9.Суспільне телебачення в Україні: специфіка формування.

Закон України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» від 17 квітня 2014 року.

Утворення юридичної особи публічного права – «Національної суспільної телерадіокомпанії України» (далі - НСТУ).

Стаття 14. Джерела фінансування НСТУ

1. Фінансування НСТУ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України протягом чотирьох років з дня набрання чинності цим Законом. Розмір бюджетного фінансування НСТУ визначається законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

2. Після завершення зазначеного у частині першій цієї статті періоду НСТУ може фінансуватися за рахунок:

1) продажу власної теле- і радіопродукції, плати за користування авторськими та суміжними правами;

2) державного і місцевих бюджетів;

3) добровільних і благодійних внесків, пожертвувань фізичних і юридичних осіб, крім анонімних;

4) інших надходжень.

Трансляція програм телепродажів на каналах мовлення НСТУ забороняється.

Реклама, інформація про спонсора - виробника алкогольних напоїв, пива та/або напоїв, що виготовляються на його основі, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, пиво та/або напої, що виготовляються на його основі, на каналах мовлення НСТУ забороняються.

НСТУ не зобов’язана висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

10.Типологія художньо-публіцистичного продукту на телебаченні. Жанри художньої телепубліцистики.

В основі художньої публіцистики лежить образ: одна людина = один герой.

Художньо-публіцистичні жанри характеризуються наявністю образу, системи образів та автора. Вони типізують факт.

Основна характеристика – інфотейнмент – від інформації до розваг.

Жанри:

• нарис – між дослідженням і розповіддю, реальна історія, документальна основа;

• замальовка – відеокліп; образність, без тексту, музична, інтершум, відеоряд має значення, емоція у глядача;

• есе – літературно-критична публіцистика; рецензія, контакт із автором, есеїстичність, позиція автора + розмовний виклад, нединамічно, має низький попит ця культурно-філософська інформація.

Нарис:

• портретний (людина, характер, обставини, мотивація, психологія) має особливості: постановочні зйомки, прихована камера, деталі, крупні плани, уповільнений монтаж, розповідний темп начитки, інтершум, музика, репераунд, архівні кадри, фото, документи тощо;

• подорожній (ідейно-художня позиція автора; більше локацій, динаміки, швидкий темпоритм, деталі: люди, характерні певній місцевості);

• проблемний (в центрі – проблема, яка потребує вирішення; перетинається з журналістським розслідуванням; не можна гіперболізувати річ, що є другорядною; більше двох точок зору – об’єктивність і розкриття проблеми).

Теленарис – це художньо-публіцистичний твір, який досліджує реальність буття через розкриття долі, характер людини, з метою формування в неї духовних, моральних, естетичних цінностей. В основі – образ, за допомогою якого ми розкриваємо людські риси й характеристики. Образ змальовуємо через вмотивовані деталі. «Думати образами»!