13. Професійні якості репортера

Є кілька основних характеристик. Передусім та, на яку звертають увагу майже всі: треба мати інтерес до світу, цікавиться людьми. Ганна Краль (письменниця та журналістка - ред.) завжди казала, що треба мати слух, нюх на момент, в який з'являється справжня тема для репортажу. І це не можна обійти - це фундаментальна якість:зацікавлення світом.

Друга справа. Репортер повинен вміти хвилюватися, співпереживати. Болеслав Прус (письменник - ред.) сказав, що "людина, яка нічого не відчуває, яка є холодною всередині, може бути хорошим барменом, офіціанто - але не журналістом". І це співпереживання, незважаючи на те, що збільшується кількість складних історій, які ми спостерігаємо у своєму житті, дійсно ніколи не робить нас черствими.

Чергова справа - це інтуїція. Це здатність відрізняти важливі справи від менш важливих: сюди варто прийти - а туди не варто. Або все ж залишають місця подій, а нам щось підказує, що потрібно залишитися. І тоді є шанс відшукати знамените "і раптом". Як говорить Анджей Вайда (режисер - ред.), у репортажі раз на півтора сторінки має бути "і раптом". Адже якщо його немає, то це просто поганий репортаж. Адже в житті майже кожної хвилини є "і раптом", а репортаж є есенцією, частиною життя.

Наступна справа - це невпинне бажання вчитися. Люди звикли, що вони вже отримали якісь знання і потім можуть весь час  користуватися цим акумулятором. Репортер повинен постійно плекати цей акумулятор, постійно наповнювати його енергією, весь час вчитися. Нові теми - це нові виклики.

Понеділок повинен відрізнятися від вівторка, а вівторок - від канікул. Тим часом у репортерів цей цикл порушено: понеділок ми маємо в середу, середу - у четвер, всі переплутані. І треба мати схильність до такого життя.

Наступна якість: репортер - це людина теперішнього часу. Це людина, яка вміє використовувати час, який він має тут і зараз. Це почуття того, що найцікавіше зараз саме тут, тоді, коли ми робимо цю програму - і ніде більше.

Щоб написати репортаж, треба вийти на вулицю. І тут ми повертаємося до цієї важливої якості: перевірки себе у момент, коли все відбувається - перевірка того, чи ми є людьми теперішнього часу. У Брукліні або Гарлемі можна побачити, як чорношкірі американці не живуть ні тим, що було вчора, ні тим, що буде через 2 дні. Головне для них - це сьогоднішній вечір, і ми бачимо, як хлопці стоять під воротами, слухають музику - все це відбувається в теперішньому часі. І репортер - це людина теперішнього часу.

14. Загальна класифікація інформаційних жанрів.

Прийнято групувати жанри журналістики в три жанрові єдності. При цьому поміжжанрові кордони часто “розмиті”, але є завжди один домінуючий критерій: інформативність, аналітизм, художність. Отже, до інформаційних жанрів належать ті, у яких домінує повідомлення новин; до аналітичних жанрів – ті, у яких домінує вивчення, аналіз і коментування фактів; до художньо-публіцистичних – ті, у яких аналіз поєднується з образно-художнім осягненням реальності.

Кожна з трьох груп утворює свою парадигму жанрових форм, які у свою чергу поділяються на види. Але як зазначає відомий теоретик літератури і журналістики В.Й. Здоровега в книжці “Теорія і методика журналістської творчості” (Львів, 2004), “живу творчість важко вкласти у прокрустове ложе схем і класифікацій”. Тому умовність будь-якого поділу журналістських творів на жанри і жанрові групи неминуча, а жива журналістська практика, яка завжди багатша, ніж наукові уявлення про неї. Вона ілюструє внутрішню суперечність будь-якої жанрової структури журналістики. Проте все це не відміняє необхідності узагальнення й систематизації набутого протягом багатьох років досвіду формотворчості в журналістиці.

Найбільше за обсягом місце (не менше 50%) на газетних шпальтах, у теле- й радіопрограмах займають інформаційні жанри. Їхня спільна мета – стисло, коротко, без зайвих міркувань, оперативно, точно повідомити читача (слухача, глядача) про злободенні факти.

Інформація [від лат. префікса “in-”, що в даному випадку означає “проникнення в щось” + “formatio” – утворення, формування”; informatio – “роз’яснення, виклад, тлумачення”. Походить від дієслова informo, що перекладається, як “формую, навчаю, виховую”] – повідомлення про щось, відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність.

У широкому значенні будь-яке повідомлення, представлення, створення про щось уявлення можна назвати інформацією. Однак газети, радіо, телебачення, інформаційні агентства та Інтернет-видання збирають і поширюють повідомлення, які стосуються всього суспільства або частини його. Отже, журналістика оперує суспільною (соціальною) інформацією.

Інформація, а також "новина", "інформаційне повідомлення", елемент " рядка, що біжить," , "гарячої лінії"... Оперативний короткий виклад сутності актуальних: факту, події, явища (5-30 рядків).

Замітка. По суті, розширена (у міру) інформація, що може містити короткий виклад (два-три речення) передісторії факту, події або явища (30 - 70).

Кореспонденція. Це те, у що перетворюють свої замітки всі початківці або слабкі журналісти. Насправді ж кореспонденція відрізняється від замітки більшими інформативними можливостями за рахунок обсягу, розповідності та широти висвітлення (деталізація, прогнозування) (30 - 100).

Репортаж. Виклад актуального фактичного матеріалу, отриманого з "місця події". Оповідач - безпосередній учасник події або спостерігач. Тут припустимі емоційність, вигуки, суб'єктивні відчуття. Найчастіше використовується пряма мова, короткі діалоги (від 100...).

Інтерв'ю. Діалог журналіста з іншою особою, що має на меті коротке висвітлення факту, події, явища, розповідь про самого суб'єкта.

Коментар. Пояснення, "розшифровка" складної фактури, представленої, як правило, в іншому матеріалі. Або ставлення автора до даної проблеми або думки (до 40 рядків).

Звіт - ...він і є звіт. Пишеться після прес-конференцій, презентацій, симпозіумів, з'їздів. Та ж замітка або кореспонденція, що послідовно перераховує отриману фактуру, іноді з вкрапленням прямої мови головних діючих осіб (50 - 300).

Опитування. Симбіоз журналістики та соціології. Подання колективної думки щодо однієї або декількох спеціально обраних проблем, тем, питань (не більше 150).

Питання-відповідь. 1. Відповідь фахівця або редакції на питання читачів, наприклад, "прямий зв'язок"). 2. "Пінг-понг" - автономно при презентації персон або розповідях про відомих людей. Як прийом часто завершує бесіду або інтерв'ю (до 20).

Порада. Близький попередньому жанр, що відрізняється лише відсутністю запитання. У кожному разі це – вузькоспеціалізована інформація: "поради садівникам", "наш домашній лікар"... (не більше 80).

Прес-реліз. "Закулісний жанр", тому що готується, як правило, PR-журналістом для колег із суспільно-політичних ЗМІ або фахівців. Фактологічна презентація об'єктів, суб'єктів і подій, що служить сировиною або одним із джерел для підготовки публікації різного жанру (від... і до...).

Некролог. Не плутати з повідомленням про смерть. Некролог - це розповідь про етапи життя померлого зі словами прощання і скорботи (не більше 150).