Zakpita travma jivota
.pdf
|
|
|
Методики |
|
застосування |
|
озону |
|
|
|
|
|||||||
Інтраопераційна |
санація |
ч е р е в н о ї |
п о р о ж н и н и |
з |
метою: |
|
|
|||||||||||
а) |
ліквідації д ж е р е л а п е р и т о н і т у ; 6) д е к о м п р е с і ї т о н к о ї кишки; в) п р о - |
|||||||||||||||||
мивання |
ч е р е в н о ї п о р о ж н и н |
п р о т я г о м ЗО хв о з о н о в и м |
р о з ч и н о м |
(5 - 10 л) з |
||||||||||||||
концентрацією о з о н у 4 - 6 мг/л. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
О з о н о в и й ф і з і о л о г і ч н и й р о з ч и н |
п р и перитоніті, у т о м у числі |
і п і с л я за- |
||||||||||||||||
критої т р а в м и ж и в о т а , з а с т о с о в у ю т ь як в т е р а п е в т и ч н і й |
к о н ц е н т р а ц і ї (1,5 |
мг/ |
||||||||||||||||
я), так і б а к т е р и ц и д н о ю ( 8 - 1 0 мг/л) |
к о н ц е н т р а ц і є ю [А.С. С н и г о р е н к о и соавт., |
|||||||||||||||||
2005], |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
С а н а ц і я |
ч е р е в н о ї |
п о р о ж н и н |
в |
післяопераційному |
періоді п р о в о д и т ь с я |
|||||||||||||
протягом 7 2 г о д и н . П е р ш и й с е а н с - |
ч е р е з 4 - 6 |
годин |
п і с л я о п е р а ц і ї п р о т я г о м |
|||||||||||||||
20 хв, для ч о г о |
в и к о р и с т о в у ю т ь до |
1 0 0 0 |
мл |
т е п л о г о |
о з о н о в а н о г о |
р о з ч и н у з |
||||||||||||
концентрацією |
о з о н у 1 - 2 |
мг/л. П і с л я |
ц ь о г о |
н а |
п р о т я з і |
3 - 5 г о д и н ч е р е з д р е - |
||||||||||||
нажі в в е р х н ю |
п о л о в и н у |
ч е р е в н о ї п о р о ж н и н и |
в в о д я т ь |
|
к р о п е л ь н о о з о н о в и й |
|||||||||||||
фізіологічний р о з ч и н , д о д а ю ч и |
на |
кожні |
1 0 0 0 мл |
5,6 г л а к т а т у натрію, 0,26 г |
||||||||||||||
хлориду |
кальцію, 0,15 г |
х л о р и д у |
магнію . Ц и к л и |
л і к у в а н н я п о в т о р ю ю т ь д в а |
||||||||||||||
рази ч е р е з 4 - 6 г о д и н , п о т і м - |
ч е р е з |
1 0 - 1 2 |
годин, у с ь о г о 8 - 1 0 с е а н с і в |
п і с л я о п е - |
||||||||||||||
раційного лаважу . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Внутрішньовенно |
п р о т я г о м |
5 0 - 6 0 |
хв |
п р о в о д я т ь |
інфузії 10-12 |
днів. |
|
|||||||||||
Аутогемоозонотерапію |
в и к о н у ю т ь |
т а к о ж щ о д е н н о |
( в с ь о г о |
5 - 1 0 |
се - |
|||||||||||||
ансів). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Крім т о г о з а с т о с о в у ю т ь с я |
[А.С. С н и г о р е н к о и соавт., 2005] інші методи - |
|||||||||||||||||
ки: і н т р а п о р т а л ь н е |
в в е д е н н я в |
к р у г л у зв'язку |
печінки, |
р е к т а л ь н і |
інсуфляції |
|||||||||||||
озону, р е ф л е к т о р н а |
о з о н о п у н к т у р а . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Д о в е д е н а і п а т о г е н е т и ч н о о б г р у н т о в а н а [А.А. Глухов и соавт., 2004] п р и - с т і н к о в о - п о р о ж н и с т а с а н а ц і я к и ш е ч н и к а , т о б т о і н т е с т и н а л ь н а д е т о к с и к а ц і я
внаслідок |
п р я м о г о о к и с л е н н я т о к с и н і в |
0 , 9 % о з о н о в а н и м р о з ч и н о м х л о р и д у |
|
натрію. В |
з а л е ж н о с т і від в и р а ж е н о с т і |
с и н д р о м у |
е н т е р а л ь н о ї н е д о с т а т н о с т і |
підбирається к о н ц е н т р а ц і я о з о н у , о б ' є м р о з ч и н у , |
щ о в в о д я т ь е н т е р а л ь н о т а |
||
кратність п р о ц е д у р . Так, А.А. Г л у х о в и соавт . [2004] о з о н о в а н и й ф і з і о л о г і ч н и й
розчин у в о д я т ь з к о н ц е н т р а ц і є ю о з о н у 5 0 0 мкг/л у |
п о є д н а н н і з с а н а ц і є ю че - |
ревної п о р о ж н и н и . П р и д е к о м п е н с о в а н і й стадії С Е Н |
у в о д я т ь [Л.А. Л а б е р к о и |
соавт., 2004] ч е |
р е з н а з о і н т е с т и н а л ь н и й з о н д д в а р а з и на д о б у |
з е к с п о з и ц і є |
ю |
на 40 хв по 8 0 0 мл о х о л о д ж е н о г о о з о н о в а н о г о б а к т е р и ц и д н о г о ф і з р о з ч и н у з |
|||
концентрацією о з о н у |
1 6 - 2 0 мкг/мл, т о б т о 1 6 0 0 0 - 2 0 0 0 0 мкг/л. Потім з о н д від- |
|
кривають і в м і с т к и ш е ч н и к а |
п а с и в н о відтікає назовні . |
|
С т в е р д ж у є т ь с я |
[Л.А. Л |
а б е р к о и соавт., 2004], що в к л ю ч е н н я м е н т е р а л ь - |
ного о з о н о в о г о |
л а в а ж у в к о м п л е к с л і к у в а н н я х в о р и х на п о ш и р е н и й п е р и - |
тоніт з н а ч н о (на |
2 - 3 п о р я д к и ) з н и ж у є т ь с я р і в е н ь м і к р о б н о ї колонізації т о н к о ї |
кишки, с т в о р ю ю т ь с я у м о в и д л я п р а к т и ч н о абсолютной!' санації в і д н о с н о ана- |
|
еробної ф л о р и , б і л ь ш |
ш в и д к о л і к в і д у є т ь с я с и н д р о м е н д о г е н н о ї інтоксикації, |
раніше в і д н о в л ю є т ь с я |
м о т о р н о - е в а к у а т о р н а т а в с м о к т у в а л ь н а функції т о н к о ї |
кишки і з м е н ш у є т ь с я т е р м і н н а з о і н т е с т и н а л ь н о ї інтубації. |
|
З а в д я к и п р я м і й |
б а к т е р и ц и д н і й дії о з о н о в а н о г о ф і з і о л о г і ч н о г о р о з ч и - |
ну значно (з 107 - 1 0 6 |
до 104 - 102 КОЕ/мл) з м е н ш у є т ь с я кількість м і к р о б н и х |
|
391 |
т іл в ч е р е в н і й п о р о ж н и н і , ч а с т о т а п і с л я о п е р а ц і й н и х у с к л а д н е н ь - з 33,3% д0 |
|||
14,5%, а л е т а л ь н і с т ь - з 2 0 , 9 % до |
1 6 , 4 % [А.С. С н и г о р е н к о и соавт., 2005]! |
||
О т ж е , о з о н о в и й і н т е с т и н а л ь н и й |
л а в а ж - це ф а к т о р селективної де- |
||
к о н т а м і н а ц і ї т о н к о ї |
к и ш к и , е ф е к т и в н и й |
з а с і б с а н а ц і ї е н т е р о г е н н о г о джерела |
|
інтоксикації, м е т о д |
п о л і п ш е н н я |
м і к р о ц и р к у л я ц і ї к и ш е ч н о ї стінки, ліквідації |
|
п а р е з у к и ш е ч н и к а , |
п і д в и щ е н н я |
і м у н і т е т у і з м е н ш е н н я ч а с т о т и інфекційних |
|
у с к л а д н е н ь [А.А. Г л у х о в и |
соавт., |
2 0 0 4 ; Л . А . Л а б е р к о и соавт., 2004; А.С. Сниго- |
||||||
р е н к о |
и соавт., 2 0 0 5 ] . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3.6. Р е л а п а р о т о м і ї |
|
||
|
В а ж л и в и й , н а й б і л ь ш |
е ф е к т и в н и й |
( а |
ч а с т о і є д и н и й ) метод ліквідації |
||||
п а т о л о г і ч н и х с т а н і в , які не |
б у л и |
у с у н е н і |
під |
ч а с в т р у ч а н н я , чи виникли в піс- |
||||
л я о п е р а ц і й н о м у |
п е р і о д і |
і |
з а г р о ж у ю т ь ж и т т ю х в о р о м у - |
релапаротомія[М.В. |
||||
К у к о ш |
и соавт., |
2 0 0 5 ] . На |
д у м к у |
а в т о р і в |
с в о є ч а с н і с т ь та |
повноцінність вико- |
||
н а н н я |
р е л а п а р о т о м і ї в і д д з е р к а л ю є р і в е н ь |
м а т е р і а л ь н о - т е х н і ч н о ї оснаще- |
||||||
н о с т і л і к у в а л ь н о г о з а к л а д у , п р о ф е с і о н а л ь н у п і д г о т о в к у хірургічних кадрів,
р і в е н ь о р г а н і з а ц і ї до г о с п і т а л ь н о ї і |
х і р у р г і ч н о ї д о п о м о г и х в о р и м з патологією |
|
о р г а н і в ч е р е в н о ї п о р о ж н и н и . |
|
|
П р и з а к р и т і й т р а в м і ж и в о т а |
із - за р і з н и х у с к л а д н е н ь релапаротомії щ е |
|
д о с и т ь ч а с т і . Так, п о в і д о м л я є т ь с я [М.А. Ю н к о и соавт . , |
1985], що із 225 хворих |
|
з з а к р и т и м и п о ш к о д ж е н я м и ж и в о т а р е л а п а р о т о м і я |
п р о в е д е н а у 24 (10,6%). |
|
П р и ч о м у , а в т о р и , в и х о д я ч и з д о с в і т у , а р г у м е н т о в а н о |
р о б л я т ь висновок - ліп - |
|
ш е в и р і ш и т и п и т а н н я н а к о р и с т ь р е л а п а р о т о м і ї , я к у в в а ж а ю т ь одним і з видів IT п і с л я о п е р а ц і й н и х у с к л а д н е н ь , н і ж з в о л і к а т и з н е ю і г а я т и час. Звичайно ж,
х і р у р г з в а ж у є н а |
те, |
щ о |
п і с л я р е л а п а р о т о м і й з п р и в о д у з а к р и т и х пошкоджень |
ж и в о т а ще д у ж е |
в и |
с о к а |
л е т а л ь н і с т ь - 3 9 , 3 % [М.А. Ю н к о и соавт., 1985]. Вона |
т и м б і л ь ш в и с о к а , ч и м п і з н і ш е п р о в е д е н е п о в т о р н е в т р у ч а н н я , особливо піс-
л я |
ш е с т и д і б від |
п е р ш о ї о п е р а ц і ї . |
|
|
|
||
|
В о с т а н н і |
р о к и у |
п о т е р п і л и х р е л а п а р о т о м і я п р о в о д и т ь с я |
рідше. Так, |
|||
із |
1 2 4 2 з |
а б д о м і н а л ь н о ю |
т р а в м о ю р е л а п а р о т о м і я в и к о н а н а у 42 |
(6,3%) [В.И. |
|||
П е р ц о в и |
соавт., |
2 0 0 4 ] , а |
із 2 3 3 3 п а ц і є н т і в , я к и м п р о в е д е н і лапаротомії з при- |
||||
в о д у в і д к р и т о ї і |
з а к р и т о ї т р а в м и ж и в о т а |
р е л а п а р о т о м і ї з р о б л е н і у 87 (3,7%) |
|||||
[А.В. Л е л и ц а , 2 0 0 6 ] . |
|
|
|
|
|||
|
Ц і л ь р е л а п а р о т о м і й — з ' я с у в а н н я |
с т а н у ш в і в н а п о р о ж н и с т и х органах |
|||||
і ж и т т є з д а т н о с т і |
і н ш и х о р г а н і в , р е т е л ь н а |
с а н а ц і я ч е р е в н о ї п о р о ж н и н и . Най- |
|||||
б і л ь ш ч а с т и м и п р и ч и н а м и р е л а п а р о т о м і й |
п р и т р а в м і ж и в о т а вважають [А.В. |
||||||
Л е л и ц а , 2 0 0 |
6 ] п е р и т о н і т н е з а л е ж н о від й о г о п р и ч и н и (як п р о г р е с у в а н н я про- |
|
ц е с у ч и в н а с л і д о к п р о п у щ е н и х п о ш к о д ж е н ь п о р о ж н и с т и х о р г а н і в ) , спайкову |
||
н е п р о х і д н і с т ь к и ш е ч н и к у , в н у т р і ш н ь о ч е р е в н у |
к р о в о т е ч у . Протипоказанням |
|
д о е т а п н о г о л а в а ж у є л и ш е п е р е д а г о н а л ь н и й с |
т а н х в о р о г о [П.Г. Кондратенко |
|
и |
соавт., 2 0 0 |
5 ] . К і л ь к і с т ь і |
р е г у л я р н і с т ь р е л а п а р о т о м і й з а л е ж и т ь л и ш е від ста- |
н у ч е р е в н о ї |
п о р о ж н и н и , |
с т у п е н я ліквідації п е р и т о н і т у . П р и т о т а л ь н о м у фіб- |
|
р о з н о - г н і й н о м у п е р и т о н і т і і д л я о ц і н к и ж и т т є - з д а т н о с т і о р г а н і в , вправлених у ч е р е в н у п о р о ж н и н у , р е л а п а р о т о м і ю п о т р і б н о в и к о н у в а т и ч е р е з добу, а для к о н т р о л ю з а с т а н о м ш в і в н а п о р о ж н и с т и х о р г а н а х | ч е р е з 3 - 4 д о б и [П.Г. Конд-
392
ратенко и соавт . 2005] . А в т о р и с т в е р д ж у ю т ь , що при тяжких формах перитоні-
ту у м е д и к а м е н т о з н о н е з а б е з п е ч е н и х с о ц і |
а л ь н о не захищених верств насе- |
лення п л а н о в а р е л а п а р о т о м і я ц е є д и н и й |
спосіб врятувати життя пацієнта. |
Завдяки з а с т о с у в а н н ю п л а н о в и х р е л а п а р о т о м і й післяопераційна летальність знизилася з 40,1 % до 6 , 4 % .
Р е л а п а р о т о м і я з п р и в о д у п і с л я о п е р а ц і й н о г о ускладнення - один із видів IT. Т о му в и р і ш а л ь н и м ф а к т о р о м її е ф е к т и в н о с т і є фактор часу, інтервал, але не між в т р у ч а н н я м и , а між м о м е н т о м виявлення перших ознак усклад-
нення і р е л а п а р о т о м і є ю . |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
За т е р м і н о м в и к о н а н н я р о з р і з н я ю т ь [В.И. П е р ц о в и соавт., 2004] види |
||||||||||
релапаротомій: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Ургентні |
а б о |
р е л а п а р о т о м і ї «за показаннями» [В.В. |
Бойко |
и |
соавт., |
|||||
2004; |
И.А. К р и в о р у ч к о |
и соавт., 2004]: а) реанімаційні (при |
кровотечі); б) невід- |
||||||||
кладні |
( п р и р а п т о в о м у |
в и н и к н е н н і |
п е р и т о н і т у |
внаслідок |
перфорації |
порож- |
|||||
нистого о р г а н а , |
н е с п р о м о ж н о с т і |
ш в і в |
анастомозу, кукси); |
в) відсрочені (роз- |
|||||||
криття а б с ц е с у , інфільтрату) . |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
2. Планові чи |
р е л а п а р о т о м і ї |
«за |
програмою» [B.C. |
Савельев |
и |
соавт., |
||||
2004]. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
П о к а з а н н я |
до ургентних р е л а п а р о т о м і й : |
післяопераційний |
перитоніт |
|||||||
внаслідок н е с п р о м о ж н о с т і ш в і в п о р о ж н и с т о г о органа; його перфорація; непрохідність к и ш е ч н и к а ; а р о з и в н а к р о в о т е ч а в ч е р е в н у порожнину чи ШКТ; підвищений в н у т р і ш н ь о ч е р е в н и й т и с к (більше 25 см водн. ст.) [И.А Криворуч - ко и соавт., 2 0 0 4 ; 2 0 0 5 ] .
Планову |
р е л а п а р о т о м і ю ці ж а в т о р и п р о в о д я т ь у |
пацієнтів |
з тяжкою |
інфекцією ч и |
т р а в м о ю ч е р е в н о ї п о р о ж н и н и ч е р е з 24 - 72 |
години |
незалежно |
від т я ж к о с т і п е р е б і г у п і с л я о п е р а ц і й н о г о періоду. Така релапаротомія є частиною к о м п л е к с н о г о л і к у в а н н я з м е т о ю п е р е р в а т и SIRS і зменшити тяжкість множинної д и с ф у н к ц і ї о р г а н і в п р и :
а) п е р ф о р а ц і ї п о р о ж н и с т о г о |
о р г а н а , коли |
дефект надійно ліквідувати |
неможливо; |
|
|
б) н е с т а б і л ь н і й г е м о д й н а м і ц і |
( п р о в о д я т ь |
мінімальне втручання з на- |
с т у п н о ю п л а н о в о ю р е л а п а р о т о м і є ю д л я к о н т р о л ю з а джерелом інфекції); в) з а л и ш е н и х у ч е р е в н і й п о р о ж н и н і з метою гемостазу тампонах.
Р е л а п а р о т о м і я , я к п р а в и л о , т е х н і ч н о |
складне, |
відповідальне втручан- |
||||
ня. Це п о в ' я з а н о з т я ж к и м |
с т а н о м |
х в о р и х , |
п о р у ш е н о ю |
синтопією |
оперова - |
|
них о р г ан і в, з р о щ е н н я м и , |
к о л и н е |
о б е р е ж н і |
чи грубі |
дії |
вже п р и |
розрізі чи |
ревізії м о ж у т ь п р и з в е с т и д о т р а г і ч н и х наслідків. Релапаротомія несе високе п р о ф е с і о н а л ь н е і ю р и д и ч н е н а в а н т а ж е н н я , а т о м у її п о в и н е н виконувати досвідчений х і р у р г . А л е у ч а с т ь а б о п р и с у т н і с т ь лікаря, щ о п р о в о д и в п е р ш у опе - рацію, о б о в ' я з к о в а і з т е х н і ч н и х , і е т и ч н и х міркувань [B.C. С а в е л ь е в и соавт., 2004].
О с н о в н і п р и н ц и п и і о б о в ' я з к о в і е т а п и релапаротомій п р и післяопера - ційних г н і й н о - с е п т и ч н и х у с к л а д н е н н я х [А.А. Ш а л и м о в и соавт., 1981; АЛ Цыганен ко и соавт., 2 0 0 2 ; B.C. С а в е л ь е в и соавт., 2004].
1. Під е н д о т р а х е а л ь н и м н а р к о з о м з міорелаксантами проводять широ -
кий серединний доступ, незалежно який використано при першій операції
2.Ретельна ревізія черевної порожнини.
3.Остаточна чи тимчасова ліквідація джерела перитоніту.
Відомо, що в умовах перитоніту накладення швів на дефект чи анастомозування порожнистих органів занадто ризиковано їх неспроможністю Тому, якщо перитоніт виник внаслідок неспроможності міжкишкового анастомозу, то його виводять на черевну стінку у вигляді стоми. При неможливості вивести кишку, місце неспроможності ізолюють від черевної порожнини тампонами, підводять гумово-трубчасті дренажі і накладають проксимальну розванатажувальну стому. У випадку неспроможності швів шлунка чи ДПК, накладають дистальну (на тонку кишку) стому для ентерального харчування.
4. Санація черевної порожнини (аспірація патологічного вмісту, лаваж).
Черевну порожнину багаторазово промивають найчастіше фізіологічним розчином солі об'ємом до 10 л з добавленням антисептиків, перекисі водню.
До сих пір не вирішене питання відносно нашарувань фібрину - видаляти їх, чи ні? При гнійному перитоніті незалежно від стадії в фібринних плівках, нашаруваннях містяться мікроорганізми. Але з другого боку, це механізм захисту очеревини, відмежування джерела інфекції. Механічне видалення нашарувань порушує цілість очеревини кишки і може призвести до утворення нориці і делокалізує гнійне джерело. B.C. Савельев и соавт. [2004] повідомляють, що їх погляди мінялися на прямопротилежні: спочатку була точка зору - видаляти всі нашарування фібрину; пізніше— не чіпати, якщо це технічно трудно; тепер - сприяти їх утворенню за умов постійного візуального контролю при етапних ревізіях і санаціях черевної порожнини (порушують нашарування лише з метою ревізії, а видаляють тільки нефіксовані фрагменти). Більше того, для локалізації гнійно-деструктивного джерела на етапі перед закінченням запрограмованого режиму санацій в черевну порожнину вводять [B.C. Савельев і співавт., 2004] 50-100 мл одногрупної плазми щоб формувався фібриновий «панцырь».
1.Декомпресія травного каналу. Переваги тепер за неінвазивними ме-
тодами декомпресії кишечника (виконують, в основному, назогаітроінтестинальну інтубацію).
2.Дренування черевної порожнини. Дренажі використовують для ак-
тивної аспірації ексудату та санації черевної' порожнини між операціями. 3.Ведення лапаротомної рани, для чого, як вважають [B.C. Савельев и
соавт., 2004], необхідно вирішити наступні задачі:
а) захист органів черевної порожнини (петлі кишечника прикривають синтетичною перфорованою плівкою, поверх якої кладуть марлеву серветку з левомеколем; але якщо є великий сальник, немає некрозу чи нагноєння рани і планується не більше 3 санацій, то потрібно утриматися від застосування чужорідних матеріалів (плівка, марля);
б) дозована декомпресія черевної порожнини за умов ВЧГ (при етапному лікуванні перитоніту краї рани зводять дозовано; для цього черевну стінку прошивають через усі шари окремими швами на відстані 7-8 см один від одного і на 3-5 см від країв рани; при наступних санаціях шви накладають
394
у інших місцях); в) максимально забезпечити можливість повної реконструкції черев-
ної стінки; г) зменшити ризик гнійних ускладнень лапаротомної рани;
д) забезпечити простий, швидкий, малотравматичний багаторазовий доступ у черевну порожнину з максимальними умовами для її повноцінної ревізії і санації;
е) забезпечити адекватне дренування джерела гнійної інфекції черевної порожнини.
8. Системна антибактерійна терапія на основі принципів деескалації; нутритивна, метаболічна та підтримуюча терапія.
Відомо, що тому хірургу, який оперував хворого і в післяопераційному періоді якого виникло ускладнення, прийняти рішення про необхідність релапаротомії (за вимогою) нерідко досить складно.
В останні два десятиріччя в корні змінилося обґрунтування релапаротомій. Так, повідомляється [B.C. Савельев и соавт., 2004], що серед усіх релапаротомій у 1992 р втручання «за вимогами» проведені у 65% і «за програмою» - у 3 5 % , а в 2002 р - 29% і 71% відповідно. В своїй клініці автори виконують релапаротомію при поширеному перитоніті у кожного п'ятого хворого, при панкреонекрозі - у кожного третього і в усіх хворих з приводу гострої оклюзії мезентеріальних судин. Саме це дало можливість достовірно знизити летальність при таких вкрай тяжких захворюваннях.
Глава 4 Закриті пошкодження органів і структур
з а о ч е р е в и н н о г о простору
4.1. З а к р и т і пошкодження нирок Пошкодження органів сечостатевої системи набагато частіше ізольо-
вані (7,9%), ніж поєднані (20,9%) [А.А. Довлатян и соавт., 2003].
Відносно частоти ізольованих і множиннихта поєднаних пошкоджень нирок публікують різні навіть прямопротилежні дані. Це пов'язано з профілем стаціонару: в урологічних відділеннях хворі, як правило, із ізольованою травмою нирки, у хірургічні стаціонари госпіталізують травмованих переважно з множинними та поєднаними пошкодженнями.
В цій проблемі ще залишається немало не з'ясованих, в тому числі і спірних питань, зокрема: про об'єм і послідовність обстеження потерпілих з травмою нирок; показання до хірургічного втручання, в тому числі при проведенні консервативного лікування; методи відведення сечі; оптимальні способи дренування та ін.
Серед органів черевної порожнини і заочеревинного простору пошкодження нирок у дітей на першому місці [Г.А. Баиров, 1997], у дорослих (після травми печінки і селезінки) - тепер на третьому місці, а ще в кінці 70-х років - було на шостому [А.В. Люлько и соавт., 1981; А.Е. Романенко, 1985]. По відношенню до всіх органів сечовидільної системи пошкодження нирок
395
складають 56,7 %, сечового міхура - 35,2%, сечоводів - 4,5%, уретри - 3,6%
[Ш.К, Уракчеев и соавт., 1998].
І за іншими даними [А.А. Довлатян и соавт., 2003] серед сечостатевих органів закриті пошкодження нирок зустрічаються також найбільш часто ~ у 56,4%.
Про співвідношення закритих (тупих) і відкритих (поранення) пошкоджень нирки можна скласти уяву із матеріалів клініки урології Університету Сан-Франциско (Каліфорнія, США): серед 1363 пацієнтів з травмою нирки за 12 років закриті пошкодження були у 1193 (88%), колото-різані рани - у 106 (8%), вогнепальні поранення - у 64 (4%) [Д.У. Мак Анинч и соавт., 1990].
У дитячому віці нирки травмуються більш часто, оскільки менше захищені (розміщені дещо нижче XII ребер, ніж у дорослих; менше розвинута мускулатура, зокрема живота та поперекової ділянки; ще слаба фасція Герота; тонкий шар підшкірної та параренальної клітковини), а їх маса і розміри відносно більші, ніж у дорослих [S.L. Brown et al., 2001].
Закриті пошкодження виникають при: ударі у поперекову ділянку, у живіт, здавленні між ребрами і хребтом, при падінні з висоти на ноги або таз. Своєрідний останній механізм травмування, коли нирки раптово надмірно переміщуються по вертикальній осі зверху вниз і може трапитися або часткове пошкодження, чи навіть відрив органа від судинної ніжки. Такі травми зустрічаються не часто, тому що роль своєрідного амортизатора виконує жирова параренальна клітковина і фасція Герота, яка підвішує орган подібно гамака. Інколи при сильному ударі може бути лише забій нирки, а порівняно невелика травма спричиняє тяжке її пошкодження. Ступінь ураження залежить не лише від сили і напрямку удару, а і від розвитку мускулатури, товщини підшкірної і параренальної клітковини, морфологічного стану нирки (гідропіонефроз, полікістоз, калькулез) і різкого підвищення в ній гідростатичного тиску. Саме раптовим його підвищенням можна пояснити надриви ниркової миски і чашечок із середини при цілій паренхімі і капсулі органа. Інколи пошкоджується нирка на протилежному боці від травми.
Розрізняють [Ю.А. Пытель и соавт., 1985] типи закритого пошкодження
нирки:
I тип - розрив паренхіми і фіброзної капсули супроводжується параренальною гематомою чи урогематомою;
II тип - розрив паренхіми і чашечок, що проявляється інтенсивною гематурією. При комбінації цих типів виникає і заочеревинна гематома і інтенсивна гематурія.
Також доцільним вважають [ОЛ. Тиктинський, Н.О. Тиктинський, 2002] виділяти два ступеня тяжкості пошкодження: І гр. - легкі і середнього ступеня тяжкості; II гр. - тяжкі пошкодження.
Більшість авторів виділяють три ступеня тяжкості.
Легкі (малі) пошкодження зустрічаються у 85% травмованих [Р. Шери-
фи и соавт., 1998] - це забій нирки, підкапсульна гематома, поверхневі розриви паренхіми (без порушення цілості порожнистих структур органа). У решти 15% діагностують великі і тяжкі пошкодження.
396
Пошкодження середньої тяжкості (великі) - розрив паренхіми прони-
кає у ниркову миску і через розірвану фіброзну капсулу навколо нирки, тому у 25% травмованих утворюється урогематома; множинні поверхневі розри-
ви; відрив полюса нирки.
Тяжкі і дуже тяжкі (критичні) пошкодження: розтрощення органа;
фрагментація органа; розрив судин та сечоводу; відрив нирки з великою гематомою, яка поширюється до діафрагми або малого тазу.
Ще більш деталізовані ступені пошкодження в наступній класифікації [А.В. Строцкий, В.А. Мохорт, 2004].
I ступінь: 1. Пошкодження паренхіми нирки, які не проникають в порожнисту систему органа:
а) забій (струс) нирки; б) підкапсульні розриви паренхіми;
в) розриви паренхіми з пошкодженням капсули, але без травмування порожнистої системи нирки.
2.Спазм артерії нирки.
II ступінь: 1. Розрив паренхіми проникає в порожнисту систему нирки.
2.Ізольований розрив лоханки.
3.Розрив склепіння чашочок і мозкового шару нирки.
4.Тромбоз артерії нирки.
5.Крайове пошкодження судин ніжки нирки.
IIIступінь: Ц Розтрощення нирки.
2,Відрив нирки від судинної ніжки.
Автори не безпідставно стверджують, що тактика лікування залежить від ступеня пошкодження нирки: при І ступені - консервативна терапія; при II ступені - хірургічне лікування, переважно органозберігаюча операція; при III ступені І хірургічне лікування, в основному нефректомія.
Закриті пошкодженя нирок поділяють [О.Ф. Возіанов і співавт., 1993] на 6 видів: перші 1-3 види - це пошкодження, при яких не порушується цілість ниркової миски і чаочок; 4 і 5 вид - надрив чи розрив порожнистої системи нирки; б вид S відрив нирки від судинної ніжки. Пізніше О.Ф. Возіанов і співавт. [2002] виділили навіть 9 груп пошкодження нирок: 1 - забій нирки; 2 - розриви капсули, невеликі підкапсульні розриви паренхіми;3-підкапсуль- ний розрив не досягає чашочок і миски; 4 - розрив паренхіми, що проникає в чашочки або миску; 5 - розчавлення нирки, множинні затьоки контрастної рідини; б j відрив магістральних ниркових судин; 71 контузія нирки при ударнохвильовій літотрипсії (прирівнюється до забою нирки); 8 - ятрогенні ушкодження (при черезшкірних дослідженнях); 9 і поєднання названих ушкоджень з травмами інших органів.
При травмі нирки можливий її двофазовий субкапсульний розрив, який майже нічим не відрізняється від аналогічного розриву печінки чи селезінки.
На основі лікування 180 пацієнтів із закритою травмою нирок запропонована [А.С. Переверзев, 2005] наступна класифікація:
1 -ступінь і контузія нирки, при якій немає субкапсульної гематоми;
397
2-ступінь - пошкодження коркового шару паренхіми з субкапсульною та/чи навколонирковою гематомою;
3-ступінь ~ глибоке пошкодження паренхіми, що проникає в чашочку чи ниркову миску; сегментарний тромбоз ниркової артерії без відриву від паренхіми;
4-ступінь - множинні розриви, в тому числі судинні пошкодження, наявність окремих деваскулярних сегментів паренхіми, розриви проникають в чашочки чи ниркову миску;
5-ступінь - відрив ниркової ніжки, розтрощення нирки («розбита нирка»), тромбоз судин нирки;
6-сгупінь - ізольоіваний розрив ниркової миски.
Класифікація пошкоджень нирок, яка основана, головним чином, на даних комп'ютерної томографії (Рис. 38).
Рис. 38 Ступені пошкодження нирки за шкалою AAST (за R.A. SantucciJM Мс Aninch, 2001)
I ступінь - забій або невелика субкапсульна гематома без розриву паренхіми нирки; мікроскопічна, або більш виражена гематурія.
II ступінь - розрив паренхіми глибиною до 1 см без екстравазацн сечі;
гематома поширена на параренальну клітковину.
III ступінь - розрив паренхіми глибиною більше 1 см без проникнення
398
у порожнисту систему органа і без урогематоми.
IV ступінь - розриви, що проникають у порожнисту систему нирки або пошкодження головної артерії чи вени нирки.
Y ступінь - повне розтрощення нирки або відрив судинної ніжки.
При підозрі на травму нирки хворий повинен бути госпіталізований в урологічне відділення, а коли неможливо виключити пошкодження органів черевної порожнини - у хірургічний стаціонар. Амбулаторне лікування навіть при мінімальних ознаках травми нирки недопустимо [Ю.А. Пьітель и соавт., 1985].
Діагностика пошкодження нирки не така проста, як здається - навіть після ретельного обстеження попередній діагноз травми нирки не підтверджено у 6% хворих [Ф.А. Клепиков, 1988].
В зарубіжній літературі [S.L. Brown et al., 2001; R.A. Santucci et al., 2001] при пошкодженнях нирок як і інших органів користуються класифікацією AIS (Табл 38).
|
|
Таблиця 38 |
|||
|
Міжнародна класифікація (AIS) пошкодження нирок |
|
|
||
Града- |
Вид |
|
|
AIS 90 |
|
пошкод- |
Морфологія пошкодження |
|
|
||
ція* |
|
бали |
|
||
ження |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
Забій |
Мікрочи макрогематурія |
|
2 |
|
І |
Гематома |
Субкапсульна гематома невелика або непо- |
|
2 |
|
|
|
ширена, без розривів паренхіми |
|
|
|
|
Гематома |
Навколониркова гематома непоширена, об- |
|
2 |
|
II |
|
межена параренальною клітковиною |
|
|
|
Розрив |
Менше 1 см в глибину кіркового шару без |
|
3 |
|
|
|
|
|
|||
|
|
екстравазації сечі |
|
|
|
ІІІ |
Розрив |
Більше 1 см в глибину кіркового шару без |
|
4 |
|
|
|
пошкодження чашечково-мискової системи |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розрив |
Розрив паренхіми, що поширюється через |
|
4 |
|
IV |
|
кірковий шар у порожнисту систему нирки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Васкуляри- |
Пошкодження головної артерії або вени з |
|
4 |
|
|
|
|
|
|||
|
зація |
кровотечею |
|
|
|
V |
Розрив |
Повне розтрощення нирки |
|
5 |
|
|
Васкуляри- |
Відрив ніжки нирки з її деваскуляризацією. |
|
5 |
|
|
зація |
|
|
|
|
* при множинних пошкодженнях додається одна ступінь
Клінічна симптоматика при пошкодженні нирки в основному за-
лежить від тяжкості травми, але не завжди співпадає, особливо у дітей. При легких пошкодженнях турбує біль у поперековій ділянці, мікро-, макрогема-
399
турія, болючість при пальпації ділянки нирки. Загальний стан пацієнта за довільний.
При тяжких і середньої важкості пошкодженнях зразу ж або в найближчі години виникає класична тріада: макрогематурія, різкий біль у відповід ній поперековій ділянці і там же припухлість внаслідок урогематоми.
Для полегшення клінічної діагностики закритої травми нирки виділяють [Л.И. Дунаевский, 1969] 4 групи симптомів відповідно характеру пошкодження органа.
I група симптомів при поверхневих пошкодженнях нирки: загальний стан травмованого задовільний, інколи ознаки незначного шоку; біль локалізована; припухлість в поперековій ділянці; гематурія незначна.
II група симптомів при субкапсульному пошкодженні, при надривах чашечок та слизової ниркової миски: загальний стан задовільний; короткочасний шок; біль локалізована, інколи по типу ниркової кольки; гематурія виражена; навколониркової гематоми немає.
III група симптомів при глибоких пошкодженнях паренхіми: загальний стан тяжкий, шок середньої тяжкості (анемія, пульс слабого наповнення, артеріальний тиск знижений); біль у поперековій ділянці з тенденцією поширення донизу; гематурія інтенсивна зі згустками крові, але її може і не бути; припухлість інколи поширюється із поперекової ділянки до промежини.
IV група симптомів при пошкодженні судин ніжки нирки (при її відриві): загальний стан тяжкий, тяжка форма шоку (анемія, пульс частий, слабкий, артеріальний тиск знижений); гематурії не буває.
Біль (гострий, тупий, колькоподібний) у поперековій ділянці - найбільш постійний симптом. Слід мати на увазі, що діти, особливо в перші п'ять років життя, не досить чітко вказують місце болю. Це нерідко приводить до діагностичних помилок [Г.А. Баиров, 1997]. Больові відчуття спостерігаються навіть при незначних пошкодженнях (забій, невеликий розрив капсули) нирки. Причини болю: пошкодження самої нирки або параренальних тканин, перелом ребра, перерозтягнення капсули органа чи розтягнення ниркової миски, здавлення очеревини гематомою, закупорка сечоводу згустками. Біль іррадіює в пах, статеві органи, на внутрішню поверхню стегна.
Ведучим і найбільш інформативним симптомом є гематурія. Вона спостерігається майже в усіх з травмою нирки від мікроскопічної до профузної кровотечі, у тому числі макрогематурія - у 72% [Ф.А. Клепиков, 1988]. Макрогематургія - це наявність крові в сечі в кількості, що можна замітити візуально неозброєним оком, а мікроскопічно - при мінімальній кількості 7000 еритроцитів у полі зору [P.R. Peacock et al., 2001]. Тривалість гематурії від декількох годин до 20 - 30 діб. Інколи через 3-4 тижні виникає пізня гематурія внаслідок септичної арозії судини, розплавлення тромбів, відторгнення інфаркту нирки. Інтенсивність і тривалість її не завжди співпадає зі ступенем пошкодження нирки і тому не може бути абсолютним критерієм, мірилом тяжкості травми [А.П. Фрумкин, 1963; А.В. Люлько, 1986]. І все ж таки тривала гематурія чи наростання ії в динаміці вказує, як правило, на значну травму нирки. Про величину гематурії свідчить не лише інтенсивність забарвлення
400
