- •1. Діагностування педагогічної спрямованості студентів
- •Листок відповідей ддо
- •1 2 3 4 5 6 7 8 9
- •1. Діагностування сформованості елементів педагогічної майстерності на початку професійного навчання
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •Самоорганізація (управління на рефлексивній основі)
- •II. Професійна компетентність забезпечує:
- •III. Педагогічні здібності:
- •IV. Педагогічна техніка.
- •3. Аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Моделювання педагогічної ситуації «Моє педагогічне кредо»
- •1. Діагностування професійної позиції студента в ситуаціях взаємодії з аудиторією
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз технології побудови зразків педагогічної розповіді
- •4. Моделювання творчого задуму педагогічної розповіді. Публічний захист теми, надзавдання і структури педагогічної розповіді
- •1.Діагностування рівня володіння зовнішньою технікою як засобом публічного педагогічного спілкування
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на удосконалення мімічної й пантомімічної виразності
- •Можлива схема роботи
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: самопрезентація вчителя під час першої зустрічі з класом
- •Дихання і голос як елементи педагогічної техніки
- •1. Діагностування рівня розвитку фонаційного дихання, гнучкості голосу
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток фонаційного дихання
- •4. Виконання вправ на розвиток голосу
- •5.Мікровикладання. Моделювання педагогічної ситуації: проведення початкового етапу педагогічної розповіді
- •Дикція як елемент педагогічної техніки
- •1. Психологічне налаштування на заняття. Діагностування дикції
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Повторення вправ на розвиток фонаційного дихання й голосу
- •4. Виконання вправ на розвиток дикції
- •5. Мікровикладання. Проведення заключної частини педагогічної розповіді з метою досягнення її емоційної завершеності
- •Професійно-педагогічне спілкування
- •1. Діагностування ціннісних орієнтацій педагога у професійному спілкуванні
- •Бланк для обробки результатів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування вміння аналізувати різні аспекти педагогічного спілкування
- •4. Моделювання стилю спілкування в індивідуальній бесіді з учнем
- •Технологія організації індивідуально-педагогічної бесіди
- •1. Діагностування комунікативної готовності до діалогу з дитиною
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати індивідуальну педагогічну бесіду
- •4. Виконання вправ на удосконалення техніки взаємодії
- •5. Моделювання педагогічної ситуації: розроблення та проведення індивідуальної бесіди на запропоновану тему
- •Стратегії і прийоми педагогічної взаємодії
- •1. Діагностування схильності до вибору стратегії взаємодії
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Рольова гра «Позиція»
- •Урок як педагогічна взаємодія
- •1. Діагностування рівня сформованості позиції студентів щодо ефективності авторитарного і гуманістичного навчання, ролі особистості вчителя у забезпеченні успішного навчання учнів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування гуманістичної позиції майбутнього вчителя в організації навчання учнів
- •4. Моделювання мисленнєвої діяльності вчителя під час розроблення задуму уроку з позицій авторитарного й гуманістичного навчання
- •Вивчення передового педагогічного досвіду вчителів
- •1. Діагностування психологічної готовності студентів до опанування нового у професійній діяльності
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Публічний захист досвіду роботи вчителя-майстра (за матеріалами педагогічної літератури)
- •4. Аналіз зразків узагальненого досвіду, поданого у фрагментах фільмів
- •5. Робота над карткою передового педагогічного досвіду вчителя-майстра
2. Обговорення головних теоретичних положень
Техніка мовлення – комплекс навичок у мовленнєвому диханні, голосотворенні й дикції, що дає вчителеві можливість донести до учня все багатство змісту свого слова.
Техніка мовлення – складова зовнішньої техніки вчителя. Чітко уявити її місце в системі педагогічної майстерності допоможе аналіз схеми:
Роль техніки мовлення: забезпечує правильне сприйняття навчального матеріалу, дає змогу ефективно впливати на учнів, сприяє гідній самопрезентації вчителя (віддзеркалюючи його фізичний та емоційний стан).
Дихання – енергетична база мовлення. Його види: фізіологічне (сукупність процесів, що забезпечують газообмін в організмі), фонаційне (мовленнєве дихання, що дає можливість раціонально використовувати повітряний потік під час мовлення).
Схема фізіологічного дихання Схема фонаційного дихання
Виокремлюють такі типи мовленнєвого дихання:
ключичне (верхнє) – здійснюється за допомогою м'язів, що беруть участь у підніманні та опусканні плечей – верхньої частини грудної клітки;
дгафрагмальне – зміна об'єму грудної клітки у повздовжньому напрямку внаслідок скорочення діафрагми;
діафрагмально-реберне – зміна об'єму грудної клітки у повздовжньому і поперечному напрямках внаслідок скорочення діафрагми, міжреберних м'язів, черевних м'язів живота.
Механізм діафрагмально-реберного дихання
Діафрагма скорочується, опускається донизу; грудна порожнина розширюється у повздовжньому напрямку; наповнюється нижня частина легень; випинається верхня частина живота.
Внаслідок активної дії міжреберних м'язів розширюється грудна клітка; об'єм грудної порожнини збільшується у горизонтальному на прямку.
За рахунок підтягування нижніх стінок живота (скісних м'язів) утворюється опора для діафрагми; повітря частково переміщується із середньої і нижньої частин легень у верхню, що сприяє заповненню повітрям усього об'єму легень.
Крім енергетичної мовний апарат має ще дві системи: генераторну (голосові зв'язки, артикуляційний апарат) і резонаторну (порожнини, що забезпечують статику й динаміку мовлення). Розрізняють два головні типи резонаторів: верхній (головний) і нижній (грудний).
До голосу педагога висуваються особливі вимоги. Він має характеризуватися силою голосу (напруженість, інтенсивність); злетністю (здатність виділятися на фоні інших звуків, зберігати звучність у великому приміщенні); багатством тембрального забарвлення, широким діапазоном; гнучкістю (здатність легко й швидко змінюватися за висотою, силою, тривалістю звучання й тембром).
Порушення голосу вчителя може бути спричинене надмірним щоденним мовленнєвим навантаженням, невмінням користуватися голосовим апаратам, недотриманням правил гігієни голосу, вродженою слабкістю голосового апарату.
Техніка дихання вдосконалюється внаслідок тренування діафрагмально-реберного дихання, зокрема м'язів «мовленнєвого» поясу, організованого видиху. Гігієна голосу (1, 4, 8) полягає в дотриманні педагогом певних умов роботи в школі: забезпеченні режиму мовчання, часу для голосового спокою (через 3 – 4 години роботи), уникненні монотонного мовлення, використанні засобів виразності, збереженні голосу від застуди, проведенні вологого прибирання у класах, дотриманні режиму харчування тощо.
Характеризуючи критерії й показники зовнішньої техніки вчителя, Г.Переухенко визначає такі рівні розвитку голосу педагога:
низький – інтонація одноманітна;
середній – інтонація штучна;
високий – інтонація змінюється під впливом думок і почуттів;
творчий – гнучкий, приємний, інтонація відтворює ідейний зміст мовлення й почуття.