1. Діагностування ціннісних орієнтацій педагога у професійному спілкуванні

Тест «Чи готовий учитель до діалогу з учнями?» Перший етап: обираємо позицію

Із двох висловлювань («а» і «б») у межах кожного пункту виберіть ті, які ви поділяєте.

Моє педагогічне кредо

1.

1. Дитина – така сама людина, як і я. Я поважаю її права і зважаю на її життєві потреби;

2. У дитини немає ніякого життєвого досвіду. Я повинен(на) навчити її життя, допомогти сформувати правильні цінності.

2.

1. Я бачу недоліки своїх учнів і роблю все, щоб вони стали кращими;

2. Приймаю дитину такою, якою вона є з усіма її індивідуальними особливостями, і відповідно до цього вибудовую стосунки з нею.

3.

1. Як учитель я допомагаю дитині в самостійному оволодінні знаннями й навичками, у формуванні її світогляду;

2. Моє завдання – передати дітям знання і домогтися їх ґрунтовного засвоєння

4.

1. Я вважаю, що дитина спочатку повинна засвоїти те, що напрацьовано наукою, а потім висловлювати свої погляди,

2. На своїх уроках я заохочую думки і погляди своїх учнів, навіть якщо вони мають розбіжності із загальноприйнятими

5

1. Повагу учнів я можу завоювати своїми діями і вчинками,

2. Вважаю, що учні зобов'язані поважати будь-кого з учителів

Педагогічне спілкування

6

1. Я дуже швидко розумію, наскільки добре учень знає матеріал Немає сенсу слухати його до кінця,

2. Прагну слухати учня не перебиваючи У разі утруднень можу поста­вити навідне запитання

7

1. Вважаю своїм обов'язком робити зауваження тим, хто не вміє правильно поводитися на уроці Якщо це не дає результату, звертаюся по допомогу до батьків,

2. Коли учні заважають мені проводити урок, я не намагаюся всіх пере кричати Тримаю паузу і думаю, як їх залучити до роботи

8

1. Мені цікаві думки інших педагогів про мій клас Я уважно вислухо­ вую навіть безсторонні міркування,

2. Я знаю, що деякі педагоги говорять лише про негативні сторони мого класу Мені неприємно це чути

9

1. Часом учні доводять мене до краю і я не можу стримати себе від вияву негативних емоцій,

2. Якщо на уроці виникає конфліктна ситуація, я не стараюся брати гору, не пориваюся принизити учня Пропоную йому розібратися після уроку

10

1. Я помічаю, що іноді повертаюся додому в пригніченому стані. Бачу, що домашнім це не до вподоби Прагну працювати над собою,

2. Мої домашні нерідко не розуміють, яка важка у мене робота і дома я знову змушена всім керувати

Другий етап: підраховуємо бали

Прочитавши обидва висловлювання («а» і «б»), поставте хрестик у накресленому вами бланку відповідей коло тієї з них, яка вам більше імпонує і, за вашим внутрішнім переконанням, вказує правильний на­прям дій учителя Порівнявши кількість хрестиків у кожному рядку, визначте для себе, до якої з тенденцій педагогічної взаємодії з дітьми ви внутрішньо тяжієте більше

Бланк для обробки результатів

Припустімо, ви поставили найбільшу кількість хрестиків і набрали найбільше число балів у графі «тенденція до рівноправного спів­робітництва». Про що це говорить? Про те, що ви, без сумніву, здатні до побудови рівноправних взаємин з дітьми, визнаєте їхнє право на само­стійність, поважаєте їхнє почуття власної гідності, схильні до аналізу власної професійної діяльності, прагнете до єдності своїх поглядів і дій. Отже, можете працювати з дітьми у режимі діалогових стосунків.

Інший варіант: ви обрали судження, які свідчать про тенденцію до авторитарної взаємодії. Це означає, що ви будуєте відносини з дітьми переважно з позиції «вчитель завжди має рацію» і не схильні довіряти учням, давати їм можливість виявляти самостійність. Ви завжди певні своєї правоти і не припускаєте заперечень та інших думок, у вас не виникає необхідності аналізувати свою діяльність. У разі помилок та невдач ви схильні перекладати провину на дітей та їхніх батьків.

Зрозуміло, ми розглянули крайні педагогічні позиції. Вони не зав­жди виявляються в «чистому» вигляді. Нерідко вчитель залежно від ситуації використовує різні методи. Проте важливо зрозуміти, які ваші головні пріоритети.

(Див.: Фролова Т. Самодіагностика: чи готовий учитель до діалогу з учнями // Директор школи. Україна. - 2002. - № 4. - С. 28-31)