичної влади і тиску з боку груп, що мають особисті інтереси, або з боку громадських органів;

• доступ до отримання чесної та неупередженої інформації від громадських владних структур для забезпечення відкритої ін­формаційної політики;

• захист права журналістів на утаємничення джерела інфор­мації.

Принцип 4 - роль свободи слова, будь-яке втручання у журналістику з боку громадських владних структур повинне:

• бути необхідним у демократичному сус-ві та відповіда­ти його суттєвим соціальним потребам;

• бути затверджене законом і мати ясне та чітке формулю­вання;

• мати вузьку інтерпретацію (тлумачення);

• бути пропорційним до тієї мети, яка ставиться.

Принцип 5 – підтримка з боку владних структур, і відповідно тих, хто зайнятий у сфері журналістики, має бути надана:

• високоякісним системам професійної підготовки журна­лістів;

• діалогу між журналістами, редакторами, видавцями, влас­никами ЗМІ та владни­ми структурами, що відповідають за політику ЗМІ на урядовому чи міжурядовому рівнях;

• створенню умов, які б захищали журналістів в екстремальних ситуаціях при виконанні небезпечних завдань, використовуючи двосторонні та багатосторонні угоди;

• прозорості щодо діяльності:

• структурі власності різних підприємств у галузі ЗМІ;

• відносинам із третіми сторонами, що мають вплив на неза­лежність редакцій ЗМІ.

Принцип 6- журналісти дотримуються етичних норм, не втрачають незалежності та критичності. Журналістика має служити свободі слова, що включає право одержувати та переда­вати інформацію, поважаючи при цьому інші фундаментальні права, свободи, інтереси, що їх захищає Євроконвенція.

Принцип 7- норм, професійні ко­декси поведінки:

• повага до права громадськості бути точно інформованою про факти та події;

• збір інформації чесними (законними) методами;

• чесність в інформуванні, коментуванні, критиці, утримання від невиправданого втручання у приватне життя, наклепів (ди­фамації), необгрунтованих звинувачень;

• виправлення будь-якої ін­формації, що виявилася неточною (помилковою);

• збереження професійної таємниці відносно джерела інфор­мації;

• утримання від пропаганди насильства, расизму, дискримінації на статевій, сексуальній, мовній, релігійній, політичній основі, що мають національне, регіональне або соціальне походження.

Принцип 8 - кожне ЗМІ має право виробити свої особисті стандарти поведінки.

Основоположні принципи преси мають всеохоплюючий харак­тер і тісно пов'язані з такими поняттями, як демократизм, гума­нізм, плюралізм, загальнолюдські цінності.

20. Масові видання України: загальна характеристика.