95. Опис комунікації: керівник-підлеглий; керівник - робоча група.

Комунікації керівник – підлеглий. Напевно, найбільш наочним компонентом комунікацій у організації є відносини між керівником і підлеглим. Ці відносини є елементом по горизонтальній схемі, але часто їх виділяють окремо, оскільки вони складають більшу частину комунікативної діяльності керівника. Досліди показали, що 2/3 комунікативної діяльності реалізується між тими, хто управляє, й тими, ким управляють. До сфери цих комунікацій належить велика частина питань, зокрема делегування, поставлення задач, пріоритетів і очікуваних результатів. Через ці комунікації в значному обсязі реалізуються функції мотивації та контролю.

Комунікації між керівниками і робочою групою. Ці комунікації дозволяють керівнику підвищувати ефективність дій з робочою групою в цілому. Оскільки в обміні приймають участь всі члени групи, кожний має можливість висловити свою думку про існуючі зміни та їх наслідки; про підвищення продуктивності праці, про проблеми інноваційного характеру. Відносини рівності можуть сприяти підвищенню задоволеності співпрацівників роботою.

96. Поняття неформальні комунікації.

Неформальні комунікації, які встановлюються на засадах особистих стосунків в організації, як правило, в межах неформальних груп.

Інформація, яка передається каналами неформального сполучення, тобто через чутки, найчастіше є достовірною, якщо це стосується підприємства. Проте рівень точності значно знижується, коли чутки стосуються особистісної або емоційно забарвленої інформації. Типова інформація, яка передається ш.ляхом поширення чуток:

• скорочення працівників;

• зміни в структурі підприємства;

• переміщення і підвищення службовою ієрархією;

• детальний виклад суперечки двох працівників;

• хто кому призначає побачення після роботи.

97. Елементи конмунікативного процесу.

98. Характеристику етапів процесу комунікацій.

1. Формування або вибір ідеї (зародження ідеї). Відправник вирішує, яку значиму ідею чи повідомлення слід зробити предметом обміну. Наприклад, керівник, що бажає

обмінятися інформацією про оціню результатів роботи, повинен мітко розуміти, що ідея полягає в тому, щоб повідомити підлеглим конкретну інформацію про їх сильні та слабкі сторони і про те. як можна покращити результати їх роботи. Ідея не може полягати в загальних похвалах чи критиці поведінки підлеглих.

Якщо рада директорів виробничого фармацевтичного підприємства передала повідомлення про тс. що заводу-виробнику необхідно на 6 % збільшити обсяг виробництва певного лікарського засобу без збільшення грошових виплат працівникам, то начальник цеху повинен таке повідомлення обдумати і передати так. щоб працівники зрозуміли:

• які саме потрібні зміни - приріст обсягу виробництва на 6 % без додаткових грошових виплат;

• чому потрібні ці зміни, позаяк вони можуть зробити висновок, що керівництво підприємства прагне максимально використати працівників за тієї ж оплати праці, і не сприйняти заплановані зміни.

• яким чином слід здійснювати зміни - якість лікарського засобу і рівень його браку не повинні змінитися внаслідок приросту обсягу виробництва, бо інакше ефективність може знизитися, а не зрости, як цього вимагає у своєму повідомленні рада директорів.

2. Кодування (перетворення ідеї у символічну форму з допомогою слів, жестів, інтонації).

3. Вибір каналу (вибір способу передачі за допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відсострічок тощо). Обраний канал повинен бути сумісний з типом символів, що використовуються для кодування. Якщо канал не зовсім відповідає ідеї, що зародилася на першому етапі, обмін інформацією буде менш ефективним. Наприклад, завідувач аптечним складом під час довірливої бесіди повідомляє вантажника про нсдозволсність допущених порушень правил техніки безпеки. Проте таким каналом, можливо, не вдасться передати ідею серйозності порушень так ефективно, як офіційним листом або у процесі виробничої наради. Також направлення провізору службової записки про винятковість його досягнень не передасть ідею про важливість здійсненого ним внеску в роботу аптеки і не буде таким ефективним, як інформування у процесі особистої розмови з наступним інформуванням про зміст наказу, у якому висловлена подяка та/або преміювання.

4. Передача ідеї (повідомлення). На цьому етапі відправник використовує канал для доставки повідомлення (закодованої ідеї або сукупності ідей) отримувачу. Мова йде про фізичну передачу повідомлення, яку багато людей помилково приймає за сам процес комунікацій.

5. Декодування (переклад символів відправника в ду мки отримувача). Отримувач повинен зрозуміти символічну форму повідомлення, щоб сприйняти її.

Декодування і кодування створюють особливі сфери розуміння відправника і отримувача.

6. Оцінка і уточнення повідомлення. Оскільки повідомлення сприймається отриму вачем на рівні його культури й освіченості, то отриму вач оцінює і уточнює сту пінь розуміння повідомлення (ідеї).