- •1. Роль менеджменту у розвитку суспільства.
- •2. Основні принципи менеджменту і напрямки реалізації цілей.
- •3. Вимоги до особи менеджера. Комплекс знань і навичок професійного керівника.
- •4. Суть процесу управління; основні підходи до управління.
- •5. Класифікацію функцій управління.
- •6. Рівні управління.
- •7. Визначення методів управління, їх класифікацію.
- •8. Суть економічного, соціально-психологічного методів управління і методу організаційного впливу.
- •9. Особливості американської, японської і європейської моделей управління.
- •10. Організаційну структуру управління фармацевтичною службою України.
- •11. Ринкові структури управління у фармації.
- •12. Визначення організації в теорії менеджменту і вимоги, які висуваються до неї.
- •13. Загальні характеристики складних організацій на прикладі організацій фармацевтичної системи.
- •14. Внутрішні змінні організації (на прикладі аптечних підприємств).
- •15. Мета як внутрішня змінна організації: різноманітність цілей, вихідні позиції для постановки цілей, можливі стратегії у виборі мети.
- •16. Категорії завдань організації.
- •17. Функції структури організації (спеціалізований розподіл праці і необхідність координування в управлінні на прикладі аптечних закладів).
- •18. Типи організаційних структур: переваги і недоліки бюрократичних структур.
- •19. Роль технології як внутрішньої змінної. Класифікацію технології по Вудворді Томпсону.
- •20. Основні аспекти людської змінної. Роль трудових ресурсів у діяльності організацій.
- •21. Вплив середовища на особу: індивідуальна поведінка людей – визначальний фактор для керівника в управлінні організацією.
- •22. Взаємозвязок цілей і завдань з організаційною структурою і штатом аптечних закладів.
- •23. Характеристики зовнішнього середовища організації, їх взаємозвязок.
- •24. Фактори середовища прямої і непрямої дії.
- •25. Значення зовнішнього середовища для діяльності фармацевтичних підприємств. Постачальники і споживачі лікарських засобів і товарів аптечного асортименту.
- •26. Роль державних органів і вплив законів, які регулюють діяльність організацій фармацевтичного профілю.
- •27. Вплив конкурентів на діяльність організації.
- •28. Роль технології як одного з факторів середовища непрямої дії. Сучасні фармацевтичні технології.
- •29. Вплив стану економіки на діяльність організації.
- •30. Суть і значення соціокультурного фактора.
- •31. Значення політичного фактора в діяльності організації.
- •32. Характеристику факторів міжнародного середовища.
- •33. Міжнародне оточення : особливості менеджменту на міжнародному рівні.
- •34. Різновиди міжнародного бізнесу.
- •35. Сучасні тенденції розвитку аптечної мережі у звязку з впливом факторів зовнішнього середовища.
- •36. Складові успішної діяльності організації.
- •37. Напрямки ефективної організації праці в аптечних закладах.
- •38. Характеристику особистості керівника в процесі управління. Складові його ролі.
- •39. Категорії керівників, їх управлінські ролі.
- •40. Комплекс обовязків керівника. Комплекс обовязків співробітника.
- •41. Функції завідувача аптеки.
- •42. Основні обовязки заступників завідувача аптеки.
- •43. Класифікацію адміністративного апарату.
- •44. Підходи керівника до вибору нових співробітників.
- •45. Мету оцінки професійної діяльності і поставлені до оцінки вимоги.
- •46. Організацію праці управлінського персоналу фармацевтичних підприємств.
- •47. Стилі керівництва. Основні ознаки демократичного, ліберального і авторитарного стилів.
- •48. Принцип адміністративного стилю керівництва.
- •49. Характеристики керівників дистанційного, контактного, цілепокладеного, делегуючого стилів керівництва.
- •50. Вплив психологічного клімату колективу на ефективність праці.
- •51. Суть і функції стратегічного планування: основні види управлінської діяльності в рамках процесу стратегічного планування.
- •52. Планування і успіх організації.
- •53. Етапи стратегічного планування (модель).
- •54. Поняття місії організації, її значення, принцип вибору місії.
- •55. Вимоги до цілей організації.
- •56. Значення множинних цілей для сучасних організацій.
- •57. Параметри оцінки зовнішнього середовища.
- •58. Аналіз зовнішніх небезпек і можливостей організації.
- •59. Мета управлінського дослідження. Методична оцінка функціональних зон організації.
- •60. Чотири стратегічні альтернативи, якими розпоряджаються організації.
- •62. Визначення поняття «організація» як функції управління.
- •63. Послідовність розробки організаційної структури фармацевтичнихпідприємств.
- •64. Етапи процесу організаційного розвитку.
- •65. Організаційні зміни в аптечній службі.
- •66. Види сучасних організаційних структур, їх зміст.
- •67. Визначення поняття функції мотивація.
- •68. Сучасні теорії мотивації, їх роль в управлінні.
- •69. Характеристику змістовних і процесуальних теорій мотивації.
- •70. Характеристику мотивації у сфері медицини і фармації.
- •71. Потреби, які зумовлюють бажання отримати спеціальність провізора.
- •72. Визначення контролю як функції управління і його форми.
- •78. Класифікацію управлінських рішень.
- •79. Загальні вимоги до управлінських рішень.
- •80. Підходи до прийняття рішень.
- •81. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •82. Моделювання у процесі прийняття рішення.
- •83. Основні типи моделей і етапи побудови моделі.
- •84. Етапи раціонального рішення проблеми.
- •85. Процес реалізації управлінського рішення.
- •86. Причини використання менеджерами робочих колективів.
- •87. Принципи роботи групи при прийнятті управлінського рішення.
- •88. Поняття "делегування повноважень". Концепція відповідальності і повноважень.
- •89. Причини небажання керівників делегувати повноваження.
- •90. Причини блокування процесу делегування підлеглими.
- •92. Класифікацію комунікацій.
- •93. Характеристику комунікацій між різними рівнями управління в аптечній системі.
- •94. Суть комунікацій між різними відділами (підрозділами). Приклади комунікацій між відділами аптеки.
- •95. Опис комунікації: керівник-підлеглий; керівник - робоча група.
- •96. Поняття неформальні комунікації.
- •97. Елементи конмунікативного процесу.
- •98. Характеристику етапів процесу комунікацій.
- •99. Зміст зворотного зв’язку.
- •100. Перешкоди, які існують при зворотному зв’язку.
- •101. Характеристику міжособових і організаційних комунікацій.
- •102. Перешкоди, які виникають на шляху міжособових і організаційних комунікацій.
- •103. Основні засоби комунікацій.
- •104. Суть досконалості мистецтва спілкування.
- •105. Визначення поняття документ.
- •106. Класифікацію документів, їх види.
- •107. Характеристику діловодства як функції менеджменту.
- •108. Визначення поняття документообіг.
- •109. Види та етапи документообігу підприємств фармацевтичного профілю.
- •110. Установлення термінів виконання документів.
- •111. Номенклатуру справ, основні вимоги до їх складання.
- •112. Принцип формування справ, вимоги, що до них ставляться.
- •113. Завдання контрольної служби. Експертизу цінності документів, оформлення результатів.
- •114. Відповідальність за зберігання документів.
- •115. Мету і порядок проведення документальних ревізій.
- •116. Підходи до планування, формування і розвитку трудових ресурсів.
- •117. Характеристику системи фармацевтичні кадри.
- •118. Мету ступеневої фармацевтичної освіти.
- •119. Суть управління трудовими ресурсами в аптечних підприємствах.
- •120. Методи боротьби із плинністю кадрів на підприємстві, поняття закріплення кадрів.
- •121. Плинність фармацевтичних кадрів. Причини звільнення працівників.
- •122. Правила формування резерву на керівні посади.
- •123. Визначення поняття ротації кадрів.
- •124. Види ротації кадрів в аптечній мережі.
- •125. Порядок підвищення кваліфікації провізорів.
- •126. Види атестації провізорів.
- •128. Поняття конфлікту і причини його виникнення.
- •131. Характеристику організаційних змін.
- •133. Поняття етики і фармацевтичної деонтології.
- •134. Принципи фармацевтичної етики і деонтології в діяльності аптечних колективів.
- •135. Характеристику формальних і неформальних груп, причини їх виникнення.
- •136. Підходи до управління неформальною організацією.
- •137. Основні форми влади і впливу.
- •138. Суть балансу влади керівника і підлеглих.
- •141. Поняття лідерства. Риси, притаманні лідеру.
- •142. Відмінності трудового договору від колективного.
- •143. Термін укладання колективного договору 5 контракту.
- •144. Підстави для припинення трудового договору.
- •145. Випадки виплати вихідної допомоги.
- •146. Правила розрахунку з працівником при його звільненні.
- •147. Тривалість робочого дня на передодні святкових, неробочих днів і роботиу нічний час.
- •148. Поняття понаднормової роботи і в яких випадках вона допускається.
- •149. Порядок надання щорічних відпусток.
- •152. Стягнення за порушення трудової дисципліни і порядок їх застосування.
- •153. Правила охорони праці, обов’язкові для власника.
- •154. Обов’язки працівників у галузі охорони праці.
- •155. Обмеження у застосуванні праці жінок на нічних, понаднормових роботах, у вихідні дні і при направленні їх у відрядження.
- •156. Тривалість відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами.
- •157. Особливості, передбачені кзт по відношенню до робітників, молодших 18 років, при влаштуванні на роботу, при наданні відпусток та встановленні режиму роботи.
- •158. Пільги робітникам, які поєднують роботу з навчанням.
- •159. Правила розгляду трудових суперечок.
- •160. Порядок оформлення трудової книжки.
92. Класифікацію комунікацій.
-
Між організацією і зовнішнім середовищем
-
Організаційні, які можуть здійснюватись
-
Міжособистісні
-
Формальні - офіційні комунікації, які створюються керівництвом організації для досягнення її цілей та забезпечення взаємодії між структурними ланками.
-
Неформальні - встановлюються на засадах особистих стосунків в організації, як правило, в межах неформальних груп.
93. Характеристику комунікацій між різними рівнями управління в аптечній системі.
-
від вищих рівнів управління до нижчих ("зверху донизу ', або низхідні кому нікації). Наприклад, директор оптової фармацевтичної фірми оголошує завідувачам структу рних ланок фірми план роботи на наступний робочий тиждень, поточні завдання, зміну технології роботи тощо:
-
від нижчих рівнів у правління до вищих ("знизу догори”, або висхідні комунікації). Зазвичай так надходить звітна інформація про рівень виконання завдань, недоліки, пору шення, страйкову ситу ацію, проблеми тощо:
-
між менеджером (завідувачем аптеки) і його робочою групою (працівниками аптеки);
-
між різними підрозділами (відділами аптек (оптових фармацевтичних фірм), цехами і службами виробничих фармацевтичних підприємств тощо).
Організаційні комунікації визначаються характером діяльності, побудовою, можливостями фармацевтичної організації, розмірами тощо. При цьому причинами виникнення перепон на шляху таких комунікацій можуть бути: деформація повідомлень на різних етапах передачі інформації, інформаційні перевантаження в системі комунікацій, громіздка структура управління організацією тощо. Удосконалення організаційних комунікацій доцільно здійснювати за допомогою раціоналізації структури комунікаційного процесу, удосконалення документообігу, застосування сучасних інформаційних технологій тощо.
94. Суть комунікацій між різними відділами (підрозділами). Приклади комунікацій між відділами аптеки.
між різними відділами (вертикальна)
Інформація пересувається в організації з рівня на рівень у межах вертикальних комунікацій. Вона може передаватися по спадній, тобто з вищих рівнів на нижчі. Таким шляхом підлеглим рівням управління повідомляється про поточні задачі, зміни пріоритетів, конкретні завдання, рекомендовані процедури тощо. Наприклад, віце-президент з виробництва може повідомити керуючого заводом (керівник середнього рівня) про найближчі зміни у виробництві продукту. У свою чергу, керуючий заводом повинен проінформувати підлеглих йому керівників про особливості змін, що відбудуться.
Окрім обміну по спадній, організації необхідні комунікації по висхідній. Наприклад, службовець банку може помітити, що нова ЕОМ іноді вимушує клієнта чекати на декілька хвилин довше, ніж досі, оскільки машина періодично "зайнята" або відключається. Службовці можуть зробити висновок, що очікування нервує деяких клієнтів.
Припустимо, банк ефективно проінформував кожного службовця про те, що "обслуговування клієнта — наша першочергова турбота". У цьому випадку службовці готові повідомити своєму безпосередньому керівникові про проблему, що виникла. Цей керівник, у свою чергу, повинен проінформувати керівника операціями, а останній — віце-президента з банківських операцій.
Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може суттєво впливати на продуктивність. Мескон наводить реальний приклад, коли інженер розробив ефективніший спосіб розкроювання листового металу для крил літака й повідомив про свою ідею безпосереднього керівника. Якщо цей керівник вирішив підтримати інновацію інженера, він повідомить про це на наступний, ще вищий рівень управління.
Будь-яка зміна потребує погодження з боку керівника заводу або керуючого виробничими операціями на більш високому рівні. Таким чином, ми маємо ситуацію, коли певна ідея, що виникла на нижчому рівні організації, повинна піднятися на самий верх, послідовно пройшовши всі проміжні рівні управління. Цей приклад ілюструє обмін інформацією, що відбувається заради підвищення конкурентоспроможності організації за рахунок збільшення продуктивності.
До речі, на будь-якому з вищих рівнів могло бути прийнято рішення про відхилення нової ідеї. Якщо припустити, що ідея дійсно була цінною, повідомлення інженера про її відхилення фактично проінформувало б його про те, що організація не стимулює його до пошуку новаторських пропозицій. У результаті організація може лишитися без серйозних можливостей підвищення продуктивності й отримання економії. Зважаючи на те, що цей реальний приклад за 5 років приніс заводу економію в 13,5 млн. доларів, комунікації "знизу – вверх" є досить важливими в організації та є одним із засобів стимулювання працівників.
між різними підрозділами (горизонтальна)
Додатково до обміну інформацією по спадній або висхідній організації ще потребують горизонтальні комунікації. Майже всі організації складаються з багатьох підрозділів, тому обмін інформацією між ними потрібний для координації задач і дій. Оскільки організація — це система взаємно пов`язаних елементів, керівництво повинно домагатися, щоб спеціалізовані елементи працювали пов`язано для просування організації в необхідному напрямі.
Наприклад, представники різних кафедр та відділів в Українській академії банківської справи періодично обмінюються інформацією по таких питаннях, як розклад занять, методичні вказівки та рекомендації тощо. У лікарнях обслуговуючий і лікуючий персонал повинен обмінюватися інформацією щодо розподілення ресурсів, координації діяльності окремих відділень, нових методів лікування та багато іншого.
У сфері роздрібної торгівлі регіональні керівники збуту можуть періодично зустрічатися для обговорення спільних проблем, координації стратегії збуту й обміну інформацією про продукцію. За кордоном для обміну інформацією часто створюються комітети або спеціальні робочі групи, які періодично збираються для обговорення питань щодо свого підрозділу й співпраці з іншими подібними робочими групами.