138. Суть балансу влади керівника і підлеглих.

Існує два види влади:

- влада керівника над підлеглими; - влада підлеглих над керівниками.

Влада завжди є предметом боротьби між її представниками, між особами, наділеними нею і охочими її здобути. У процесі цього змагання в організаціях об'єктиви встановлюється баланс влади. Чим швидше він встановиться, тим більша ймовірність ефективного функціювання організації. Повноваження дають керівникові владу над підлеглими. Зокрема, підлеглі залежать від керівника у таких питаннях як:

-підвищення заробітної плати; -просування по службі; -робочі завдання

Проте і підлеглі мають владу над керівником. Він залежить від них у питаннях:

-отримання необхідної для прийняття рішень інформації; -встановлення неформальних контактів із працівниками інших підрозділів; -здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо.

Отже, використання керівником своєї влади у повному обсязі може примусити підлеглих продемонструвати свою владу. Це, безперечно, буде впливати на рівень досягнення цілей організації. Тому розумний керівник намагається підтримувати так званий “баланс влади”.

Влада буває формальною і реальною.

Формальна влада обумовлена посадою особи, місцем в офіційній структурі організації. Даний вид влади виміряється числом підлеглих й обсягом ресурсів, якими можна розпоряджатися.

Реальна влада обумовлена впливом, авторитетом, місцем у формальній структурі відносин. Реальна влада виміряється числом осіб, добровільно готових підкорятися даній особі.

Основні форми влади:

1. Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що керівник має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця.

2. Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що керівник має можливість задовольнити його життєві потреби

3. Експертна влада – виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця

4. Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості керівника настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на нього.

5. Традиційна влада – виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх.

139-140. Характеристику кожної форми влади: експертної, традиційної, заснованної на примушуванні, винагороді та ін..

141. Поняття лідерства. Риси, притаманні лідеру.

Лідерство – це процес, за допомогою якого одну особу надає вплив на членів групи.

Виділяють три основні підходи: поведінковий, особистісний, ситуаційний.Поведінковий підхід створив основу для класифікації стилів керівництва та стилів поведінки. Згідно з поведінковим підходом до лідерства, ефективність визначається не особистісними якостями керівника, а скоріше манерою його поведінки по відношенню до підлеглих. Динаміка поведінки відображає те, як розглядається лідер: в статиці (аналіз лідерських рис) чи в динаміці (аналіз лідерської поведінки). В першому випадку лідерство трактується головним чином в термінах відносно постійних та стійких рис характеру індивіда, тобто вважається, що лідер якби має певні природжені риси, які необхідні йому, щоб бути ефективним. В протилежність цьому поведінковий підхід заснован на висновках, зроблених на базі спостережень образів лідерської поведінки, тобто дій лідерів, а не успадкованих ним рис. Недолік містився в тенденції витікати з припущення, що існує якийсь один оптимальний стиль керівництва.Підхід з позицій особистих якостей (особистисний підхід) Згідно з цим підходом, лідером може бути людина, яка володіє певним набором якостей особистості. Однак завдання складання їх повного переліку виявилося дуже складним. Хоча вченим не вдалося сформулювати повного набору якостей, якими повинні володіти ефективні лідери, все ж встановлено, що деякі якості є обов`язковими для лідера: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість.

Ситуаційний підхід визначає, що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв`язку між лідером і ситуацією. Існують три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне: 1) вплив посади - лідер, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями; 2) структура задач, або чіткість, з якою поставлені задачі можуть бути описані у порівнянні із ситуаціями; 3) взаємовідносини між лідером і членами групи, в тому числі - наскільки колектив довіряє лідеру і готовий іти вслід за ним.