4. Моделювання стилю спілкування в індивідуальній бесіді з учнем

Студенти представляють обрані ситуації зі шкільного життя, які потребують індивідуальної бесіди з учнем. Визначають, на яку позицію доцільно налаштуватися у взаємодії, який стиль спілкування вибрати. Це тільки початок самостійної роботи над розробленням індивідуаль­ної бесіди. Не потрібно передавати зміст розмови. Важливо зосередити­ся на стилі й характері взаємодії. Тут стане у пригоді аналіз ситуації з книжки М. Гаріна-Михайловського «Дитинство Тьоми», де яскраво ви­писано позицію матері, способи, які вона як природний педагог вибирає, щоб спонукати сина до осмислення його вчинку і прийняття власного рішення.

Провина гімназиста 1 класу Артема (Тьоми) Карташова полягає в тому, що він, злякавшись погроз директора, назвав однокласника – ви­нуватця ганебної витівки. Тьома переживав свій слабкодухий вчинок ще й тому, що бачив, як його товариш Іванов вистояв і не видав хлопця, за що був виключений із гімназії. Вдома Тьома не розповів про це, але дирекція повідомила батьків. Вони чекали на розмову.

«... Коли смеркало, йому стало ще тяжче, і він якось несвідомо потягнувся до матері. Він розгледів її біля вікна і мовчки підійшов.

– Тьомо, розкажи мені, як усе було... – м'яко, лагідно, але вимогливо-впевнено промовила мама.

Тьома завмер і відчув, що мама вже здогадалася.

– Усе розкажи...

Цей ласкавий голос, це всепрощення охопили Тьому якоюсь жагучою по­требою – все до останнього повідати матері.

Повідавши істину, Тьома гірко урвав розповідь і принижено понурив го­лову.

– Бідний мій хлопчику, – вимовила охоплена тією ж тугою приниження й гіркоти мама.

Тьома сперся ліктем на спинку її крісла й тихо заплакав. Мати мовчки витирала сльози, які котилися по його щоках. Зібравшись із думками і давши синові заспокоїтися, вона сказала:

• Що вдієш? Якщо ми бачимо свої недоліки і якщо, помічаючи їх, прагне­ мо виправитися, то й помилки наші вже є джерелом спокути. Відразу нічого не дається. Усього досягають тяжкою боротьбою в житті. В цій боротьбі ти вже знайшов сьогодні одну свою слабкість... Коли молитимешся, попроси у Бога, щоб послав тобі несхибність і міцну волю у хвилину страху і небезпеки.

• Ой, мамо, як я згадаю про Іванова, як згадаю... так би, здається, й помер зараз.

Мати мовчки гладила синову голову.

• Ну, а якщо ти пішов би до нього? – запитала вона ласкаво.

• Ні, мамо, не можу, – сказав він тремтячим голосом. – Коли я знаю, що більше не побачу його... так шкода... я так люблю його... а як подумаю, що піду до нього... я більше не люблю його, – тужно скінчив Тьома, і сльози знову полилися йому з очей.

– То й не треба, не ходи. Колись у житті, коли ти станеш гарною, чесною людиною, Бог дасть, ти зустрінешся з ним і скажеш йому, що коли ти й став таким, то завдяки тому, що завжди думав про нього і хотів бути таким чесним і хорошим, як і він. Гаразд?

Тьома мовчки зітхнув і замислився. Мати теж замовкла і лише продовжу­вала пестити свого сина, котрий не встояв у першому бою.

Увечері, в ліжку, Тьома обережно підняв голову і, переконавшись, що всі вже сплять, нечутно опустився на підлогу і, весь охоплений екстазом гіркого жалю, огорнутий якимсь особливим вогнем віри, що рідко, але з такою силою приходить до дітей, – палко молився, благаючи Бога послати йому сили нічого не боятися.

(Гарин-Михайловский Н. Г. Детство Темы. Гимназисты. - К., 1983. - С. 108-109)

Запитання до аналізу ситуації:

1. У цій ситуації описане переживання малюка, та чи лише в такому віці людина стикається з подібними проблемами? Чи траплялося вам бути свідком таких випадків у старшому віці? Чи потрібна допомога вчителя, щоб розібратися у вчинкові?

2. Зверніть увагу на початок розмови, на тон, яким сказала мама першу фразу. Чому хлопчик не опирався, а відчув прагнення все розповісти? Як у цьому та в наступних моментах цитованого уривку виявляється особистісна орієнтація матері?

3. Які умови, створені мамою, дають підставу говорити про те, що вона не нав'язувала синові висновків, а формувала «вирощувала» його думки, підтримувала почуття, надавала розвивальну допомогу?

4. Логіка роздумів матері – приклад саногенного (здорового, позитивного) мислення. Як можуть змінитися реакції дитини за умови недотримання такої логіки?

5. Які прийоми, використані в розмові мамою, може взяти на озброєння вчитель-гуманіст?

Аналіз ситуації дасть студентам можливість використати дібрані ними факти для конструювання власної бесіди й усвідомити сенс по­ведінки вчителя під час індивідуальної взаємодії з учнями.

Завершити заняття можна міркуванням членів групи щодо висловів: А.Макаренка «Якби хтось спитав, як я зміг би у стислій формулі визначити сутність мого педагогічного досвіду, я відповів би: якомога більше вимог до людини і якомога більше поваги до неї», та Д. Рокфел-лера «Вміння спілкуватися з людьми – це товар, і я заплачу за таке вміння більше, ніж за будь-що інше у світі».