Дослід 8. Сульфування індиго

До 0,1 г попередньо розтертого на порошок індиго додають 2–3 мл концентрованої сульфатної кислоти і обережно нагрівають до повного розчинення. Під дією концентрованої сульфатної кислоти індиго сульфується і переходить у розчинну індигодисульфокислоту, натрієва сіль якої відома під назвою індигокармін:

Добуту індигодисульфокислоту виливають у склянку з 30–40 мл води і перемішують скляною паличкою. Утворюється роз­чин синього кольору.

Дослід 9. Окислення індиго

До 2–3 мл 1 % розчину індиго додають 1–2 мл концентрованої нітратної кислоти і нагрівають. Відбувається зміна кольору розчину з синього на буро-жовтий, що поясню­ється окисленням індиго в ізатин:

Дослід 10. Відновлення індиго

У пробірку до 3–4 мл 5 % розчину глюкози добавля­ють 0,5 мл 10 % розчину карбонату натрію і 0,5 мл 1 % розчину індигокарміну. Вміст пробірки нагрівають. Під час кип'ятіння синє забарвлення переходить у жовте внаслідок від­новлення синього індиго в білий:

Розчин білого індигокарміну ділять на дві частини. В пер­шу занурюють смужку фільтрувального паперу або марлі, а потім вивішують на повітрі. Під дією кисню повітря смужка паперу або марлі забарвлюється в синій колір унаслідок утворення на волокнах тканини чи паперу синього індигокарміну. Другу час­тину білого індигокарміну виливають у скляну чашку або хіміч­ний стакан. Під впливом кисню повітря рідина синіє внаслідок окислення білого індигокарміну.

Дослід 11. Добування кофеїну з чаю

До похідних пурину, крім сечової кислоти, належать різні алкалоїди — кофеїн, теобромін, теофілін. Кофеїн за своєю будо­вою є 1,3,7-триметил-2,б-діоксипурин або1,3,7-триметилксантин.

Він міститься переважно, у чаї {до 2–4 % ) та у зернах кави (до 1,5 %), звідки його й виділяють. Чистий кофеїн кристалізу­ється з однією молекулою води у вигляді довгих шовковистих голок, розчинних у воді. Як і більшість алкалоїдів, кофеїн осад­жується з розчинів таніном.

На годинникове скло кладуть 1 г сухого чаю, нагрівають, накривають другим склом і знову нагрівають на невеликому полум'ї на азбестовій сітці. Спочатку виділяються пари води, потім сублімується кофеїн, що осідає на верхньому склі у вигляді кристалів. Одержані кристали розчиняють у кількох мл дис­тильованої води, фільтрують і додають до фільтрату кілька кра­пель насиченого розчину таніну. При цьому випадає білий осад.

Контрольні запитання

1. Наведіть приклади гетероциклічних сполук а) п'ятичленних; б) шестичленних.

2. Поясніть, чому пірол більш реакційно здатний ніж фуран.

3. Структура та хімічні властивості піридину.

4. Наведіть приклади природних сполук, які містять гетероциклічні сполуки.

Полімери. Високомолекулярні сполуки

Полімерами називають речовини, молекули яких складаються з великої кількості структурних одиниць-елементарних ланок. Якщо ланцюг макромолекул складається з ланок однакової хімічної природи , то такі полімери називаються гомо полімерами. Кількість елементарних ланок у макромолекулі полімеру характеризує його ступінь полімеризації та позначається буквою n. Молекулярна маса полімеру ( М) дорівнює добутку маси елементарної ланки (m) на ступінь полімеризації.

М = m  n

Полімеризацією називають процес синтезу полімерів з низькомолекулярних сполук ( мономерів). Особливостями полімерізації є те, що мономери мають кратні зв'язки або нестійкий цикл; процес відбувається без виділення побічних продуктів реакції. Розрізняють за механізмом реакції: радикальну та йонну полімеризації.

Співполімерізацією називається процес сумісної полімеризації двох або більшої кількості різних мономерів. Вміст ланок мономерів у макромолекулах співполімерів визначається, головним чином, їх відносною концентрацією і реакційною здатністю. У промисловості найширше використовують три способи проведення полімеризації: полімеризація у блоці, у розчині та в емульсії. Крім цих, існують ще полімеризація в газовій та у твердій фазах.