- •10 Порад журналістам: як працювати в умовах війни, анексії та окупації?
- •4. Поява та розвиток перших інформаційних агентств.
- •7. Поява "жовтої" преси.
- •8. Персональний журналізм.
- •9. Поява розслідувальної журналістики.
- •10. Поява та розвиток радіомовлення.
- •11. Поява та розвиток телебачення.
- •12. Відмінність між журналістикою та пропагандою.
- •13. Поява та розвиток інтернет-журналістики.
- •14. Журналістика і тероризм.
- •15. Поява в Європі та сша перших кодексів журналістів.
- •16. Міжнародні об'єднання журналістів.
- •17. Сучасні тенденції розвитку світової журналістики.
- •18. Журналістика Англійської революції.
- •19. Журналістика Французької революції.
- •20. Поява в Європі та сша перших журналістських освітніх центрів.
- •1. Журналістика як творчий процес. Різноманіття творчої продукції журналістики.
- •2. Відмінність журналістики від науки, критики, літератури.
- •3. Факт. Його значення в журналістиці.
- •4. Основні джерела інформації. Методи збирання інформації.
- •5. Процес написання журналістського твору. Авторський задум і результат.
- •6. Полеміка в журналістиці
- •7. Поняття «жанр», «журналістський жанр».
- •8. Жанроутворювальні чинники в журналістиці.
- •9. Історично сформовані групи жанрів журналістики.
- •10. Взаємопроникнення та взаємозбагачення журналістських жанрів.
- •11. Метод і жанр: взаємопроникнення.
- •12. Правила подачі інформаційних журналістських матеріалів.
- •13. Професійні якості репортера
- •14. Загальна класифікація інформаційних жанрів.
- •15. Природа і специфіка журналістського аналізу та синтезу. Аналітика в журналістиці.
- •16. Система аналітичних жанрів.
- •17. Публіцистика як особливий різновид журналістської діяльності.
- •18. Жанри сучасної публіцистики.
- •19. На які запитання відповідають аналітичні жанри?
- •20. Сатирико-гумористичні жанри
- •2. Розслідувальна публіцистика газети «Волинь».
- •3. Метод маски: європейський та російський досвід.
- •4. Основні етапи журналістського розслідування. (пов’язано із фазами)
- •5. Види журналістських розслідувань.
- •6. Структурні елементи журналістського розслідування.
- •7. Теоретичні визначення поняття «журналістське розслідування» зарубіжними та вітчизняними дослідниками.
- •8. Основні фази журналістського розслідування та їх характеристика.
- •9. Проблемні й ситуативні журналістські розслідування.
- •10. Етичні принципи проведення журналістських розслідувань.
- •1.Поняття «телевізійний менеджмент» та «телевізійний маркетинг». Спільне та відмінне.
- •2.Телереклама як один із основних видів маркетингових комунікацій. Види та функції телереклами. Відмінність від телепромоції.
- •3.Історія створення телебачення в Україні.
- •4.Роль телебачення у формуванні громадянського суспільства в Україні.
- •5.Телевізійний канал як бренд. Створення медіабренда. Слогани як основа формування іміджу телеканалу.
- •6.Особливості програмування українського телеканалу. Основні тенденції та принципи формування сітки мовлення.
- •7.Типологія й класифікація телеканалів в Україні.
- •8.Державне, громадське й комерційне телебачення в Україні.
- •9.Суспільне телебачення в Україні: специфіка формування.
- •10.Типологія художньо-публіцистичного продукту на телебаченні. Жанри художньої телепубліцистики.
- •11.Інформаційні жанри телебачення.
- •12.Збирання матеріалу та джерела інформації для теленарису.
- •13.Сценарний план телепрограми. Принципи складання.
- •14.Аналітичні жанри на телебаченні.
- •15.Драматургія публіцистичного твору на телебаченні: тема, ідея, композиція.
- •16.Телекоментар і телеогляд: актуальність жанрів. Трансформація тематики, образів і способів монтажу.
- •17.Телеінтерв’ю: особливості жанру.
- •18.Проблемний, подієвий та подорожній нариси у сучасній українській телепубліцистиці.
- •19.Телерепортаж: особливості жанру.
- •20.Телепрограма і документальний фільм: організація творчого процесу.
- •4. Критики та контролю.
- •8.Функція реклами
10. Поява та розвиток радіомовлення.
Питання першості у відкритті радіо у різних країнах трактується по-різному. Біля витоків радіо стояли Нікола Тесла, Гульєльмо Марконі та Олександр Попов. У 1893 р. сербський вчений Нікола Тесла запатентував радіопередавач. Його пріоритет перед Г. Марконі визнаний судом у 1943 р.
Та навіть коли 1901-го італійський фізик Ґульєльмо Марконі, що згодом отримав перший патент на радіо, переслав листа азбукою Морзе через Атлантичний океан, продемонструвавши можливості «бездротового телеграфу», про потенціал застосування новинки здогадувалися тільки одиниці.
2 листопада 1920 року радіостанція KDKA з Піттсбурга в прямому ефірі вперше повідомила про результати голосування на президентських виборах у США. Аудиторія тих перших передач, очевидно, була мізерна, бо приймачі мали лічені ентузіасти, та продемонстровані можливості радіо викликали в американців такий захват, що вже 1922 року у Сполучених Штатах постало близько 600 апаратних комплексів для ефірного мовлення.
Промислове виробництво не встигало задовольняти попит на приймачі, й умільців заохочували виготовляти примітивні радіопристрої власноруч. Між 1923 і 1930 роками вже 60% американських домівок мали радіо.
Радіомовлення розвивалося майже паралельно і в Європі. Але тоді як в американців у цій сфері було навіть забагато свободи, бо держава до неї спершу ніяк не втручалась, і, наприклад, розподіл ефірних частот упродовж кількох років був невпорядкований, у Старому світі більшість урядів остерігалися безконтрольності.
Коли 1922 року в Британії перші виробники радіоапаратури створили об’єднання British Broadcasting Company Ltd., щоб пропагувати новий засіб масового інформування, міністри стурбувалися. British Broadcasting Company 1925 року за рекомендацією парламентського комітету було ліквідовано, а натомість 1927-го постала фінансована фактичним прямим податком British Broadcasting Corporation, відома нині просто як BBC. Фактична монополія громадського радіомовлення у Британії тривала аж до 1973 року, коли була офіційно заснована перша комерційна радіостанція в країні.
Без проблем долаючи політичні й географічні кордони, радіо сприяло утвердженню тісніших зв’язків між різними куточками Земної кулі. Завдяки Ґульєльмо Марконі у 1907 році було встановлено регулярний радіотелеграфний зв’язок між Кліфденом в Ірландії та Глейс-Бей у Ньюфаундленді (Канада), що дав старт розвитку постійним комерційним трансатлантичним бездротовим контактам.
в США уже наприкінці 1920-х у передачах з’явилася перша комерційна реклама і радіо створило ще один вимір для бізнесу.
У тоталітарних суспільствах винахід Марконі став одним із головних рупорів партійної та урядової пропаганди, а кон-троль над радіопростором визначали як один із пріоритетних напрямів гарантування держбезпеки від «ворожих ідеологічних впливів». Саме тому, наприклад, нацисти вилучали радіоприймачі в населення окупованих територій у роки Другої світової, а комуністи систематично боролися проти «інформаційних диверсій» із боку західних радіостанцій у часи холодної війни.
Започатковане у 1924–1927 роках на станції РВ-4 в Харкові українське радіомовлення не мало іншого вибору, як зосереджуватися на повідомленнях про «партійне та господарське життя» під дозволену з більшовицьких ідеологічних міркувань музику. Для радянської влади відразу став проблематичним головний принцип функціонування радіо як безперешкодного засобу поширення інформації, котрого не могли обмежити політичні кордони, а відтак великі зусилля було спрямовано на те, щоб установити тотальний контроль над радіопростором і боротися із загрозами впливу ззовні. Майже в кожне помешкання протягнули дріт із причепленим на кінці гучномовцем. «Брехунці» навіть не передбачали можливості їх вмикання чи вимикання. Їхній голос можна було хіба що робити гучнішим або тихішим. І все ж таки в 1960–1970-х роках радянським громадянам дали змогу купувати справжні радіоприймачі, які стали компактнішими й дешевшими завдяки транзисторним технологіям. Натомість зусилля й енергія (насамперед електрична) були спрямовані на те, щоб глушити небажані закордонні радіостанції.