7. Теоретичні визначення поняття «журналістське розслідування» зарубіжними та вітчизняними дослідниками.

По-простому: у нас (за глушком) це вершина діяльності журналіста і є супер крутою аналітичною публіцистикою, на заході (франція) – жр завершує підсистему галімих інформаційних жанрів. усі фахівці сходяться на думці виняткової суспільної ваги цього феномену сучасної журналістики.

Французькі дослідники не зараховують журналістське розслідування до публіцистичних жанрів, покликаних, на їхню думку, "розвивати авторське бачення подій". Розслідування, як вважають вони, є ніби завершенням підсистеми інформаційних жанрів. Проте якщо, на думку французьких колег, завдання цього "найскладнішого журналістського жанру" – не лише захопити читача унікальною ситуацією, а й дати "якомога об'єктивніше роз'яснення події або явища", то як можна обійтися без їх авторського бачення?

Цей складний жанр потребує всебічного осмислення і вивчення проблеми, яка привернула увагу публіциста-професіонала. На думку В. Ворошилова, "журналістське розслідування, споріднює з науковим єдина методологія пізнання соціальних явищ": спостереження, опитування, вивчення документів, порівняльний аналіз, узагальнення, синтез, індукція, дедукція, абстрагування тощо.

Француз Жак Мурікан виділяє такі його форми: розслідування навколо події; розслідування навколо пригод, тобто наближене до поліційного; розслідування журнального типу, яке може базуватися "лише на схожості певних подій"; дослідницькі розслідування, за яких нерідко "робота йде в атмосфері напруження, ворожості й дезінформації; розслідування-портрет, коли журналісту доводиться вивчати характер, вчинки, поведінку певної особистості, а також розслідування-документ або "есе – це коли автор,видає свій твір окремою книгою".

Француз Пфайфер: ж.р. "грає на всіх регістрах сприйняття: і аналітичному, й емоційному. Воно об'єднує в собі елементи інтерв'ю, портрета, репортажу, хроніки, аналізу, синтезу. Завдання розслідування – зацікавити читача унікальною темою і далі розповісти, чому все склалося саме так". Його класифікація: розслідування на актуальні теми, об'єктом яких є здебільшого місцеві або реґіональні події; розслідування на людські теми (про особу, про таємничі факти, зокрема кримінал, про роботу окремих установ тощо). Окремо виділяє і журнальне розслідування: допомогти читачеві розібратися в них, знайти нову, ще невідому інформацію, яка змушує побачити ситуацію під іншим кутом зору.

Канадець Віктор Маларек: " ж-р значно глибше проникає у серцевину справи у пошуках додаткових фактів. Його більше цікавить: "А що ще?". Він хоче знати більше деталей про "Яким чином?" та "Чому?" І все глибше копає в питанні "Хто?".

Російська дослідниця Марина Шостак за формою ділить жр на підвиди: розслідування-репортаж (відтворення етапів пошуку журналістом викривальних фактів. напружений сюжет, інтрига), розслідування-панорама (увага не на пошуку, а на його результатах. Він "складає мозаїку" виявлених фактів на очах у читача) й розслідування-стаття (формування авторської версії). Але Глушко каже, що жр і так містять і сюжетну лінію пошуку, і авторську концепцію.

Американець Джон Уллмен формулює кваліфікацію: "…дослідна робота, встановлення і розробка джерел, пов'язаних з предметом розслідування; здатність розплутувати і пояснювати складні матерії; вибудовувати гіпотези) і перевіряти їх на відомих фактах і думках".

Роберт Грін: "Це журналістський матеріал, який ґрунтується, як правило, на власній роботі й ініціативі, на важливу тему, яку окремі особи і організації хотіли б приховати. Три основних елементи: журналіст проводить розслідування, яке не проводив хтось інший; тема матеріалу досить важлива для читача чи телеглядача; інші намагаються приховати порушені в розслідуванні факти від громадськості" [9, 13].