4. Поява та розвиток перших інформаційних агентств.

Далеко не кожна газета могла дозволити собі мати власних кореспондентів за межами міста чи району. Між тим людей цікавили не тільки місцеві новини, але й те, що відбувалося в інших частинах країни і навіть за її межами. Так, на порядку денному усе наполегливіше ставало питання про створення агентств, які відігравали б роль свого роду “газет для газет”. І з початку ХІХ сторіччя почали з’являтися імена колективних авторів – інформаційних агентств: французького Гавас (1835 р.), американського Ассошіейтед Прес (1848 р.), німецького Вольф (1849 р.), англійського Рейтер (1851 р.) .

Більшість дослідників журналістики класифікують інформаційні агентства за їхньою можливістю поширювати такі види інформації: а) повідомлення про свою країну для преси своєї країни; б) повідомлення про свою країну для преси інших країн; в) повідомлення про інші країни для преси своєї країни; г) повідомлення про інші країни для преси інших країн.

До розряду світових агентств відносяться ті, які розповсюджують інформацію усіх чотирьох видів у глобальному масштабі. При цьому обов’язковими показниками служать мільйонний обсяг поширюваної інформації (у словах) та кількість країн, де поширюється інформація цього агентства (більше 100). Таких інформаційних агентств на планеті лише п’ять. Це – американські Асошіейтед Прес (АП) та Юнайтед Прес Інтернешнл (ЮПІ), британське Рейтер, французьке агентство Франс Прес (АФП) і російське ІТАР-ТАРС. Останнім часом до них впритул наблизилося китайське агентство Сіньхуа, що поширює свою інформацію в 102 країнах, але до мільйонного обсягу слів ще не дотягує. Так само, як і ще однин претендент на високий титул, – японське Кіодо Цусин.

• Поява масової дешевої преси.

На рубежі XVІІІ – ХІХ ст. Англія стає найрозвинутішою капіталістичною країною. Газети відіграють дуже велику роль у суспільно-політичному житті і всі політичні сили використовують їх як засіб впливу на суспільні настрої. Кількість читачів газет часто-густо перевищувала обсяг продаж друкованих видань. Великою популярністю користувалися лондонські газети “Морнінг Кронікл”, “Таймс”, “Морнінг Пост”,

В Англії здійснювалися спроби створити масово-радикальну пресу, але правлячі кола були вкрай стурбовані її активністю і вживали усіляких заходів, щоб загальмувати розвиток преси, призначеної для “третього стану”, який поки що об’єднував робітників і буржуазію. Через високий гербовий збір простий робітник не міг купити газету, оскільки її ціна часом перевищувала його тижневий заробіток. “Податки на знання” стояли на перешкоді як у справі видання дешевої масової преси, так і в справі публікації реклами в газетах.

Поступовому пом’якшенню податкового ярма сприяли дешеві газети, що виникали явочним порядком. Генрі Хетерінгтон (1792 – 1849) 1 жовтня 1830 р. почав випускати “Пенні Дейлі Пейпер” (“Пенсова щоденна газета”). Із 25 грудня 1830 р. вона стала називатися коротко – “Пур Мен’с Гардіан” (“Захисник бідняка”).

Є підстави вважати, що війну за дешеву пресу виграли робітники. У 1834 – 1835 рр. щотижневий тираж нелегальних дешевих газет досяг 150 тис.прим. Рух за відміну закону про податки на знання набрав такого розмаху, що не рахуватися з ним владі не можна було. Уряд Великобританії змушений був у 30-х рр. ХІХ ст. знизити гербовий збір.

• Поява бульварної преси.

«Массовые» бульварные издания. Под влиянием социально-экономических последствий индустриальной революции и растущей коммерциализации издательского дела сформировалась так называемая «массовая» пресса со свойственными ей чертами: сенсационностью, поверхностным избирательным освещением событий, искажением фактов, бесцеремонным вмешательством в личную жизнь людей, акцентом на развлечение читательской аудитории в ущерб ее просвещению.

Классическими образцами «массовой» бульварной периодики стали газеты «New York World» Дж. Пулитцера и «New York Journal» У.Р. Херста. Газеты были адресованы читателю с низким уровнем образования и культуры. Вместо того, чтобы способствовать интеллектуальному и культурному развитию аудитории, они опускались до уровня наиболее отсталой читательской массы с присущей ей предрассудками, инстинктивными побуждениями. «Массовая» пресса в большей степени апеллировала к чувствам читателя, нежели к его разуму, прибегая в основном к эмоциональной аргументации.

Следование требованию сенсационности при воспроизведении новостей приводило к тому, что для газет отбирались преимущественно эмоционально «заряженные» факты, скандальные известия, призванные поразить и развлечь читателя. Для создания эффекта сенсации допускалось искажение информации путем ее произвольной интерпретации, использования домысла, неполного воспроизведения фактов, передачи фактов вне их контекста.

Пулитцер и Херст использовали для привлечения читателей броское оформление своих газет. Нередко на их первых полосах красовались кричащие крупные заголовки: именно «массовые» издания положили начало использованию газетных «шапок».

Широко использовались иллюстрации, комиксы. Персонаж комиксов, публиковавшихся на страницах «New York World» и «New York Journal» – «желтый парень» – стал символом этих и подобных им изданий, которые получили наименование «желтой» прессы.

В Наприкінці XIX виділилися два різновиди журналістики: масова (для широкого читача і низів суспільства) і якісна (для заможних, правлячих кіл, інтелігенції).

Жур-ка стала втручатися у внутрішньополітичну боротьбу і міжнародні відносини, виявилася здатною не тільки впливати на прийняття політичних рішень, знищувати репутації великих політиків, а й скидати уряду. На перше місце вийшли щоденні газети, їх власники стали називати лордами (або баронами) преси, вони увійшли в правлячий істеблішмент суспільства.