1.Поняття «телевізійний менеджмент» та «телевізійний маркетинг». Спільне та відмінне.

Телевізійний менеджмент – це процес планування, виконання дій і контроль діяльності телеорганізації, з метою оптимізації та координації людських і матеріальних ресурсів. Координація процесу – людський чинник.

Менеджмент:

• інноваційний;

• стратегічний;

• антикризовий.

Телевізійний маркетинг – творчі зусилля телеканалів з виготовлення, збуту, просування телепродукції й послуг на медіа ринок, з метою повного задоволення потреб споживачів та отримання прибутку на основі маркетингових досліджень. Це філософія ведення бізнесу підприємства. Гроші й прибуток.

Маркетинг – це пріоритетний напрямок менеджменту.

2.Телереклама як один із основних видів маркетингових комунікацій. Види та функції телереклами. Відмінність від телепромоції.

Реклама – це повідомлення, безособистісне пряме звернення до цільової аудиторії, у формі зображення, звуку й тексту, про наявність переваги товару і послуги, за що платить спонсор, а розповсюджують певні ЗМІ. Реклама викликає групову чи масову активність.

Промоція – це вид комунікації. Основна маркетингова функція формування думки. Мета – формувати увагу й стимулювати інтерес до товару, для отримання максимальних прибутків від діяльності, сприяє продажу чи збуту.

Промоція – це «просування»; це творчі зусилля телеканалу зі стимулювання глядачів звернути увагу на той чи інший продукт – самореклама. Анонси власних програм, передач, телерадіоорганізацій не є рекламою.

Промоція – анонсування, а не реклама.

Реклама:	Промоція:
Платний вид послуги, за неї платить спонсор.	Безкоштовна, нею займаються режисери та копірайтери свого відділу.
Орієтована на масового споживача.	Орієнтована на цільового споживача.
Головна мета – ознайомити з товаром, надати напрямку масовій чи груповій активності, збільшити попит (споживач знайомиться з товаром, потім вирішує, купувати чи ні).	Мета – продати товар і одразу отримати прибуток (вмикаючи телевізор, споживач уже купує товар).
Один із видів просування інформації про товар.	Є засобом просування, окрім виду маркетингової комунікації.
Викликає переважно негативні емоції, бо це нав’язливо – сугестивне навіювання.	Викликає довіру та позитивні емоції споживача.

3.Історія створення телебачення в Україні.

Історія телебачення України розпочалася у 1925 р., коли талановитому фізикові-експериментатору Борисові Грабовському, синові видатного українського поета Павла Грабовського, вдалося зробити першу в колишньому СРСР і в цілому світі телевізійну передачу.

У 1939 р. першу телепередачу Здійснено в Києві. 

Аудиторія перших трансляцій складалася з кількох десятків власників телеприймачів у Києві. Перервала освоєння можливостей телебачення війна. Київський телецентр був зруйнований.

У 1949 р. на Хрещатику, 26 розпочалося будівництво нового телецентру. 

Більш-менш регулярне мовлення Київської телестудії почалося у 1952 р.Першими дикторами були Новела Серапіонова та Ольга Даниленко. До речі, один із перших дослідників телебачення у колишньому СРСР В. Саппак так писав про побачену на телеекрані О. Даниленко: "Красуня-українка ніби зійшла зі святкового плаката". У лютому 1956 р. кияни побачили перший випуск "Останніх вістей", точніше, почули - диктор читав з екрана усні повідомлення. Лише через три роки, у 1959 р., в інформаційних випусках з'явився зоровий ряд. Передача новин мала назву "Телевізійний кіножурнал".

Поява першої на українському телеекрані аналітичної передачі пов'язана з приходом у студію журналістів - учорашніх газетярів, працівників радіо. 

У 1956 р. почала діяти друга після Київської - Харківська студія телебачення. Через рік засвітилися голубі екрани в Донецьку й Одесі. У 1957 р. стала до ладу і Львівська телестудія. На 700-му році існування міста Лева тут, на верхів'ї гори Високого Замку, побудовано телевізійну вежу, а трохи нижче - апаратно-студійний комплекс Львівського телебачення. 

У 1969 р. в Україні з'явилось кольорове телебачення. 

Національна телекомпанія - державна телеорганізація, що веде мовлення на загальнонаціональному каналі мовлення, підзвітна Верховній Раді України, Президентові України і використовує один канал, УТ-1. 

Сьогодні в Україні діють сотні недержавних телемовних організацій, що засновані підприємцями, комерційними структурами, громадськими, науково-технічними товариствами, органами влади, приватними особами і зарубіжними компаніями. За обсягами мовлення недержавне телебачення переважає державне, надаючи йому свої найкращі програми.

Телебачення, як і кожний наступний за виникненням засіб масової комунікації, успадкувало від своїх попередників їхні виражальні засоби, що можна поділити на:

• текстові;

• звукові;

• зображувальні;

• екранні;

• комп'ютерні.

Екранні виражальні засоби телебачення запозичило в кіно. Йдеться про монтаж, ракурс, план, кадр, синхронність, відповідність звукового ряду і "картинки". Та головним засобом спілкування на ТБ є мовлення.