К. В. Черниш
ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ 6–7 КЛАСІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПРИ ВИВЧЕННІ РОЗДІЛУ «МОРФОЛОГІЯ» ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Анотація. Стаття присвячена проблемі формування мовленнєвої компетенції учнів 6–7 класів на уроках української мови при вивченні розділу «Морфологія» засобами інноваційних технологій навчання. Встановлено, що комунікативне спрямування мовної освіти в школі передбачає впровадження компетентнісного й особистісно орієнтованого підходів до навчання української мови, що є більш ефективним і дієвим за умов використання вказаних технологій. У статті запропоновано ефективні методи формування мовленнєвої компетенції учнів на уроках української мови у процесі вивчення розділу «Морфологія» за допомогою сучасних інформаційних технологій. Ключові слова: мовленнєва компетенція, інноваційні інформаційні технології, інноваційні технології.
Аннотация. Статья посвящена проблеме формирования речевой компетенции учеников 6–7 классов на уроках украинского языка в процессе изучения раздела «Морфология» с использованием инновационных технологий. Установлено, что коммуникативное направление языкового образования в школе предусматривает внедрение компетентностного и личностно ориентированного подходов к изучению украинского языка, что является более эффективным и действенным при условии использования указанных технологий. В статье предложены эффективные методы формирования речевой компетенции учеников на уроках украинского языка в процессе изучения раздела «Морфология» с помощью современных информационных технологий. Ключевые слова: речевая компетенция, новые информационные технологии.
Abstract. The article is devoted to the problem of formation of speech competence in students of 6–7 forms at lessons of Ukrainian in the process of studying «Morphology» via innovative information technologies. Communicative trends of linguistic education at school provide an introduction of competency building and personal oriented approaches to the learning of Ukrainian, which are more effective and capable via the usage of innovative communicative and information technologies. The following aspects are exposed in the article as the effective methods of speech competence formation in students at the lessons of Ukrainian in the process of studying «Morphology» with the help of modern information technologies. Keywords: speech competence, innovative information technologies.
Сучасне суспільство, що характеризується стрімким динамічним розвитком усіх сфер життєдіяльності, глобалізацією й інформатизацією, потребує формування нової компетентної особистості, готової до активної діяльності, здатної адекватно сприймати та перетворювати отриману інформацію, безпосередньо застосовувати її на практиці.
Інформаційно-комп’ютерна революція забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення потреб особистості. Розвиток сучасної цивілізації характеризується збільшенням ролі інформації, бурхливим розвитком інформаційно-комунікативних технологій, зростанням інфокомунікацій, інформаційних продуктів, розвитком виробництва й експлуатацією інформаційної обчислювальної техніки задля обробки і презентації інформації, використанням на практиці накопиченого потенціалу знань та нових технологій у руслі вирішення завдань. Синтез глобальних і комунікативних аспектів розвитку суспільства передбачає входження молодого покоління у глобалізований, динамічний й інформаційний світ. Це актуалізує роль сучасної освіти, яка потребує вдосконалення і переорієнтації на запити модернізованого світу.
Отже, важливим фактором ефективності шкільної освіти стає впровадження нових педагогічних інформаційно-комунікативних технологій.
Модернізація й інформатизація освіти – один із головних критеріїв сучасного розвиненого суспільства, одна з найважливіших складових державної програми розбудови інформаційного суспільства, оскільки сучасний світ потребує активної, творчої й ініціативної людини. Головне завдання, що стоїть перед освітою, – навчити молоде покоління ХХІ ст. навчатися і мислити, застосовувати отримані знання, уміння та навички на практиці для вирішення будь-якої життєвої ситуації, проблеми.
Р. Гурін визначає такі основні завдання інформатизації освіти: формування інформаційної культури людини; забезпечення розвитку особистісних якостей людини, розкриття її творчого потенціалу; підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження нових інформаційних технологій навчання, надання діяльності творчого, дослідницького характеру; інтенсифікація методичної роботи і наукових досліджень [3, с. 7].
Державний статус української мови передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Це зумовлює значущість вивчення української мови як шкільного предмета [6]. Мовна змістова лінія шкільної освіти спрямована на виховання і формування особистості, котра вільно та правильно користується літературною мовою (повноцінно володіє вокабуляром української мови, нормами і правилами сполучуваності мовних одиниць, культурою мови) в усіх сферах суспільного життя. Отже, навчання української мови в школі має бути спрямоване на формування мовленнєвої компетенції особистості учня. Революція у навчальному процесі розширює можливість формування мовленнєвої компетенції учнів за допомогою новітніх інформаційних технологій навчання.
Проблемі розробки і впровадження нових педагогічних технологій присвятили свої праці вітчизняні та зарубіжні науковці (Ю. Бабанський, М. Башмакова, В. Безпалько, Дж. К.Джонс, О. Киричук, Л. Лісіна, В. Лозова, М. Махмутов, Є. Пассов, Є. Полат, О. Пометун, Г. Селевко). Психолого-педагогічні аспекти розвитку, впровадження і використання нових інформаційних технологій в навчанні активно досліджуються зарубіжними науковцями (Європейського Союзу, ООН, ЮНЕСКО), розглядаються у працях таких науковців, як Н. Апатова, В. Биков, І. Булах, Л. Буркова, А. Верлань, Л. Даниленко, О. Дусавицький, В. Зінченко, О. Коваль, В. Кухаренко, В. Лозова, Дж. Майер, М. Махмутов, Ю. Машбиць, В. Монахов, В. Науменко, С. Пейперт, О. Пєхота, А. Хуторськой, Дж. Шнайдерм та ін.
Проблему формування мовленнєвої компетенції школярів досліджували та досліджують багато вчених і науковців (Л. Кулибчук, А. Ляшкевич, Т. Мельник, Л. Попова та ін.), дидакти та лінгводидакти (А. Алексюк, О. Біляєв, С. Караман, О. Олійник, Г. Онкович, М. Пентилюк та ін.), методисти (О. Біляєв, І. Варнавська, Н. Гончаренко, О. Горошкіна, С. Єрмоленко, С. Лукач, Л. Мацько, Н. Пашківська, М. Пентилюк, В. Шляхова та ін.), мовознавці (М. Жовтобрюх, С. Ожегов, Л. Скворцов, М. Сулима та ін.), психологи та психолігвісти (О. Божович, В. Зінченко, А. Петровський).
Мета статті полягає у виявленні ефективних новітніх засобів навчання української мови в 6-7 класах у процесі вивчення розділу «Морфологія», які забезпечать формування мовленнєвої компетенції учнів.
Основні завдання: з’ясувати сутність поняття «інноваційні технології навчання», «нові інформаційні технології», «засоби нових інформаційних технологій»; проаналізувати та критично осмислити лінгвістичну, психолого-педагогічну, методичну літературу з теми дослідження; запропонувати ефективні методи формування мовленнєвої компетенції учнів 6-7 класів на уроках української мови при вивченні розділу «Морфологія» засобами інноваційних технологій.
Особистісно орієнтоване навчання, компетентнісний підхід до навчання мови в школі ставлять перед освітою нові завдання, спрямовані на гуманістичний творчий розвиток вільної особистості, забезпечення комфортних умов її розвитку і саморозвитку, реалізацію її природного потенціалу, визнання індивідуальності, самобутності, унікальності кожної людини. Сучасні педагогічні технології становлять синтез традиційних елементів та здобутків педагогічних досягнень за останні роки. Модернізація навчання передбачає введення нових тенденцій, форм, методів і технологій у парадигму освіти задля підвищення її ефективності.
Одним із пріоритетних напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства є інформатизація освіти – процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки та оптимального використання інформаційних технологій, що орієнтуються на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання та виховання [7, с. 1].
За умов різких соціокультурних змін вітчизняна педагогіка зіткнулася з напливом інноваційних явищ у галузі освіти. Педагоги, які працюють у сфері базової та додаткової освіти, викладачі навчальних закладів різних рівнів відчувають потребу в оновленні свого професійного інструментарію, пошуку нових підходів до одного з визначальних інструментів педагогіки – навчального процесу [5, с. 3].
А. Янковець зазначає, що нові сучасні технології, зокрема інформаційно-комунікаційні, не лише впливають на характер трансформації світової цивілізації, а й зумовили масову потребу в самостійному навчанні і постійному підвищенні кваліфікації [8, с. 3].
Р. Гурін розглядає нові інформаційні технології як впровадження нових підходів у навчально-виховний процес, що орієнтований на розвиток інтелектуально творчого потенціалу людини з метою підвищення його ефективності завдяки застосуванню сучасних технічних засобів [3, с. 8].
Нові інформаційні технології під час вивчення української мови в школі сприяють підвищенню рівня мовної освіти, вдосконалюють якість навчання мови завдяки: інтенсифікації й індивідуалізації навчально-виховного процесу за допомогою більш повного використання доступної інформації; розробці перспективних методів, засобів і форм навчання мови з орієнтацією на комунікативну, розвиваючу, діяльнісну й особистісно орієнтовану освіту; синтезу різних видів навчальної діяльності; формуванню інформаційного світогляду учнів.
Інформаційні технології розглядаються сучасною педагогікою як технології організації навчального процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, зокрема комп’ютерів, що спрямовані на заохочення та мотивацію учнів до навчання, отримання необхідних знань і подальшої освіти та самоосвіти. Величезні можливості роботи з комп’ютером здатні збагатити, урізноманітнити, зробити цікавим і ефективним навчання української мови в школі. Реалізація комп’ютерної підтримки викладання мови допомагає здійснити індивідуалізацію та раціоналізацію навчання, зробити його цікавим та по-справжньому сучасним, допомагає школярам творчо і розумово розвиватися, мотивує у них бажання досконалого опанування українською мовою, оскільки діти вчаться вирішувати завдання і проблеми, максимально наближені до життєвих.
Комунікативне спрямування мовної освіти передбачає переорієнтацію на компетентнісний, особистісно орієнтований підхід до навчання мови в школі, що уможливлюється використанням інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) та інноваційних технологій. Застосування ІКТ в межах компетентнісно зорієнтованого навчання української мови допомагає формувати в учнів мовленнєву компетенцію, що, на нашу думку, є пріоритетом мовної освіти. Ця компетенція визначається нами як здатність до адекватної мовленнєвої поведінки у спілкуванні, що передбачає високий рівень володіння учнями нормами і принципами української мови, дотримання правил українського мовленнєвого етикету, правильне і доречне вживання лексичних і граматичних структур.
Наголошуючи на формуванні мовленнєвої компетенції засобами інноваційних технологій, ми спираємося на те, що людина запам’ятовує 20% почутого, 40% побаченого, 60% побаченого і почутого, 80% побаченого, почутого і зробленого самостійно. Формування мовленнєвої компетенції включає в себе зміст мовної освіти та організаційні форми, методи і засоби навчання української мови. Знання з морфології, сполучуваності лексем, правильне використання у мовленні одиниць мови, побудова власних висловлювань (діалогічних і монологічних), збагачення активного словникового запасу сприяє ефективному оволодінню учнями мовленнєвою компетенцією.
Спираючись на вимоги сьогодення, ми пропонуємо активне застосування ІКТ у процесі навчання української мови в 6-7 класах. Це передбачає здатність учасників навчального процесу використовувати всі можливості комп’ютера та Інтернету.
Сучасні ІКТ уможливлюють забезпечення уроків мови такими ефективними, функціональними, комунікативними і розвивальними засобами навчання, як електронні посібники та підручники, електронні лекції, різноманітні комп’ютерні вправи, тести і тренажери, мультимедійні презентації, flesh-ролики, навчальні комп’ютерні ігри, електронні енциклопедії, довідники і словники. Застосування комп’ютерних технологій можливе на всіх етапах вивчення мови на уроці: подання первинного матеріалу і закріплення нових знань, засвоєння і застосування знань, умінь і навичок, узагальнення та систематизації знань, контролю, оцінки і корекції знань учнів.
Під час вивчення «Морфології» в 6-7 класах ми пропонуємо подавати теоретичний матеріал, який важко дається дітям для заучування і розуміння, у вигляді схем, таблиць, алгоритмів, розроблених у наступних програмах: графічні і відеоредактори, flаsh-анімація, програми для створення презентації, Microsoft PowerPoint. Це може бути відеопрезентація, показ слайдів, анімація або web-сторінка з мультимедійними елементами. Їх використання зацікавлює учнів, умотивовує процес вивчення нового матеріалу, наближує навчання до реального життя школярів, урізноманітнює нецікавий для учнів теоретичний матеріал.
Джерелом дидактичного матеріалу для вчителя можуть бути як звичайні посібники, методичні рекомендації, так і Інтернет, де можна знайти необхідну інформацію, майстер-класи, мультимедійні презентації. У процесі засвоєння, усвідомлення і контролю сформованих знань, умінь і навичок з морфології пропонуємо введення в практику новітніх засобів навчання, що дозволяють формувати мовленнєву компетенцію учнів (табл. 1).
Застосування ІКТ на уроках української мови передбачає підвищення ефективності і якості навчального процесу, інтенсифікацію навчання мови й активності пізнавальної діяльності, поглиблення знань учнів з предмета, розвиток креативного мислення, комунікативних вмінь, мовленнєвої компетенції, формування вмінь адаптуватися до будь-якої ситуації спілкування.
Інноваційні технології дозволяють поєднати теорію з практикою, текстовий і наочний матеріал, графічні засоби, відеозображення, мовний та музичний супровід, створити уявлення реального оточення, спілкування. Вони забезпечують активну (вербальну і невербальну) діяльність учнів у процесі вивчення української мови в школі, гнучкість і варіювання тренувальних вправ і видів контролю, актуалізують пізнавальну діяльність і розвивають критичне та творче мислення, розширюють можливості здобуття, осмислення та презентації інформації, дають змогу моделювати комунікативні ситуації, загалом робити уроки мови привабливими, цікавими для дітей.
За умови постійного, систематичного використання ІКТ на уроках української мови підвищується ефективність мовної освіти, рівень сформованості мовленнєвої компетенції.
На жаль, повноцінне використання інформаційних засобів навчання на уроках української мови неможливе в умовах сьогодення. Це спричинено недостатньою розробкою цієї методики щодо навчання української мови, відсутністю методичних, дидактичних посібників, які уможливлюють застосування методики, незабезпеченістю загальноосвітніх навчальних закладів достатньою кількістю комп’ютерної техніки і можливістю доступу до Інтернет-ресурсів. Нині фахівці з програмного забезпечення приділяють недостатньо уваги розробці спеціальних програм для вивчення української мови.
Вікторія Федорчук,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри педагогіки та методик
дошкільної і початкової освіти
Кам’янець-Подільського національного
університету імені Івана Огієнка
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ
У статті розкриваються суть та особливості інтерактивних технологій навчання. Обґрунтовується їх значення у підготовці майбутніх педагогів. Описуються можливості використання інтерактивних технологій на заняттях з педагогічних дисциплін.
Ключові слова: інтерактивні технології, підготовка, педагог.
В статье раскрываются суть и особенности интерактивных технологий обучения. Обосновывается их значение в подготовке будущих педагогов. Описываются возможности использования интерактивных технологий на занятиях с педагогических дисциплин.
Ключевые слова: интерактивные технологии, подготовка, педагог.
This article considers the essence and peculiarities of interactive educational technologies. At also deals with their meaning in preparation of future pedagogies. At is described how to use interactive technologies at the lessons of pedagogical subjects.
Key words: interactive educational technologies, training pedagogue.
Сьогоднішнє суспільство потребує самостійних особистостей, здатних активно діяти, приймати власні рішення, швидко адаптуватися до змін. Зміна пріоритетів у сучасній освіті спричинила перехід до педагогіки партнерства, співробітництва, співтворчості, суб’єкт-суб’єктних стосунків між наставниками і вихованцями. Сучасний педагог має виступати не стільки джерелом знань та контролюючим суб’єктом, скільки організатором самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, їхнім консультантом і помічником. Для цього в процесі вузівської підготовки необхідно залучати студентів до активного пізнавального процесу, застосування отриманих знань на практиці, співробітництва при вирішенні різноманітних проблем, формулювання й аргументування особистої думки. Потреба в оновленні освіти спричинила появу і поширення великої кількості нових підходів до організації навчально-виховного процесу, методів та технологій навчання та виховання. Зокрема, значної популярності останнім часом набули інтерактивні технології навчання.
Різноманітні аспекти професійної підготовки майбутніх вчителів висвітлювалися такими дослідниками, як С.А. Дніпров, А.В. Коржуєв, Д.Л. Опрощенко, В.А. Попков. Теоретичні й практичні аспекти використання інтерактивних методів навчання відображено у доробках А.А. Балаєва, К. Баханова, І.В. Вачкова, А.А. Вербицького, Ю.М. Ємельянова, О. Пометун, Л. Пироженко, С.Г. Крамаренко, А.М. Мартинець, Н.Г. Оганесян, Т.С. Яценко.
Але досі, на наш погляд, мало уваги приділялося дослідженню ролі і та можливостей використання інтерактивного навчання у вищій школі. Тому метою даної публікації стало теоретичне вивчення проблеми та пошук способів практичного застосування інтерактивних технологій навчання на заняттях з педагогічних дисциплін.
Інтерактивне («inter» – взаємний, «act» – діяти) навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності; це діалогове навчання, під час якого відбувається взаємодія вчителя та учня [2, 4].
Насамперед, слід пояснити, чому серед усього розмаїття сучасних інноваційних технологій ми надаємо перевагу саме інтерактивному навчанню. Перш за все, відповідно до гуманістичного, демократичного, особистісно орієнтованого принципів, учбовий процес у вузі бажано організовувати як взаємодію, творчу співпрацю викладача і студентів. І саме інтерактивне навчання як діалогове, взаємодіюче дає можливість студентам обмінюватися думками, ідеями, пропозиціями, а викладач стає організатором спільної діяльності, ділової співпраці, творчого пошуку, створює атмосферу щирості, поваги. При цьому учбова діяльність стає цікавою і корисною, зростає мотивація студентів, знижується рівень їхньої тривожності. За інтерактивного навчання освітній процес організовується таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, при цьому кожний робить свій індивідуальний внесок у загальну справу. Обмін знаннями, ідеями, думками відбувається в доброзичливій атмосфері, в умовах взаємної підтримки, взаєморозуміння, взаємодії. В учасників інтерактивного навчання розвивається діалогове спілкування, що виключає домінування одного з доповідачів чи однієї точки зору. Завдяки цьому у майбутніх педагогів розвивається критичне мислення, комунікабельність, самостійність, взаємодовіра, вміння точно висловлюватися, аргументувати власну думку.
На сьогодні педагогічною наукою напрацьовано велику кількість інтерактивних технологій. О. Пометун та Л. Пироженко [3, с. 33] виділяють чотири групи інтерактивних технологій:
інтерактивні технології кооперативного навчання (робота в парах, два – чотири – всі разом, робота в малих групах);
інтерактивні технології колективно-групового навчання мікрофон, незакінчене речення, мозковий штурм, навчаючи – учусь, ажурна пилка);
технології ситуативного моделювання: симуляції, імітації, розігрування ситуації за ролями);
технології опрацювання дискусійних питань (займи позицію, зміни позицію, дебати, дискусія).
Практично кожну з цих та інших інтерактивних технологій можна використовувати під час вивчення педагогічних дисциплін. Наприклад, на заняттях з педагогіки та основ науково-педагогічного дослідження можна застосовувати технологію кооперативного навчання – роботу в парах, що сприятиме засвоєнню, закріпленню, перевірці знань тощо. Така діяльність дає можливість висловитися всім учням, покращує комунікативні навички, критичне мислення, вміння оцінювати себе та інших. Крім того, за такої організації навчального процесу студенти не можуть ухилитися від виконання завдання.
Робота в динамічних парах використовується нами під час вивчення принципів навчання (на заняттях з педагогіки) або методів наукового дослідження (в курсі «Основи науково-педагогічних досліджень»). Кожен студент виступає «знавцем» одного з принципів (методів), розробляючи 3-4 питання про нього. Після цього, майбутні педагоги об’єднуються у пари і задають один одному підготовлені питання про «свій» принцип (метод), оцінюючи відповіді товариша. Далі відбувається обмін партнерами по спілкуванню. У результаті кожен студент повинен опитати всіх інших членів групи та відповісти на їхні запитання. Завдяки такій роботі можна за короткий час перевірити та оцінити знання великої кількості студентів.
Ефективним є використання також технологій колективно-групового навчання. Під час вивчення історії педагогіки (зокрема, зі студентами заочної форми навчання) добре зарекомендувала себе технологія «ажурна пилка». Її використання доцільне у ситуаціях, коли за короткий проміжок часу необхідно засвоїти велику кількість інформації. Для роботи за даною технологією необхідно підготувати кольорові картки з цифрами, які визначають приналежність студентів до двох груп: «домашніх» (за цифрами – 1, 2, 3…) та «експертних» (за кольорами). Спочатку об’єднуємо учасників у «домашні» групи, де вони самостійно, а потім разом опрацьовують певний історичний період розвитку освіти та шкільництва (у кожної групи свій період). Після цього створюються «експертні» групи (об’єднуються у них студенти з картками однакового кольору) таким чином, щоб у кожній групі був представник «домашньої» групи, який виступає тут «експертом» з певної проблеми історії педагогіки. Кожна «експертна» група повинна вислухати усіх представників «домашніх» груп, тобто, проаналізувати увесь матеріал в цілому. Після завершення роботи можна запропонувати студентам повернутися «додому». Тут кожен повинен поділитися інформацією, отриманою в експертній групі. Майбутні педагоги мають намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі за визначений час. Завданням «домашніх» груп у даному випадку є остаточне узагальнення і корекція всієї інформації.
Доцільним є використання інтерактивних технологій і під час вивчення основ педагогічної майстерності. Зокрема, під час вивчення компонентів педагогічної майстерності вчителя ефективним виглядає застосування «мозкового штурму». Так, та першому етапі ми просимо студентів подумати, якого вчителя можна назвати майстерним, які риси притаманні ідеальному педагогу? І пропонуємо колективно створити образ такого вчителя. На другому етапі кожний студент самостійно (письмово) визначає якомога більше (не менше п’яти) основних, на його думку, рис ідеального вчителя. Після цього, на третьому етапі, просимо студентів утворити групи по 3–5 осіб. У межах кожної групи в процесі спільного обговорення потрібно визначити 5 найголовніших рис майстерного педагога. Наступний, четвертий етап, полягає в тому, що представники від кожної групи записують на дошці результати співпраці її учасників (тобто, 5 основних рис ідеального вчителя), а також обґрунтовують вибір своєї групи. Тоді ж в процесі колективного обговорення визначаються 4–5 основних (найважливіших, тих, що найчастіше зустрічаються, якостей майстерного, ідеального педагога). Останній, п’ятий етап «мозкової атаки», присвячується порівнянню отриманих результатів з компонентами педагогічної майстерності, поданими у підручнику.
Зазвичай, студенти з цікавістю ставляться до участі в «мозковій атаці», активно залучаються до роботи. При цьому запам’ятовування та усвідомлення компонентів педагогічної майстерності відбувається ефективніше, оскільки майбутні вчителі виступають активними учасниками пізнання і самі знаходять відповідь на поставлене запитання.
Обговорення або аналіз педагогічних ситуацій на заняттях з педагогіки чи педагогічної майстерності може проводитися з допомогою технології «мікрофон». Вона дає можливість кожному по черзі висловитись або відповісти на запитання викладача чи іншого студента. Передаючи один одному уявний «мікрофон» (ручку, олівець, лінійку тощо), студенти по черзі висловлюються з приводу запропонованої ситуації чи проблеми. При цьому говорити має право лише той, у кого в руках «мікрофон». Формулювати думки слід швидко і лаконічно (0,5–1 хв.). При цьому відповіді не коментуються і не оцінюються, лише в кінці обговорення робиться загальний висновок.
Робота за цією методикою дає можливість ефективно працювати над формою висловлення власних міркувань, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті та переконливо.
Технології ситуативного моделювання дають можливість під час вивчення теми «Майстерність вчителя в організації індивідуальної бесіди» залучати студентів до розігрування ситуацій за ролями. Учасники об’єднуються в пари. Кожна пара отримує опис певної проблемної ситуації, на основі якої потрібно змоделювати бесіду вчителя з учнем або кимсь із його батьків. Після цього відбувається колективне обговорення й аналіз побаченого і почутого, висуваються інші варіанти розв’язання проблеми, зазначаються помилки «вчителя» й «учня» в рольовій грі.
Технології опрацювання дискусійних питань передбачають публічне обговорення певного спірного питання. Участь в дискусійних обговореннях розвиває критичне мислення, дає можливість визначити власну позицію, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.
До участі в дискусійному обговоренні ми залучаємо студентів під час вивчення практично усіх педагогічних дисциплін. Наприклад: розглядаючи питання «Класно-урочна система та її альтернативи» (педагогіка), «Розвиток української національної системи освіти в епоху Українського відродження – XVI – пер. пол. XVIII ст.», (історія педагогіки), «Педагогічна спадщина А.С. Макаренка і сучасність» (основи педагогічної майстерності) тощо.
Ефективним способом розвитку навичок дискутування, на наш погляд, є метод ПРЕС [3, с. 67]. Ця технологія навчає майбутніх педагогів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній та стислій формі, переконувати інших. Студенти отримують картки, у яких зазначено чотири етапи методу:
висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає Ваша точка зору (починаючи зі слів Я вважаю, що...);
поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починайте зі слів Тому, що...);
наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку Вашої позиції, назвіть факти, які демонструють Ваші докази (Наприклад...);
узагальніть свою думку, зробіть висновок (Таким чином...).
Запропонована структура дозволяє студентам чіткіше й логічніше будувати власне висловлювання, аргументувати свою думку та впливати на співрозмовника в процесі дискусії.
Вивчаючи дидактику, майбутні педагоги обов’язково стикаються з проблемою контролю у навчальному процесі. Для кращого усвідомлення можливостей, функцій та місця оцінки в педагогічному процесі їм пропонується робота за технологіями «займи позицію» та «зміни позицію». Так, студентам пропонується для обговорення теза: «Оцінка заважає вчитися», яка записується на дошці. У протилежних кінцях аудиторії розміщуються написи «ТАК», «НІ» та «МЕНІ ВАЖКО ВІДПОВІСТИ НА ЦЕ ЗАПИТАННЯ». А усім студентам роздаються ролі: учнів, вчителів, батьків учнів, роботодавців. Після цього просимо студентів стати біля напису, що відповідає думці їхнього «персонажа» щодо проблеми обговорення, тобто «проголосувати ногами» [3, с. 69]. Визначившись, учасники обґрунтовують свою позицію. Після виголошення різних точок зору можна запитати, чи змінив хтось свою думку, запропонувати перейти до іншого напису, пояснивши своє рішення. «Вживаючись» у ролі учнів, їхніх батьків, педагогів та роботодавців студенти мають можливість висловити своє ставлення до оцінки, її значення у педагогічному процесі.
Звичайно, тут наведено лише окремі можливості використання інтерактивних технологій на заняттях з педагогічних дисциплін. Та очевидно, що завдяки їх застосуванню досягається вища активність учасників навчального процесу, підвищується ефективність учбової діяльності студентів та рівень їхньої професійної компетентності. Використання зазначених інтерактивних методів навчання допомагає формувати у майбутніх педагогів потребу спрямовувати увагу не лише на предмет викладання, але й на учнів, формує уміння розуміти іншого, ставати на його позицію, організовувати співпрацю як взаємодію з вихованцями у процесі спільної діяльності. Інтерактивні технології забезпечують основні вимоги до міжособистісної діалогічної взаємодії, а саме: вільність співбесідників, рівноправність та особистісний контакт між співбесідниками на основі співпереживання і взаєморозуміння [1, c. 203]. Ігрова атмосфера інтерактивного навчання сприяє вільному самовираженню студентів, а робота в групах, взаємодія під час виконання певних ролей створює умови для міжособистісних контактів та ефективного порозуміння учасників діалогічної взаємодії.
Інтерактивні навчальні технології, на наш погляд, є ефективним засобом підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності. Зростаючі вимоги до якості підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах вимагають подальшої теоретичної та практичної розробки даної проблеми, подальшого опису й аналізу інших можливостей застосування інтерактивного навчання у вищій школі, що допоможе інтерактивним технологіям зайняти належне місце у практиці підготовки вчителів.
Список використаних джерел
Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии. – М.: Смысл, 1997. – 336 с.
Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. – № 5–6. – С. 4–6.
Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, за ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2006. – 192 с.
Андрагогіка (від грец. άνήρ (άνδρος) — дорослий чоловік і грец. αγωγη — вести) — одна з назв галузі педагогічної науки, що охоплює теоретичні і практичні проблеми освіти, навчання і виховання дорослих.
Поняття «андрагогіка» було введене в науковий вжиток в 1833 німецьким істориком педагогіки К. Каппом (книга «Platon's Erziehungslehre, als Pädagogik für die Einzelnen und als Staatspädagogik») і розвинуте у теорію освіти для дорослих американськимпедагогом Мальколмом Ноулзом (1913—1997). Поняття Андрагогіка має поширення в спеціальній англійській і німецькій науковій літературі. Існують кафедри андрагогіки, підрозділи науково-дослідних інститутів і підручники з цієї дисципліни. В андрагогічних дослідження існує як емпіричний, так і теоричний (герменевтика) напрямок. Першим емпіриком вважається Едвард Торндике (Edward Thorndike), до лідерів герменевтичного напряму належить Едуард Ліндеман (Eduard C. Lindemann). Андрагогія як комплексна дисципліна повязана в першу чергу з клінічною психологією, соціологією, соціальною психологією і філософією.
Андрагогіка — це теорія навчання дорослих, яка виходить з того, що мета сучасного підходу до освіти полягає у сприянні розвитку та збагаченні цілісної особистості, прояву її самобутності, актуалізації її здібностей. Андрагогіка об'єднує знання про специфіку навчання дорослої людини з урахуванням її віку, освітніх та життєвих потреб, реальних можливостей, індивідуальних особливостей і досвіду, психіки і фізіології. Ця наука вивчає зміст, форми, методи та засоби організації навчання дорослих людей з метою полегшення їхньогонавчання, вдоволення їхніх освітніх потреб, підвищення операціональності отриманої освіти під час вирішення життєвих проблем, досягнення індивідуальних цілей, самореалізації особистості. Андрагогічна модель навчання у фармації та медицині складається зі свідомого прагнення людини до самореалізації, самостійності, самоуправління. Людині належить основна роль у процесі навчання; вона має життєвий досвід (побутовий, професійний, соціальний), який може бути джерелом навчання як самої людини, так і колег; людина навчається для вирішення важливої життєвої проблеми і для досягнення конкретної мети; розраховує на негайне використання отриманих під час навчання вмінь, навичок, знань. Навчальна діяльність значною мірою визначається часовими, просторовими, побутовими, професійними, соціальними факторами, які можуть обмежувати процес навчання або сприяти йому; процес навчання організований на всіх етапах: планування, реалізація, оцінювання, корекція.Андрагогічні принципи навчання у вищих фармацевтичних закладах освіти — основні принципи, що визначають специфіку навчання дорослих. До них належать пріоритет самостійного навчання; принцип спільної діяльності, ґрунтування на досвіді того, хто навчається, індивідуалізація навчання; системність навчання, контекстність навчання, актуалізація результатів навчання; ефективність навчання, розвиток освітніх потреб, усвідомлюваність навчання. Форми освіти дорослих широко використовують у підготовці кадрів для фармацевтичної галузі: професійно-технічна освіта; середня професійна освіта (заочні середні професійні навчальні заклади, вечірні та заочні відділення денних середніх професійних навчальних закладів); вища освіта; післядипломна освіта; а також у неформальній освіті — професійно спрямовані й загальнопросвітницькі курси навчання; курси інтенсивного навчання дорослих (вечірня і заочна форми).