1.Діагностування рівня володіння зовнішньою технікою як засобом публічного педагогічного спілкування

Студентам пропонують виступити з розповіддю на одну й ту саму тему (наприклад, «Різдвяні свята») Завдання донести до слухачів невербальними засобами головну ідею розповіді, збудити у них певні думки v почуття Здійснюється аналіз ефективності володіння засобами мімічної та пантомімічної виразності, орієнтування у просторі спілкування, здатності до персонофікації розповіді, відповідності критеріям гідної самопрезентації учителя (див розд 2)

Визначається рівень володіння невербальними засобами спілкуван­ня (атракція, експресія), актуальність теми заняття для професійного становлення майбутнього вчителя

Обговорення роботи студентів варто доповнити обміном думками щодо їхніх спостережень за досвідом спілкування шкільних учителів, аналізом проблем, труднощів, які виникають у практиці сучасної школи Доцільним буде й обмін враженнями стосовно впливу засобів масової комунікації-на формування образу сучасного вчителя, корекції тради­ційних уявлень масової свідомості щодо його функції у суспільстві, а відтак – і зміни поглядів на імідж педагога

2. Обговорення головних теоретичних положень

На цьому занятті важливо, щоб майбутні вчителі дійшли думки, що культура зовнішнього вигляду педагога – не просто їх особиста справа, це обов'язкова професійна вимога, яка ставиться перед учителем внаслі­док специфіки його діяльності Уміння ефективно репрезентувати себе у спілкуванні з учнями, впливати на них позитивною енергетикою свого погляду, посмішки, жесту, заражати привабливістю своєї особистості – усе це свідчить про майстерність спілкування вчителя

Заразливість образу вчителя здатна полонити учнів, підкорити своє­му впливу В результаті цього зникають певні проблеми дисципліни на уроці, вдається уникнути непорозумінь і конфліктів у шкільному житті Учні хочуть спілкуватися з красивим учителем Вони не сприймають учителів занадто категоричних або безбарвних, емоційно невиразних їх втомлюють надто метушливі, дратують ті, хто постійно повчає, залишають байдужими «роботи» з холодними поглядами в нікуди і «гіпсо-блочним» (К.Станіславський) виразом обличчя.

Зовнішній вигляд педагога, його одяг, постава, очі, міміка, рухи усе має свою мову. Саме за допомогою міміки і пантоміміки вчитель транс­лює учням і своє ставлення до них, і міру захопленості предметом, який викладає, і особливості емоційного стану, самопочуття, і рівень своєї культури взагалі. Учні йдуть назустріч учителю, який розуміє їх і збуд­жує позитивні почуття, даючи можливість задовольнити свої пізна­вальні та соціогенні потреби. Міркування щодо цієї проблеми містять рекомендовані для самостійного студіювання праці (1– 8).

А. Макаренко з притаманною йому пристрастю твердив, що вчитель повинен бути привабливим (підкреслено нами. – Авт.), і на власному досвіді довів велику мудрість цього висновку. Не маючи краси природної, він володів магічною силою впливу на своїх вихованців, колишніх правопо­рушників, яких полонили його погляд, голос, постать, манера спілкування.

Техніка невербальної поведінки педагога, тобто поведінки, яка не спирається на слова або інші мовленнєві символи (за В. Лабунською), здебільшого індивідуальна й неповторна, як і сам учитель. Однак можна говорити про існування певних критеріїв оцінювання її педагогічної ефективності. Визначмо їх:

1. демонстрація учителем упевненості, внутрішньої сили – його міміка, пантоміміка, постава говорять учням про здатність керувати їхньою діяльністю, утримувати ініціативу у спілкуванні, вести за собою. Учні приймають тільки сильних учителів і визнають їхню мудру владу;

2. трансляція учителем спрямованості на діалог з учнями – зацікавлений погляд, постійний зоровий контакт з ними, щира посмішка, пластика рухів свідчать про його відкритість, визнання особистішої рівності з учнями (при збереженні статусного домінування, психоло­ гічної дистанції); учні не бояться таких учителів, бо поважають їх і тому визнають їхній авторитет;

3. естетизація вчителем середовища спілкування з учнями, привнесення до нього елементів краси й насолоди: учитель виразний у своїй поведінці, а її інструментовка – погляд, посмішка, рух, жест, розміщення у просторі – сприяє гармонізації стосунків, дає учням задоволення від спілкування з вихователем.

Критеріями гідної самопрезентації є також природність і доцільність у використанні невербальних засобів комунікації. Ці засоби мають бути не штучними, механічно запозиченими у когось, а органічними для вчи­теля, виражати його індивідуальність. Міміка й пантоміміка людини, наголошують психологи, є зовнішньою формою вияву її внутрішньої сутності, рівня вихованості.

Майбутньому педагогові важливо мати власну програму роботи над удосконаленням своєї мімічної і пантомімічної виразності.

Перша сходинка у цій програмі – дійти переконання в тому, що власний педагогічний образ необхідно творити, конструювати так, як

ми розробляємо попередньо урок, його структуру і план. Питання тех­ніки зовнішнього вигляду має стати об'єктом уваги студента. Тут не можна покладатися тільки на природний хист та інтуїцію. Потрібна цілеспрямована і систематична робота над собою, професійне пізнання особливостей власної психічної природи, її сильних і слабких сторін.

Друга сходинка у набутті досвіду гідної самопрезентації – оволодіння різними техніками. Тут складниками є: а) техніка експресії і посилен­ня емоційної привабливості (використання міміки, мікроміміки, погля­ду, рухів, дистанції тощо); б) техніка психічної саморегуляції (емоційне налаштовування на публічне спілкування, зняття психічної напруже­ності, розподіл, перенесення і зосередження уваги, самоконтроль дихан­ня, рухів тощо; в) техніка контактної взаємодії невербальними засоба­ми (накопичення згоди, визнання партнера, вираження зацікавленості в його діях, перспективах тощо).

Третя сходинка – систематичне тренування в різних умовах спілку­вання з людьми, вироблення індивідуального стилю самопрезентації, коригування помилок і пошук оптимальних моделей власного образу.

Зрозуміло, що паралельно з цим повинна відбуватися робота з фор­мування високої культури спілкування, доброзичливості, ввічливості, делікатності. Без неї набуті вміння можуть залишитися тільки техні­кою, за якою немає роботи думки і серця педагога, його щирої зацікав­леності учнями. Самопрезентація, під час якої досконала техніка поєд­нується з високою моральністю вчителя у ставленні до учнів, є запору­кою організації конструктивного діалогу з ними.