Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Zakpita travma jivota

.pdf
Скачиваний:
18
Добавлен:
07.11.2022
Размер:
18 Мб
Скачать
☆

чань при таких пошкодженнях сягають 10-30% [А.Х. Давлетин и соавт., 1997; А.С. Новиков и соавт., 1998]. Основна причина діагностичних помилок - це відмова від детальної ревізії гематом в проекції ДПК заочеревинного простору [Ш.К. Уракчеев, 1998; А.Б. Молитвословов и соавт., 2000]. Саме гематому Ш.К. Уракчеев [1998] вважає одною із найбільш насторожуючих ознак можливого пошкодження ДПК. Коли операцію виконують невдовзі після травми, в гематомі ще немає ознак порушення цілості кишки (забарвлення жовчею чи кишковим вмістом). Це начебто дає підставу не розкривати гематому, не проводити мобілізацію Д П К за Кохером, висхідної та/або нисхідної кишки для ревізії і заочеревинних відділів. Як наслідок діагностичної помилки - заочеревинна флегмона з т я ж к и м и наслідками. Інколи діагноз не встановлюють навіть після двох лапаротомій і розпізнається пошкодження ДПК після утворення дуоденальної нориці (1) чи навіть на автопсії (2) (із 16 спостережень) [ В Я Девятов, 1985].

Втручання інколи виконують в ж е при ознаках заочеревинної флегмо-

ни або перитоніту [А.С. Н о в и к о в и соавт., 1998].

Лікування травмованих з найменшою підозрою на пошкодження шлунка або ДПК тільки хірургічне, причому втручання повинно бути терміновим.

В умовах ендотрахеального з міорелаксантами наркозу виконують верхньосерединну (і на 4 - 5 см н и ж ч е пупка) лапаротомію. Про внутрішньочеревне пошкодження порожнистого органа з достовірністю можна судити вже після розрізу а п о н е в р о з а - о ч е р е в и н а як парус піднята ("парусить"), а

коли її розрізають, то із ч е р е в н о ї п о р о ж н и н и з ш у м о м виходить газ (симптом

паруса Дубко).

Після лапаротомії з ' я с о в у ю т ь характер ексудату і незалежно від його кількості терміново п р о в о д я т ь попередню ревізію. Виявлений дефект в порожнистому органі т и м ч а с о в о п р и к р и в а ю т ь серветкою і електровідсмоктувачем евакуюють ексудат. М е т о д и ч н о поетапно і ретельно проводять ревізію шлунка і всього к и ш е ч н и к а , в к л ю ч н о до прямої кишки. Кожну гематому кишки, особливо в ділянці брижі, р о з к р и в а ю т ь і ревізують, щоб не пропустити проникаючий дефект. У п о д а л ь ш о м у план втручання корегується в залежності від локалізації і х а р а к т е р у п о ш к о д ж е н н я .

Коли ж дефект у тонкій кишці в и я в и т и н е м о ж л и в о (в пізні терміни петлі кишки спаяні м і ж с о б о ю і прикриті н а ш а р у в а н н я м фібрину), Г.А. Б а и р о в и соавт. [1982] у ч е р е в н у п о р о ж н и н у н а л и в а л и 0,25% р о з ч и н новокаїну з антибіотиками і о б е р е ж н о п а л ь ц я м и м а с а ж у в а л и петлі кишечника . Міхурці газу, що з'являлись, с в і д ч и л и п р о місце перфорації. В п о р о ж н и с т и й орган автори вводили також м е т и л е н о в у с и н ь к у і слідкували за її появою .

При р о з р и в і ш л у н к а

р в а н і а б о р о з ч а в л е н і краї р а н и висікають І де-

фект зашивають

о к р е м и м и

ш о в к о в и м и ( к а п р о н о в и м и ) д в о р я д н и м и ш в а м и

в поперечному

н а п р я м к у . М о ж л и в и й відрив

шлунка від ДПК . Він

виникає,

як правило, м і ж в о р о т а р е м і ц и р к у л я р н и м и

м ' я з о в и м и в о л о к н а м и

ДПК, що

патогенетично з у м о в л е н о с л а б к і с т ю п о з д о в ж н и х в о л о к о н і в и р а ж е н и м прошарком с п о л у ч н о ї т к а н и н и у цій зоні [И.Ю. Б а є в а и соавт., 2005]. П р и такому пошкодженні н а к л а д а ю т ь г а с т р о д у о д е н а л ь н и й а н а с т о м о з "кінець-у- кінець"

321

або виконують дистальну резекцію шлунка за однією із модифікацій методики БільротІІ.

При відриві шлунка від стравоходу, останній може скоротитися у середостіння, тому його знаходять між ніжками діафрагми, мобілізують і накладають езофагогастроанастомоз або (при значному пошкодженні) виконують проксимальну резекцію шлунка.

Якщо внутрішньоочеревинний розрив ДПК, то краї розриву економно висікають і зашивають у поперечному напрямку дворядними вузловими швами (бажано атравматичною голкою 4/0), і їх прикривають сальником.

Найбільш скрутна, інколи драматична, ситуація виникає при пошкодженні позаочеревинного відділу ДПК, У таких пацієнтів навіть інтраопераційна діагностика досить складна. Оскільки помилки були не тільки раніше - пошкодження ДПК не були розпізнані у 17% травмованих [М.М. Абакумов и соавт., 1989], а зустрічаються і тепер [Н.В. Комаров и соавт., 2004], тому ця проблема залишається актуальною.

О.В. Мазуренко [1995] виділяє непрямі і прямі ознаки пошкодження, зокрема розриву заочеревинного відділу ДПК: непрямі ознаки - забій і гематома стінки кишки, заочеревинна гематома в правій боковій ділянці черевної порожнини (у 57,2% хворих); пряма ознака - витікання за межі кишки контрастної водорозчинної рідини, введеної інтраопераційно через назогастродуоденальний зонд.

Г. Мондор [1937] приводить слова Г і б е " Д у ж е тяжко розпізнати задні розриви ДПК, але про них попереджають хірурга кров, ж о в ч і гази, що утво-

рюють підочеревинну гематому, зелені плями, емфізему". Такі ознаки пошкодження ДПК ще називають тріадою Лаффіте. Г. Мондор нагадує, що хірург повинен пам'ятати закон Вінівартера: "Якщо після тяжкої контузії живота ви не

знаходите в черевній порожнині кишечної рідини і газів і в той же час констатуєте ретроперитонеальне накопичення крові, жовчі або газів, то будьте впевнені - пошкоджена дванадцятипала кишка" (с. 406). У черевній порожнині також можуть бути інші ознаки пошкодження заочеревинного відділу ДПК: жовтувато-брудний ексудат, студенистий набряк, просочування жовтозеленою рідиною і кров'ю тканин навколо ДПК, гепатодуоденальної зв'язки, кореня брижі тонкої та ободової кишок [П.А. Иванов и соавт., 2003]. Тому обов'язково необхідно розкрити сальникову сумку для ретельної ревізії ПЗ.

Операційна діагностика може бути повноцінною лише при детальному вивченні заочеревинного відділу, особливо задньоїстінки, ДПК і простору навколо. З цією метою мобілізують ДПК за Кохером [Ш.К. Уракчеев, 1998; В.Г. Цуман и соавт., 2002; А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]. Але типова мобілізація ДПК за Кохером все ж таки не забезпечує повноцінної ревізії всіх її відділів та великих судин заочеревинного простору з метою гемостазу при їх пошкодженні [М.М. Абакумов и соавт., 1989; П.А. Иванов и соавт., 2004].

Тому при необхідності більш доцільно мобілізувати ДПК за КохеромКлермоном. Обережно, щоб не пошкодити магістральні судини/очеревину розрізають справа від кишки, але не поруч, а відступивши на 2,5 - 3 см, щоб була змога її листком прикрити шви. Це дає можливість перемістити кишку

322

разом з голівкою ПЗ медіально і догори, завдяки чому стають доступними вся задня частина ДПК, ретродуоденальний відділ холедоха, частково ворітна вена, нижня порожниста вена та ворота правої нирки. Слід пам'ятати, що після мобілізації Д П К у такому об'ємі може порушитися її моторна і евакуаторна функція (атонія, дуоденостаз), тому мобілізацію потрібно проводити за показаннями. При необхідності (гематома і дефект у висхідній частині, тобто четвертому відділі ДПК) проводять мобілізацію за Стронгом, розрізуючи зв'язку Трейтца. Коли гематома дуже поширена, для більш повної ревізії мобілізацію виконують за H.A.F. Dudley і C.V.Thomas [1966]: після мобілізації ДПК за Кохером відділяють печінковий вигин з частиною висхідної і поперечно-ободової кишки, які разом з великим сальником відводять вниз вліво [М.М. Абакумов и соавт., 1989; А.Б. Молитвословов и соавт., 2000; П.А. Иванов и соавт., 2003]. Подібний об'єм мобілізації називають також за Cattell-Braasch.

Він дає можливість широко відкрити великі заочеревинні судини, взяти їх на турнікети при пораненні і тимчасово зупинити кровотечу, після чого провести детальну ревізію ДПК, ПЗ, холедоха.

І навіть за таких умов, особливо при наявності інтрамуральної гематоми, можливий непомічений невеликий розрив кишки.

Тому щоб не пропустити дефект у стінці кишки, проводять наступні інтраопераційні методики дослідження:

а) через зонд у ДПК, перетискаючи її просвіт біля воротаря і дистальніше зв'язки Трейтца, уводять під тиском 150-200 мл рідини з метиленовим синім [БД . Комаров и соавт., 1986; А.П. Підопригора і співавт., 2002]: якщо ця рідина не попадає за межі кишки - вона не пошкоджена, коли ж заочеревинний простір забарвлюється - цілість ДПК порушена;

б) аналогічно в кишку вводять водорозчинну рентгеноконтрастну речовину (але не барія сульфат) і проводять рентгенографію [А.П. Підопригора і співавт., 2002];

в) роздувають Д П К газом; г) виконують фіброезофагогастродуоденоскопію (роздувають кишку,

оглядаючи слизову).

Л и ш е після такої ретельної ревізії зникнуть сумніви, бо девіз ревізії

- сумніватися, доки достовірно не з'ясовано, чи цілий орган.

Лікування потерпілих з пошкодженням ДПК незалежно від терміну з моменту травми - тільки хірургічне [Ш.К. Уракчеев, 1998].

При виявленні розриву ДПК необхідно вирішити три основні задачі:

I.Ліквідувати дефект (герметично і без натягу його зашити або виконати інше втручання);

II. Налагодити і постійно проводити декомпресію ДПК чи повністю виключити її із пасажу шлункового вмісту;

III.Адекватно дренувати позаочеревинну клітковину.

Тип втручання повинен бути вибраний індивідуально в залежності від загального стану потерпілого; терміну з моменту травми; виду пошкодження (ізольоване, поєднане); розмірів дефекту ДПК та його локалізації.

Запропоновано алгоритм надання допомоги при травмі (рис. 35).

323

Види пошкодження дванадцятипалої кишки і характер втручань

ІА Гематома (субсерозна, внутрішньом'язева або інтрамуральна, підслизова) в стінці кишки. Маленьку субсерозну гематому можна не розкривати. При невеликій, а т и м більше при значних розмірах інтрамуральної гематоми - ревізія обов'язкова для виключення розриву, що проникає в просвіт кишки [В.Г. Цуман и соавт., 2002]. Крім того, інтрамуральна або підслизова гематома може визвати високу кишкову непрохідність чи некроз стінки кишки [ E.De Bree et аі.,1998]. Тому, як пропонують [А.Б. Молитвословов и соавт., 2000] очеревину доцільно розрізати рядом з гематомою, кров евакуювати і накладати шви на м'язовий шар чи і на слизову,якщо вона розірвана/Деяких травмованих з виявленою за допомогою УЗД чи КТ інтрамуральною гематомою ДПК успішно лікують консервативно [E.Yutan et al., 2000].

Б. Невеликий розрив стінки ДПК. Краї рани економно висікають і дефект зашивають у поперечному напрямку окремими швами (бажано атравматичною голкою 4/0,5/0 або ш о в н и м матеріалом на основі полігліколевої кислоти - vicryl, dexon, polisorb) дворядно, скрупульозно адаптуючи слизову оболонку. Це основний вид втручання при розриві ДПК. Вважається доцільним шви ДПК перитонізувати вільним клаптем очеревини шириною 2 см чи великим сальником на ніжці (оментодуоденопексія) [В.П. Сенько и соавт., 1989; КХ.Табатадзе и соавт., 1989; Ш.К. Уракчеев, 1998; А.Б. Молитвословов и соавт., 2000]. При ізольованому розриві Д П К зашивання дефекту двохрядними швами буде більш успішним, коли, по-перше, оперують у ранній після травми термін; подруге, якщо з в а ж а ю ч и на реальну небезпеку дуоденостазу і травматичного панкреатиту з метою декомпресії проводять інтубацію кишки [В.П. Сенько и соавт., 1989; Н.В, К о м а р о в и соавт., 2004].

Дуже в а ж л и в и й фактор при виборі методики операції - термін часу з моменту травми: до б годин після пошкодження - зашивання рани, при більш пізньому зверненні - операція «виключення» ДПК [П.А. Иванов и соавт., 2003].

Для профілактики неспроможності швів проводиться декомпресія ДПК трансназально введеним зондом. І.Р. Трутяк та співавт. [2006] вважають, що при розривах Д П К lll-iv ступеня чи І-ІІ ступеня пізніше 12 годин після травми з метою попередження неспроможності швів необхідне «виключення» ДПК з накладенням гастроентероанастомозу. При наявності заочеревинної флегмони доцільна ще й холецистостомія та еюностомія.

І все ж таки неспроможність швів - реальна загроза, причому повторне зашивання дефекту Д П К тим більше приречене на невдачу, про що свідчать приклади [К.В. Асташкина и соавт., 1986].

Згідно даних І.Р. Трутяка та співавт., [2006] неспроможність швів ДПК виникла у 35,7% з летальністю 21,4%.

Саме тому обов'язково необхідне адекватне широке в поперекову ділянку дренування місця пошкодження.

Досвід, зокрема Київського науково-практичного об'єднання швидкої медичної допомоги і медицини катастроф [Н.И. Тутченко и соавт., 1995] свід-

325

чить, що при виборі методики оперативного в т р у ч а н н я обов'язково необхідно зважувати на наявність поєднаної травми . Так, у потерпілих з розривом ДПК і легкій ЧМТ на дефект стінки к и ш к и накладають прецизійно шов атравматичною голкою. Після операції назначають б л о к а т о р и Н2-рецепторів гістаміну, а при пошкодженні нисхідної ч а с т и н и Д П К - інгібітори протеаз з метою профілактики посттравматичного панкреатиту.

При розриві Д П К і тяжкій Ч М Т дефект з а ш и в а ю т ь дворядним швом. Якщо розірвана верхня і нисхідна частина Д П К і в и н и к абсцес, то проводять резекцію шлунка за Ру, стовбурову ваготомію, холецистектомію, дивертикулізацію ДПК. Протягом 5-6 діб постійно в и д а л я ю т ь ш л у н к о в и й вміст.

В. Стінка кишки розчавлена. Цю ділянку, я к щ о м о ж л и в о технічно, висікають і дефект зашивають у п о п е р е ч н о м у напрямку . Лінію швів укріплюють листком очеревини (його зберігають на кишці при мобілізації за Кохером) і підшивають великий сальник. Я к щ о в и н и к а є значна деформація і звуження кишки внаслідок ліквідації дефекту, то д л я п о п е р е д ж е н н я непрохідності і з метою декомпресії накладають гастроентероанастомоз. Адекватно дренують заочеревинну клітковину.

Г. Дефект стінки Д П К

великих розмірів. К о л и

його зашити неможли-

во, то доцільно застосувати

пластичну операцію - закрити дефект тонкою

кишкою за Е.М. Б о р о в и м (рис. 36) у двох варіантах:

1) розрив прикривають

петлею тонкої кишки, я к у підшивають навколо як "латку"; 2) таку петлю розсікають уздовж і накладають дуоденоеюнальний анастомоз з міжкишковимта гастроентероанастомоз.

Для доопераційної діагностики розривуДПК, о с о б л и в о у тяжко травмованих, коли втручання надто ризиковане (травматична церебральна кома), у неї вводять зонд з двома балонами, які роздувають повітрям: один - в ділянці зв'язки Трейца, другий - зразу за воротарем. В зонд уводять рентгенконтрасну речовину, яка через отвори у ньому в и п о в н ю є кишку і, при наявності дефекту, витікає за її межі, що видно на рентгенограмах [А.П. Підопригора і співавт., 2002].

Д. Розчавлення ділянки ДПК м а й ж е або ц и р к у л я р н о поза зоною великого дуоденального сосочка. Виконують циркулярну резекцію кишки і накладають дуоденодуоденоанастомоз "кінець-у-кінець". Коли ж із-за натягу кінці кишки зшити неможливо, то їх доцільно зашити наглухо і накласти гастрочи дуоденоентероанастомоз з брауновським [А.А. Бочаров, 1967; Б.Д. Комаров и соавт., 1986; И.М. Мороз и соавт., 1988; А.В. Сідий і співавт., 2004].

Труднощі виникають особливо при великому розриві заочеревинного відділу ДПК, ускладненому заочеревинною флегмоною та перитонітом. Лікування при такому пошкодженні і ускладненнях надзвичайно складне.

Оптимальний варіант втручання і єдиний вихід у такій ситуації, як це переконливо доведено [В.И. Перцов и соавт., 2004] - циркулярна резекція ДПК, гастроентеростомія спереду товстої кишки з м і ж к и ш к о в и м анастомозом, холецистостомія. Але і такий об'єм втручання, як повідомляє автор, не гарантує від неспроможності швів кукси Д П К (що й трапилося). Щ о б врятувати молоду (35 р.) оперовану жінку потрібні були справді героїчні зусилля: ма-

326

сивна інфузійно - трансфузійна, інтрата екстракорпоральна детоксикаційна терапія і т р и п р о г р а м о в а н і санаційні лапаростомїї. Через два роки виконана р е к о н с т р у к т и в н а о п е р а ц і я - р е з е к ц і я гастроентероанастомозу з браунівським с п і в у с т я м , х о л е ц и с т е к т о м і я , дyoдeнoeюнoaнacтoмoзякiнeцb-y-кiнeцb,,.

Рис. 36 Пластичне заміщення дефекту дванадцятипалої

кишки за ЕМ Боровим, 1972 (за АЕ. Романенко, 1978; 1985)

а,б - д е ф е к т с т і н к и д в а н а д ц я т и п а л о ї кишки; в - кукса ДПК вшита в просвіт т о н к о ї к и ш к и ; м і ж к и ш к о в и й анастомоз за Брауном; холецистостома;

г - д у о д е н о е ю н а л ь н и й т а м і ж к и ш к о в и й анастомози; гастроєюноанастомоз; холецистостома.

Р е з е к ц і я Д П К п р и з н а ч н о м у пошкодженні, якщо вона технічно мож-

лива, н а в і т ь в у м о в а х

гнійної інфекції в тканинах заочеревинного простору

з а у м о в а д е к в а т н о г о

й о г о д р е н у в а н н я , я к обґрунтовано стверджується [ П А

И в а н о в и соавт., 2004], є д о с и т ь надійним втручанням і повинно застосовуватися б і л ь ш ш и р о к о . Д л я п р о ф і л а к т и к и неспроможності швів та панкреатиту з метою м е д и к а м е н т о з н о ю п р и г н і ч е н н я дуоденальної та панкреатичної секреції, о с о б л и в о і в п е р ш у ч е р г у п р и множиному пошкодженні з травмою ПЗ, автори в в а ж а ю т ь н е о б х і д н и м о б о в ' я з к о в о використовувати з перших годин після о п е р а ц і ї (а ще л і п ш е в ж е на операційному столі) октреотид внутріш-

327

ньовенно добовою дозою 0,0006 - 0,0009 г протягом п'яти діб постійно черев інфузомат.

Е. Значне пошкодження верхньої горизонтальної частини ДПК. Виму-

шено проводять резекцію шлунка за одною із модифікацій методу Більрот-И. Якщо дуоденальну куксу надійно зашити неможливо, то в неї вводять товсту трубку, навколо якої зшивають кишку. Зону пошкодження ізолюють сальником від ДПК до черевної стінки та тампонами, кінці яких з трубкою виводять у правому підреберї на черевну стінку через досить широку контрапертуру (формують дуоденостому).

Травні соки для утилізації збирають і вводять ендогастрально. Дуоденальна нориця з часом закривається, як правило, самостійно.

Є. Велике пошкодження панкреатодуодёнальноУ зони. Це - виключно

рідкісне пошкодження, при якому операція вибору, як безальтернативна "операція відчаю" але життєво необхідна, може бути лише панкреатодуоденальна резекція.

Показання для панкреатодуоденальної резекції [А.Б. Молитвословов и соавт., 2000]:

а) розтрощення ДПК і голівки ПЗ; б) відрив сосочка від стінки ДПК;

в) деваскуляризація ДПК внаслідок відриву її від голівки ПЗ; г) поєднане пошкодження ДПК, термінального відділу холедоха і про-

токи | 3 ; д) профузна кровотеча із інтрапанкреатичного сегменту ворітної

вени.

II. Після травми і оперативного втручання на Д П К неминуче настає дуо-

деностаз і надто великий ризик неспроможності швів. Тому абсолютно показана декомпресія кишки. Для цього, по-перше, розсікають зв'язку Трейтца

і опускають дуоденоеюнальний вигин (операція Стронга); по-друге, у ДПК трансназально проводять "постійний" зонд. З метою запобігання гіпертензії в біліарних і вірсунговому протоках та панкреатиту і зменшення кількості дуоденального вмісту, доцільна холецистостомія чи холедохостомія [П.А. Иванов и соавт., 2003; Н.В. Комаров и соавт., 2004].

Все це, нажаль, не може гарантувати від неспроможності швів і утворення дуоденальної нориці та флегмони заочеревинного простору. Дослідженнями НДІ швидкої допомоги ім. М.В. Скліфосовського [М.М. Абакумов и соавт., 1989] доведено, що при значних розривах у стінці ДПК внаслідок контузії та флегмони навколишніх тканин виникають незворотні порушення мікроциркуляції. Саме це негативно впливає на процес заживления рани. Тому ДПК необхідно широко мобілізувати, оскільки навіть незначний натяг швів може привести до їх неспроможності.

Розвитку неспроможності швів ДПК сприяють наступні фактори [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]:

-панкреатодуоденальна травма;

-розмір дефекту більше 50% довжини окружності ДПК;

-локалізація дефекту в нисхідній частині ДПК;

328

-наявність заочеревинної флегмони або перитоніту;

-некроз країв рани стінки ДПК;

-великий термін (більше 6 годин) від моменту травми.

Тому при в е л и к о м у ризику розходження швів показане виключення дуоденального пасажу. Деякі автори [Б.Д. Комаров и соавт., 1986; М.М. Абакумов и соавт., 1989] наполягають на виключенні із пасажу ДПК при будь-якому пошкодженні її заочеревинного відділу (кишку після зашивання рани перерізають нижче воротаря, обидві кукси зашивають, накладають гастроеюноанастомоз чи інші варіанти).

Для в и к л ю ч е н н я дуоденального пасажу запропонована [C.Berne et al., 1972] так звана "дивертикулізація" Д П К (цит. за О.С. Кочневим, 1984). Другий варіант"дивертикулізацГГописано на ст. . Досить складна і довготривала методика (зашивання р о з р и в у ДПК, резекція антрального відділу шлунка, стовбурова ваготомія, холецистостомія, кінцева дуоденостомія назовні) спрощувалася, удосконалювалася і тепер називається "проста" дивертикулізація. Суть її у зашиванні дефекту ДПК, прошиванні антрального відділу шлунка від малої до великої к р и в и з н и апаратом УО або УКЛ з перитонізацією окремими серозно-м'язовими ш в а м и і накладанні (проксимальніше) гастроентероанастомоза. У Д П К д л я декомпресії трансназально через анастомоз уводять "постійний" зонд. Все це н а п р а в л е н е на профілактику неспроможності швів стінки ДПК. У ж е ч е р е з т р и тижні у 9 4 % оперованих відбувається реканалізіція і гастродуоденальний п а с а ж їжі відновлюється. За цей час при адекватному дренуванні ретродуоденального простору розрив кишки заживає. Ульцеро- генни-й ризик гастроентероанастомозу невеликий (3%), тому від стовбурової ваготомії, яка спочатку п р и цій методиці була обов'язковою, згодом відмовились.

Також в и к о р и с т о в у ю т ь [А.Б. Молитвословов

и соавт., 2004] наступні

варіанти в и к л ю ч е н н я Д П К із пасажу.

 

1. Тимчасове в и к л ю ч е н н я . На рівні воротаря

накладають туго лігатуру

хромованим кетгутом № б щ о б перекрити просвіт і вихід із шлунка; окремими швами перитонізують з о н у лігатури; накладають гастроентероанастомоз. Через 3-4 тижні кетгутова нитка розсмок-тується і дуоденальний пасаж відновлюється.

2. Постійне виключення.

а) ш л у н о к у а н т р а л ь н о м у відділі прошивають апаратом УКЛ-60 і шви перитонізують (цей варіант деякі автори вважають тимчасовим виключенням ДПК);

б) перерізають в о р о т а р і накладають гастроентероанастомоз кінець- у-бік;

в) резекція а н т р а л ь н о г о відділу шлунка з гастроентероанастомозом. П р и н е с п р о м о ж н о с т і швів Д П К у післяопераційному періоді неминуче

розвивається з а о ч е р е в и н н а флегмона. Д л я

врятування життя таких пацієн-

тів крім повторного з а ш и в а н н я рани (що

часто неефективно) обов'язково

необхідне в и к л ю ч е н н я Д П К із пасажу прошиванням воротаря і накладанням гастроентероанастомозу [ А Л . М и х а й л о в и соавт., 2005] чи резекцією шлунка

329

{М.Г. Урман и соавт., 2005]. Якщо ж виникає повторна неспроможність швів у ж е при виключеній Д П К і ще одне зашивання дефекту явно безперспективно або тяжка травма головки ПЗ і періампулярних структур, вимушено виконують панкреатодуоденальну резекцію [М.Г. Урман и соавт., 2005].

Оптимальним варіантом оперативного втручання при розриві ДПК, як вважають В.Г. Цуман и соавт. [2002] - це зашивання рани дворядними швами декомпресія шлунка, Д П К і д р е н у в а н н я заочеревинного простору в поперековій ділянці. Я к щ о діагностика пошкодження ДПК запізніла, то необхідна ще й розвантажувальна операція (гастроентероанастомоз чи навіть повне в и к л ю ч е н н я шлунка).

Д л я з а ж и в л е н и я р о з р и в у Д П К в а ж л и в о організувати ентеральне череззондове харчування (інтраопераційно провести назоєюнальний зонд чи виконати єюностому за Вітцелем).

III. Навіть з р о б и в ш и все це, н е м о ж л и в о очікувати успіх без надійного дренування інфікованого заочеревинного простору. Дуже важливо, що флегмона заочеревинного простору м о ж е прогресувати як при неспроможних швах, так і при з а ж и в ш і й рані Д П К [П.А. Иванов и соавт., 2003]. Тому ретродуоденальну ділянку дренують декількома поліхлорвініловими чи силіконовими трубками о б о в ' я з к о в о з ш и р о к и м и гумовими смужками. Дренаж виводять через розріз д о в ж и н о ю до 4 - 5 см м'яких тканин у правій поперековій ділянці. Дренують т а к о ж ч е р е в н у п о р о ж н и н у в підребер'ях і правій здухвинній ділянці. Д л я ліпшого відтоку із заочеревинного простору оперованому бажано лежати л и ш е на спині і на правому боці.

В післяопераційному періоді головним і досить складним завданням залишається профілактика неспроможності швів ДПК. Окрім дивертикулізації Д П К і її декомпресії з успіхом застосовують медикаментозне пригнічення зовнішньої секреції травних залоз, зокрема панкреатодуоденального комплексу октреотидом 0,9-1,2 мг на добу протягом 5-7 днів [П.А. Иванов и соавт., 2003]. О п т и м а л ь н и м варіантом оперативного втручання при розриві ДПК, як в в а ж а ю т ь В.Г. Цуман и соавт. [2002] - це з а ш и в а н н я рани дворядними швами, декомпресія шлунка, Д П К і дренування заочеревинного простору в поперековій ділянці. Я к щ о діагностика пошкодження Д П К запізніла, то необхідна ще й розвантажувальна операція (гастроентероанастомоз чи навіть повне в и к л ю ч е н н я шлунка).

Після операції досить часті -у 61,9% [П.А. Иванов и соавт., 2003]- тяжкі ускладнення: місцеві (неспроможність швів, флегмона заочеревинного простору, дуоденальна нориця, непрохідність ж о в ч н о ї протоки, звуження ДПК та інші); перифокальні (гострий панкреатит, перитоніт); загальні (пневмонія, серцево-судинна та печінково-ниркова недостатність, сепсис та інші). Найбільш частим, як в в а ж а ю т ь [A.X. Давлетшин и соавт., 1997; А.Б. Молитвословов и соавт., 2000], є неспроможність швів дуоденальної рани з виникненням перитоніту і у т в о р е н н я м дуоденальної нориці.

Результати лікування

хворих з пошкодженням Д П К набагато зале-

ж а т ь від фактору часу, я к и й

минув від травми до оперативного втручання.

Цей фактор нерідко має вирішальне, навіть життєво визначальне значення.

330

:

Соседние файлы в предмете Хирургия